Постанова № 72150216, 08.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/1359/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 761/15674/13-ц

08 лютого 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» адвоката Панченко Оксани Василівни на заочне рішення Шевченківського районного суд м. Києва від 28 серпня 2013 року, ухвалене під головуванням судді Волошина В.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, -

в с т а н о в и л а :

17 червня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД», в якому просив визнати за ним майнові права на вбудоване нежитлове приміщення, загальною проектною площею 410,5 кв.м., будівельний номер АДРЕСА_1, що відповідно до експертного звіту щодо розгляду архітектурно - планувальної частини проекту № 00-0055/1-12/ЦБ від 23 березня 2012 року іменується «Житлово - громадський комплекс по АДРЕСА_1 (І черга будівництва, 4 секційний будинок)», як на частку в об'єкті незавершеного будівництва, згідно Договору про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку за № 0985/322-59 (р) від 27 червня 2003 року.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі договору про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 0985/322-59(р) від 27 червня 2003 року він передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» грошові кошти в розмірі 1 406 003,62 грн., в якості свого внеску у спільну діяльність по будівництву багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. На підтвердження внесення коштів у встановлені строки та в повному обсязі Товариство видало йому довідку про повне інвестування площі квартири по договору № 0985/322-59(р) від 27 червня 2003 року. Позивач виконав свої зобов'язання інвестора належним чином, проте відповідач свої зобов'язання забудовника не виконує, строки закінчення будівництва і здачі будинку в експлуатацію, які визначені як І квартал 2006 року, ним не дотримані. Вважає, що такими діями Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» порушує його права на отримання у власність профінансованого майна та оформлення правовстановлюючого документу на нього, що є підставою для захисту такого права в судовому порядку. Також посилався на те, що відповідач не визнає його майнових прав на вбудоване нежитлове приміщення загальною проектною площею 410,5 кв.м., будівельний номер АДРЕСА_1, будівництво якого проінестовано ним на підставі Договору про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 0985/322-59(р) від 27 червня 2003 року, а тому, таке право підлягає визнанню за рішенням суду.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року задоволено позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва.

Визнано за ОСОБА_4 майнові права на вбудоване нежитлове приміщення, загальною проектною площею 410,5 кв.м., будівельний номер АДРЕСА_1 (І черга будівництва, 4 секційний будинок)», як на частку в об'єкті незавершеного будівництва, згідно Договору про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку за № 0985/322-59 (р) від 27 червня 2003 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 3441,00 грн..

