Рішення № 72149051, 09.11.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2017 Справа №917/1461/17

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

за участю представників:

від прокуратури: Лисенко Н.М.

від відповідача 1: не з'явились,

від відповідача 2: Назаревич І.Р.,

від третьої особи: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора Полтавської області,

вул. 1100- річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000

до 1. Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області,

вул. Покровська, 17, смт. Решетилівка, Полтавська область, 38400;

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб"

вул. Петровського, 41, смт. Решетилівка, Полтавська область, 38400

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області,

вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Полтавської області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю 2Хлібороб" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 32,75 га, кадастровий номер 5324255100:00:009:0018, що розташована на території Решетилівської сільської ради; зобов'язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 32,75 га, кадастровий номер 5324255100:00:009:0018, вартістю 1 121 769,70 грн., що розташована на території Решетилівської сільської ради.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.09.2017 порушено провадження у справі та призначено на 17.10.2017.

12.10.2017 від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Решетилівським районним судом Полтавської області цивільної справи №546/1262/15-ц (вх. №12488); та 17.10.2017 клопотання (заява) про застосування строків позовної давності (вх. №12580).

30.10.2017 відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, в якому проти вимог заперечує та вказує, що договір оренди землі від 10 лютого 2010 за №8 було належним чином зареєстровано у Решетилівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України про земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 березня 2010 року №04105610015, відтак правові підстави для визнання договору оренди землі недійсним, відсутні.

31.10.2017 від прокуратури надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору (вх. №13279).

Ухвалою суду від 31.10.2017 відмовлено відповідачу 2 в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі; з власної ініціативи залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області; продовжено строк вирішення спору на 15 днів; розгляд справи відкладено на 09.11.2017.

09.11.2017 відповідачем подано письмові пояснення (вх. №13700), в яких вказує що розроблення в даному випадку технічної документації, а не проекту землеустрою та її затвердження відповідають діючому на дату укладення договору законодавству. Також, відповідачем 2 подано клопотання про продовження строку вирішення спору для повного дослідження всіх доказів та отримання пояснень від залученої третьої особи.

Згідно статті 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчується (з урахуванням продовження), а тому суд не може більше відкладати розгляд справи. У задоволенні клопотання відповідача 2 відмовлено.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач 1 явку уповноваженого представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, вимог ухвал суду не виконав, причин щодо того суду не повідомив.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, надав пояснення по справі та зазначив, що прокурором пропущено строк позовної давності.

Від третьої особи письмових пояснень не надійшло, уповноважений представник в судове засідання не з'явився, причин щодо неявки суду не повідомлено.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації №121 від 10.03.2009 надано дозвіл СТОВ "Хлібороб" на розробку та виготовлення технічної документації із землеустрою що посвідчує право оренди на земельну ділянку площею 341,92 га.

Розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації №258 від 10.06.2009 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди СТОВ «Хлібороб» загальною площею 165,98 га, з них рілля 100, 71 га, сіножаті - 15,41 га, пасовища - 49,86 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 5 років та території Решетилівської сільської ради.

10 лютого 2010 року між Решетилівською РДА та СТОВ «Хлібороб» було укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 32,75 га пасовищ.

Договір укладено на 10 (десять) років (п. 8 Договору).

Прокурор вказує, що розпорядження про затвердження технічної документації із землеустрою та укладений на його виконання договір не відповідають вимогам земельного законодавства. А саме, передача земельної ділянки площею 32,75 га з кадастровим номером 5324255100:00:009:0018 здійснювалась на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди. Згідно інформації відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі земельна ділянка площею 32,75 га до 2010 року не формувалася, їй не присвоювався кадастровий номер, не відкривалася поземельна книга, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у відділі відсутні, а тому надання дозволу на розробку саме технічної документації, а не проекту землеустрою щодо її відведення, не відповідає вимогам Земельного кодексу України. Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (в редакції на час прийняття розпорядження), проекти землеустрою проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань підлягають обов'язковій державній експертизі. Відповідно до ч. 7 статті 123 Земельного кодексу України ( в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування. Однак, як стверджує прокурор, розпорядженням голови Решетилівської райдержадміністрації №258 від 10.06.2009 лише затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди СТОВ «Хлібороб», саме рішення про передачу в оренду вищевказаної земельної ділянки відсутнє, чим порушено вимоги ч. 7 статті 123 Земельного кодексу України. У п. 5 договору оренди земельної ділянки від 10.02.2010 не зазначено її нормативну грошову оцінку. Згідно інформації відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі нормативно грошова оцінка зазначеної земельної ділянки не проводилася. Істотними умовами договору оренди землі є, у тому числі: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки) (ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» (у відповідній редакції)). Однак, спірний договір оренди не відповідає істотним умовам, які визначені статтею 15 Закону України «Про оренду землі». Вказане і стало приводом для звернення прокурором до суду з даним позовом.

