Постанова № 72149695, 05.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2018 р. Справа№ 925/1253/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Гуменюк А.В. - адвокат

Вилков С.В. - адвокат

від відповідача: Грибов Д.І. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК»

на рішення Господарського суду Черкаської області, ухваленого 29.11.2017, повний текст якого складений 04.12.2017,

у справі № 925/1253/17 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк»

до Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 80), заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати за договором поставки № 4115 від 15.02.2017 в розмірі 2 278 449,60 грн. та пені в сумі 70 631,94 грн.

При цьому в прохальній частині вказаної заяви про уточнення позовних вимог позивачем невірно зазначено заявлену до стягнення суму передоплати у цифрах (2 349 081,60), в той час як у дужках зазначено вірну суму (два мільйоні двісті сімдесят вісім тисяч чотириста сорок дев'ять гривень 60 копійок). З огляду на те, що в прохальній частині вказаної заяви позивач зазначає про те, що уточнює не заявлену до стягнення суму, а лише те, що за своєю правовою природою вказана сума є не заборгованістю, а попередньою оплатою за договором поставки № 4115 від 15.02.2017, колегія суддів вважає це опискою.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.11.2017, повний текст якого складений 04.12.2017, у справі № 925/1253/17 позовні вимоги задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 2 278 449,60 грн. боргу та 70 631,94 грн. пені.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що належним чином доведеними є як факт перерахування позивачем відповідачу грошових коштів за спірним договором, так і факт непоставки останнім товарів, що, відповідно до приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України, дає позивачу право вимагати від відповідача повернення вказаної суми попередньої оплати, яке позивачем і було реалізовано шляхом направлення відповідної вимоги.

Задовольняючи вимоги про стягнення пені суд першої інстанції постався на те, що в п. 5.1 договору поставки № 4115 від 15.02.2017 сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної поставки товару позивачу, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,02% від вартості несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення поставки, але не більше 3% від загальної вартості товару, поставку якого прострочено, в той час як термін прострочення поставки товару відповідачем за договором поставки становить 155 днів - з 01.05.2017 по 02.10.2017.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Украгро НПК» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області по справі № 925/1253/17 скасувати повністю та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що при вирішенні спору сторін по суті судом не прийнято до уваги те, що позивач прострочив виконання обов'язку за спірним договором щодо оплати товару, а саме грошові кошти були винесені 20.02.2017, а мали бути сплачені в строк до 18.02.2017, що дало відповідачу право в порядку, встановленому п. 4.3 договору поставки та ст. 613 ЦК України, зупинити виконання свого обов'язку по поставці товару, а відтак, на даний час жодні порушення відповідачем умов договору поставки № 4115 від 15.02.2017 відсутні, що виключає стягнення з відповідача передоплати та застосування до відповідача санкцій у вигляді стягнення пені.

Крім того, відповідач зазначив про те, що за умовами спірного договору розмір пені не може перевищувати 3 % від загальної вартості товару, а відтак, розмір пені не може перевищувати 68 353,49 грн., в той час як позивачем до стягнення заявлено пеню в сумі 70 631,94 грн.

Ухвалою від 26.12.2017 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2017 у справі № 925/1253/17, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2017 у справі № 925/1253/17.

Станом на 22.01.2018 до Київського апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та жодних клопотань від учасників справи не надходило, з огляду на що ухвалою від 22.01.2018 справу призначено до розгляду на 05.02.2018.

05.02.2018 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли відзив на апеляційну скаргу та заява, в якій позивач просить продовжити строк на подання відзиву, долучити відзив та 05.02.2018 слухати справу з урахуванням розумності строків.

В судовому засіданні 05.02.2018 колегія суддів вирішила долучити відзив позивача на апеляційну скаргу та слухати справу по суті з урахуванням вказаного відзиву, а також надала відповідачу час для ознайомлення із вказаним відзивом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу задовольнити частково в частині перерахування пені з обмеженням її розміру 3%, присудивши до стягнення пеню в розмірі 68 353,49 грн., а в задоволенні решти вимог апеляційної скарги відмовити, залишивши судове рішення в іншій частині без змін, зазначивши про те, що:

- строк попередньої оплати за спірним договором позивачем порушений не був, адже останній день оплати припадає на вихідний день, а відтак, позивач цілком правомірно вніс передоплату в перший за вихідними робочий день;

- відповідач не надав доказів (повідомлень, заяв, претензій до позивача) про зупинення виконання обов'язку щодо постачання товару;

