Рішення № 72139109, 31.01.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8817/17

2-а/310/89/18

РІШЕННЯ

Іменем України

31 січня 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді - Білоусової О.М.,

за участі секретаря судового засідання Шевченко А.С.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Смирнової Н.І.,

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язання вчинити дії, який згодом уточнив.

В позові зазначає, що 04.10.2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення з 04.10.2017 року пенсії за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ з відповідними змінами, у зв'язку з наявністю на день звернення 24 роки 7 місяців вислуги, у тому числі стажу роботи на посадах слідчих прокуратури та прокурорів більше 13 років.

У зазначеній заяві просив здійснити обчислення розміру виплат пенсійного забезпечення виходячи з розрахунку 60% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, які визначити шляхом ділення загальної суми виплат за 60 календарних місяців в роботі поспіль, перед зверненням за пенсією, на 60. В подальшому просив коригування зазначених виплат проводити шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього за класний чин. Також просив зарахувати до вислуги років, що дає право на пенсію, наступний час роботи: в органах прокуратури Запорізької області з 21 лютого 2006 року по 30 вересня 2017 року; службу в УМВС України в Запорізькій області з 15 грудня 1994 року по 17 лютого 2006 року включно; службу в прикордонних військах України з 21 грудня 1992 року по 2 листопада 1994 року включно. Окрім того, відповідно до ч. 7 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ просив встановити надбавку на утримання непрацездатного члена сім'ї - малолітньої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірах, передбачених законодавством.

Вказує, що відповідач листом № 289/В-4 від 19.10.2017 року відмовив у призначенні йому пенсії за вислугу років, посилаючись на положення розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, відповідно до якого з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Пенсії призначаються в загальному порядку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Просив визнати неправомірним рішення відповідача про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ; зобов'язати відповідача призначити та виплачувати йому пенсію за вислугу років з 04.10.2017 року відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ у розмірі 60% від середньомісячного заробітку, без обмеження граничного розміру, з наступним проведенням перерахунку пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, виходячи із місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію; зобов'язати БОУПФУ відповідно до ч. 7 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ до призначеної пенсії встановити надбавку на утримання непрацездатного члена сім'ї - малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірах, передбачених законодавством; стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позов з урахуванням зміненої заяви (а.с.48-49) в повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача БОУПФУ Смирнова Н.І. в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на відзив, в якому вказує на те, що на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ у нього ще не виникло право на пенсію а також відсутній необхідний стаж роботи на посадах прокурорів, який повинен складати 13 років 6 місяців.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що 04.10.2017 року позивач звернувся до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років (а.с. 12).

Як вбачається із заяви від 04.10.2017 року, ОСОБА_1 просив призначити йому пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ, у зв'язку із наявністю на день звернення 24 роки 7 місяців вислуги, у тому числі стажу роботи на посадах слідчих прокуратури та прокурорів більше 13 років.

Листом БОУПФУ від 19.10.2017 р. № 289/В-4 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з посиланням на розділ ІІІ Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02.03.2015 р., а також з посиланням на відсутність необхідного стажу роботи.

Зазначені висновки відповідача суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак є безпідставними враховуючи наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури, до яких законодавцем віднесено і позивача, встановлено приписами статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-XII та приписами статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VII.

Згідно з частиною першою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

Згідно ч.6 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст.15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури-відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури відповідні військові звання), були направленні туди, а потім повернулися з військової служби, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Частиною 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VІІ визначено, що пенсія призначається прокурорам у розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, до стажу роботи який дає право на призначення пенсії позивачу зараховується як час роботи на посаді слідчого, прокурорських посадах так і військова служба у повному обсязі.

Як вбачається з послужного списку та копії трудової книжки ОСОБА_1, з 09.12.1997 року по 26.02.2002 року позивач працював дізнавачем відділення дізнання Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області. В 2001 році ОСОБА_1 закінчив Азовський регіональний інститут управління при Запорізькому державному університеті, кваліфікація - бакалавр (а.с. 17, 21).

