Ухвала суду № 72156789, 12.02.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/651/16-к

Провадження № 11-кп/779/36/2018

Категорія ст. 125 ч. 2 КК України

Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г.

Суддя-доповідач Гриновецький

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

суддів Гриновецького Б.М.,

Васильєва О.П., Повзла В.В.,

з участю секретаря Василаш Х.М.,

прокурора Триніва В.І.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника Шидзінського І.В.,

потерпілого ОСОБА_5,

його представника ОСОБА_6,

розглянувши кримінальне провадження № 12015090210000247 відносно ОСОБА_3 за апеляційними скаргами прокурора Триніва В.І. та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Рогатинського районного суду від 13 листопада 2017 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя

АДРЕСА_1,

засуджено за ст. 125 ч. 2 КК України (ККУ) до штрафу в розмірі 1 190 грн.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він наніс потерпілому умисне легкої тяжкості тілесне ушкодження. 18 вересня 2015 року біля 20 год. 40 хв. він, керуючи автомобілем Опель Віваро НОМЕР_2, рухався автомобільною дорогою Мукачево - Львів. В попутному напрямку рухався автомобіль НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5 На вулиці Галицькій у м. Рогатині між водіями виник конфлікт з приводу дотримання правил дорожнього руху під час виконання маневру обгону, внаслідок чого обидва водії зупинились на вулиці Галицькій в м. Рогатин для з'ясування обставин. Коли потерпілий ОСОБА_5 підійшов до автомобіля ОСОБА_3, обвинувачений вийшов з нього та умисно, з мотивів неправильних дій потерпілого, як учасника дорожнього руху, завдав потерпілому удар невстановленим слідством твердим предметом в лобно-тім'яну ділянку голови, що спричинило легкі тілесні ушкодження.

В апеляційних скаргах:

- прокурор вважає вирок суду незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням ККУ. Вважає, що суд безпідставно перекваліфікував діяння з ст. 296 ч. 1 на ст. 125 ч. 2 ККУ, оскільки обвинувачений вчинив хуліганські дії, які посягають на громадський порядок. При цьому обвинувачений усвідомлював, що за його протиправними діями можуть спостерігати пасажири, що підтверджує особливу зухвалість діяння. Просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним за ст. 296 ч. 1 ККУ та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 13600 грн.;

- обвинувачений ОСОБА_3 вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам події. Показання потерпілого є неправдивими, оскільки саме себе вважає потерпілим в даній ситуації, адже ОСОБА_5 декілька раз створив конфліктно-аварійну ситуацію на дорозі. Вважає, що суд неправомірно перекваліфікував його дії, як умисне легке тілесне ушкодження, суд мав постановити виправдувальний вирок і закрити справу. Просить повторно дослідити докази сторони обвинувачення (в тому числі матеріали відеозапису), вирок суду скасувати, а його виправдати.

В апеляційній інстанції :

- прокурор підтримав доводи своєї апеляції, заперечив доводи апеляції обвинуваченого, просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким задовольнити його вимоги в повній мірі;

- обвинувачений ОСОБА_3 підтримав свої апеляційні доводи, просить вирок суду скасувати, його виправдати, апеляційну скаргу прокурора - відхилити.

З'ясувавши обставини провадження, дослідивши його окремі матеріали, колегія суддів вважає, що подані прокурором та обвинуваченим апеляційні скарги слід частково задовольнити.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Оскаржений вирок в певній частині цим вимогам закону не відповідає.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 ККУ є належно мотивованим й обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам події, оскільки ґрунтується на належно зібраних та правильно оцінених доказах в їх сукупності.

Сам ОСОБА_3 визнає факт конфлікту з потерпілим, його підхід до нього в процесі з'ясування стосунків між ними з приводу непорозуміння на автодорозі.

Показаннями потерпілого ОСОБА_5 доводиться те, що після зупинки автомобілів і його підходу до автомобіля обвинуваченого, той вийшов з автомашини і завдав йому один удар по голові тупим твердим предметом, після чого він впав на дорогу.

Обставини та обстановку злочину потерпілим ОСОБА_5 були відтворені при слідчому експерименті (т.1 а.с.).

