Рішення № 72139103, 31.01.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/9257/14-ц

2/310/6/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердянської міської ради, ОСОБА_2, виконавчого комітету Бердянської міської ради, Міжрайонного управління у Бердянському районі та м. Бердянську головного управління Держгеокадастру в Запорізької області про визнання незаконним рішення Бердянської міської ради та його скасування, визнання незаконним та скасування свідоцтва, визнання недійсним та скасування рішення Реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області, зобовязання здійснити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Бердянської міської ради, ОСОБА_2, виконавчого комітету Бердянської міської ради, Міжрайонного управління у Бердянському районі та м. Бердянську головного управління Держгеокадастру в Запорізької області про визнання незаконним рішення Бердянської міської ради та його скасування, визнання незаконним та скасування свідоцтва, визнання недійсним та скасування рішення Реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області, зобовязання здійснити дії, який неодноразово уточнювала. У останньому позові зазначила, що їй на підставі рішення Бердянського міського суду від 19.08.2003 року належить право власності на домоволодіння №44 по вул. Лієпайській в м. Бердянську. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.11.2010 року встановлено, що на підставі договору дарування від 27.05.1985 року власником домоволодіння № 46 по вул. Лієпайській в м. Бердянську є ОСОБА_3 Відповідно до рішення виконкому Бердянської міської ради від 11.09.1953 року №526 за домоволодінням №46 по вул. Лієпайській в м. Бердянську закріплена земельна ділянка площею 427,5 кв.м. Рішенням виконкому Бердянської міської ради від 15.02.1963 року №39 для потреб державного будівництва вилучена земельна ділянка площею 43,4 кв.м. і площа земельної ділянки по вул. Лієпайській, 46, в м. Бердянську складає 384,1 кв.м. Тому на підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України ці обставини не підлягають доведенню. 12.09.2011 року вона звернулася з заявою до Бердянської міської ради в який просила врахувати вищевказані обставини при винесенні рішення щодо надання земельної ділянки по вул. Лієпайська,46 в м. Бердянську у власність ОСОБА_3 Листом від 12.09.2011 року Бердянська міська рада повідомила її, про те, що не буде надавати спірну земельну ділянку у власність без погодження її меж з сусідніми землекористувачами. Незважаючи на це, п. 1.10 рішення Бердянської міської ради від 29.12.2011 року № 32 «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам» була затверджена технічна документація та передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0427 га, що розташована за адресою: вул. Лієпайська,46. 13.04.2012 року вона знову звернулася до Бердянської міської ради з заявою, в якій просила скасувати вищевказане рішення. Листом від 04.05.2012 року Бердянська міська рада підтвердили обставину щодо зменшення площі земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_3 у власність. Її повідомили, що остаточне рішення буде прийнято після отримання інформації з управління Держкомзему у м. Бердянську щодо реєстрації за ОСОБА_3 спірної земельної ділянки. Не дочекавшись відповіді вона 18.06.2014 року звернулась до Бердянської міської ради з заявою про повідомлення результатів попереднього звернення. Згідно листа Бердянської міської ради від 21.07.2014 року її повідомили, що рішення щодо скасування п. 1.10. рішення Бердянської міської ради від 29.12.2011 року №32 не приймалось. Таким чином, були порушені її права як користувача сусідньої земельної ділянки, оскільки збільшення площі земельної ділянки, яка була надана у власність ОСОБА_3 було здійснено за рахунок земельної ділянки, яка перебувала у її користуванні та була закріплена за домоволодінням №44 по вул. Лієпайській в м. Бердянську, а також в порушення законодавства з нею не погодили межі між земельними ділянками № 44 та № 46 по вул. Лієпайській, в м. Бердянську при її приватизації. Рішеннями судів неодноразово розглядалися позови ОСОБА_3 щодо спонукання Бердянської міської ради, ОСОБА_1 до приватизації земельної ділянки, але в їх задоволенні було відмовлено. Більше того, рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.11.2010 року встановлено, що площа земельної ділянки по вул. Лієпайській, 46, в м. Бердянську складає 384,1 кв.м., тому посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що між ними ніколи не виникали спори з приводу меж земельних ділянок є безпідставним та такими, що суперечить дійсним обставинам справи, а приватизація земельної ділянки була здійснена всупереч рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.11.2010 року. Просила визнати незаконним та скасувати п. 1.10. рішення Бердянської міської ради від 29.12.2011 року № 32 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0427 га, що розташована за адресою: вул. Лієпайська, 46, м. Бердянськ. Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності, видане 04.07.2014 року Реєстраційною службою Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_2, серія та номер 23823045, на земельну ділянку № 46 за адресою: м. Бердянськ, вул. Лієпайська. Визнати недійсним та скасувати рішення Реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області від 04.07.2014 року, індексний номер 14216761 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на нерухоме майно: на земельну ділянку №46 за адресою: м. Бердянськ, вул. Лієпайська, зареєстроване за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 6223221). Зобов'язати Міжрайонне управління у Бердянському районі та м. Бердянську ГУ Держгеокадастру у Запорізької області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки №46 за адресою: м. Бердянськ, вул. Лієпайська та кадастровий номер земельної ділянки 2310400000:09:015:0457, який присвоєний земельній ділянці №46 за адресою: м. Бердянськ, вул. Лієпайська і внести зміни в публічну кадастрову карту України. Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму 1 038,40 грн. та витрат на проведення судової експертизи на загальну суму 11760 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити.

Адвокат ОСОБА_5, яка є представником ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, подала заяву про розгляд справи в її відсутності.

Представник Бердянської міської ради в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутності. У письмових запереченнях зазначив, що право власності на земельну ділянку виникає в особи з моменту державної реєстрації такого права, але позивач належних доказів цього суду не надав, а відповідно не довів порушення його прав. ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні та площа якої відповідає договору дарування від 27.05.1985 року в якому зазначено, що житловий будинок розташований в м. Бердянську по вул. Лієпайська,46, на земельній ділянці 427,5 кв.м. Згідно п.п. 5.5 Технічних вказівок щодо визначення меж земельних ділянок спільної та спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб на забудованій території у населених пунктах, якщо при удосконаленні меж зміна площі кожної з земельних ділянок не перевищує 6%, то вважається, що земельна власність залишилася незмінною і права власників не анулюються. Земельна ділянка по вул. Лієпайській,46 в м. Бердянську виділена згідно рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 25.08.1948 року №12, а тому виділення ОСОБА_2 оспорюваним рішенням земельної ділянки площею 0,0427 га відповідає вимогами закону і вона не є більшою ніж раніше було закріплено за цим домоволодінням. Посилався на постанову Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі №21-405а14 і вважав, що оспорюване рішення вичерпало свою дію шляхом виконання і його скасування не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах, а тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не забезпечує їх реального захисту. Позивачем не надано доказів, що акт визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі прийнято з порушенням діючого законодавства. За таких обставин у Бердянської міської ради не було законних підстав відмовляти у затвердженні технічної документації, тому оспорюване рішення було прийнято відповідно до вимог закону.

ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, без поважних причин

Представник ОСОБА_2 у письмових запереченнях та в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив суду, що рішенням Осипенківської міської ради від 11.09.1953 року №526 за домоволодінням по вул. Лієпайська,46 в м. Бердянську закріплена земельна ділянка площею 427,5 кв.м. Рішенням Бердянської міської ради №32 від 29.11.2011 року йому передано у власність земельну ділянку площею 427 кв.м. Площа його земельної ділянки відповідає площі, яка була закріплена за його домоволодінням рішенням виконкому №526 від 11.09.1953 року і тій площі, яка зазначена в його правовстановлюючому документі - договорі дарування від 27.05.1985 року і якою він має право користуватися відповідно до ст. 120 ЗК України. Позивач набула право власності на будинок по вул. Лієпайській,44 в м. Бердянську на підставі рішення суду від 19.08.2003 року, але її право власності було погашено в зв’язку з його фактичним руйнуванням. ОСОБА_1 самовільно побудувала на території домоволодіння №44 по вул. Лієпайська в м. Бердянську житловий будинок, який не ввела в експлуатацію і в неї відсутнє право власності на нього. Позивачу земельна ділянка у власність або оренду не передавалась, тому вона не є її користувачем. ОСОБА_1 не оформила належним чином право користування або право власності на земельну ділянку, а погодження меж земельної ділянки з будь-якою особою, що не оформила право користування землею не передбачено законом. Щоб вирішувати будь-які питання стосовно земельної ділянки вона має бути об’єктом цивільного права в розумінні ст. 79-1 ЗК України. Тобто повинна бути визначена площа, межі земельної ділянки та інформація про неї має бути внесена до Державного земельного кадастру. Позивач не є власником та користувачем земельної ділянки, тому відповідач не погоджував з нею межі земельної ділянки. Позивачем не доведено порушення її прав, оскільки вона не є власником домоволодіння а також користувачем або власником земельної ділянки. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник виконавчого комітету Бердянської міської ради у судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутності.

Представник Міжрайонного управління у Бердянському районі та м. Бердянську ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Згідно повідомлення КПзТІ Бердянської міської ради від 10.04.2008 року домоволодінню по вул. Восстанія,36 рішенням Бердянського виконкому від 11.06.1952 року №17 привласнено адресу вул. Восстанія,42. У подальшому 30.05.1968 року домоволодінню по вул. Восстанія,42 привласнено адресу вул. Восстанія,44. Відповідно до рішення Бердянського виконкому від 02.12.1982 року №483 вул. Восстанія перейменована на вул. Лієпайську (т.1,а.с.103).

Рішенням Бердянського місцевого суду від 19.08.2003 року за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок за адресою: м. Бердянськ, вул. Лієпайська,44 в порядку спадкування після смерті 06.05.1982 року її батька, оскільки вона прийняла спадщину (т.1,а.с.101-102). На підставі зазначеного рішення за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на домоволодіння по вул. Лієпайській,44 в м. Бердянську 21.10.2003 року (т.1,а.с.4).

Згідно ст. 548 ч. 2 ЦК України (у редакції 1963 року) прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Статтею 525 ЦК України (у редакції 1963 року) було передбачено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 набула право власності на домоволодіння по вул. Лієпайській,44 в м. Бердянську 06.05.1982 року.

З метою будівництва житлового будинку за вказаною адресою ОСОБА_1 отримала документи на здійснення будівельних робіт, а саме 23.05.2005 року нею отримано висновок Бердянської міськсанепідстанції про те, що земельна ділянка по вул. Лієпайській,44 в м. Бердянську придатна для будівництва індивідуального житлового будинку (т.1,а.с.106), розроблено генеральний план будівництва, який погоджено 24.06.2005 року головним архітектором м. Бердянська (т.1,а.с.108). 16.06.2005 року виконавчий комітет Бердянської міської ради прийняв рішення за №370, яким узгодив ОСОБА_1 будівництво та реконструкцію житлового будинку на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Бердянськ, вул. Лієпайська,44 де вона є власником (т.1,а.с.105). Із довідки від 08.07.2010 року ОСОБА_1 погоджено прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію (а.с.63). 27.09.2010 року ОСОБА_1 отримала сертифікат №ЗП 000623 від 27.09.2010 року відповідності будівельним нормам, стандартам та правилам житлового будинку по вул. Лієпайській,44 в м. Бердянську (т.1,а.с.62). Актом від 13.03.2013 року встановлено, що будівельні роботи з будівництва житлового будинку з господарськими спорудами і будівлями по вул. Лієпайській,44 в м. Бердянську виконані згідно сертифіката від 27.10.2010 року №ЗП 000623 виданого інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області (т.1, а.с.94).

