Постанова № 72144357, 23.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/874/18 Справа № 204/2003/17 Головуючий у 1 й інстанції - Книш А. В. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 вересня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

30 березня 2017 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 27 квітня 2007 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір №007/07-ФЛ/14, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 31558,00 дол. США, з оплатою відсотків у розмірі 13% річних. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в зв'язку з чим, станом на 27 грудня 2016 року, утворилась заборгованість в загальному 94985,78 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1741,13 дол. США, що еквівалентно 45194,03 грн., заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 90,16 дол. США, що еквівалентно 2377,12 грн. та пені в сумі 47414,63 грн. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість в загальному розмірі 94985,78 грн.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №007/07-ФЛ/14 від 27 квітня 2007 року, станом на 27 грудня 2016 року, яка складається із заборгованості по основному боргу кредиту та простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі 1804,29 долари США, що еквівалентно 46917,28 грн., заборгованості за пенею у розмірі 47414,63 грн.; стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення в частині розміру загальної суми боргу, що стягнута з відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 та його представнику ОСОБА_3 (а.с. 120 - 124). Учасники справи в судове засідання не з»явились. Представник банку надав заяву про слухання справи без його присутності. Із заяви представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи у зв»язку із зайнятістю в іншому процесі у Жовтоводському міському суді Дніпропетровської області, яка подана до апеляційного суду 23.01.2018 року о 09 год. 11 хв., вбачається, що повідомлення про виклик ОСОБА_3 у судове засідання до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області датоване 29.12.2017 року; повістку про слухання справи, що розглядається, ОСОБА_3 отримав 17.11.2017 року, що стверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення на а.с. 123; отже, про слухання справи, що розглядається, представник ОСОБА_3 був повідомлений більше ніж за два місяці, не вжив будь-яких заходів для забезпечення своєї участі у даному судовому засіданні, що свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами. Апелянт ОСОБА_2 (довіритель ОСОБА_3) про слухання даної справи повідомлений належним чином 28.11.2017 року, що стверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення повістки на а.с. 120, 122, однак, в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив. За викладених обставин, колегія дійшла висновку про можливість слухання справи за відсутності учасників процесу, що не з»явились.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що між ТОВ Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (кредитор), та ОСОБА_2 (позичальник) 27 квітня 2007 року укладено кредитний договір №007/07-ФЛ/14, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 31558,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13 % річних (а.с.11-15).

Факт отримання кредитних коштів підтверджується також копією заяви на видачу готівки №11 від 27.04.2007 року (а.с. 20).

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору №007/07-ФЛ/14 від 27 квітня 2007 року, позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 10 квітня 2015 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок.

Згідно п. 3.3. вказаного вище договору, зокрема, у період користування кредитними ресурсами з 27 квітня 2007 року до 10 квітня 2014 року позичальник зобов'язується щомісячно, в термін до 10 числа місяця, починаючи з травня 2007 року здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 375,69 доларів США, згідно із графіком зниження розміру заборгованості (додаток №1 до цього договору).

Згідно п. 4.1. кредитного договору №007/07-ФЛ/14 від 27 квітня 2007 року, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту, за процентною ставкою 13% річних.

Також, у пунктом 6.1. вказаного вище кредитного договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 3.2., 3.3., 3.5., 4.3., 4.4., 4.6., 4.7., 4.8. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.

Додатком №1 до кредитного договору №007/07-ФЛ/14 від 27 квітня 2007 року погоджено «Графік погашення розміру заборгованості» (а.с. 16-17).

Також 27 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір застави автомобіля №007/07/01/14 з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №007/07-ФЛ/14 (а.с.18).

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 16 лютого 2017 на адресу відповідача було спрямовано вимогу (вих. №22.5-6/236/1) про виконання зобов'язань за кредитним договором №007/07-ФЛ/14 від 27 квітня 2007 року (а.с.26).

Також встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору №007/07-ФЛ/14 від 27 квітня 2007 року, станом на 27 грудня 2016 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 94985,78 грн., яка складається із суми заборгованості по основному боргу кредиту - 1714,13 доларів США, що еквівалентно 45194,03 грн., суми строкової заборгованості по відсоткам - 0,00 доларів США; суми простроченої заборгованості по відсоткам - 90,16 доларів США, що еквівалентно 2377,12 грн., та пені у розмірі 47414,63 грн. Курс валют, згідно позовних вимог, застосовано банком станом на 27 грудня 2016 року, що становив 26,365578 грн. до 1 дол. США. (а.с. 4-10). Розмір заборгованості підтверджується представленим позивачем розрахунком.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши наявність кредитних правовідносин між сторонами згідно договору №007/07-ФЛ/14 від 27 квітня 2007 року, а також факт існування та розмір заборгованості перед позивачем (кредитором), - місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1741,13 дол., заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 90,16 дол. США, що на дату ухвалення місцевим судом рішення еквівалентно 46917,28 грн. (за курсом долара до гривні 26,0032=1), а також пені в сумі 47414,63 грн., що загалом становить 94331,91 грн.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування річного строку позовної давності до нарахованої банком неустойки є безпідставними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 сплачено 29.07.2016 року у сумі 41,97 дол.; останньому платежу перебували періодичні платежі, спрямовані на часткове погашення заборгованості, інтервал між якими не перевищував одного року.

Виходячи з викладеного, встановивши, що даний позов пред'явлено до суду 30.03.2017 року, що підтверджується відбитком штемпелю установи поштового зв»язку на конверті (а.с. 29); приймаючи до уваги, що 29.07.2016 року відбулось переривання строку позовної давності, в зв'язку зі сплатою відповідачем суми на погашення боргу, - колегія приходить до висновку, що встановлена п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік відносно неустойки банком не пропущена.

Доводи апелянта про те, що останній внесений ним 29.07.2016 року платіж за кредитним договором зараховано банком на погашення тіла кредиту, - не спростовує наведених вище висновків суду про встановлення факту переривання річного строку позовної давності.

Колегія також звертає увагу, що пеня, нарахована банком за прострочення основної заборгованості (тіла) по кредиту та за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, розрахована за період з 15.09.2016 року по 27.12.2016 року, тобто в межах річного строку позовної давності.

Колегія звертає увагу, що апеляційна скарга не містить доводів щодо непогодження з наданим банком розрахунком розміру заборгованості; суд апеляційної інстанції розглядає дану справу у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 367 ЦПК України (ст. 303 ЦПК України, в редакції, що діяла по 14.12.2017 року).

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді