Постанова № 72149793, 07.02.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2018 р. Справа № 5023/10655/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Лакіза В.В., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Марченко В.О.

за участю представників сторін:

боржника - Бабка С.А., довіреність №206-16 від 30.10.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В.О.Малишева", м. Харків (вх. №3845 Х/2-8)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.12.2017 у справі №5023/10655/11 (922/2758/17) (колегія суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Яризько В.О., Савченко А.А., ухвалу оголошено 06.12.2017 )

за заявою Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод", м. Львів до Державного підприємства "Завод ім. Малишева", м. Харків

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ДП "Завод ім.В.О. Малишева" заборгованості в сумі 101835,01 грн., а також суми судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12.2017 у справі №5023/10655/11 (922/2758/17) відмовлено ДП "Завод ім.В.О. Малишева" в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності. Частково задоволено заяву ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" (вх. № 922/2758/17 від 16.08.2017 р.) до ДП "Завод ім.В.О. Малишева" про стягнення заборгованості. Стягнуто з Державного підприємства "Завод ім.В.О.Малишева на користь ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" 70341,11 грн. основного боргу, 3415,98 грн. 3% річних , 15205,50 грн. інфляційних та 1396,38 грн. судового збору. В частині стягнення пені в сумі 12872,42 грн. відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що 14.04.2010 між ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" та ДП "Завод ім.В.О.Малишева" укладено типовий договір на матеріально-технічне забезпечення ДП "Завод ім.В.О. Малишева", № 309дп, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор") зобов'язався поставити, а Покупець (ДП "Завод ім.В.О.Малишева") прийняти та оплатити продукцію, кількість, асортимент та технічні умови щодо якої вказані у Специфікації до договору (або прийнятих до оплати покупцем рахунках-фактурах), які є невід'ємною частиною договору.

В розділі 5 Договору сторони встановили, що розрахунки по цьому Договору здійснюються покупцем у формі прямого банківського переказу на рахунок постачальника в два етапи: 1-й етап - попередня оплата партії продукції згідно рахунку-фактури в розмірі 50%; ІІ етап - оплата залишку суми в розмірі 50% від вартості продукції на протязі 10 днів від дати поставки на умовах цього Договору, проте не раніше висновку вхідного контролю.

В розділі 6 Договору зазначено, що приймання продукції по кількості та якості здійснюється згідно Інструкцій Держарбітражу від 15.06.1956 р. № П-6 та від 25.04.1966 р. № П-7.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного Договору, ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" поставив на адресу боржника - ДП "Завод ім.В.О.Малишева" продукцію, проте, боржником не надано доказів проведення вхідного контролю всіх поставлених заявником партій продукції, а також не доведено строків здійснення вхідного контролю. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що строк оплати за поставлені партії продукції настав 01.01.2016 з моменту підписання сторонами акту звірки розрахунків. Також, визнавши встановленим, що строк для оплати заборгованості настав 01.01.2016 р. з моменту підписання боржником акту звірки взаєморозрахунків, суд відмовив боржнику в застосуванні строку позовної давності.

Посилаючись на приписи ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, враховуючи, що боржником не надано суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за Договором, він не заперечує проти поставки на його адресу спірного товару за цим Договором, боржником не спростовано належними доказами неможливість виконання умов Договору в частині оплати за поставлений товар в сумі 70341,11 грн., суд визнав вимогу ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" в частині стягнення основного боргу правомірною та задовольнив позов в цій частині. Також судом визнано правомірними вимоги заявника в частині стягнення з боржника 3% річних у сумі 3415,98 грн. та 15205,50 грн. інфляційних витрат. Відмовляючи у задоволенні вимог ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" про стягнення пені в сумі 12872,42 грн. за період з 01.01.2016 р. по 01.07.2016, суд виходив з того, що 27.12.2011 у відношенні "Завод ім. В.О. Малишева" порушено справу про банкрутство та введено процедуру розпорядження майном, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до положень ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час дії мораторію пеня не нараховується.

Боржник - з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 06.12.2017 скасувати та відмовити ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" у задоволенні вимог в повному обсязі.