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 15 листопада 2017 року відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суд м. Києва від 28 серпня 2013 року.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» адвокат Панченко Оксана Василівна подала апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи. Зазначила, що даний спір не підвідомчий судам загальної юрисдикції, так як ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2012 року було порушено провадження у справі про банкрутство відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», а тому, за правилом статей 12, 16 Господарського процесуального кодексу України, статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», будь-які спори з майновими вимогами до товариства-банкрута підлягають розгляду господарськими судами. Розглядаючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року, суд безпідставно відмовив в його скасуванні, взагалі не надавши оцінки доводам представника відповідача про те, що товариство є банкрутом. Посилалася на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» про наявність вказаної справи в провадженні суду не було обізнано, повісток про виклик до суду чи будь-яких процесуальних документів від Шевченківського районного суду м. Києва не отримувало, оскільки всі поштові відправлення вручалися особі, яка на той момент не перебувала в трудових відносинах з відповідачем, а працювала в іншій фірмі, яка має подібну до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» назву і розташована за однією адресою, проте в різних офісних приміщеннях. Вважає, що через неналежне повідомлення про розгляд справи відповідач не мав можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права, а саме, заперечувати проти позовних вимог та надавати докази на підтвердження своїх заперечень, що призвело до порушення принципу змагальності. Суд не звернув уваги на те, що подані позивачем на підтвердження його доводів про внесення коштів в порядку інвестування будівництва документи виконані не на фірмовому бланку відповідача, а іншої юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма «Consol LTD». Вказані документи підписані ОСОБА_5, який в цей період не перебував на території материкової України, оскільки відносно нього було порушено кримінальне провадження і він знаходився в розшуку, тобто, фактично не міг їх підписати. Вважає, що на дату звернення позивача до суду з цим позовом строк позовної давності для пред'явлення таких вимог сплив, оскільки термін виконання зобов'язань за договором про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 0985/322-59(р) від 27 червня 2003 року був встановлений до І кварталу 2006 року, тобто, трирічний строк на подання позову закінчився наприкінці березня 2009 року, в той час як ОСОБА_4 до суду звернувся в червні 2013 року. Поза увагою суду лишилося також те, що нормами діючого цивільного законодавства не передбачено можливості визнання за рішенням суду права власності на об'єкти незавершеного будівництва, не введені в експлуатацію, що підтверджується також численними прикладами судової практики.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В поданому на апеляційну скаргу відзиві представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_9 проти доводів скарги заперечував, посилаючись на їх безпідставність. Зазначив, що суд першої інстанції ухвалив рішення у справі на підставі повно з'ясованих обставин, які підтверджуються доказами, що містяться у справі. Вказав, що в ході розгляду справи позивачем було підтверджено, що він набув майнових прав на профінансовану ним площу в будинку, а тому, враховуючи припинення відповідачем будівництва, право ОСОБА_4 на отримання у власність в майбутньому нежитлових приміщень є порушеним і підлягає захисту за рішенням суду. Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» про порушення позивачем строків позовної давності не ґрунтуються на законі, оскільки допущене Товариством порушення є триваючим, а документальне підтвердження невизнання відповідачем майнових прав ОСОБА_4 було отримано лише в 2013 році. Вважає безпідставними доводи скарги щодо порушення судом правил визначення підвідомчості даного спору, з огляду на те, що норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на які в обґрунтування своїх доводів посилається апелянт, набрали чинності вже після ухвалення цього рішення. При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» взагалі не надано документального підтвердження перебування відповідача на момент вирішення спору в стані банкрутства, а саме, відповідної постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2012 року. Вказав, що долучені до апеляційної скарги документи, а саме, накази про звільнення громадянки «ОСОБА_8.», є підробленими і не можуть вважатися належними доказами того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» не було обізнане про існування цієї справи в проваджені суду. Твердження апелянта про те, що підтверджуючі внесення ОСОБА_4 коштів за договором про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку, довідки і листи в дійсності були видані не Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», а іншою юридичною особою, не можуть прийматися до уваги, так як на них зазначені ідентифікуючі дані і прізвища та ініціали керівництва саме відповідача. Посилався на те, що подання апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили чотири роки тому, є порушенням принципу остаточності рішення суду, як складової частини принципу юридичної визначеності.

В судове засідання представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» не з"явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому порядку. причину неявки суду не повідомив, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_9 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 червня 2003 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» було укладено договір про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 0985/322-59(р), відповідно до умов якого, сторони зобов'язалися спільно діяти для досягнення спільної мети: будівництва та введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2.

Об'єктом пайової участі (доля пайщика) є вбудоване житлове приміщення, загальною проектною площею 410,5 кв.м., на 3 поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 з оздобленням у відповідності до паспорту оздоблення, згідно планування під нежитлове приміщення. (пункт 3.2 договору)

Згідно п. 3.1 договору, ОСОБА_4 зобов'язувався в якості свого вкладу по даному договору внести грошові кошти (пай) в розмірі, що еквівалентний 226 530 доларів США в гривнях по офіційному курсу НБУ на момент внесення.

В пункті 3.2 договору сторони погодили, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», в якості свого вкладу по даному договору, зобов'язується своїми силами і шляхом залучення власних трудових ресурсів, механізмів, обладнання, а також пайових та позикових коштів юридичних і фізичних осіб, завершити будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, у відповідності з проектом і вимогами ДБН та передати пайщику його долю в натурі.

Фінансові та майнові внески товариства та пайщика, а також збудований в результаті їх спільної діяльності будинок, є їх спільною власністю у відповідності з розмірами їх внесків в спільну діяльність. (пункт 3.3 договору)

В пункті 3.7 договору було узгоджено, що при умові виконання пайщиком зобов'язань по внесенню паю в повному обсязі та у визначені строки, пайщик набуває права на пайову (дольову) участь у будівництві, а товариство втрачає право розпорядження визначеною за договором долею пайщика будь-яким іншим чином, аніж в інтересах та за згодою пайщика.

Згідно п. 3.8 договору, достатнім підтвердженням права на пайову участь в будівництві будинку за адресою АДРЕСА_2 є: вказаний договір, підписаний сторонами і скріплений печатками обох сторін (для юридичних осіб); документи, що підтверджують внесення на рахунок товариства паю в повному обсязі в межах строку, встановленого в пункті 3.1.

Відповідно до п. 3.4 договору, орієнтовним строком закінчення будівництва об'єкту є I квартал 2006 року.

В пункті 3.9 договору було закріплено, що доля пайщика вважається прийнятою пайщиком після виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» всіх умов вказаного договору, видачі комплекту технічної і іншої документації, передбаченої умовами договору, в подальшим підписанням пайщиком акту про виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» договору.

Квитанцією від 13 жовтня 2003 року на суму 197 265,50 грн., від 05 лютого 2004 року на суму 197 250,70 грн., від 09 квітня 2004 року на суму 197 184,10 грн., від 23 червня 2004 року на суму 196 891,80 грн., від 28 грудня 2004 року на суму 186 000,00 грн., від 24 лютого 2005 року на суму 23 978,42 грн., від 07 квітня 2005 року на суму 211 000,00 грн., підтверджується факт внесення ОСОБА_4, на виконання умов договору про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 0985/322-59(р), коштів розмірі 1 406 003,62 грн., що є еквівалентом 226 530,00 доларів США.

Довідкою вих. № 029 від 13 червня 2013 року про повне інвестування загальної площі конкретної квартири по договору № 0985/322-59(р)Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» підтвердило, що ОСОБА_4, на виконання договору про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 0985/322-59(р) від 27 червня 2003 року, провів повну оплату пайового внеску за вбудоване нежитлове приміщення (згідно коректування проекту та експертного висновку від 2012 року будівельний номер 7) проектною площею 410,5 кв.м., на третьому поверсі в будинку за адресою АДРЕСА_2, в розмірі 1 406 003,62 грн., що еквівалентно 226 530,00 доларів США. Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» фінансових претензій до пайщика не має.

Листом вих. № 041 від 13 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» повідомило ОСОБА_4 про те, що не визнає його майнові права на вбудоване нежитлове приміщення, загальною проектною площею 410,5 кв.м., будівельний номер АДРЕСА_1, з тих підстав, що договір було підписано особою, яка наразі не є керівником товариства. Також повідомило, що недотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» терміну завершення будівництва будинку зумовлене низкою об'єктивних і суб'єктивних обставин в діяльності товариства, які не дозволяють визнати майнові права пайщика на вбудоване нежитлове приміщення. Зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» визнає ту обставину, що недотримання строку введення будинку в експлуатацію є порушенням умов договору про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 0985/322-59(р) від 27 червня 2003 року і порушенням прав ОСОБА_4 на отримання результатів спільної діяльності у строки і у обсягах, визначених договором.

Задовольняючи позовні вимоги та, визнаючи за ОСОБА_4 майнові права на вбудоване нежитлове приміщення, загальною проектною площею 410,5 кв.м., будівельний номер АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено умови укладеного з позивачем договору в частині дотримання встановленого строку закінчення будівництва, що свідчить також і про порушення майнових прав позивача на отримання у власність повністю профінансованого ним нежитлового приміщення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає наявним в матеріалах справи доказам та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги його правильність не спростовують, з наступних підстав.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 вступив в правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» на підставі договору про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 0985/322-59(р) від 27 червня 2003 року, за якими він набув права на дольову участь у будівництві (майнові права пайщика), сплативши в повному обсязі пайовий внесок.

За змістом ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Так, за загальним правилом, встановленим статтею 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Враховуючи, що за змістом статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Аналогічна позиція викладена в правових висновках Верховного Суду України, наведених в постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1732цс15 та в постанові від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16.

Позивач ОСОБА_4 виконав свої зобов'язання сторони за договором про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 0985/322-59(р) від 27 червня 2003 року в повному обсязі, сплатив пайовий внесок у погодженій сторонами сумі, в зв'язку чим, за умовами договору, набув майнових прав щодо «долі пайщика», зокрема, права на отримання в подальшому у власність вбудованого нежитлового приміщення, загальною проектною площею 410,5 кв.м., будівельний номер АДРЕСА_1, з оздобленням у відповідності до паспорту оздоблення.

Одночасно, умовами договору про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 0985/322-59(р) від 27 червня 2003 року ряд зобов'язань було покладено також на Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», яке безпосередньо забезпечувало організацію та ведення будівництва.

Так, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», в якості свого вкладу за договором пайової участі у будівництві, прийняло на себе зобов'язання завершити будівництво будинку за адресою АДРЕСА_2, з подальшим виділенням пайщику його долі в натурі.

Також, саме на відповідача було покладено зобов'язання щодо документального оформлення прав пайщика на «долю пайщика», якою є профінансоване нежитлове приміщення, та видачу інших підтверджуючих документів, що вбачається з сукупного аналізу положень пунктів 3.9, 9.4 договору про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 0985/322-59(р) від 27 червня 2003 року. Факт передачі пайщику його долі повинен документуватися відповідним актом передачі, який посвідчуватиме виконання відповідачами своїх зобов'язань за договором.

Вказаним договором також встановлювався строк виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

В статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При підписанні Договору про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 0985/322-59(р) від 27 червня 2003 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», будучи вільним в укладенні договору та визначенні його умов, діючи на власний розсуд, визначило строк кінцевого виконання свого зобов'язання до I квартал 2006 року.

Незважаючи на повне і своєчасне виконання пайщиком ОСОБА_4 своїх зобов'язань за цим договором і внесення обумовлених ним коштів, Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» даного строку завершення будівництва не дотримано, станом на дату пред'явлення цього позову будівництво будинку не завершено, в експлуатацію його не введено.

Більш того, незважаючи на внесення ОСОБА_4 пайового внеску в повному обсязі, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» не визнає його майнових прав на нежитлове приміщення в незавершеному будівництвом будинку за адресою: АДРЕСА_2.

Вказані обставини в сукупності і взаємозв'язку підтверджують те, що, незважаючи на сплив визначеного договором строку завершення будівництва, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» перед позивачем не виконані, акт передачі пайщику «долі пайщика» не підписано, відповідач фактично ухиляються від документального підтвердження прав ОСОБА_4 на профінансований ним об'єкт і не визнає його майнових прав на нього, яких останній набув за умовами договору про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 0985/322-59(р) від 27 червня 2003 року.

За змістом ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Статті 15, 16 ЦК України визначають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як визначала стаття 1 ЦПК України в редакції, що діяла станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Таким чином, оскільки умовами укладеного між сторонами договору про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 0985/322-59(р) від 27 червня 2003 року передбачалося закріплення за ОСОБА_4 певного обсягу майнових прав щодо частки в об'єкті будівництва - «долі пайщика», проте відповідач свої обов'язки щодо належного документального оформлення прав позивача на профінансоване майно не виконує, його майнових прав на цей об'єкт на визнає, порушив строки завершення будівництва, акт передачі «долі пайщика» між сторонами не підписано, колегія суддів вважає, що позивач обґрунтовано стверджує про невизнання і порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» його майнових прав, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що таке майнове право ОСОБА_4 підлягає судовому захисту та правильно задовольнив позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги про те, що цей спір не підвідомчий судам загальної юрисдикції і повинен розглядатися господарським судом, так як ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2012 року було порушено провадження у справі про банкрутство відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічне положення містив і ЦПК України, що діяв станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення. (стаття 10)

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В силу ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, посилаючись на порушення Господарським судом Автономної Республіки Крим 16 липня 2012 року провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», апелянт копії відповідного рішення суду не надає, незважаючи на те, що вказана обставина може бути підтвердженою лише шляхом надання суду належним чином засвідченої копії такої постанови.

Крім того, в постанові Господарського суду Київської області від 04 серпня 2016 року про визнання банкротом боржника Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», якою і було призначено ліквідатором Венську Оксану Олександрівну, відомості щодо порушеної щодо боржника в 2012 році справи про банкрутство не зазначені, процедура визнання його банкрутом та початок ліквідації провадилися в загальному порядку.

Твердження апелянта про те, що на підтвердження порушення відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» провадження у справі про банкрутство в 2012 році достатньо відомостей, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, колегія суддів відхиляє, так як, в силу положень статті 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» доказом відкриття провадження у справі про банкрутство є саме відповідна ухвала, постановлена господарським судом за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника.

Крім того, як було зазначено в статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяв станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення, у разі, якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на зобов'язаннях, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Апелянт Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, не надало доказів того, що на момент вирішення цього спору судом першої інстанції на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет було оприлюднено відомості про порушення відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» провадження у справі про банкрутство.

Посилання апеляційної скарги на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» не було обізнане про наявність вказаної справи в проваджені суду, оскільки не отримувало повісток про виклик до суду чи будь-яких процесуальних документів від Шевченківського районного суду м. Києва, колегія судів відхиляє, так як з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про дату та час судового розгляду, шляхом завчасного направлення повістки за юридичною адресою товариства, яка за цією адресою відповідачем була отримана, на підтвердження чого в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Твердження апелянта про те, що від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» повістки отримувала особа, яка не перебувала в цей час з ним в трудових відносинах, колегія суддів не приймає до уваги, так як на підтвердження таких обставин апелянтом подано копії наказів, які не засвідчені на рахунок їх відповідності оригіналу належним чином, а саме керівництвом або уповноваженою особою тієї юридичної особи, від якої вони походять.

Засвідчення цих документів адвокатом Панченко Оксаною Василівною не вважається належним, так як адвокат не має повноважень на підтвердження відповідності документів оригіналу, згідно Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність ».

При цьому сторона позивача заперечує факт дійсного існування вказаних наказів та стверджує, що вони були виготовлені вже після ухвалення оскаржуваного рішення, а тому, оскільки оригінали наказів суду не були надані, а їх копії не засвідчені у передбаченому законом порядку, колегія суддів не вважає їх належними і достовірними доказами, які спростовують факт повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» про дату та час судового розгляду справи.

Крім того, так як судом першої інстанції було поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення і надано можливість навести суду обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а апеляційним судом відкрито апеляційне провадження за скаргою на заочне рішення Шевченківського районного суд м. Києва від 28 серпня 2013 року, апелянт Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» отримало можливість належно реалізувати свої процесуальні права, зокрема, заперечувати проти позовних вимог та надавати докази на підтвердження своїх заперечень, а тому, посилання на порушення в ході розгляду цієї справи принципу змагальності є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що довідка вих. № 029 від 13 червня 2013 року і лист вих. № 041 від 13 червня 2013 року не можуть вважатися такими, що видані Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», оскільки вони виготовлені на бланку іншої юридичної особи - Будівельної фірми Consol LTD, і підписані особою, яка в цей період не перебувала на материковій території України, колегія суддів вважає безпідставними і недоведеними, з огляду на таке.

Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», в порушення закріпленого в ст. 12 ЦПК України принципу змагальності, не надано суду жодних доказів на підтвердження існування будь-яких обставин, які б перешкоджали голові правління Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» ОСОБА_5 в червні 2013 року підписати вищевказані довідку і лист.

Та обставина, що довідка вих. № 029 від 13 червня 2013 року і лист вих. № 041 від 13 червня 2013 року виготовлені на бланках із найменуванням «Будівельна фірма Consol LTD» не спростовує факт походження цих документів саме від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», оскільки в них зазначено ідентифікаційний номер відповідача - 20676633, вони підписані посадовим особами товариства і завірені його печаткою.

Доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності при пред'явленні цього позову колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Так, як встановлено статтями 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (стаття 261 ЦК України)

В пункті 3.4 договору про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 0985/322-59(р) від 27 червня 2003 року дійсно було передбачено, що плановий строк закінчення будівництва і здачі об'єкта в експлуатацію - І квартал 2006 року.

Разом з тим, в пункті 7.1 договору встановлено, що він діє з моменту його підписання і до повного виконання зобов'язань по даному договору кожною із сторін.

В пункті 3.5 договору було зазначено, що у разі, якщо Товариство не має можливості передати пайщику його долю в межах планового строку завершення будівництва, сторони погоджують інший строк, про що підписують додаткову угоду. Відсутність додаткової угоди на протязі 10 днів з моменту настання планового строку надання пайщику його долі розцінюється як згода на продовження строку виконання договору до його фактичного виконання.

Таким чином, визначена в пункті 3.4 дата - І квартал 2006 року, не є кінцевою датою виконання зобов'язання, оскільки цей строк може автоматично пролонгуватися, а дія договору зберігається до виконання зобов'язань по даному договору кожною із сторін.

При цьому, як вбачається зі змісту позову, підставою для звернення до суду є порушення і невизнання майнових прав ОСОБА_4 на профінансоване ним нежитлове приміщення, загальною проектною площею 410,5 кв.м., будівельний номер АДРЕСА_1, який він набув на підставі договору про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 0985/322-59(р) від 27 червня 2003 року.

За правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про невизнання майнових прав ОСОБА_4 на проінвестований об'єкт нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» повідомило позивача листом від 13 червня 2013 року, а тому, саме з цієї дати позивач вважається таким, що достовірно дізнався про порушення свого права як інвестора, що свідчить про безпідставність доводів скарги про пропуск строку позовної давності.

Посилання апеляційної скарги на те, що чинним законодавством не передбачено можливості визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва за рішенням суду не спростовує правильність висновку суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки у даній справі за позивачем було визнано майнові права на профінансований об'єкт, що варто розуміти як право на отримання його у власність в майбутньому, а не безпосередньо право власності на нього.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Додатково, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Як вказано в ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує суд Європейського суду з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності, який включає в себе принцип остаточності рішень суду.

В національному законодавстві даний принцип закріплений в ст. 129 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» було наголошено, що право на справедливий розгляд судом, яке

гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до

принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

У справі «Науменко проти України» Європейський суд з прав людини також наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної

певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів

не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Скасування такого рішення призводить до порушення принципу юридичної певності і "права на суд" відповідно до ст. 6 параграф 1 Конвенції.

У справі «Желтяков проти України» судом було зазначено, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини також наголошував, що суд повинен з'ясувати, чи вимагає ситуація грубого втручання у остаточне рішення суду, зокрема, якщо було допущено серйозне порушення процесуальних норм або висновки суду були завідомо неправильними.

В даному випадку, апелянт звернувся до суду з апеляційною скаргою на остаточне судове рішення, ухвалене більше чотирьох років тому.

При цьому, в апеляційній скарзі представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» адвоката Панченко ОксаниВасилівни не зазначено жодних об'єктивних обставин, які б свідчили про допущені судом першої інстанції серйозні порушення процесуальних норм в ході розгляду справи, або що висновки суду, покладені в основу рішення, є завідомо неправильними.

За таких обставин, виходячи з принципів верховенства права та юридичної визначеності, які передбачають повагу до принципу остаточності рішень суду, враховуючи необґрунтованість, безпідставність і несуттєвий характер зазначених в апеляційній скарзі доводів, колегія суддів приходить до висновку, що такі доводи не можуть слугувати підставою для скасування остаточного та обов'язкового судового рішення.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» адвоката Панченко ОксаниВасилівни відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» адвоката Панченко Оксани Василівни залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суд м. Києва від 28 серпня 2013 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженау касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 лютого 2018 року.

Головуючий: Судді: