Ухвала суду № 72139879, 07.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 332/721/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 332/721/17 Головуючий в 1 інст. Безлер Л.В.

Провадження № 11-кп/778/396/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Категорія: ч. 1ст. 175 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Судова колегія з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Рассуждай В.Я.,

суддів Білоконева В.М.,Фоміна В.А.,

при секретарі Мовчан Д.В.,

за участю прокурора Стоматової В.П.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Запорізької кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2017 року, якою кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має вищу освіту, одруженого, пенсіонера, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України, закрито у зв’язку зі звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Судом першої інстанції ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ «Варт», являючись керівником вказаного підприємства та узявши таким чином на себе зобов'язання дотримуватись трудового законодавства та права громадян на своєчасне отримання винагороди за працю, діючи умисно, в порушення вищевказаних норм законодавства, всупереч встановленого законом порядку першочергового використання грошових коштів на оплату праці, маючи реальну фактичну можливість виплачувати заробітну плату працівнику підприємства ОСОБА_4 при наявності достатніх грошових коштів у ТОВ «Варт», приймаючи рішення про витрачання у період з 18 листопада 2011 року по 31 травня 2014року грошових коштів на різноманітні господарські цілі товариства, не пов'язані із виплатою заробітної плати, у загальній сумі 4 121 977,35 грн., безпідставно не виплатив заробітну плату ОСОБА_4 за період з 18 листопада 2011 року по 31 травня 2014 року у сумі 57 030,00 грн., тобто більш як за один місяць.

Таким чином ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 175 КК України, тобто безпідставна невиплата заробітної плати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства незалежно від форми власності.

У судовому засіданні суду першої інстанції захисник обвинуваченого заявив клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності і закриття відносно нього кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, в зв’язку із закінченням строків давності.

Задовольняючи клопотання та звільняючи ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, суд першої інстанції постановив відповідне судове рішення.

В апеляційній скарзі потерпілий не погоджується з рішенням суду про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Зазначає, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 175 КК України, є продовжуваним, тому обчислення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності слід обраховувати з моменту звільнення потерпілого - 15 січня 2015 року. Тому на даний час строки, передбачені ст. 49 КК України, не спливли.

Просить ухвалу скасувати, постановити вирок, яким ОСОБА_2 притягнути до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 175 КК України та призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі.

В запереченні на апеляційну скаргу обвинувачений вказує, що вчинений ним злочин, передбачений ч. 1 ст. 175 КК України, є закінченим з моменту невиплати останньої заробітної плати, а саме 31 травня 2014 року. На час розгляду кримінального провадження в суді сплив трирічний строк притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення вказаного злочину, а тому суд законного звільнив його від кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідача, потерпілого, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, яка не підтримала апеляційну скаргу, вважала. що суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, оскільки, розглядаючи провадження в межах висунутого обвинувачення суд вірно встановив, що вказаний строк сплинув, заслухавши обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, та провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Суд першої інстанції виконав зазначені вимоги закону, перевірив передбачені ст. 49 КК України підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності, врахував доводи обвинуваченого його захисника, за ініціативою яких вирішувалося питання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, заслухав думку прокурора, доводи потерпілого і його представника, та прийняв обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження.

Статтею 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2 висунуто обвинувачення в тому що він умисно не виплатив заробітну плату ОСОБА_4 в період з 18 листопада 2011 року по 31 травня 2014 року, що було враховано судом при визначені дати вчинення злочину.

А тому доводи апеляційної скарги про те, що датою вчинення злочину є дата звільнення потерпілого 15 січня 2015 року, з якої слід обчислювати строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 не висувалося обвинувачення у невиплаті заробітної плати в період з 1 червня 2014 року по 15 січня 2015 року.

У зв’язку з наведеним колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілого.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного м. Запоріжжя від 20 жовтня 2017 року, якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 175 КК України у зв’язку із закінченням строків давності та кримінальне провадження закрито, залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення до Верховного Суду.

Судді:

В.Я. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Фомін