Зокрема, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначав, що перевірка поставленої продукції за прибутковими ордерами, перелік яких наведено в апеляційній скарзі, з відміткою уповноваженої особи в прибуткових ордерах є достатнім підтвердженням проведення вхідного контролю ДП "Завод ім.В.О. Малишева" у встановлені договором строки. Отже, висновок суду щодо недоведеності строків вхідного контролю боржником вважав безпідставним і посилання суду в оскаржуваній ухвалі на те, що строк оплати (а відповідно і початок строку позовної давності) настав 01.01.2016р. в момент підписання сторонами Акту звірки взаєморозрахунків, є таким що не відповідає фактичним обставинам і не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Апелянт вважав, що ДП "Завод ім.В.О. Малишева" до матеріалів справи надані усі належні докази в підтвердження проведення вхідного контролю поставленої продукції за Договором, які неправомірно не враховані судом при винесенні оскаржуваної ухвали від 06.12.2017.

Окрім цього, при винесенні ухвали від 06.12.2017 року по справі суд не врахував приписів ст.ст. 256 та 257 ЦК України.

Зокрема, скаржник наголошував на тому, що за рахунком-фактурою №СФ-001449 від 01 червня 2012 року на загальну суму 27891,84 грн. у боржника виник обов'язок по оплаті 13.06.2012 року. Отже, строк позовної давності з оплати за казаним рахунком-фактурою сплив 23.06.2015 року.

- за рахунком-фактурою №СФ-000825 від 26 березня 2012 р. у сумі 78,76 грн. у боржника виник обов'язок по оплаті 28.06.2012 року. Отже, строк позовної давності з оплати за вказаним рахунком-фактурою сплив 08.07.2015 року.

- за рахунком-фактурою №СФ-001449 від 07 червня 2012 року на суму 18438.00 грн. у боржника виник обов'язок по оплаті продукції 10 листопада 2012 року на на суму 18438,00 грн. і 27 листопада 2012 на суму 4962,00 грн. Отже, строк позовної давності з оплати за вказаним рахунком-фактурою на му 18438,00 грн.сплив 20.11.2015 року, а на суму 4962,00 грн. сплинув 07.12.2015 року.

- за рахунком-фактурою №СФ-003146 від 15.11.2012р. у боржника виник обов'язок по оплаті поставленої продукції за Договором у сумі 998,00 грн. 13 грудня 2012 року. Отже, строк позовної давності з оплати за вказаним рахунком-фактурою сплив 25.12.2015 року.

- за рахунком-фактурою № СФ-003126 від 13 листопада 2012 у боржника виник обов'язок по латі продукції за Договором на суму 2194,42 грн. 13 грудня 2012 року. Отже, строк позовної давності з оплати за вказаним рахунком-фактурою сплив 23.12.2015 року.

- за рахунком-фактурою №СФ-002736 від 10 жовтня 2012 у боржника виник обов'язок по латі продукції за Договором у сумі 118,09 грн.14 грудня 2012 року. Отже, строк позовної давності з лати за вказаним рахунком-фактурою сплив 24.12.2015 року.

- за рахунком-фактурою №СФ-003325 від 30 листопада 2012р. у боржника виник обов'язок по латі на суму 540,00грн. 21 грудня 2012 року. Отже, строк позовної давності з оплати за вказаним рахунком -фактурою сплив 30.12.2015 року.

Крім цього, вхідний контроль на суму 50% передплати за умовами Договору не здійснюється, отже, за рахунком-фактурою №СФ-001449 від 07 червня 2012 року на загальну суму 23400,00 грн. строк позовної давності по оплаті передплати у сумі 11700,00 грн. сплив 08.06.2015р.; за рахунком-фактурою № СФ-3126 від 13 листопада 2012 р. на загальну суму 2194,42 грн. строк позовної давності по оплаті передплати :умі 11700,00 грн. сплив 14.11.2015р. А отже, строк позовної давності щодо стягнення 50% передплати за зазначеними рахунками-фактурами сплив 08.06.2015р. та 14.11.2015 року, тобто до моменту підписання ту звірки станом на 01.01.2016р. Отже, як вважав скаржник, строк позовної давності сплив до підписання сторонами Акту взаєморозрахунків станом на 01.01.2016 року.

Також скаржник зауважував на тому, що Акт звірки бухгалтерів не є первинним документом, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується саме первинними документами - договорами, накладними, рахунками тощо, відповідно акт звірки не може використовуватися як письмова форма визнання боргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2017 для розгляду справи №5023/10655/11 за заявою Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод", м. Львів до Державного підприємства "Завод ім. Малишева", м. Харків про визнання банкрутом сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., судді Пушай В.І., Терещенко О.І.

У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.12.2017 апеляційну скаргу ДП "Завод імені В.О. Малишева" на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.12.2017 у справі №5023/10655/11 (922/2758/17) було передано на розгляд раніше визначеному складу суду у даній справі, а саме, головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., судді Пушай В.І., Терещенко О.І.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 ДП "Завод імені В.О. Малишева поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 06.12.2017 у справі №5023/10655/11 (922/2758/17). ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" встановлено строк для надання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів Державному підприємству "Завод імені В.О. Малишева" та іншим учасникам справи - до 12.01.2018. Зупинено дію ухвали господарського суду Харківської області від 06.12.2017 у справі №5023/10655/11 (922/2758/17).

Учасникам провадження у справі встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу - до 12.01.2018 року.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.01.2018, у зв'язку із знаходженням 17.01.2018 судді Пушай В.І. у відпустці для розгляду справи №5023/10655/11 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., судді Лакіза В.В., Терещенко О.І.

Від учасників провадження у справі відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Клопотань до суду апеляційної інстанції від представників сторін не надходило.

В судове засідання 07.02.2018 представник ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

У відповідності до вимог ст. 229 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи , проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, 14.04.2010 р. між ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" та ДП "Завод ім.В.О.Малишева" укладено типовий договір на матеріально-технічне забезпечення ДП "Завод ім.В.О. Малишева", № 309дп (далі - Договір).

Відповідно п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, кількість, асортимент та технічні умови щодо якої вказані у Специфікації до договору (або прийнятих до оплати покупцем рахунках-фактурах), які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, умови цього договору викладені сторонами у відповідності з вимогами міжнародних правил відносно тлумачення строків "Інкотермс" (в редакції 2000 р.), які використовуються з врахуванням особливостей, які пов'язані з внутрішньодержавним характером цього договору, а також тіх особливостей, які витікають з умов цього Договору.

Згідно п.3.2 Договору, продукція по цьому договору постачається на умовах EXW, склад "Постачальника".

Згідно умовам правил "Інкотермс" (в ред..2000р.) розділу EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Відповідно п.3.3 Договору, строк поставки від п'яти до тридцяти днів з моменту перерахування передплати.

Відповідно п.4.1 Договору, ціна на продукцію, яка постачається по цьому договору, зазначається у Специфікації до Договору (або в прийнятих до оплати Покупцем рахунках-фактурах) , які є невід'ємною частиною договору. Прийняттям до оплати покупцем рахунку-фактури постачальника вважається перерахування на підставі виставленого рахунку грошових коштів в рахунок оплати продукції.

В розділі 5 Договору вказано, що розрахунки по цьому Договору здійснюються покупцем у формі прямого банківського переказу на рахунок постачальника в два етапи: 1-й етап - попередня оплата партії продукції згідно рахунку-фактури в розмірі 50%; ІІ етап - оплата залишку суми в розмірі 50% від вартості продукції на протязі 10 днів від дати поставки на умовах цього Договору, проте не раніше висновку вхідного контролю. Датою платежу є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

В розділі 6 Договору зазначено, що поставка продукції по цьому договору буде здійснюватися у залежності від базисних умов поставки, зазначених в п.3.1 Договору по відвантажувальним реквізитам , вказаним покупцем у листі-заявці. При зміні відвантажувальних реквізитів Покупець зобов"язаний повідомити нові реквізити в письмовій формі. Постачальний направляє на адресу вантажеотримувача продукцію та надає наступні документи: товаро-транспортну накладну, сертифікат якості (оригінал) заводу-виробника, або його завірену в установленому порядку копію. Приймання продукції по кількості та якості здійснюється згідно Інструкцій Держарбітражу від 15.06.1956 р. № П-6 та від 25.04.1966 р. № П-7.

Відповідно п.12.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням його печатками та діє до 31.12.2010 р.

21.07.2010 р. сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору, якою вирішили продовжити строк дії договору до 31.12.2012 р.

20.12.2012 р. сторони уклали додаткову угоду №2 до Договору, якою вирішили продовжити строк дії договору до 31.12.2013 р. та вкласти п.5.1 в наступній редакції: «Розрахунки за отриманий товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 50% передплати вартості відповідного товару згідно рахунків-фактури постачальника, 50% за фактом постачання товару. Можлива 100% передплата».

На виконання вказаного Договору, ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" поставив на адресу боржника - ДП "Завод ім.В.О.Малишева" продукцію :

за рахунком-фактурою №СФ-000825 від 10.04.2012 року згідно видаткових накладних №РН-000991 від 12.06.2012 та №РН- 001143 від 27.06.2012 р. на загальну суму 9924,76 грн.,

за рахунком-фактурою №СФ-001449 від 01.06.2012 року згідно видаткової накладної№РН-000989 від 12.06.2012 на загальну суму - 55783,68 грн.,

за рахунком-фактурою №СФ-001494 від 07.06.2012 року згідно видаткових накладних №РН-002058 від 09.11.2012 та №РН-002155 від 26.11.2012 р. на загальну суму 23400,00 грн.,

за рахунком-фактурою №СФ-002736 від 10.10.2012 року згідно видаткової накладної №РН-002306 від 13.12.2012 на загальну суму - 15118, 09 грн.,

за рахунком-фактурою №СФ-003126 від 13.11.2012 року згідно видаткової накладної №РН-002294 від 12.12.2012 на загальну суму - 2194,42 грн.,

за рахунком-фактурою №СФ-003146 від 15.11.2012 року згідно видаткової накладної №РН-002293 від 12.12.2012 на загальну суму - 29376,00 грн.,

за рахунком-фактурою №СФ-003325 від 30.11.2012 року згідно видаткової накладної №РН-002345 від 20.12.2012 на загальну суму - 540,00 грн.,

за рахунком-фактурою №СФ-01220 від 15.05.2013 року згідно видаткової накладної №РН-000801 від 21.05.2013 на загальну суму - 15120. 00 грн.,

Факт поставки заявником продукції за вказаними рахунками-фактури не заперечуються боржником.

При отриманні товару за зазначеними рахунками-фактурами від ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" складено прибуткові ордери, які підписані представниками Відповідача, а саме: - за №СФ-001449 від 01.06.2012р. прибутковий ордер №45 від 12.06.2012 р.; за № СФ-000825 від 26.03.2012р. прибуткові ордери №43 від 12.06.2012р. та №51 від 27.06.2012р.; за №СФ-001494 від 07.06.2012р. прибуткові ордери №119 від 09.11..2012р. та №125 від 26.11.2012р.; за №СФ- 003146 від 15.11.2012 р. прибутковий ордер №135 від 12.12.2012р.; за №СФ-003126 від 13.11.12р. прибутковий ордер№77 від 12.12.2012р.; за №СФ-002736 від 10.10.2012 р. прибутковий ордер №78 від 13.12.2012р.; за №СФ-003325 від 30.11.2012р. прибутковий ордер №141 від 20.12.2012р.; за №СФ-01220 від 15.05.2013р. прибутковий ордер №27 від 21.05.2013р.

Проте, за поставлений товар боржник розрахувався частково, а саме:

- за рахунком-фактурою №СФ-000825 від 10.04.2012 року видаткових накладних №РН-000991 від 12.06.2012 та №РН- 001143 від 27.06.2012 р. на загальну суму 9924,76 грн. сплатив 10.04.2012 р. - 9846,00 грн., заборгованість - 78,76 грн.

- за рахунком-фактурою №СФ-001449 від 01.06.2012 року згідно видаткової накладної №РН-000989 від 12.06.2012 на загальну суму - 55783,68 грн. сплатив15.06.2012 р. 27891,84 грн., заборгованість 27891,84 грн.

- за рахунком-фактурою №СФ-001494 від 07.06.2012 року згідно видаткових накладних №РН-002058 від 09.11.2012 та №РН-002155 від 26.11.2012 р. на загальну суму 23400,00 грн. нічого не сплатив, заборгованість 23400,00 грн.

- за рахунком-фактурою №СФ-002736 від 10.10.2012 року згідно видаткової накладної №РН-002306 від 13.12.2012 на загальну суму - 15118, 09 грн., сплатив 07.12.2012 р. 15000,00 грн., заборгованість 118,09 грн.

- за рахунком-фактурою №СФ-003126 від 13.11.2012 року згідно видаткової накладної №РН-002294 від 12.12.2012 на загальну суму - 2194,42 грн., нічого не сплатив, заборгованість - 2194,42 грн.

- за рахунком-фактурою №СФ-003146 від 15.11.2012 року згідно видаткової накладної №РН-002293 від 12.12.2012 на загальну суму - 29376,00 грн., сплатив 30.11.2012 р. - 28378,00 грн., заборгованість 998,00 грн.

- за рахунком-фактурою №СФ-003325 від 30.11.2012 року згідно видаткової накладної №РН-002345 від 20.12.2012 на загальну суму - 540,00 грн., нічого не сплатив, заборгованість - 540,00 грн.

- за рахунком-фактурою №СФ-01220 від 15.05.2013 року згідно видаткової накладної №РН-000801 від 21.05.2013 на загальну суму - 15120,00 грн., нічого не сплатив, заборгованість - 15120,00 грн.

30.05.2013 р. ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" направити боржнику вимогу про оплату боргу в сумі 70341,11 грн.

01.01.2016 р. сторони уклали акт звірки, згідно якого залишок заборгованості станом на 01.01.2016 р. складав 70341,11 грн..

01.11.2016 р. сторони уклали акт звірки, згідно якого залишок заборгованості станом на 01.11.2016 складав 70341,11 грн.

Обставини підписання 01.01.2016 та 01.11.2016 актів взаємозвірки по спірному договору, а також сума заборгованості за спірними поставками, визначена згідно з вказаними актами звірки, представником боржника як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції визнаються та не оспорюються.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За приписами частин 1, 2 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вже зазначалося вище, в розділі 5 Договору вказано, що ІІ етап - оплата залишку суми в розмірі 50% від вартості продукції на протязі 10 днів від дати поставки на умовах цього Договору, проте не раніше висновку вхідного контролю та в в розділі 6 Договору зазначено, що приймання продукції по кількості та якості здійснюється згідно Інструкцій Держарбітражу від 15.06.1956 р. № П-6 та від 25.04.1966 р. № П-7.

Відповідно до "п.З Инструкции о порядке приемки продукции производственно технического назначения и товаров народного потребления по количеству (утвержд. постановлением Госарбитража при Совете Министров СССР от 15 июня 1965 г. N П-6, надалі Інструкція П-6) "предприятие-получатель обязано обеспечить приемку продукции по количеству в точном соответствии со стандартами, техническими условиями. Основными и Особыми условиями поставки, настоящей Инструкцией, иными обязательными правилами и договором".

Пунктом "14 Инструкции о порядке приемки продукции производственно технического назначения и товаров народного потребления по качеству (утвержд. постановлением Госарбитража при Совете Министров СССР от 25 апреля 1966 г. N П-7, далі- Інструкція П-7)" встановлено, що "приемка продукции по качеству и комплектности производится в точном соответствии со стандартами (ГОСТами), техническими условиями. Основными и Особыми условиями поставки, другими обязательными для сторон правилами, а также по сопроводительным документам, удостоверяющим качество и комплектность поставляемой продукции (технический паспорт, сертификат, удостоверение о качестве, счет-фактура, спецификация и т. и.)".

Відповідно до п. 7 Інструкції П-6 "приемка продукции, поступившей в исправной таре, по весу нетто и количеству товарных единиц в каждом месте производится, как правило, на складе конечного получателя".

Пунктом 9 зазначеної Інструкції визначені наступні строки проведення приймання продукції: а) продукции, поступившей без тары, в открытой таре и в поврежденной таре, - в момент получения ее от поставщика или со склада органа транспорта либо в момент вскрытия опломбированных и разгрузки неопломбированных транспортных средств и контейнеров, но не позднее сроков, установленных для разгрузки их; б) продукции, поступившей в исправной таре: по весу брутто и количеству мест - в сроки, указанные подп. "а" настоящего пункта; по весу нетто и количеству товарных единиц в каждом месте одновременно со вскрытием тары, но не позднее 10 дней".

В п.6 "Инструкция о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству", яка "утверждена постановлением Госарбитража при Совете Министров СССР от 25 апреля 1966 г. N П-7", вказано, "приемка продукции по качеству и комплектности производится на складе получателя в следующие сроки: б) при одногородней поставке - не позднее 10 дней, а скоропортящейся продукции - 24 часов после поступления продукции на склад получателя.".

ГОСТ 24297-87 "МЕЖГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ. ВХОДНОЙ КОНТРОЛЬ ПРОДУКЦИИ". " Настоящий стандарт устанавливает основные положения по организации, проведению и оформлению результатов входного контроля сырья, материалов, полуфабрикатов и комплектующих изделий (далее - продукция), используемых для разработки, производства, эксплуатации и ремонта промышленной продукции.".

В розділі 3 ГОСТа 24297-87 зазначено, що "3.1. К входному контролю допускается продукция, принятая ОТК, представительством заказчика, Государственной приемкой предприятия-поставщика и поступившая с сопроводительной документацией, оформленной в установленном порядке. 3.2. При проведении входного контроля необходимо: 1) проверить сопроводительные документы, удостоверяющие качество продукции, и зарегистрировать продукцию в журналах учета результатов входного контроля (приложение 1); 2) проконтролировать отбор складскими работниками выборок или проб, проверить комплектность, упаковку, маркировку, внешний вид и заполнить акт отбора выборок или проб; 3) провести контроль качества продукции по технологическому процессу входного контроля или передать в соответствующее подразделение выборки или пробы для испытаний (анализов). 3.3. Подразделение, получившее на испытания (анализ) выборки или пробы, проводит испытания в установленные сроки и выдает подразделению входного контроля заключение о соответствии испытанных выборок или проб установленным требованиям. 3.4. Результаты испытаний или анализов (физико-механических свойств, химического состава, структуры и т.п.) должны быть переданы в производство вместе с проверенной продукцией. 3.5. В производство должна передаваться принятая по результатам входного контроля продукция с соответствующей отметкой в учетных или сопроводительных документах. Допускается маркировка (клеймение) принятой продукции. 3.6. Продукция, поступившая от предприятия-поставщика до проведения входного контроля, должна храниться отдельно от принятой и забракованной входным контролем. 3.7. Забракованная при входном контроле продукция должна маркироваться "Брак" и направляться в изолятор брака.".

В розділі 4 ГОСТа 24297-87 (ОФОРМЛЕНИЕ РЕЗУЛЬТАТОВ ВХОДНОГО КОНТРОЛЯ) вказано, що " 4.1.По результатам входного контроля составляют заключение о соответствии продукции установленным требованиям и заполняют журнал учета результатов входного контроля. 4.2. В сопроводительных документах на продукцию делают отметку о проведении входного контроля и его результатах, маркируют (клеймят) продукцию, если это предусмотрено перечнем продукции, подлежащей входному контролю. 4.3. При соответствии продукции установленным требованиям подразделение входного контроля принимает решение о передаче ее в производство."

В підтвердження здійснення вхідного контролю продукції, представник боржника під час розгляду справи в суді першої інстанції в своїх письмових поясненнях зазначав, що при отриманні товару за спірними рахунками-фактурами від позивача складено прибуткові ордери, які підписані представником позивача при видачі товару та представником відповідача при проходженні вхідного контролю, а саме: - за №СФ-001449 від 01.06.2012р. прибутковий ордер №45 від 12.06.2012 р.; за № СФ-000825 від 26.03.2012р. прибуткові ордери №43 від 12.06.2012р. та №51від 27.06.2012р.; за №СФ-001494 від 07.06.2012р. прибуткові ордери №119 від 09.11..2012р. та №125 від 26.1Г.2012р.; за №СФ-003146 від 15.11.2012 р. прибутковий ордер №135 від 12.12.2012р.; за №СФ-003126 від 13.11.2012 р. прибутковий ордер№77 від 12.12.2012р.; за №СФ-002736 від 10.10.2012 р. прибутковий ордер №78 від 13.12.2012р.; за №СФ-003325 від 30.11.2012р. прибутковий ордер №141 від 20.12.2012р.; за №СФ-01220 від 15.05.2013р. прибутковий ордер №27 від 21.05.2013р.

При поставці боржником товарів на власний склад за прибутковими ордерами №119 від 09.11.2012р., №125 від 26.11.2012р., №135 від 12.12.2012р., №141 від 20.12.2012р., №27 від 21.05.2013р. проводився вхідний контроль у строки зазначені Інструкціями П-6 та П-7 на підставі ДСТУ 24297-87 «Вхідний контроль продукції» уповноваженим представником відділу 9.

Так, продукція за прибутковим ордером №119 від 09.11.2012р. була прийнята вхідним контролем 09.11.2012 р., за прибутковим ордером №125 від 26.11.2012р. була прийнята вхідним контролем 26.11.2012р., за прибутковим ордером №135 від 12.12.2012р. була прийнята вхідним контролем 12.12.2012р., за прибутковим ордером №141 від 20.12.2012р. була прийнята вхідним контролем 20.12.2012р., за приходним ордером №27 від 21.05.2013р. була прийнята вхідним контролем 21.05.2013р. та перевірялася за кількістю, про що є відповідна відмітка у прибуткових ордерах, які підписані уповноваженою особою.

Також, за прибутковими ордерами №43 від 12.06.2012р. та №77 від 12.12.2012р.поставлена продукція проходила вхідний контроль за кількістю 12.06.2012р. та 12.12.2012р. відповідно.

Стосовно проведення вхідного контролю за рахунками-фактурами №СФ-001449 від 01.06.2012р. та №СФ-002736 від 10.10.2012 р. продукція , що належить до абразивного та ельборового інструменту була прийнята за прибутковими ордерами №45 від 12.06.2012 р. (круги 14АБПП 500*63*127 - 80 шт.) та №78 від 13.12.2012р. (круги 25АПП 400*40*127 - 11 шт. та 64 СПП 400*40*127 - 11 шт.) відповідно. Продукція за зазначеними прибутковими ордерами була прийнята вхідним контролем за кількістю, що засвідчено підписом відповідальної особи на зазначених прибуткових ордерах.

Зазначена продукція за рахунками-фактурами №СФ-001449 від 01.06.2012р. та №СФ-002736 від 10.10.2012 р. була прийнята вхідним контролем Відповідача шляхом перевірки на якість на стендах у корпусі 750-С відповідно до вимог ДСТУ 12.3.028-82 «Процеси обработки абразивным и зльборовым инструментом» (із змінами) з урахуванням ТУ ДСТУ 2424-83 «Круги шліфувальні».

Відповідно до п.3.1. та 3.2. ТУ ДСТУ 2424-83 „«для контроля соответствия кругов требованиям настоящего стандарта проводять приемочньш контроль и периодические испытания. Приемочному контролю на соответствие пребованиям подвергают круги выборочно: 0,5% от партии для кругов диаметром до 63 мм».

Крім того, відповідно до п.10.14 ДСТУ 12.3.028-82 (із змінами) «Результати испытаний абразивного и зльборового инструмента потребителя должно быть записаны в книгу, прошнурованную и скрепленную печатью, с пронумерованными страницам».

Так, боржником був проведений вхідний контроль за вказаними вимогами ДСТУ 12.3.028-82 (із змінами) з урахуванням ТУ ДСТУ 2424-83 «Круги шліфувальні». Усі висновки вхідного контролю щодо проходження випробувань продукції, що надійшла від Позивача за рахунками-фактурами №СФ-001449 від 01.06.2012р. та №СФ-002736 від 10.10.2012 р. та за прибутковими ордерами №45 (круги 14АБПП 500*63*127 - 80 шт.) та №78 (круги 24АПП 400*40*127 - 11 шт. та 64 СПП 400*40*127-11 шт.) відповідно записані у Журналі випробувань абразивного і ельборового інструменту (далі - Журнал).

За прибутковим ордером №45 від 12.06.2012 р. (круги 14АБПП 500*63*127 - 80 шт.) згідно запису у Журналі (стор.26) круги проходили випробування 03.07.2012р. у кількості 28 шт., 07.08.2012р. у кількості 15 шт. та 28.08.2012р. у кількості 2 шт. Загальна кількість кругів 14АБПП 500*63*127, що були прийняті вхідним контролем відповідно до вимог ДСТУ більше за половину поставленої партії і складає 45 шт.

За прибутковим ордером №78 (круги 24АПП 400*40*127 - 11 шт. та 64СПП 400*40*127 - 11 шт.) згідно запису у Журналі круги 64СПП 400*40*127 проходили випробування у кількості 5 шт. та круги 25АПП 400*40*127 у кількості 5 шт. у кількості Загальна кількість кругів 25АПП 400*40*127 та 64СПП 400*40*127, що були прийняті вхідним контролем відповідно до вимог ДСТУ більше за половину поставленої партії і складає по 5 шт. кожного виду кругу.

Свідченням проведення випробувань продукції за прибутковими ордерами №45 від 12.06.2012 р. (круги 14АБПП 500*63*127 - 80 піт.) та №78 від 13.12.2012р. (круги 25АПП 400*40*127 - 11 шт. та 64 СПП 400*40*127-11 шт.) є підпис відповідальної особи за проведення випробувань, який міститься у Журналі (стор.26 та 28) та є підтвердженням проведення і проходження вхідного контролю зазначеної продукції.(а.с.3-7 т.2)

Дослідженням в суді апеляційної інстанції наданих боржником прибуткових ордерів №45 від 12.06.2012 р., №43 від 12.06.2012р. , №51від 27.06.2012р., №119 від 09.11.2012р., №125 від 26.11.2012р., №135 від 12.12.2012р., №77 від 12.12.2012р., №78 від 13.12.2012р., №141 від 20.12.2012р., №27 від 21.05.2013р., (а.с. 110,111,116, 121, 122, 124, 127, 131, 134, 137, 139 т.1) встановлено відсутність відмітки про здійснення вхідного контролю продукції, що було б засвідчено підписом відповідальної особи.

Присутній в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник боржника на запитання суду також не зміг пояснити, де саме на наданих прибуткових ордерах міститься інформація про здійснення відповідачем вхідного контролю продукції.