- при зверненні до суду з позовом позивачем розмір пені розраховано без врахування положень п. 5.1 спірного договору, а відтак, за належним розрахунком розмір пені по договору має становити 68 353,49 грн.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представники позивача просили апеляційну скаргу задовольнити частково в частині перерахування пені з обмеженням її розміру 3%, присудивши до стягнення пеню в розмірі 68 353,49 грн., а в задоволенні решти вимог апеляційної скарги відмовити, залишивши судове рішення в іншій частині без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

15.02.2017 позивач як покупець та відповідач як постачальник уклали договір поставки № Ч115 від 27.01.2017 (а.с. 58, 58 зворот) (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач, в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язується поставити в обумовлені Договором строки позивачу товар, визначений в п. 1.2 Договору (аміак рідкий ГОСТ 6221-90 у кількості 159,600 тон), а позивач зобов'язується оплатити та прийняти товар.

Згідно з п. 4.1 Договору, поставка товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати, товар, що підлягає поставці, повинен бути повністю оплачений протягом трьох днів з дати укладення Договору.

У п. 2.1 Договору визначено, що загальна вартість товару за Договором складає 2 278 449,60 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору, позивач платіжним дорученням № 196 від 20.02.2017 (а.с. 73) перерахував відповідачу 2 278 449,60 грн., тобто повністю та своєчасно виконав свій обов'язок з попередньої оплати товару за Договором.

При цьому посилання відповідача на те, що, з огляду на дату укладення Договору (15.02.2017) передоплату позивач мав перерахувати в строк до 18.02.2017 включно, колегією суддів до уваги не приймаються, адже відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, в той час як 18 та 19 лютого 2017 року були вихідними днями а відтак, передоплату позивач мав сплатити до 20.02.2017 включно, що ним і було зроблено.

Відповідно до п. 3.3 Договору поставка товару здійснюється повністю чи окремими партіями за вибором відповідача на умовах попередньої оплати в строк до 30.04.2017, але в будь-якому випадку не раніше ніж через десять днів від дати повної оплати товару. Відповідач самостійно визначає дату поставки кожної окремої партії товару в межах періоду поставки.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що відповідач свій обов'язок з поставки товару у встановлений Договором строк не виконав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки, до яких за своєю правовою природою відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Станом на дату розгляду справи в суді спірний товар позивачу відповідачем не поставлений.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України).

Відповідно до статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з поставки спірного товару, позивач відповідно до приписів законодавства має право відмовитись від прийняття такого товару та вимагати повернення попередньої оплати.

З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до відповідача з листом № 34-юр від 30.04.2017 (а.с. 61), в якому, з огляду на порушення відповідачем строків поставки товару за Договором, просив повернути перераховані кошти в сумі 2 278 449,60 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Вказаний лист був позивачем направлений 04.05.2017, а відповідачем отриманий 11.05.2017, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором № 3860021211354 (а.с. 62-63).

Крім того, позивач звернувся до відповідача з листом № 76-юр від 30.06.2017 (а.с. 65), аналогічним за змістом листу № 34-юр від 30.04.2017.

Вказаний лист був позивачем направлений 30.06.2017, а відповідачем отриманий 06.07.2017, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором № 3860021269506 (а.с. 66).

На вказані вище листи відповідач не відповів, грошові кошти позивачу не перерахував.

З огляду на викладені вище обставини, а саме на те, що відповідач у встановлений Договором строк не виконав своїх зобов'язань щодо поставки товару, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України дало позивачу право вимагати повернення суми попередньої оплати, яке позивачем було реалізоване, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за укладеним сторонами Договором в сумі 2 278 449,60 грн. Рішення суду першої інстанції про задоволення вимог в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 70 631,94 грн. слід зазначити таке.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з поставки позивачу товару у встановлений Договором строк, є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки товару позивачу, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 0,02% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки але не більше 3 % від загальної вартості партії товару, поставку якого прострочено.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач нараховує неустойку за несвоєчасну поставку відповідачем товару в період з 01.05.2017 по 02.10.2017, тобто з дати, наступної за останнім днем, у який товар мав бути поставлений відповідачем позивачу (30.04.2017), по дату звернення позивача до суду з цим позовом (03.10.2017).

Суд першої інстанції вказані вимоги позивача задовольнив у повному обсязі, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

При вирішенні спору в цій частині по суті слід оцінити правовідносини сторін з точки зору існування договірних відносин після односторонньої відмови від договору однією із сторін, у цьому випадку - позивача.

Частиною 1 статті 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Чинним законодавством України не внормовано, з якого саме моменту строк дії договору поставки вважається закінченим, а правовідносини сторін за ним припиненими у випадку односторонньої відмови покупця від договору в зв'язку з непоставкою постачальником попередньо оплаченого товару в обумовлені договором строки (порушенням постачальником договірних зобов'язань в частині поставки товару), - з дати направлення покупцем відповідного письмового повідомлення, чи з дати отримання його постачальником.

У спірному Договорі сторони також не врегулювали свої відносини у випадку виникнення вказаних обставин.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, застосування аналогії закону припустиме за наявності певних умов, а саме: існування прогалини в законодавстві, яка не усувається (заповнюється) за допомогою передбачених законом засобів; наявність законодавчого регулювання схожих відносин; застосування аналогічного закону до регульованих відносин повинно не суперечити їх суті.

При цьому нормативно вітчизняне законодавство не закріплює випадків, коли інститут аналогії не може застосовуватися, в той час як згідно з ч. 7 ст. 4 ГПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Щодо застосування інституту аналогії закону до спірних відносин сторін слід зазначити таке.

Водночас ЦК України містить норми, якими врегульовані правовідносини сторін за договором найму щодо моменту, з якого такий договір вважається розірваним у випадку відмови наймодавця від договору найму через порушення наймачем договірних зобов'язань щодо внесення плати.

Так, статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Враховуючи, що правовим наслідком як у випадку розірвання договору найму наймодавцем в односторонньому порядку в порядку ст. 782 ЦК України внаслідок порушення наймачем договірних зобов'язань, так і в випадку відмови від договору поставки покупцем в односторонньому порядку внаслідок порушення постачальником договірних зобов'язань, є дострокове закінчення дії договору та припинення договірних зобов'язань, колегія суддів вважає, що в спірному випадку є обґрунтованим і правомірним, в порядку застосування інституту аналогії закону, поширення норм статті 782 ЦК України в частині порядку визначення моменту розірвання договору найму на правовідносини сторін у цій справі в частині порядку визначення моменту закінчення дії спірного Договору і, відповідно, припинення договірних зобов'язань сторін за ним.

Таким чином, застосовуючи інститут аналогії закону, колегія суддів дійшла висновку, що дія спірного Договору внаслідок односторонньої відмови від нього позивача як покупця через невиконання відповідачем як постачальником договірних зобов'язань з поставки попередньо оплаченого товару є закінченою, а договірні зобов'язання за ним припиненими з моменту одержання відповідачем повідомлення позивача про відмову від вказаного Договору, тобто необхідною умовою є визначення дати отримання відповідачем такого повідомлення.

Враховуючи, що лист № 34-юр від 30.04.2017 відповідачем отримано 11.05.2017, датою закінчення строку дії спірного Договору і, відповідно, припинення зобов'язань сторін за ним є 11.05.2017 - день отримання відповідачем вказаного листа.

За таких обставин, нарахування позивачем пені за період з 01.05.2017 по 11.05.2017 є правомірним.

Водночас, враховуючи, що ч. 1 ст. 547 ЦК України встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а позивачем не надано доказів того, що між сторонами укладений письмовий правочин щодо стягнення неустойки у випадку припинення дії Договору та неповернення відповідачем передоплати, нарахування пені за період з 12.05.2017 по 02.10.2017 не ґрунтується на приписах чинного законодавства, адже з 12.05.2017 Договір припинив свою дію.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду апеляційної інстанції в сумі 4 900,39 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

2 278 449,60/0,02%*11=4 900,39

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, враховуючи підстави, на які апелянт послався як на підставу скасування оспореного рішення, задоволенню не підлягає.

Водночас слід зазначити про таке.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце неправильне застосування норм матеріального права, а саме незастосування до правовідносин про стягнення пені вимог ст. 547 ЦК України, тому рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/1253/17 від 29.11.2017 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 2 278 449,60 грн. та пеня в сумі 4 900,39 грн., в решті позову відмовляється.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за звернення з позовом покладаються на сторони пропорційно розмір задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а також підстави зміни судового рішення, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 267, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2017 у справі № 925/1253/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2017 у справі № 925/1253/17 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2017 у справі № 925/1253/17 в редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УкрАгро НПК» (18000, Черкаська область, Жажківський район, м. Жашків, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 31961067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» (38600, Полтавська обл., Котелевський район, смт. Котельва, вул. Жовтнева, 320, ідентифікаційний код 32460293) основний борг в сумі 2 278 449 (два мільйони двісті сімдесят вісім тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 60 коп., пеню в сумі 4 900 (чотири тисяч дев'ятсот) грн. 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 34 250 (тридцять чотири тисячі двісті п'ятдесят) грн. 25 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

4. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2017 у справі № 925/1253/17.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1253/17.

Повний текст постанови складено: 12.02.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна