Рішення № 72147495, 06.02.2018, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/1909/17

Провадження №2/713/41/18

РІШЕННЯ

іменем України

06.02.2018 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря Мірчева О.І., за участю представника позивача ОСОБА_1, за участю представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вижниця цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_3, інтереси якого за договором представляє адвокат Матійчук Руслана Іванівна, до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 інтереси якого за договором представляє адвокат Матійчук Р.І. звернувся до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, до відповідача ОСОБА_5 Посилається на те, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 13 липня 2016 року. Крім ОСОБА_3 в житловому будинку зареєстрована його матір ОСОБА_6 та батько ОСОБА_5

У 2005 році ОСОБА_6 будучи на той момент власницею житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 зареєструвала ОСОБА_5 у зазначеному будинку. Однак, ОСОБА_5 не проживає за місцем реєстрації з 2007 року. акт реєстрації в будинку особи, яка фактично в ньому не проживає створює перешкоди ОСОБА_3 у користуванні та розпорядженні житловим будинком, зокрема, через вказану обставину суттєво збільшується вартість комунальних послуг та квартплати. Враховуючи, що ОСОБА_5 не проживає за місцем реєстрації, протягом десяти років він вважається таким, що втратив право на користування житловим приміщенням. ОСОБА_3 не може реалізувати усі правомочності власника - вільно володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном.

Просить визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме, житловим будинком, що розташований в АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 640,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 10560,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, посилався на обставини викладені в позові, просив задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, надав відповідь на відзив на позовну заяву ОСОБА_5, в якому зазначив, що посилання ОСОБА_5, що ОСОБА_3 не є власником житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1, Вижницького району Чернівецької області, спростовується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.01.2018 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку. ОСОБА_5 не надав доказів стосовно місцезнаходження його майна у спірному будинку. Зазначаючи, що протягом п'яти років ОСОБА_5 судився з матір'ю позивача, не вказує яким чином такі обставини випливають на предмет спору, оскільки матір позивача не є стороною чи третьою особою у справі, рішення, прийняте за результатами розгляду даної справи не вплине на її права та обов'язки. ОСОБА_5 посилається на рішення Вижницького районного суду, однак не зазначає які саме обставини встановлені вказаним судовим рішенням, які сторони брали участь у зазначеному процесі, копії рішень не надає. Крім того, не надає доказів проведення особисто ремонтних робіт у спірному будинку. ОСОБА_5 посилається на довідку №546, однак дату її видання у відзиві вказує 27.05.2017 року, а у додатку 27.05.2014 року. Просить задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав, надав відзив на позов, де зазначив, що із поданих до суду документів вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки на якій розміщений житловий будинок, в матеріалах цивільної справи немає жодного документа, який би свідчив, що ОСОБА_3 є власником спірного житлового будинку, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами. Зазначив, що не втрачав зв'язку із житловим будинком, в будинку знаходяться належні йому на праві власності особисті речі, на протязі останніх п'яти років він судився із матір'ю позивача - ОСОБА_6 щодо проживання в даному житловому будинку, їй навіть було відмовлено у визнанні його таким, що втратив право на проживання в будинку, також він залучався до участі в інших цивільних справах як третя особа, оскільки у нього немає іншого житла, рішення Вижницького районного суду від 03.08.2016 року по цивільній справі №713/839/16-ц, судові повістки направлялись за цією, за місцем його реєстрації та проживання. Отже, навіть із даного судового рішення вбачається, що він не тільки зареєстрований, але й проживає за цією адресою. В разі визнання його таким, що втратив право на проживання, він буде бездомним, що буде несправедливим, оскільки він даний будинок капітально реконструював, проводив газ до будинку, та за свої кошти, проживаючи із матір'ю позивача у незареєстрованому шлюбі та ведучи із нею спільне господарство, і даний будинок було придбано ним в ОСОБА_7, про що він особисто як свідок зазначив в судовому засіданні по цивільній справі №713/1241/13-ц. В цього приводу є також ще одне судове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 18.11.2015 року по цивільній справі №713/1917/15-ц, що ставить під сумнів належність ОСОБА_6 чи позивачу ОСОБА_3 спірного житлового будинку. В матеріалах цивільної справи є довідка №1299 від 30.10.2013 року, яка видана виконкомом Карапчівської сільської ради, що із слів депутата ОСОБА_8 він не проживає в господарстві постійно на протязі трьох років. Із цієї довідки вбачається, він проживає в господарстві, оскільки там зазначено, що не проживає постійно, а що не проживає зовсім. Ця довідка частково спростовується довідкою №546 від 27.05.2017 року, яка видана виконкомом Карапчівської сільської ради, і в якій зазначено, що зв'язку із господарством він втратив.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, підтримав поданий ОСОБА_5 відзив, зазначив, що ОСОБА_5 не втратив зв'язок з житловим будинком, який розташований в АДРЕСА_1, Вижницького району Чернівецької області. Просив відмовити в задоволенні позову.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що проживає в АДРЕСА_2 більше чотирнадцяти років, ведучи дітей до школи постійно проходила повз житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1. Коли ОСОБА_3 проживав у м.Чернівці, а його матір ОСОБА_6 за кордоном, то в будинку ніхто не проживав, будинок був у занедбаному стані. 6-7 років тому ОСОБА_3 перейшов проживати в с.Карапчів з дружиною та зробив ремонтні роботи, встановив паркан, доглядає за житловим будинком. Відповідача ОСОБА_5 біля житлового будинку вона жодного разу не бачила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що проживає в м.Вашківці, ОСОБА_5 інколи допомагає їй по господарству, а також виконує різні роботи у інших людей, де робить там і ночує, свого житла не має. Коли в неї працював, то сказав їй, що його не допускають до житлового будинку його син ОСОБА_3, через те, що у нього суперечки з дружиною ОСОБА_3, поспалювали речі. Взимку 2015 року була свідком, як ОСОБА_5 приїхав з дільничним інспектором щоб забрати речі, а ОСОБА_3 не допустив до житлового будинку. Весною 2015 року дала свій бус, щоб ОСОБА_5 забрав речі з будинку. Зазначила, що ОСОБА_5 є людиною похилого віку, немає іншого житла, виховував ОСОБА_3.

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_2, свідків, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_3 є обґрунтований та підлягає задоволенню.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 на підставі договору дарування, Серія та номер НВХ 094764 та Серія НВХ 094763, посвідченого 13.07.2016 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_11, є власником житлового будинку, загальною площею 58,2 кв.м., житловою площею 44,9 кв.м. та земельної ділянки, площею 0,25 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані в АДРЕСА_1, Вижницького району Чернівецької області, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №111529400 від 24.01.2018 року, копією договору дарування земельної ділянки Серія НВХ 094763, посвідченого 13.07.2016 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_11

З довідки Вашківецької міської ради №3180 від 27 жовтня 2017 року про склад сім'ї ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, Вижницького району Чернівецької області, в склад його сім'ї входить: матір ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонерка, батько ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, не проживає в даному господарстві.

З довідки Карапчівської сільської ради №1299 від 30 жовтня 2013 року вбачається, що ОСОБА_5, 1953 року народження, на території Карапчівської сільської ради зареєстрований, але постійно не проживає приблизно останні 3 (три) роки (зі слів депутата сільської ради ОСОБА_8

З довідки Карапчівської сільської ради №1229 від 17 травня 2013 року вбачається, що ОСОБА_6 зареєстрована в АДРЕСА_1, Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_3 - син, зареєстрований та проживає за даною адресою, ОСОБА_5 - чоловік (розлучені), зареєстрований але постійно проживає в м.Вашківці.

З протоколу засідання комісії з питань конфліктних ситуацій Карапчівської сільської ради від 25.12.2013 року вбачається, що члени комісії ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, у присутності ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 ОСОБА_19 заслухали питання про визначення періоду не проживання за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_5 Виступила ОСОБА_19, яка повідомила, що приблизно через шість місяців (травень 2007 року) після від'їзду ОСОБА_6 за кордон, зустрівши ОСОБА_5, він сказав, що проживає в м.Вашківці у іншої жінки. Виступивши ОСОБА_17 повідомив, що в 2009 році через те, що за даною адресою ніхто не проживав, він змушений був опломбувати газ, до тих пір, доки там не почав проживати ОСОБА_3 Виступивши ОСОБА_18, як сусідка підтвердила, що ОСОБА_5 на протязі 6 років в житловому будинку по АДРЕСА_1 постійно не проживав.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. ч.4 ст.41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ст. 72 Житлового кодексу Української PCP, визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Виходячи із змісту роз`яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" з наступними змінами, при вирішення спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно з`ясовувати причини відсутності особи у жилому приміщенні понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Згідно ст. 405 ч.2 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст.150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ч.2,3 ст. 156 ЖК УРСР за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 ЖК Української РСР. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 ЖК Української РСР.

Відповідно до положень Житлового кодексу до членів сім'ї власника житлового приміщення віднесено дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла в подружжя не виникло право спільної власності), їхніх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство (частина друга статті 64 і частина перша статті 156 Житлового кодексу УРСР).

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997р. "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи ці вимоги закону, суд вважає, що позивачем ОСОБА_3 доведено, що відповідач ОСОБА_5 понад один рік без поважних причин не проживає в АДРЕСА_1, Вижницького району Чернівецької області, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 необхідно визнати таким, що втратив право на користування цим житлом.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_3, про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме, житловим будинком, що розташований в АДРЕСА_1, Вижницького району Чернівецької області, підлягають задоволенню.

Посилання відповідача ОСОБА_5 та його представника стосовно того, що він не втратив зв'язок з житловим будинком, який розташований в АДРЕСА_1, Вижницького району Чернівецької області, оскільки в спірному житловому будинку знаходяться його особисті речі, він здійснював ремонтні роботи даного житлового будинку, придбав житловий будинок в ОСОБА_7 та що між ним та матір'ю позивача ОСОБА_6 існують з даного приводу інші судові справи, належними та допустимими доказами не підтверджено, судом до уваги не беруться, оскільки відповідач не надав копії процесуальних рішень з приводу зазначених у відзиві обставин, надана відповідачем копія довідки №546 від 27 травня 2014 року з якої вбачається, що зі слів сусідів ОСОБА_5 зв'язок з господарством в АДРЕСА_1 не втрачав, спростовуються письмовими доказами наданими позивачем.

Посилання відповідача ОСОБА_5 що позивачем створюються перешкоди щодо його проживання у спірному будинку, не підтверджені належними доказами. Зустрічний позов про вселення в спірний будинок відповідачем заявлено не було.

Інших належних та допустимих доказів, які б спростували обставини встановлені судом, відповідачем ОСОБА_5 та його представником ОСОБА_2 не надано.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_5 необхідно стягнути на користь позивача ОСОБА_3 судовий збір в сумі 640,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-4 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат за надання правничої допомоги, представником позивача надано суду: витяг з договору №205/17 про надання юридичної (правової) допомоги від 13.10.2017 року, звіт про надані юридичні послуги згідно договору №205/17 від 25.12.2017 року, відповідно до якого вартість виконаних робіт становить 10560,00 грн., квитанція до прибуткового касового ордера №25/12 від 25.12.2017 року про сплату ОСОБА_3 сумі в розмірі 10560,00 грн., згідно договору про надання правової допомоги №205/17 від 13.10.2017 року.

Визначаючи розмір до стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягнення з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_3, суд враховує, матеріальний стан позивача, категорію складності справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, і в такому випадку вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ перехідних положень цивільно-процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Керуючись ст.ст.321, 383, 391, 405 ч.2 ЦК України, ст.ст. 4, 13, ст.76, 77, 81, 141, 258-265, 354 ЦПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3, інтереси якого за договором представляє адвокат Матійчук Руслана Іванівна, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме, житловим будинком, що розташований в АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованого АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, (ІПН-НОМЕР_1), зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 640,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 гривень, а всього в розмірі 1640,00 (Одна тисяча шістсот сорок) гривен.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд Чернівецької області.

Суддя: І. А. Кибич