Дані обставини підтвердила дружина потерпілого - свідок ОСОБА_7, яка вказала, що після того як чоловік пішов до автомобіля обвинуваченого, вона виявила його лежачим на дорозі з травмою голови, з якої текла кров. Чоловік прийшов до тями, вони догнали автомобіль обвинуваченого. Викликали поліцію, але обвинувачений втік. Обставини та обстановку злочину свідок ОСОБА_7 відтворила при слідчому експерименті (т.1 а.с.).

Свідок ОСОБА_8 також підтвердила факт конфлікту на автодорозі між обвинуваченим й потерпілим.

Вищенаведені показання потерпілого і свідка ОСОБА_7 об'єктивно підтверджуються висновком судмедексперта № 91 від 24.10.2015 року (а.с. 143-145) про те, що у потерпілого ОСОБА_5 були виявлені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом, які могли бути заподіяні за обставин, вказаних потерпілим при нанесенні йому удару по голові твердим тупим предметом.

Вказаний висновок не викликає сумніву у суду першої та апеляційної інстанції.

Факт наявності у потерпілого вказаних тілесних ушкоджень, його лікування в лікарні стороною захисту не оспорюється.

Факт переслідування потерпілим автомобіля обвинуваченого після нанесення йому удару по голові підтверджується відеозаписом цієї події.

За таких обставин висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого є обґрунтованим. Заперечення ним факту нанесення потерпілому удару є способом захисту.

Апеляційні доводи обвинуваченого про недоведеність його вини в нанесенні удару потерпілому, спростовуються вищенаведеними доказами та мотивами, які викладені у вироку.

Суд обґрунтовано відхилив показання свідка ОСОБА_8 про те, що обвинувачений не наносив удару потерпілому, оскільки вона є дружиною ОСОБА_3, тому має зацікавленість у результатах справи.

Доводи апелянта про безпідставність неврахування на його користь показань свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які підтверджували його невинуватість, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані. Колегія суддів погоджується з доводами вироку про те, що цих свідків не було на місці вчинення злочину, оскільки це заперечили потерпілий та його дружина, показання яких не викликає сумніву. Крім того, за даними інформаційного повідомлення мобільного оператора МТС свідок ОСОБА_10 в момент злочину перебував в іншому місці, в м. Снятин.

Показання свідка ОСОБА_11 суд обґрунтовано не визнав допустимими в силу ст. 97 КПК України, як дані слідчим з чужих слів.

Посилання прокурора на неправильну кваліфікацію злочину за ст. 125 ч. 2 ККУ та його переконання про можливу кваліфікацію за ст. 296 ч. 1 ККУ колегія суддів відхиляє як безпідставні. Колегія суддів вважає правильними доводи й мотиви суду про вказану перекваліфікацію дій обвинуваченого. Ознак злісного хуліганства в діях обвинуваченого немає, тому що ним грубо не порушувався громадський порядок, в його діях не було особливої зухвалості, в нього не було мотиву явної і очевидної для всіх неповаги до суспільних правил. Він діяв не безпричинно чи із-за незначного приводу, а в умовах конфлікту з потерпілим із-за недотримання Правил дорожнього руху, поштовхом для таких його дій була поведінка потерпілого з приводу з'ясування стосунків між ними у спосіб, не передбачений законом. Самі по собі обставини події, які відбувались в нічний час, на автодорозі, в місті, не дають підстави вважати у цьому конкретному випадку, що обвинувачений вчинив особливо злісне хуліганство.

При призначенні покарання суд врахував вимоги ст. 65 КК України, зокрема, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, який є злочином невеликої тяжкості, дані про особу винного, позицію потерпілого.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 підлягає звільненню від покарання відповідно ст. 74 ч. 5 ККУ на підставі ст. 49 ч. 1 п. 1 ККУ, оскільки вчинений ним злочин належить до злочинів невеликої тяжкості і його вчинено більше як 2 роки тому.

За таких обставин колегія суддів частково задовольняє апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого, а вирок - змінює.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково, вирок Рогатинського районного суду від 13 листопада 2017 року щодо ОСОБА_3 змінити.

Відповідно до положень ст. 74 ч. 5 ККУ звільнити ОСОБА_3 від покарання у виді штрафу 1190 грн., призначеного вироком Рогатинського районного суду від 13 листопада 2017 року з підстав, передбачених ст. 49 ч. 1 п. 1 ККУ у зв'язку з закінченням строків давності.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді Б.М. Гриновецький

О.П. Васильєв

В.В. Повзло

Згідно з оригіналом

Суддя Б.М. Гриновецький