Згідно повідомлення КПзТІ Бердянської міської ради від 26.03.2015 року право власності на житловий будинок №44 по вул. Лієпайській у м. Бердянську зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду від 19.08.2003 року. На підставі ухвали апеляційного суду Запорізької області від 01.12.2009 року була скасована реєстрація права власності на двоповерховий житловий будинок №44 по вул. Лієпайській у м. Бердянську, яка раніше проведена за ОСОБА_1 на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду (було поновлено реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_1 на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19.08.2003 року (т.1, а.с.113).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1 на житловий будинок по вул. Лієпайська,44, який був здійснений на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду №2-4651/08 від 06.06.2008 року скасовано на підставі ухвали апеляційного суд Запорізької області від 01.12.2009 року (т.2, а.с.235-236).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду від 19.08.2003 року набула право власності в порядку спадкування на житловий будинок по вул. Лієпайській,44 у м. Бердянську. У подальшому вона здійснила будівництво за вказаною адресою і за рішення Бердянського міськрайонного суду від 06.06.2008 року набула право власності на новостворене нерухоме майно, але ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 01.12.2009 року рішення Бердянського міськрайонного суду скасовано, а тому реєстрація права власності, яке виникло на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду від 06.06.2008 року скасовано. Разом з тим, право власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: м. Бердянськ, вул. Лієпайська,44, яке набуто нею на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду від 19.08.2003 року не припинено з підстав передбачених ст. 346 ЦК України і державна реєстрація на нього за ОСОБА_1 не скасована. За таких обставин позивач є власником домоволодіння №44 по вул. Лієпайській в м. Бердянську.

Представник ОСОБА_2 посилався на неможливість захисту позивачем права власності на домоволодіння по вул. Лієпайській,44 в м. Бердянську, оскільки реєстрація права власності позивача на це домоволодіння скасовано (а.с.235-236), але суд вважає, що скасування рішення суду від 06.06.2008 року та скасування в подальшому рішення про державну реєстрацію 23.08.2017 року не може бути перешкодою для розгляду судом цього спору та захисту прав позивача, оскільки ОСОБА_1 набула право власності на домоволодіння по вул. Лієпайська,44 в м. Бердянську з 06.05.1982 року і її право власності на це майно в порядку ст. 346 ЦК України не припинено.

Враховуючи, що ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок по вул. Лієпайська,44 в м. Бердянську 06.05.1982 року, тому право користування земельною ділянкою цього домоволодіння у неї виникло на підставі діючого на той час ЗК УРСР (у редакції 1970 року).

За ч.1 ст. 90 ЗК УРСР (у редакції 1970 року) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.

Рішенням виконавчого комітету Осипенківської міської Ради депутатів трудящих №526 від 11.09.1953 року за домоволодінням №42 по вул. Восстанія (на теперішній час вул. Лієпайська,44) закріплено земельну ділянку площею 924,8 кв.м., у тимчасовому користування залишено 32,8 кв.м (т.1,а.с.100). Знаходження у користування власників домоволодіння по вул. Лієпайській,44 в м. Бердянську земельної ділянки площею 924,8 кв.м. станом на 1953 рік підтверджується фотокопією схематичного плану будівельного кварталу №135 (т.3, а.с.18,20).

Листом №12 від 12.01.2018 року КПзТІ Бердянської міської ради надало суду фотокопію схеми-плану земельної ділянки по вул. Лієпайській,44 в м. Бердянську на якому міститься запис про те, що на підставі рішення виконкому від 15.02.1963 року №39 вилучено земельну ділянку площею 353 кв.м., а тому у кутовому штампі міститься інформація про зміну загальної площі земельної ділянки з 924,8 кв.м. на 571,8 кв.м. (т.3,а.с.18,19). На генеральному плані по вул. Лієпайській,44 в м. Бердянську також міститься запис про те, що на підставі рішення виконкому від 15.02.1963 року №39 вилучено земельну ділянку площею 353 кв.м. Кутовий штамп також містить відмітку про зміну загальної площі земельної ділянки з 924,8 кв.м. на 571,8 кв.м. (т.1,а.с.104).

На генеральному плані та на план-схемі домоволодіння №44 по вул. Лієпайській в м. Бердянську із інвентарної справи КПзТІ Бердянської міської ради видно, що вилучена земельна ділянка розміром 16х22,2х15,80х22,2 заштрихована (т.1,а.с.104, т.3, а.с.9).

Разом з тим, за повідомленням Державного архіву Запорізької області від 31.08.2017 року засідання виконавчого комітету Бердянської міської ради депутатів трудящихся м. Бердянськ Бердянського району Запорізької області від 15.02.1963 року не проводилось, тому надати його неможливо (т.2,а.с.191).

Слід також відмітити, що рішенням №39 від 16.02.1963 року вилучено земельну ділянку сусіднього домоволодіння по вул. Восстанія,44 (на теперішній час вул. Лієпайська,46) в м. Бердянську. Рішення не містить інформації про вилучення земельної ділянки по вул. Восстанія,42 (на теперішній час вул. Лієпайська,44) в м. Бердянську (т.2,а.с.192-212).

Станом на 03.03.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про право власності, або інше речове право на земельну ділянку по вул. Лієпайській,44 в м. Бердянську (т.1,а.с.84).

Таким чином, судом встановлено, що хоча рішення про вилучення земельної ділянки домоволодіння по вул. Лієпайській,44 не приймалось, але із користування цього домоволодіння було вилучено земельну ділянку площею 353 кв.м. Загальна земельна ділянка, яка залишилася у користуванні домоволодіння по вул. Лієпайській,44 в м. Бердянську складає 571,8 кв.м. Зазначена обставина підтверджується також кадастровим зніманням земельної ділянки по вул. Лієпайська,44 в м. Бердянську, за яким площа земельної ділянки складає 572 кв.м. (т.3,а.с.33).

Аналізуючи в сукупності зазначені докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 набула право користування земельною ділянкою по вул. Лієпайська,46 в м. Бердянську на законних підставах.

Відповідно до листа КПзТІ Бердянської міської ради №325 від 24.07.2017 року житловий будинок №46 по вул. Лієпайській у м. Бердянську до 1952 мав адресу вул. Восстанія,38, у 1952 році цьому домоволодінню була привласнена адреса Восстанія,44, у 1963 році -Восстанія,44а, до 1968 року - Восстанія,46, з 1982 року – Лієпайська,46 (т.2,а.с.164).

За договором дарування від 27.05.1985 року ОСОБА_2 набув право власності на житловий будинок по вул. Лієпайській,46 в м. Бердянську. Зазначене право зареєстровано в Бердянським міжміським бюро технічної інвентаризації (т.1,а.с.14-15).

Враховуючи, що ОСОБА_2 набув право власності на житловий будинок по вул. Лієпайська,46 в м. Бердянську 27.05.1985 року, тому за ч.1 ст. 90 ЗК УРСР (у редакції 1970 року) в нього виникло право користування земельною ділянкою, яка закріплена за цим домоволодінням.

Згідно протоколу №30 засідання виконавчого комітету Осипенківської міської ради депутатів трудящих від 11.09.1953 року видно, що рішенням №526 за домоволодінням по вул. Повстання,44 (на теперішній час вул. Лієпайська,46) закріплено земельну ділянку площею 427,5 кв.м. (т.2, а.с.185-187).

Із протоколу №7 засідання виконавчого комітету Бердянської міської Ради депутатів трудящих від 16.02.1963 року видно, що рішенням №39 у гр. ОСОБА_6 вилучено частину садиби площею 55,5 кв.м. по вул. Повстання,44 (т.2,а.с.146-158,191-212).

Таким чином, загальна площа земельної ділянки, яка залишилася у користуванні домоволодіння по вул. Лієпайській,46 в м. Бердянську складає 372 кв.м.

