Ухвала суду № 72140460, 08.02.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/599/18

пр.№ 1-кс/464/241/18

У Х В А Л А

05 лютого 2018 року м.Львів

Слідчий суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко О.В., секретар судового засідання Захарчук О.Ю., з участю прокурора Черневого В.Ю., захисника ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, а також слідчого Васильчик Н.І., розглянувши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу – тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м.Львова, вул.Шевченка, 412/6,

у с т а н о в и в :

старший слідчий Сихівського відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, погодженим із прокурором у кримінальному провадженні – заступником начальника Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12018140070000389. Покликається на те, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.345 КК України, один із злочинів є тяжким, не працює, раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, а тому може вчиняти інші кримінальні правопорушення, переховуватися від органів досудового розслідування, прокуратури та суду. Просить не визначати розмір застави, так як один із злочинів вчинено із застосуванням насильства.

У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали; підозрюваний та його захисник проти клопотання заперечили, зазначивши про можливість обрання більш м’якого запобіжного заходу – особистого зобов’язання.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та матеріали в його обґрунтування, слідчий суддя дійшов до наступного висновку з огляду на таке.

СВ Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 2 лютого 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018140070000389, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.345 КК України. 2 лютого 2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні даних кримінальних правопорушень.

Слідчим у клопотанні та доданих документів з достатньою на даній стадії кримінального провадження повнотою підтверджується наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.345 КК України, санкція одного з них визначає покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, що відповідно до ст.12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин. Вказане підтверджується протоколом допиту потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, протоколами огляду місця події та обшуку, рапортом, які є достатніми на даному етапі кримінального провадження для визнання підозри обґрунтованою. Будь-які інші докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості підозри, в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Крім того, при встановленні факту наявності (чи відсутності) обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_2 слідчий суддя керується не тільки положеннями національного кримінального процесуального законодавства, а враховує й практику з цього питання Європейського суду з прав людини (ч.5 ст.9 КПК України), яка відображена в рішенні від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також в рішенні у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, згідно з якою вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В інших рішеннях «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Згідно з правовою позицію, яка закріплена у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення від 28.10.1994), факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м.Львова, вул.Шевченка, 412/6, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодружений, не працює, має судимість, востаннє за вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 19 квітня 2012 року, яким засуджено за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, покарання відбуто. Отже ОСОБА_2, який раніше притягався до кримінальної відповідальності та має судимість за вчинення корисливого злочину проти власності, на шлях виправлення не став, продовжив злочинну діяльність та вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.185, ч.2 ст.345 КК України.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини та наведені норми Кримінального процесуального кодексу України, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 слідчий суддя враховує: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, його вік, стан здоров'я (гепатит – зі слів), сімейний стан (неодружений), майновий стан (не працює, що свідчить про відсутність офіційного джерела доходу та постійної зайнятості), особу підозрюваного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності та підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення та середньої тяжкості, вагомість наведених доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, слідчий суддя приходить до висновку про те, що є всі підстави вважати, що застосування підозрюваному більш м'якого, в тому числі особистого зобов’язання, як просить захист, окрім виняткового, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від органів досудового розслідування, прокуратури та суду. За наведених вище обставин інший, враховуючи інтереси суспільства у відношенні суспільної безпеки, більш м*який запобіжний захід, застосований бути не може; саме такий запобіжний захід сприятиме забезпеченню виконанню обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, з урахуванням викладеного та зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, необхідно клопотання слідчого про застосування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою задоволити.

При вирішені питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному слідчий суддя враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, наявні по справі реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи підозрюваного.

На підставі вимог ч.1 ст.197 КПК України, з урахуванням стадії досудового розслідування, строк тримання під вартою визначається до 60 днів. За умовою ч.2 ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У даному випадку взяття під варту обчислюється з 2 лютого 2018 року, тобто з часу затримання згідно з протоколом.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті. Тому відсутні підстави для визначення розміру застави ОСОБА_2, оскільки останній підозрюється у вчиненні злочину із застосування насильства за ч.2 ст.345 КК України

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196, 197, 369-372 КПК України,

п о с т а н о в и в :

клопотання задоволити.

Обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 2 квітня 2018 року включно.

Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Львівської області протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.В.Тімченко