Постанова № 72150188, 05.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1268/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 лютого 2018 року м. Київ

№ 759/11666/16-ц

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В., секретаря судового засідання Станішевської Б.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум»

на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року про забезпечення позову, постановлену у складі судді Чалої А.П. в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскан»,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року, в якій виправлено описку ухвалою цього суду від 9 вересня 2016 року, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

В порядку забезпечення позову ОСОБА_2 до ТОВ «Проскан» про припинення порушення авторських прав та стягнення компенсації за порушення авторських прав, накласти арешт на нерухоме майно, яке належить відповідачу - ТОВ «Проскан», в тому числі із забороною вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення речових прав, а саме:

1) на будівлю виробничої бази (літери В, В-1) загальною площею 6 148,00 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1 яка належить ТОВ «Проскан» на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28 вересня 2005 року; у зв»язку із реконструкцією будівлі (літера В) площею 4 807,50 кв.м. видано Головним управлінням комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.11.2012 р. нове Свідоцтво про право власності на будівлю виробничої бази (літера В, В-1), загальною площею 7 321,90 кв.м.; загальна площа будівель - виробничої бази (літери Г, Д, Е) - 1 340,80 кв.м.;

2) на будівлю виробничої бази (літери В, В-1), площею 7 321,90 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1 яка належить ТОВ «Проскан» на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.11.2012р.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, представник ПАТ «КБ «Преміум» - Кебкал В.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Вказував, що оскаржуваною ухвалою суду порушуються права банку, оскільки арешт накладено на нежитлові приміщення, які перебувають в іпотеці банку.

Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представники ТОВ «Проскан» -Крикуненко С.В., Гішко В.С. вирішення апеляційної скарги залишили на розсуд суду, але просили постановити окрему ухвалу та повідомити Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Преміум» Луньо І.В. про порушення законності відповідальними посадовими особами ПАТ «КБ «Преміум» та нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нотари О.І., які без законних підстав та судового рішення внесли відомості до реєстру про припинення обтяжень. В подальшому, 28 липня 2017 року відбулась перереєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна за третьою особою.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку. Причини неявки в судове засідання представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Преміум» Луньо І.В. суд визнав неповажними, та враховуючи, що представник особи, яка подала апеляційну скаргу, в судове засідання не з'явився тричі, суд вважав за можливе розглянути справу в його відсутність відповідно до вимог ч.1 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Проскан» про порушення авторських прав і стягнення компенсації за порушення авторських прав, в якій просив зобов»язати ТОВ «Проскан» припинити використання будь-яким способом (розповсюдження, продаж тощо) емблеми, автором якої він є, без зазначення імені автора емблеми і без його письмового дозволу та стягнути з ТОВ «Проскан» на його користь 72 500 000 грн. компенсації за порушення його авторських прав.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову позивач посилався на те, що не забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову. При цьому, позивач вважав, що забезпечення заявленого ним позову саме в такий спосіб є найбільш доцільним та співмірним, оскільки сума позову є значною і накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача в межах суми позову може бути наслідком створення перешкод для господарської діяльності ТОВ «Проскан», натомість як забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно не буде перешкодою для здійснення господарської діяльності даного товариства.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що власником нерухомого майна, на яке просить накласти арешт позивач, є відповідач ТОВ «Проскан», відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 серпня 2016 року, а тому враховуючи обсяг позовних вимог, об'єктивну необхідність і співмірність способу забезпечення позову, про який просить позивач, заявленим позовним вимогам, інтереси інших осіб, в тому числі самого відповідача, доцільність і перевага саме такого способу забезпечення позову, над таким способом забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача як юридичної особи і суб'єкта господарювання, що в свою чергу може мати негативні наслідки для господарської діяльності відповідача як юридичної особи і суб'єкта господарювання, а також те, що невжиття цих заходів може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, в порядку його забезпечення, суд першої інстанції дійшов висновку. що заява є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.151 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла до 15 грудня 2017 року), забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла до 15 грудня 2017 року), позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Частиною 2 ст.151 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяла до 15 грудня 2017 року) передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначених роз'яснень та вимог процесуального закону не урахував, не звернув увагу, що позивач не навів переконливих доводів та відповідних їм доказів на підтвердження вимог про забезпечення позову у наведений ним спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що нежитлові приміщення, на які просить накласти арешт позивач, знаходиться в іпотеці Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум».

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Такий арешт рахунків може призвести до перешкоджання здійснення господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум».

За таких обставин оскаржувана ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року у цій справі постановлена з порушенням норм процесуального закону, а тому у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК є підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи, що предметом розгляду в апеляційному суді є ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову, обставини, на які посилається представник ТОВ «Проскан» в обґрунтування необхідності постановлення окремої ухвали, не з'ясовуються при розгляді цієї апеляційної скарги, а підлягають перевірці в межах кримінального провадження, яке вже порушено за заявою ТОВ «Проскан», як повідомили в судовому засіданні представники товариства, а тому колегія не знайшла підстав для постановлення окремої ухвали.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум» - задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від у 29 серпня 2016 року - скасувати і прийняти нову постанову наступного змісту.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Суддя-доповідач: Судді: