Рішення № 72149057, 08.02.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2018 року Справа № 917/1931/17

За позовом Відділу освіти Полтавської районної державної адміністрації, вул. Центральна, 1, с. Щербані, Полтавський район, Полтавська область; адреса для листування: вул. Шевченка, 7, м. Полтава, 36011

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новік 2011", вул. Сонячна, 4, с. Гожули, Полтавський район, Полтавська область

про стягнення 30 460,01 грн.

Суддя Білоусов С.М.

Секретар судового засідання Кльопова І.Г.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 30 460,01 грн. завданих збитків (матеріальної шкоди).

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзиву на позов не надав, в судове засідання не з'явився, ухвала від 18.01.2018 року повернута органом зв'язку як не отримана адресатом з відміткою "адресат не знайден".

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо), то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а неявка сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

20 вересня 2016 року між відділом освіти Полтавської районної державної адміністрації (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новік 2011" (відповідач) був укладений договір підряду № 393, відповідно до якого позивач (замовник) доручає, а відповідач (підрядник) забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання ремонтних робіт з поточного ремонту покрівлі світлового ліхтаря Тахтаулівського НВК в с. Тахтаулове, вул. Центральна, 115, Полтавського району Полтавської області.

Відповідно до п. 3.3 договору його загальна вартість становить 61 348,00 грн.

В п. 7.1 договору сторони передбачили, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватись на підставі акту виконаних робіт ТФ № КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт ТФ № КБ-3В.

На виконання умов договору відповідач виконав роботи на суму 61 348,00 грн., що підтверджується формами акту та довідки № КБ-2 та № КБ-3, розрахунки, за які проведено Відділом освіти Полтавської райдержадміністрації в повному обсязі (копія платіжного доручення № 1496 від 26.09.2016 року залучена до матеріалів справи).

Позивач зазначає, що в період з 17.01.2017 року по 03.03.2017 року на виконання пункту 3.3.1.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Північно-східного офісу Держаудитслужби на І квартал 2017 року та на підставі направлення від 13 січня 2017 року № 16, працівниками відділу контролю у галузі освіти, науки, спорту та інформації Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області було проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності відділу освіти Полтавської районної державної адміністрації за період 01.01.2015 р. - 31.12.2016 р., за результатами якої складений акт від 10.03.2017 р. № 03-21/10.

В ході ревізії зроблено перерахунок вартості виконаних ТОВ "Новік 2011" робіт з поточного ремонту покрівлі світлового ліхтаря Тахтаулівського НВК в с. Тахтаулове, вул. Центральна, 115, Полтавського району Полтавської області згідно договору від 20.09.2016 року № 393 , за результатами якого встановлено завищення вартості виконаних робіт внаслідок невірного застосування ресурсних елементних кошторисних нормативів (РЕКН) на суму 30 460,01 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду у даній справі, в якій останній, посилаючись на ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, просить стягнути з ТОВ "Новік 2011" матеріальну шкоду (збитки) завдану Відділу освіти Полтавської райдержадміністрації на загальну суму 30 460,01 грн.

Приймаючи рішення суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підставою виникнення у сторін певних прав та обов'язків є укладений між ними договір підряду № 393 від 20.09.2016 року. Відповідно до умов останнього позивач доручив, а відповідач забезпечив відповідно до проектної документації та умов договору виконання ремонтних робіт з поточного ремонту поточного ремонту покрівлі світлового ліхтаря Тахтаулівського НВК в с. Тахтаулове, вул. Центральна, 115, Полтавського району Полтавської області.

На виконання умов договору, замовник прийняв від підрядника виконані роботи на суму 61 348,00 грн., які оплатив в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач в якості підстав для задоволення позовних вимог посилається на акт Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 10.03.2017 р. № 03-21/10, в якому встановлено завищення вартості виконаних робіт внаслідок невірного застосування РЕКН на загальну суму 30 460,01 грн.

Здійснення Держаудитслужбою державного фінансового контролю з використання бюджетних коштів, врегульовано Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», а також положенням «Про Державну аудиторську службу в Україні».

До повноважень Державної аудиторської служби України віднесено фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевого бюджетів, та, у разі виявлення порушень законодавства, право на пред'явлення обов'язкових до виконання вимог щодо усунення таких порушень. Відшкодування збитків, виявлених під час здійснення фінансового контролю, може бути зазначено у вимозі, проте їх відшкодування (стягнення) відбувається в судовому порядку за позовом органу фінансового контролю.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Розмір заявленої позивачем до стягнення матеріальної шкоди (завданих збитків) в сумі 30 460,01 грн. визначено, виходячи з факту завищення вартості виконаних робіт на суму загальну, про що зазначено в акті Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 10.03.2017 року № 03-21/10.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язань, доказується кредитором.

Як свідчать матеріали справи позивачем на підтвердження збитків наданий акт Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 10.03.2017 р. № 03-21/10.

При цьому позивач не надав обґрунтувань та підстав стягнення завданих збитків, не надав документів та інших доказів якими підтверджується їх розмір, не зазначає які саме зобов'язання не виконані відповідачем. Ч. 1 ст. 858 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачає, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Позивач не посилається на наявність у роботі, яка була виконана відповідачем та прийнята замовником недоліків, які роблять її непридатною для використання.

Частина 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено вище претензій сторони одна до одної згідно з підписаними актами виконаних робіт не мають.

В даному випадку, акт перевірки (ревізії) - це документ про результати проведеної перевірки (ревізії), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.

Відповідно до п. 6.2 роз'яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визначенням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. № 02-5/35 акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Верховний Суд України в постанові від 22.01.2013 р. № 3-69гс13 зазначив, що виявлені ревізією порушення не можуть впливати на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Тобто посилання на акт ревізії від 10.03.2017 р. № 03-21/10 як на підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Як вбачається з укладеного сторонами договору підряду № 393 від 20.09.2016 р., виконання відповідачем умов договору підтверджується, зокрема, актами виконаних робіт, які були підписані позивачем без зауважень.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача у якості збитків, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають в зв'язку з необґрунтованістю.

Судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.