На замовлення ОСОБА_2 ПП «Укрзем» виготовило Технічну документацію зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку по вул. Лієпайська,46 в м. Бердянську. Складено план зовнішніх меж землекористування та кадастровий план земельної ділянки для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд по вул. Лієпайській,46 у м. Бердянську площею 0,0427 га з лінійними розмірами зі сторони вул. Лієпайська 11,23 м., зі сторони домоволодіння №44 34,77 м, зі сторони проїзду 34,44 м; зі сторони земельної ділянки №48 1,97 м., 4,60 м, 6,80 м. (т.1,а.с.115, 117-132).

Рішенням Бердянської міської ради №32 від 29 грудня 2011 року затверджено технічну документацію та передано ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0427 га, розташовану за адресою: вул. Лієпайська,46, яка перебуває у користуванні, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах норм безоплатної приватизації (т.1,а.с.47).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 04.07.2014 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0427 га по вул. Лієпайська,46 в м. Бердянську, яка надана йому для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (т.1,а.с.111).

04.07.2014 року державний реєстратор прийняв рішення провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку по вул. Лієпайській,46 в м. Бердянську за ОСОБА_2 (т.2, а.с.28).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.05.2017 року земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вулиця Лієпайська,46 зареєстрована 02.07.2014 року за ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 23823045 від 04.07.2014 року (т.2, а.с.120).

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 2, 19 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

У відповідності до ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Зі ст. 118 ЗК України вбачається, що приватизації підлягають земельні ділянки, які перебувають у користуванні громадян.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на законних підставах набула право користування земельною ділянкою по вул. Лієпайська,44 в м. Бердянську і має право на її приватизацію згідно діючого законодавства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним, а збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Статтею 198 ЗК України передбачено, що кадастрова зйомка - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Згідно кадастрового знімання земельних ділянок по вул. Лієпайська, 44 та Лієпайська,46 в м. Бердянську за рахунок частини земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ОСОБА_1 за адресою вул. Лієпайська,44 виникло збільшення площі земельної ділянки по вул. Лієпайська,46 в м. Бердянську на 0,0029 га (т.3,а.с.33).

Позивач посилалась на зазначене кадастрове знімання земельної ділянки та вважала, що надання у власність ОСОБА_2 частини земельної ділянки площею 0,0029 га, яка замальована жовтим кольором є незаконним, оскільки вона була надана у користування домоволодінню №44 по вул. Лієпайська в місті Бердянську і знаходиться у її користуванні.

Суд вважає, що зазначені обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні виходячи з наступного.

Із схематичного плану будівельного кварталу № 135 м. Бердянська, затвердженого рішенням виконкому від 11.09.1953 року №526 видно, що довжина земельної ділянки по вул. Лієпайська,44 (на той час вул. Восстанія,42) в м. Бердянську складала 57,2 м., ширина зі сторони вулиці Восстанія - 16,6 м., а з протилежної сторони - 15,8 м. Тобто, ширина земельної ділянки починаючи зі сторони вул. Восстанія до протилежного боку поступово звужувалась з 16,6 м. до 15.8 м. (т.3,а.с.20).

Відповідно до схеми-плану та генерального плану земельної ділянки по вул. Лієпайська,44 в м. Бердянську із інвентарної справи ПТІ м. Бердянська, довжина земельної ділянки з 1963 року змінилася в сторону зменшення до 35 метрів, за рахунок цього змінилась і ширина земельної ділянки по межі з протилежної сторони від вул. Лієпайської до 16 метрів (т.1,а.с.104,т.3,а.с.19).

Із схематичного плану будівельного кварталу №135 м. Бердянська, затвердженого рішенням виконкому від 11.09.1953 року №526 видно, що довжина земельної ділянки по вул. Лієпайська,46 (на той час вул. Восстанія,44) в м. Бердянську складала 36,2 м., ширина зі сторони вулиці Восстанія – 14,8 м., а з протилежної сторони - 11,8 м. (т.3,а.с.20).

Таким чином, судом встановлено, що розміри земельної ділянки, закріпленої за домоволодінням по вул. Лієпайській,44 у м. Бердянську за часовою стрілкою починаючи з вул. Лієпайської наступні: 16,6 м.; 35 м.; 16 м.;, 35 м., а розміри земельної ділянки, які були закріплені за домоволодінням по вул. Лієпайській,46 у м. Бердянську за часовою стрілкою починаючи з вул. Лієпайської наступні: 14,8 м.; 36,2 м.; 11,8 м.; 36,2 м.

За клопотанням ОСОБА_1 по справі була призначена земельно-технічна експертиза, із висновку якої від 22.03.2016 року вбачається, що згідно наданого на дослідження кадастрового знімання земельних ділянок фактична площа земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Лієпайська, 46 в м. Бердянську Запорізької області, власником якої є ОСОБА_2 складає 0,0402 га (402,0 м. кв. ), а фактична площа земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Лієпайська, 44 в м. Бердянську Запорізької області, власником якої є ОСОБА_1 складає 0,0572 га (572,0 м. кв.). Проведеним дослідженням встановлено, що фактичні площа та межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Лієпайська, 46 в м. Бердянську Запорізької області, власником якої є ОСОБА_2 не відповідають площі та межам земельної ділянки, визначеними у технічній документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку, а саме: фактична площа земельної ділянки зменшилась на 25,0 м., також зменшились розміри меж з боку вул. Лієпайська та з боку межі з дитячим закладом, однак розміри меж земельної ділянки збільшились з боку проїзду та садиби №44 по вул. Лієпайська. Дослідження, чи відбулася зміна площі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Лієпайська, 46 в м. Бердянську, в результаті дій саме власника земельної ділянки ОСОБА_3, виходить за межі компетенції судового експерта з будівельно-технічних та земельно-технічних досліджень. Дослідженням по питанню №2, встановлено, що фактична площа земельної ділянки №44 по вул. Лієпайська в м Бердянську зменшилась на 25,0 м2, за рахунок накладення земельних ділянок №44 та №46, а також зменшились розміри меж з боку вул. Лієпайська та з боку межі з дитячим закладом, однак розміри меж земельної ділянки збільшились з боку проїзду та садиби №44 по вул. Лієпайська (т.1,а.с.204-216,т.2,а.с.16-17). Але зазначений висновок жодним чином не надає відповіді на запитання, які є предметом судового розгляду і повинні досліджуватися про розгляді цього спору, оскільки він носить загальний характер, його зроблено на підставі фактичного користуванням спірними земельними ділянками, технічною документацією зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 без дослідження документації за якою були закріплені земельні ділянки за спірними доволодіннями.

Аналізуючи схематичний план будівельного кварталу № 135 м. Бердянська, затвердженого рішенням виконкому від 11.09.1953 року №526, схему-план та генеральний план земельної ділянки по вул. Лієпайська,44 в м. Бердянську, технічну документацію зі складання державного акту по вул. Лієпайська,46 в м. Бердянську (акт визначення меж земельної ділянки в натурі, кадастровий план землекористування, абрис земельної ділянки, план зовнішніх меж землекористування, кадастровий план земельної ділянки) та порівнявши їх з кадастровим зніманням земельних ділянок домоволодінь по вул. Лієпайська,44 та 46 в м. Бердянську (т.3,а.с.33), суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку з порушенням прав сусіднього землекористувача ОСОБА_1, оскільки ширина земельної ділянки яка була закріплена за домоволодінням №46 по вул. Лієпайська,46 у м. Бердянську з протилежної сторони від вулиці Лієпайської збільшилась з 11,8 м. до 13,37 м. за рахунок земельної ділянки по вул. Лієпайська,44 у м. Бердянську.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст.ст. 140-149 ЗК України.

Суду не надано жодного доказу, який підтверджував би, що право користування позивачем частиною земельної ділянки площею 0,0029 га. було припинено у встановленому законом порядку, а тому Бердянська міська рада не мала повноважень на її передачу відповідачу.

Таким чином, судом встановлено, що частина земельної ділянки площею 0,0029 га передано у власність відповідача в порушення ст. 118 ЗК України за рахунок земельної ділянки, закріпленої за домоволодінням №44 по вул. Лієпайській у м. Бердянську, чим порушуються права ОСОБА_1 як землекористувача та її інтереси як особи, яка має право користування земельною ділянкою площею 0,0029 га, яка закріплена за домоволодінням №44 по вул. Лієпайській у м. Бердянську і позивач протиправно позбавлений можливості реалізувати своє право на приватизацію вказаної земельної ділянки.

За таких обставин п. 1.10 рішення Бердянської міської ради від 29.12.2011 року №32 слід визнати незаконним та скасувати.

Свідоцтво про право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку залежить від законності рішення органу, на підставі якого такий акт видано.

Враховуючи, що свідоцтво про право власності на земельну ділянку №46 по вул. Лієпайській в м. Бердянську від 04.07.2014 року видано ОСОБА_2 на підставі п. 1.10 рішення Бердянської міської ради від 29.12.2011 року №32, яке визнано незаконним та скасовано, тому зазначене свідоцтво також підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

За ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи, що п. 1.10 рішення Бердянської міської ради від 29.12.2011 року №32 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по вул. Лієпайській,46 у м. Бердянську, а також видане на його підставі свідоцтво про право власності на земельну ділянку по вул. Лієпайській,46 від 04.07.2014 року скасовані, тому за ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відсутні підстави визнавати недійсним та скасовувати рішення реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області від 04.07.2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку по вул. Лієпайській,46 у м. Бердянську та зобов’язати Міжрайонне управління у Бердянському районі та м. Бердянську ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки №46 по вул. Лієпайській,46 у м. Бердянську, кадастровий номер цієї земельної ділянки і внесення змін в публічну кадастрову карту України.

Крім того, звертаючись з позовними вимогами до Міжрайонного управління у Бердянському районі та м. Бердянську ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, яке не є юридичною особою, позивач не звернув увагу на вимоги цивільно-процесуального законодавства про те, що відповідати за позовом може тільки юридична особа.

Відповідно до ст. ст. 133,141 ЦПК України з Бердянської міської ради та ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню в рівних частках судові витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог у сумі 487,20 грн., 3000 грн. за виконання робіт з кадастрового знімання земельної ділянки (т.1,а.с.247), 8500 грн. витрат на проведення судово-технічної експертизи (т.1,а.с.202), а всього 11 987,2 грн.

Керуючись ст.ст.133,141,259,263-265,273 ЦПК України, ст.ст. 13,14,19 Конституції України, ст. ст. 90 ЗК України (в редакції 1970 року), ст.ст. 84,116,118,152,155,198 ЗК України (в редакції 2001 року), ст.ст. 525,548 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. 182 ЦК України (в редакції 2003 року), ЗУ «Про охорону земель», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

ВИРІШИВ:

Визнати незаконним та скасувати п. 1.10. рішення Бердянської міської ради від 29.12.2011 року №32 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0427 га, що розташована за адресою: вул. Лієпайська, 46, м. Бердянськ.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво №23823045 від 04.07.2014 року про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Лієпайська,46.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути в з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243,6 грн. витрат по сплаті судового збору, 1500 грн. за виконання робіт з кадастрового знімання земельної ділянки, 4250 грн. витрат на проведення судово-технічної експертизи, а всього 5 993,6 грн.

Стягнути в з Бердянської міської ради на користь ОСОБА_1 243,6 грн. витрат по сплаті судового збору, 1500 грн. за виконання робіт з кадастрового знімання земельної ділянки, 4250 грн. витрат на проведення судово-технічної експертизи, а всього 5 993,6 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 09.02.2018 року.

Суддя