Відповідач, в свою чергу стверджує, що договір оренди землі від 10 лютого 2010 року між Решетилівською РДА та СТОВ «Хлібороб» на земельну ділянку площею 32,75 га пасовищ було належним чином зареєстровано у Решетилівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України про земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 березня 2010 року № 04105610015, відтак правові підстави для визнання договору оренди землі недійсним, відсутні.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» стосовно того, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як вже зазначалось, передача земельної ділянки площею 32,75 га з кадастровим номером 5324255100:00:009:0018 здійснювалась на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди.

Згідно інформації відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі земельна ділянка площею 32,75 га до 2010 року не формувалася, їй не присвоювався кадастровий номер, не відкривалася поземельна книга, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у відділі відсутні, а тому надання дозволу на розробку саме технічної документації, а не проекту землеустрою щодо її відведення, не відповідає вимогам Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» ( в редакції на час прийняття розпорядження) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений постановою KM України від 26.05.2004 №677 ( в редакції на час прийняття розпорядження) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.

Згідно чч. 1, 2 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття розпорядження) рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймаються на підставі проектів землеустрою щодо їх відведення у разі зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (в редакції на час прийняття розпорядження), проекти землеустрою проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань підлягають обов'язковій державній експертизі.

Відповідно до ч. 7 статті 123 Земельного кодексу України ( в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки відсутнє, чим порушено вимоги ч. 7 статті 123 Земельного кодексу України.

Згідно статті 13 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладення договору оренди) істотними умовами договору оренди землі є, у тому числі: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки).

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

У п. 5 Договору оренди земельної ділянки від 10.02.2010 не зазначено її нормативну грошову оцінку. Згідно інформації відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі нормативно грошова оцінка зазначеної земельної ділянки не проводилася.

Суд вважає, що прокурором обґрунтовано належними та допустимими доказами порушення інтересів держави укладанням спірного договору, оскільки саме державою здійснюється особлива охорона землі як національного багатства в силу статті 14 Конституції України, а недотримання першим та другим відповідачами встановленої процедури передачі спірної земельної ділянки другому відповідачу порушує ці інтереси.

Відтак, вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 32,75 га, кадастровий номер 5324255100:00:009:0018, що укладений між Решетилівською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином вимоги прокурора зобов'язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 32,75 га, кадастровий номер 5324255100:00:009:0018, вартістю 1 121 769,70 грн., що розташована на території Решетилівської сільської ради є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 у справі №1-1/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурором при зверненні до суду з даним позовом надано правове обґрунтування підстав звернення до господарського суду за захистом інтересів держави та визначено при цьому органи, уповноважені здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зокрема Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Оскільки спірна ділянка відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення, то органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження ними на території області, на даний час є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

У той же час, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду лише з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився (Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15).

Відтак, у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом цієї категорії, а тому прокурор пред'являє цей позов в інтересах держави як позивач.

Посилання відповідача 2 на пропущення прокурором строку позовної давності при подачі позову до суду не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України, станом на даний час, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України від 16.11.2016 у справі за №6-2469цс16, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"). Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Органам прокуратури про порушення речового права держави як власника вказаної земельної ділянки та інших вимог земельного законодавства стало відомо 05.07.2017, тобто з дати отримання прокуратурою області листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (лист від 05.07.2017 за №7-16-0.6-4963/2-17).

З огляду на викладене, заступник прокурора Полтавської області звертається до суду про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки з дотриманням вимог статей 256, 261 ЦК України, тобто у межах строку позовної давності.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.02.2010 площею 32,75 га, кадастровий номер 5324255100:00:009:0018, що розташована на території Решетилівської сільської ради, укладений 10.02.2010 між Решетилівською районною державною адміністрацією (вул. Покровська, 17, смт. Решетилівка Полтавської області, 38400, код ЄДРПОУ 04057511) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (вул. Петровського, 41, смт. Решетилівка, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 03769882).

3. Зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (вул. Петровського, 41, смт. Решетилівка, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 03769882) звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 32,75га, кадастровий номер 5324255100:00:009:0018, вартістю 1 121 769,70 грн., що розташована на території Решетилівської сільської ради, передавши її Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930).

4. Стягнути з Решетилівської районної державної адміністрації (вул. Покровська, 17, смт. Решетилівка Полтавської області, 38400, код ЄДРПОУ 04057511) на користь прокуратури Полтавської області (вул. 1100 річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) 800,00 грн. на повернення судового збору.

5. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (вул. Петровського, 41, смт. Решетилівка, Полтавська область, 38400, код ЄЛРПОУ 03769882) на користь прокуратури Полтавської області (вул. 1100 річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) 2400,00 грн. на повернення судового збору.

Видати накази з набранням рішенням законної сили.

6. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області пртягом 10 днів.

Суддя Кульбако М.М.