Ухвала суду № 72140669, 10.02.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

10.02.2018 Справа №607/2208/18

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбановський Ю.І., при секретарі судового засідання Борисевич І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1, погодженого прокурором відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого та зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого,

-- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

-- за участю: прокурора Єдинак І.В., захисника ОСОБА_4, підозрюваного ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1 в межах кримінального провадження №12018210000000116 від 08.02.2018р. звернувся із клопотанням, погодженим прокурором відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3, якому 09.02.2018р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке мотивуються наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 08 лютого 2018 року, близько 03:00 години ночі, ОСОБА_5, перебуваючи в нічному клубі «Марцепан», що по вулиці Кривоноса 2 Б, м. Тернополя, в зв’язку з провокативною поведінкою гр. ОСОБА_3 зробив останньому зауваження, в зв’язку з чим між ними виник конфлікт, в ході якого останній запропонував ОСОБА_5 вийти з приміщення на вулицю. Під час цього до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 приєднався ОСОБА_6 та всі втрьох вийшли з приміщення нічного клубу. В ході конфлікту ОСОБА_3 наніс раптовий удар кулаком руки в область обличчя ОСОБА_5, від чого останній втративши рівновагу впав на землю. Після того, як ОСОБА_5 піднявся з землі на ноги, ОСОБА_6 наніс ще один удар кулаком руки в область обличчя ОСОБА_5, від якого останній знову втративши рівновагу впав на землю лицем до низу. В той час, як ОСОБА_5 перебував в лежачому положенні на землі, ОСОБА_6 ногою наніс удар в область голови ОСОБА_5 В подальшому, близько 04:00 години ночі, продовжуючи свої протиправні дії, діючи з єдиним спільним умислом, направленим на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 почали спільно наносити численні удари ногами по голові і тулубу ОСОБА_5 В результаті спільних, умисних, протиправних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_3, діючи групою осіб, заподіяли ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді важкої черепно-мозкової травми, гострої компресії головного мозку, субароноідального крововиливу.

Таким чином, враховуючи зібрані докази в їх сукупності, орган досудового розслідування прийшов до висновку, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України – умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, вчиненому групою осіб, а тому ОСОБА_3 09.02.2018р. було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України.

У клопотанні зазначено і на що вказує прокурор в судовому засіданні, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

-- довідкою Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги від 08.02.2018р. №157 з приводу наявних тілесних ушкоджень ОСОБА_5;

-- заявою ОСОБА_6 від 08.02.2018р., згідно якої він зізнався, що спільно із ОСОБА_3 біля нічного клубу спричинили тілесні ушкодження невідомій особі;

-- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 08.02.2018р., згідно якого він вказує, що «Після чого мені дівчина ОСОБА_7 повідомила, що ОСОБА_5 побив ОСОБА_3 разом із іншим невідомим хлопцем, а саме хтось із них його копнув ногою в голову», «Вказана компанія складалася із 3-4-х хлопців, які стояли на вулиці разом із ОСОБА_3 Також я побачив, що всі, хто були поблизу входу, зокрема ОСОБА_3, побігли через дорогу за Віталіком, котрий знаходився через дорогу від входу у даний заклад. Після чого хтось із невідомих осіб разом із ОСОБА_3 почали битись із Віталіком, вході чого кинули ОСОБА_5 на землю та наносили удари ногами в область голови»;

-- протоколом затримання ОСОБА_3 від 08.02.2018р.;

-- відеозаписом із камер спостереження місця події, на якому, як стверджує прокурор, зафіксовано обставин вчиненого злочину ОСОБА_6, ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 та нанесення ОСОБА_3 ударів ОСОБА_5;

-- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 08.02.2018р., згідно яких вона вказує, що «ОСОБА_5 в цей час замахнувся на ОСОБА_3, який в свою чергу наніс раптовий удар кулаком в ділянку обличчя ОСОБА_5 і останній, не втримавшись рівноваги впав на прилягаючу поверхню і пролежавши декілька секунд, самостійно підвівся на ноги і тоді ОСОБА_6 наніс один удар кулаком в ділянку обличчя ОСОБА_5 і останній ще раз впав на прилягаючу поверхню. Коли ОСОБА_5 лежав на землі (животом до низу), то ОСОБА_6, замахнувшись стопою ноги, наніс декілька ударів ногою в ділянку голови ОСОБА_5. Після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_6 кудись побігли». «Далі я побачила, що всі, хто були поблизу входу, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_9 побігли через дорогу за Віталіком, котрий з невідомих для мене причин вже знаходився через дорогу від входу у НК. Хто саме і яким чином наносив удари ОСОБА_5 я вказати не можу, оскільки навколо ОСОБА_5 знаходилася значна кількість осіб, і розмежувати дії кожного я не можу, але точно бачила, що ОСОБА_5 наносили удари ногами в ділянку голови і серед осіб, які там знаходилися, був ОСОБА_3 та ОСОБА_6».

Слідчий у клопотанні зазначає і підтримується в судовому засіданні прокурором, що відповідно до ст. 177 КПК України підставою для застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке є тяжким.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов’язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме тих, що ОСОБА_3, перебуваючи на волі, враховуючи термін покарання при доведеності його вини, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого, іншого підозрюваного ОСОБА_6, а також інших осіб, причетних до злочину, встановлення і пошук яких ведеться органом досудового розслідування і які були на місці події разом із підозрюваними для зміни, відмови від показів про обставини вчиненого злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином, і що не виключається, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов’язків та його належну поведінку шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Також, враховуючи ті обставини, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин із застосуванням насильства, прокурор в судовому засіданні просить при вирішенні клопотання не визначати розмір застави.

Перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, яка підтримала клопотання, з наведених у ньому підстав, підозрюваного та захисника, які заперечили відносно клопотання та просять відмовити у його задоволенні, мотивуючи не доведеністю наявних ризиків, для уникнення яких застосовується самий суворий запобіжний захід, а які формально вказані слідчим у клопотанні, або ж в разі доведеності клопотання, на думку слідчого судді, просять, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_3, який розкаюється у вчиненому, має намір допомагати потерпілим, давати покази і не перешкоджати розслідуванню, приймаючи його позитивні характеризуючи дані застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, приходжу до висновку, що клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 необхідно задовольнити, відмовивши при цьому в задоволенні клопотання підозрюваного і захисника, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; міцність соціальних зв’язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан; вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Частина 2 статті 177 цього Кодексу передбачає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, санкція якого встановлює покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Даний злочин є тяжким та вчинений ОСОБА_3 групою осіб із застосуванням насильства відносно потерпілого і дії останнього, виходячи із повідомлення про підозру, мали триваючий характер та епізодичність. При цьому, підозра у вчиненні ОСОБА_3 вказаного злочину підтверджується оголошеними та дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності, які в даному випадку є достатніми при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу, виходячи із системного аналізу зібраних доказів.

Вивченням особи ОСОБА_3 встановлено, що він має місце реєстрації та проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4, є співвласником 1/4 частини вказаного житла, офіційно не працевлаштований. Не одружений. На обліках в лікаря психіатра і нарколога не знаходиться. Раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летель проти Франції» від 26.06.1991р. зазначив, що «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення, як виняткову міру запобіжного заходу протягом певного часу». Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув’язнення може бути застосоване.

Приймаючи до уваги ті обставини, що не зважаючи на особу підозрюваного ОСОБА_3 та його позитивні характеризуючі дані, враховуючи обставини вчиненого тяжкого кримінального правопорушення, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років і негативних його наслідків, які виникли для потерпілих, слідчий суддя вважає, що у випадку незастосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання підозрюваному іншого більш м'якого запобіжного заходу, як це клопочуть захисники і підозрюваний, існують ризики, що підозрюваний, зважаючи на санкцію кримінального правопорушення, у якому останній обґрунтовано підозрюється, зможе переховуватися від органів досудового розслідування або суду, матиме можливість незаконно впливати на свідків, потерпілих, підозрюваного ОСОБА_6 та інших учасників, які причетні до вчинення злочину, пошук і встановлення яких здійснюється слідством і про яких відомо ОСОБА_3 для зміни чи відмови від показів щодо обставин вчиненого злочину та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За встановлених обставин при розгляді клопотання слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1 є обґрунтоване і доведене, а застосований до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в даному випадку відповідає обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує таке втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

Крім цього, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який вчинений із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

ЄСПЛ у Рішенні «Калашников проти Росії» вказав, що «будь-яка система обов’язкового тримання під вартою несумісна зі статтею 5 параграфу 3 Конвенції за визначенням. Якщо закон встановлює презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважають правило поваги до особистої свободи». Тобто, констатовано «презумпцію залишення обвинуваченого на свободі». Якщо законодавство та/або судова практика прямо або непрямо спрямовують на обов’язкове тримання під вартою у певних випадках, це може привести до порушення Конвенції. У кожному випадку, коли вирішується питання щодо утримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Таким чином, при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за ч. 2 ст. 121 КК України, який був вчинений із застосуванням насильства, однак, приймаючи до уваги вік підозрюваного, позитивні його характеризуючі дані, вчинення інкримінованого злочину особою, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, об’єктивні обставини кримінального провадження, які висвітленні у показах свідків щодо участі ОСОБА_3 у нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому, приходжу до висновку про можливість визначити розмір застави у кримінальному провадженні із покладенням на підозрюваного обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть гарантувати виконання підозрюваним процесуальних обов’язків та забезпечать уникнення встановлених при розгляді клопотання ризиків у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу ОСОБА_3, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, його вік, сімейний та майновий стан, приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави в межах, встановлених законом у даному випадку та який достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 184, 193, 194, 196, 197, 205, 309 376 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4, яке підтримане підозрюваним ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту – відмовити.

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1, погодженого прокурором відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_3 – задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Датою закінчення строку дії ухвали вважати 00 год. 00 хв. 08 квітня 2018 року.

Визначити ОСОБА_3 розмір застави у сумі 50 000 грн. (п’ятдесят тисяч гривень) для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (р/р 37319038003454, МФО 820172, ідентифікаційний код 26198838, ОСОБА_10: Державна казначейська служба, призначення платежу – застава за «Катериніва Тараса Олеговича» у кримінальному провадженні №12018210000000116 за ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 лютого 2018 року).

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком до 08 квітня 2018 року наступні обов'язки:

-- з’являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження;

-- не відлучатися із м. Тернополя, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, перебування та/або місця роботи;

-- утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_6, потерпілим ОСОБА_5 та свідками у даному кримінальному провадженні;

-- здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні паспорт громадянина України для виїзду за кордон (за наявності);

-- носити електронний засіб контролю.

Роз'яснити ОСОБА_3, що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області протягом п’яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебува є під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_11