Постанова № 72139828, 08.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 336/4850/16

Провадження №22ц/778/434/18 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_5, треті особи приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гармашов Георгій Миколайович, житлово-будівельний кооператив «Кристал-6» про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, витребування майна з чужого незаконного володіння, який уточнили в процесі розгляду справи.

В обґрунтування позову зазначено, що в період шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ними була придбана кооперативна квартира за адресою АДРЕСА_1 у ЖБК «Кристал-6», пайові внески за яку сплачені у повному обсязі. Членом ЖБК «Кристал-6» являвся ОСОБА_9, який після сплати пайових внесків свідоцтво про право власності на спірну квартиру не отримував, право власності не реєстрував. ІНФОРМАЦІЯ_2 р. померла ОСОБА_8.

17.01.2006 р. ОСОБА_9 склав заповіт, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коноваловою Л.С. за № 91, яким заповів усе своє майно ОСОБА_3 та ОСОБА_18. в рівних частках кожній. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_9 помер, відкрилася спадщина за заповітом, до складу якої входить квартира за адресою АДРЕСА_2.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у встановлений законом шестимісячний строк прийняли спадщину за заповітом, звернувшись з відповідними заявами до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В.М., де була заведена спадкова справа до майна померлого ОСОБА_9

19.03.2013 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. було відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом та повідомлено, що 29.09.2011 р. ОСОБА_9 склав заповіт на користь відповідача ОСОБА_6

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.04.2016 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 08.06.2016 р., заповіт, складений ОСОБА_9.29.09.2011 р. та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С. за № 4528, визнано недійсним.

18.07.2016 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. було відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом ОСОБА_9 від 17.01.2006 р., до складу якої входить квартира за адресою АДРЕСА_3, з підстав відсутності у позивачів правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцю.

В процесі оформлення спадкових прав позивачам стало відомо, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2013 р. за відповідачем ОСОБА_6 було визнано право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 09.02.2016 р. було скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2013 р. та відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні заявленим ним вимог.

18.06.2015 р. в період розгляду Шевченківським районним судом м.Запоріжжя цивільної справи за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання недійсним заповіту, спірна квартира на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М. за № 1155, відповідачем ОСОБА_6 була продана ОСОБА_5

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_6 не мав права відчужувати спірну квартиру, що має наслідком недійсність відповідного правочину з підстав, передбачених ст.203, 215, 228 ЦК України, та повернення майна від добросовісного набувача з підстав, передбачених ст.388 ч.1 ЦК України, просили визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_2,укладений 18.06.2015 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1155, витребувати квартиру за адресою АДРЕСА_3 із незаконного володіння ОСОБА_5, скасувати державну реєстрацію права власності від 18.06.2015 р., проведену на ім*я ОСОБА_5 державним реєстратором приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М. на підставі договору купівлі-продажу від 18.06.2015 р., номер запису про право власності 10096021, визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., визнати за ОСОБА_14 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., стягнути з відповідача на користь позивачів понесені судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_5, укладений 18.06.2015 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5,посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1155.

Скасовано державну реєстрацію права власності від 18.06.2015 р., проведену на ім*я ОСОБА_5 державним реєстратором приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М. на підставі договору купівлі-продажу від 18.06.2015 р., номер запису про право власності 10096021.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_6 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

Визнано за ОСОБА_14 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_7 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 701(сімсот одну) гривню 20 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 701(сімсот одну) гривню 20 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 701(сімсот одну) гривню 20 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 701(сімсот одну) гривню 20 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах яких діє ОСОБА_15 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду в частині визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по 1/4 частини квартири АДРЕСА_8 ум. Запоріжжі в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року та в цій частині ухвалити нове рішення про визнання за з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 частини квартири АДРЕСА_8 ум. Запоріжжі в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

ОСОБА_5 також звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі, є батьками відповідача ОСОБА_6, який народився 07.10.1969 р., про що надана копія свідоцтва про народження.

Згідно довідки ЖБК «Кристал-6» від 27.02.2016 р., вартість кооперативної квартири АДРЕСА_9 у розмірі 8801 гр.50 коп. у січні 1991 р.була повністю сплачена подружжям ОСОБА_8 та ОСОБА_6

Документально право власності на спірну квартиру ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не оформлювали та не реєстрували.

Як передбачалося ст.15, 16 Закону України «Про власність», ст.22 КпШС, які були чинні на момент виникнення правовідносин, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення,

надані йому в користування, набуває права власності на це майно; майно, нажите подружжям за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності.

Як роз'яснив Верховний Суд України в п.8 постанови Пленуму № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті члена житлово-будівельного кооперативу, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок.

Враховуючи, що спірна квартира була набута у власність в період шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вона належала їм на праві спільної сумісної власності по 1/2 частині кожному, за життя вказані частини ними не виділялися, право власності не оформлювалося та не реєструвалося.

ІНФОРМАЦІЯ_2 р. померла ОСОБА_9

Відповідно до ст.524,534 ЦК УРСУ, який був чинним на час відкриття спадщини, спадкування здійснюється за законом або заповітом, кожен громадянин має право залишити по заповіту все своє майно або його частину одному або кільком спадкоємцям.