Після закінчення вищого навчального закладу позивач продовжив службу в органах МВС України та з 26.02.2002 року по 17.09.2002 року обіймав посаду старшого дізнавача відділення дізнання Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області. З 17.09.2002 року призначений на посаду старшого дізнавача групи дізнання Бердянського районного відділу УМВС України в Запорізькій області. З 02.08.2005 року - заступник начальника відділу, начальник слідчого відділення Бердянського районного відділу УМВС України в Запорізькій області. Вказані обставини підтверджуються записами в послужному списку позивача, виданому МВС УРСР (а.с. 16-19), а також записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2, виданої на ім'я ОСОБА_1, де зазначено, що останній проходив службу в УМВС України в Запорізькій області з 15.12.1994 по 17.02.2006 (а.с. 21). З 21.02.2006 року по теперішній час позивач працює в органах прокуратури, що підтверджується копією трудової книжки та копією службового посвідчення (а.с. 21-23,47).

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу, а Закон та інші нормативно-правові акти повинні прийматися на підставі Конституції України та повинні відповідати їй. Водночас із цим, наведеною нормою Конституції України передбачено, що норми Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, питання щодо дії нормативно-правових актів у часі неодноразово розглядалось Конституційним Судом України та відображено в Рішеннях N 1-зп від 13 травня 1997 року, N 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року та N 3-рп/2001 від 5 квітня 2001 року. При цьому, зазначеними рішеннями встановлено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратурі, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Це зазначено в рішеннях Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність. Зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та захист членів їхніх сімей.

Виходячи з викладеного, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Статтею 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

У відповідності до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі Закону України «Про прокуратуру».

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначені види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, а відтак, згідно зі статтею 2 цього ж Закону на такий вид трудової пенсії як пенсії за вислугу років.

Зокрема, відповідно до пункту «в» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується військова служба незалежно від місця проходження служби. Будь-яких обмежень щодо зарахування часу проходження військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих, зазначена норма закону не містить.

З 01 квітня 2015 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII. Згідно п.5 Перехідних положень Закону України №213-VIII у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника консультанта народного депутата України.

Відмова БОУПФУ (а.с.14) щодо призначення пенсії ОСОБА_1 пов'язана з тим, що до 01 червня 2015 року Верховною радою України не було прийнято закону щодо призначення всіх пенсій у тому числі спеціальних, на загальних підставах, як це передбачено п.5 Перехідних положень Закону №213-VIII, а тому з 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначалися відповідно до Законів України, в тому числі і «Про прокуратуру».

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Умови та порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури визначено ст.86 Закону №1697-VII. Редакція зазначеної статті, зокрема ч.1, ч.2, ч.6, ч.8 з часу набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» і до часу звернення ОСОБА_1 до БОУПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років не змінювалися.

У рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року справа №1-9/2015 зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частина перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, однним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України). За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (пункт 1,3 статті 116).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій зазначено, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формувань та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення йому пенсії за вислугу років, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Доводи представника відповідача про те, що з 01 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначалися відповідно до Закону України «Про прокуратуру», і скасовані ці норми Законом №213-VIII, суд до уваги взяти, як підстави щодо відмови у задоволенні позову, не може і покласти в основу постанови не може, виходячи із наступного.

Станом на 04 жовтня 2017 року безперервний стаж роботи позивача на прокурорських та слідчих посадах, який дає право на призначення пенсії, становить більше 13 років 6 мяців та 24 роки 7 місяців вислуги.

З огляду на викладене, відмова відповідача щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. № 1697 - VІІ, є протиправною.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними засобами доказування правомірності своєї відмови позивачу у призначенні пенсії, натомість позовні вимоги позивача суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.7 ст. 86 ЗУ«Про рокуратуру», до пенсії за вислугу років, призначеної згідно з цією статтею, встановлюються надбавки на утримання непрацездатних членів сім'ї та на догляд за одиноким пенсіонером у розмірах і за умов, передбачених чинним законодавством.

Згідно копії свідоцтва про народження (а.с.24) позивач має малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення ст. 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 243-246, 250 КАС України, Законом України «Про рокуратуру» , суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати неправомірним рішення Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ.

Зобов'язати Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) пенсію за вислугу років з 04.10.2017 року відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ у розмірі 60% від середньомісячного заробітку, без обмеження граничного розміру, з наступним проведенням перерахунку пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, виходячи із місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію.

Зобов'язати Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відповідно до ч. 7 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ до призначеної пенсії встановити надбавку на утримання непрацездатного члена сім'ї - малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірах, передбачених законодавством.

Присудити ОСОБА_1 ІПН (НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640,00 (шістсот сорок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 37963785).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 09.02.2018 р.

Суддя О. М. Білоусова