Також в підтвердження здійснення вхідного контролю продукції за прибутковим ордером №45 від 12.06.2012 р. та №78 від 13.12.2012р. боржником надано два листа з "Журнала испытаний абразивного и эльборового инстумента" (а.с. 17-18 т.2), дослідженням яких в суді апеляційної інстанції встановлено, що з їх змісту не вбачається проведення випробувань продукції - круги 14АБПП 500*63*127, поставлених позивачем за прибутковими ордерами №45 від 12.06.2012 р. -

Що стосується проведення випробування продукції - круги 25АПП 400*40*127 , колегія суддів зазначає, що з наданого відповідачем журналу не вбачається, що випробуванню підлягала продукція, поставлені саме позивачем за прибутковим ордером №78 від 13.12.2012р.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що боржником не надано належних доказів проведення вхідного контролю поставлених заявником партій продукції, а саме журналу обліку результатів вхідного контролю, як того вимагає ГОСТ 24297-87.

Таким чином, боржником не доведено строків здійснення вхідного контролю продукції, поставленої згідно видаткових накладних №РН-000991 від 12.06.2012 та №РН- 001143 від 27.06.2012 р. на загальну суму 9924,76 грн., згідно видаткової накладної№РН-000989 від 12.06.2012 на загальну суму - 55783,68 грн., згідно видаткових накладних №РН-002058 від 09.11.2012 та №РН-002155 від 26.11.2012 р. на загальну суму 23400,00 грн., згідно видаткової накладної №РН-002306 від 13.12.2012 на загальну суму - 15118, 09 грн., згідно видаткової накладної №РН-002294 від 12.12.2012 на загальну суму - 2194,42 грн., згідно видаткової накладної №РН-002293 від 12.12.2012 на загальну суму - 29376,00 грн., згідно видаткової накладної №РН-002345 від 20.12.2012 на загальну суму - 540,00 грн., у зв"язку з чим строк оплати за поставлені партії продукції настав 01.01.2016 р., коли сторонами було підписано акт звірки розрахунків.

Виходячи з наведеного, строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно вищевказаних видаткових накладних розпочався з моменту підписання сторонами акту звірки від 01.01.2016.

Що стосується продукції, поставленої на підставі рахунку-фактури №СФ-01220 від 15.05.2013 року згідно видаткової накладної №РН-000801 від 21.05.2013 на загальну суму - 15120,00 грн., то, з урахуванням внесених додатковою угодою № 2 від 20.12.2012 змін до п.5.1 Договору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що строк оплати за вказану продукцію настав 22.05.2013. Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що підписаний 01.01.2016 з боку боржника акт звірки взаєморозрахунків за спірним договором свідчить про визнання боргу, а отже є підставою для переривання позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до положень ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Враховуючи, що строк для оплати заборгованості за частину поставленої продукції настав 01.01.2016 р. з моменту підписання боржником акту звірки взаєморозрахунків, а за продукцію, поставлену 21.05.2013, був перерваний підписанням з боку боржника акту звірки взаєморозрахунків 01.01.2016, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову боржнику в застосуванні строку позовної давності, оскільки він не сплинув.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції, що боржник прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за спірним Договором.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного судового рішення) встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України в діючий редакції, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що боржник не надав ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження сплати суму боргу за Договором, що він не заперечує проти поставки на його адресу спірного товару за цим Договором, однак ним не спростовано належними доказами неможливість виконання умов Договору в частині оплати за поставлений товар в сумі 70341,11 грн., колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання вимоги ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" щодо стягнення даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також колегія суддів апеляційного суду вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції про стягнення з боржника 3% річних. та інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Вимоги ТОВ "Торгівельний дім "Ельбор" щодо стягнення з боржника 3% річних у сумі 3415,98 грн. та 15205,50 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.11.2016 р. по 14.08.2017р., підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані та не спростовані боржником.

Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з боржника пені в сумі 12872,42 грн. за період з 01.01.2016 р. по 01.07.2016 р. з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2011 по справі № 5023/10655/11 порушено провадження в справі про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" та введено процедуру розпорядження майном, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Станом на момент розгляду даної заяви боржник перебуває на стадії розпорядження майном.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) (далі - Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Аналогічну правову позицію про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань викладено у постанові Верховного Суду України у справі № 28/5005/3240/2012 від 01.10.2013.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства "Завод ім. Малишева" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувану ухвалу господарського суду Харківської області від 06.12.2017 у справі №5023/10655/11 (922/2758/17) має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Виходячи з викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 статті 275, статтями 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. Малишева", м. Харків залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 06.12.2017 у справі №5023/10655/11 (922/2758/17) залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.02.2018.

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Терещенко О.І.