29.03.1995 р. ОСОБА_8 склала заповіт, посвідчений нотаріусом 7-ї Запорізької державної нотаріальної контори Коваленко В.В. за № 2-467, яким все майно заповіла сину ОСОБА_6

Оскільки ОСОБА_8 в спільній сумісній власності подружжя належала 1/2 частина, після її смерті відкрилася спадщина за заповітом, до складу якої входила 1/2 частина спірної квартири.

Спадкоємці обов'язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_8 відсутні.

За приписами ст.548,549 ЦК УРСУ, який був чинним на час відкриття спадщини, для набуття спадщини спадкоємцю необхідно її прийняти протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом вказаного строку фактично вступив у володіння або управління спадковим майном чи подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.

Відповідач ОСОБА_6 як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_8 був зареєстрований та постійно мешкав у спірній квартирі, визнається таким, що прийняв спадщину,оскільки фактично вступив у володіння або управління спадковим майном після відкриття спадщини, про відмову від спадщини не заявляв.

Виходячи з положень ч.2 ст.548 ЦК УРСУ, з часу відкриття спадщини прийнята відповідачем ОСОБА_6 спадщина за заповітом після смерті ОСОБА_8, до складу якої входить 1/2 частина спірної квартири, належить відповідачу ОСОБА_6

Згідно матеріалів спадкової справи № 376-2016 до майна померлої ОСОБА_8, 23.06.2016 р. ОСОБА_6 звернувся до П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 р. матері ОСОБА_8

Постановою нотаріуса від 02.08.2016 р. було відмовлено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 р. матері ОСОБА_8 з підстав відсутності документів, які підтверджують право власності на спірну квартиру.

Відтак ОСОБА_6 з часу відкриття спадщини належить 1/2 частина спірної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_8, документально права ОСОБА_6 як власника у нотаріальному порядку не оформлені.

17.01.2006 р. ОСОБА_9 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко Л.С. за № 91, яким все майно заповів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках кожній.

За змістом ст.ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять всі права та обов'язки, які належали спадкоємцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки ОСОБА_9 в спільній сумісній власності подружжя належала 1/2 частина, після його смерті відкрилася спадщина за заповітом, до складу якої входила 1/2 частина спірної квартири.

Спадкоємці обов'язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_9 відсутні.

Відповідно до ст.1268 ч.1,3,5 ЦК України, спадкоємець за законом або заповітом має право прийняти спадщину або не приймати її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину

Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

З матеріалів спадкової справи № 91 за 2016 р. до майна померлого ОСОБА_9 встановлено, що 19.03.2013 р. спадкоємці за заповітом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В.М. із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_9 В процесі оформлення спадкових прав нотаріусом було встановлено наявність заповіту ОСОБА_9 від 29.09.2011 р. на користь відповідача ОСОБА_6

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2013 р. у цивільній справі № 336/6121/2013 за ОСОБА_6 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_10 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 09.02.2016 р. рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2013 р. про визнання за ОСОБА_6 права власності на квартиру АДРЕСА_11 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 було скасовано.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.04.2016 р. у цивільній справі № 336/2760/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 08.06.2016 р., заповіт ОСОБА_9 від 29.09.2011 р. на користь відповідача ОСОБА_6 визнано недійсним.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина за заповітом від 17.01.2006 р., яку у встановлений законом строк прийняли спадкоємці за заповітом ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким належить з часу відкриття спадщини по 1/4 частині спірної квартири.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.

У відповідності до цивільного законодавства особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною ( ст. ст. 215-235 ЦК України).

Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, посилаючись на те, що належна їм як спадкоємцям спірна квартира вибула з володіння без їх відома та згоди.

За загальним правилом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Зі справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_6 при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири не додержано загальних правил, необхідних для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадах суспільства.

Відповідно до роз'яснень п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно з частинами 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями частини 1, 2 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За роз'ясненнями до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Пунктом 3 ч.1 388 ЦК України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно зі ст. 388 ЦК України добросовісне придбання можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

За роз'ясненнями до п.10 Пленуму Верховного Суду України у п. 10 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

За правилами ч.5 ст.12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Відповідно до ч.1 ст. 3, 27,30, 32 ЦПК України та ст. 20 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів та здійснює свій захист на власний розсуд.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Висновки суду першої інстанції щодо вірно обраного способу захисту прав позивачами шляхом пред'явлення віндикаційного позову є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що судом першої інстанції скасовано державну реєстрацію права власності від 18.06.2015 року за ОСОБА_5, проте позивачами таких позовних вимог пред'явлено не було, отже суд вийшов за межі позовних вимог є необґрунтованим та спростовуються матеріалами справи.

Так, позивачами у жовтні 2016 року було уточнено позовні вимоги та позивачі просили визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_3,укладений 18.06.2015 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1155; витребувати квартиру за адресою АДРЕСА_12 із незаконного володіння ОСОБА_5, скасувати державну реєстрацію права власності від 18.06.2015 р., проведену на ім*я ОСОБА_5 державним реєстратором приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М. на підставі договору купівлі-продажу від 18.06.2015 р., номер запису про право власності 10096021; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.; визнати за ОСОБА_14 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

Отже розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Докази та обставини, ні які посилаються скаржники в своїх апеляційних скаргах, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Отже доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України,колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді:

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 336/4850/16

Провадження №22ц/778/434/18 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частина

08 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_5, треті особи приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гармашов Георгій Миколайович, житлово-будівельний кооператив «Кристал-6» про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: