Рішення № 72138665, 07.02.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8955/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суду Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Меркуловій Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді адміністративний позов ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог - Департамент соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації, про визнання дій незаконними та скасування рішення про нарахування та невиплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог - Департамент соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації, за яким просить суд:

-визнати дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті пенсії громадянину ОСОБА_1 незаконними;

-зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області поновити нарахування та виплату пенсії з урахуванням положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.06.2017 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив наступне.

ОСОБА_1 (далі - Позивач), пенсіонер, який з 06.01.2011 року перебував на обліку в Ужгородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - Відповідач) та отримував пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У червні 2017 року Позивачем отримано листа від Відповідача за № 6628 від 09.06.2017 року в якому ОСОБА_1 повідомлено про припинення йому нарахування пенсії з 01.06.2017 року.

Позивач вважає відмову Відповідача у проведенні нарахування та виплати пенсії незаконною та такою, що грубо порушує його права, які чітко визначені та гарантовані ст.ст. 3, 8, 22, 46, 92 Конституції України та ст. 55 чинного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991р.

Представник Позивача звернувся з відповідним запитом до Відповідача, який листом від 19.07.2017 року за № 8042/02 підтвердив відмову в нарахуванні та виплаті пенсії Позивачу, мотивуючи це тим, що відповідно до листа головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 13.02.2017 року №1604/02 було проведено перевірку пенсійних справ учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, статус яким надано на підставі довідок, виданих Управлінням хімічних військ Прикарпатського військового округу, шляхом витребування додаткових довідок з Галузевого державного архіву Міністерства оборони України про підтвердження періоду участі по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 2354/04 від 28.02.2017р. ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в населеному пункті Наровля, а не в промзоні ЧАЕС та м. Прип'ять, що було зазначено в раніше наданій довідці, на підставі якої йому було призначено пенсію, відповідно до Закону.

Оскільки, населений пункт Наровля не відноситься до зони відчуження, право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" гр. ОСОБА_1 з 06.01.2011 року не має.

Не погоджуючись з аргументацією Відповідача представник позивача звернувся з запитом до департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації і отримав листа за № 963/04.1-17 від 24.07.2017 року, де зазначається, що ОСОБА_1 дійсно Закарпатською облдержадміністрацією було видано посвідчення 2 категорії серії А № НОМЕР_1 від 19.11.1992 року (дублікат № НОМЕР_2 від 21.12.2010 року) відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25.08.92 № 501 на підставі архівної довідки від 22.02.1993 № 24/6109, виданої управлінням хімічних військ Прикарпатського військового округу (в/ч 55064) про участь ОСОБА_1 в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження в період з 09.01.1987 по 16.03.1987 року. Правомірність видачі даної довідки встановлено Директивою начальника Головного штабу Збройних Сил України від 14.04.93 № ДГШ-63. Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964 було доручено установити зони небезпеки, де оплата праці працівників підприємств, установ і організацій, розташованих в межах 30-кілометрової зони ЧАЕС, розділеної на III, II, І зону небезпеки, проводиться відповідно у 5,4,3 кратному розмірі тарифних ставок посадових окладів. Статус учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи даному громадянину було надано відповідно до довідки Військової частини 55064 Міноборони УРСР № 305 від 16.03.1987 року, яка є первинним документом, і крім періоду участі ОСОБА_1 підтверджує його оплату праці у чотирьохкратному розмірі.

Також у листі зазначається, що довідка Галузевого державного архіву Міноборони України від 10.04.2017 №179/1/3773 не скасовує жодну з раніше перерахованих архівних довідок і правильність рішення про видачу посвідчення Позивачу підтверджено комісією в 1997 році, а тому підстав для позбавлення статусу учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 не вбачається.

В ході розгляду справи позивач та його представник позов підтримали та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача - Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні посилаючись на висновки перевірки щодо правомірності нарахування пенсії.

Представник третьої особи без самостійних вимог - Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації підтримав позов позивача та просив суд його задовольнити, оскільки посвідчення учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 ними було видано на законних підставах, відтак відсутні підстави для припинення нарахування йому пенсії.

В судове засідання 07.02.2018 року сторони та їх представники не прибули, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи були судом належними чином повідомлені, проте були присутні у всіх попередніх судових засіданнях та надали суду відповідні пояснення, приймали участь у дослідженні доказів, тому суд не вбачає перешкод для завершення розгляду справи за їх відсутності.

Дослідивши подані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.01.2011 року перебував на обліку в Ужгородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області та отримував пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У червні 2017 року позивач отримав листа від відповідача за № 6628/03 від 09.06.2017 року за яким його було повідомлено про припинення нарахування пенсії з 01.06.2017 року.

Позивач вважає відмову Відповідача у проведенні нарахування та виплати пенсії незаконною та такою, що грубо порушує його права, які чітко визначені та гарантовані ст.ст. 3, 8, 22, 46, 92 Конституції України та ст. 55 чинного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991р.

Представник Позивача звернувся з відповідним запитом до відповідача, який листом від 19.07.2017 року за № 8042/02 підтвердив відмову в нарахуванні та виплаті пенсії позивачу, мотивуючи це тим, що відповідно до листа головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 13.02.2017 року № 1604/02 було проведено перевірку пенсійних справ учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, статус яким надано на підставі довідок, виданих Управлінням хімічних військ Прикарпатського військового округу, шляхом витребування додаткових довідок з Галузевого державного архіву Міністерства оборони України про підтвердження періоду участі по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 2354/04 від 28.02.2017р. ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в населеному пункті Наровля, а не в промзоні ЧАЕС та м. Прип'ять, що було зазначено в раніше наданій довідці, на підставі якої йому було призначено пенсію, відповідно до Закону. Оскільки, населений пункт Наровля не відноситься до зони відчуження, право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" гр. ОСОБА_1 з 06.01.2011 року не має.

Не погоджуючись з аргументацією відповідача представник позивача звернувся з запитом до департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації і отримав листа за № 963/04.1-17 від 24.07.2017 року, де зазначається, що ОСОБА_1 дійсно Закарпатською облдержадміністрацією було видано посвідчення 2 категорії серії А № НОМЕР_1 від 19.11.1992 року (дублікат № НОМЕР_2 від 21.12.2010 року) відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25.08.92 № 501 на підставі архівної довідки від 22.02.1993 № 24/6109, виданої управлінням хімічних військ Прикарпатського військового округу (в/ч 55064) про участь ОСОБА_1 в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження в період з 09.01.1987 по 16.03.1987 року. Правомірність видачі даної довідки встановлено Директивою начальника Головного штабу Збройних Сил України від 14.04.93 № ДГШ-63. Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964 було доручено установити зони небезпеки, де оплата праці працівників підприємств, установ і організацій, розташованих в межах 30-кілометрової зони ЧАЕС, розділеної на III, II, І зону небезпеки, проводиться відповідно у 5,4,3 кратному розмірі тарифних ставок посадових окладів. Статус учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи даному громадянину було надано відповідно до довідки Військової частини 55064 Міноборони УРСР № 305 від 16.03.1987 року, яка є первинним документом, і крім періоду участі ОСОБА_1 підтверджує його оплату праці у чотирьохкратному розмірі.

Також у листі зазначається, що довідка Галузевого державного архіву Міноборони України від 10.04.2017 №179/1/3773 не скасовує жодну з раніше перерахованих архівних довідок і правильність рішення про видачу посвідчення Позивачу підтверджено комісією в 1997 році, а тому підстав для позбавлення статусу учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 не вбачається.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС є періоди роботи в зоні відчуження, що підтверджується відповідними документами, які видаються підприємствами, установами, організаціями.

Частиною 1 ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 5 років мають учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.

Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним у встановленому порядку (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею.

Згідно зі статтею 65 вказаного Закону учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, який регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком. При цьому документами, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 №122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно п. 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51) посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" серії А синього кольору видавались учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС віднесеним до категорії 2, які працювали у зоні відчуження у 1987 році - не менше 14 календарних днів. При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998 р. Зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним.

ОСОБА_1 Закарпатською облдержадміністрацією було видано посвідчення 2 категорії серії А № НОМЕР_1 від 19.11.1992 року (дублікат № НОМЕР_2 від 21.12.2010 року) відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25.08.92 № 501 на підставі архівної довідки від 22.02.1993 № 24/6109, виданої управлінням хімічних військ Прикарпатського військового округу (в/ч 55064) про участь ОСОБА_1 в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження в період з 09.01.1987 по 16.03.1987 року.

Тобто, вказані вище документи підтверджують перебування позивача у зоні відчуження в період з 09.01.1987 по 16.03.1987 року та можуть бути підставою для призначення пенсії відповідно до положень ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Частиною другою ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 1 Конституції України - Україна є демократичною, соціальною правовою державою, визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права й свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, суд має повне право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.

При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки, суд не вирішує в цьому разі питання про надання певного статусу, не призначає пенсію у певному розмірі, а лише зобов'язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.

Як вбачається з п. 6 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зазначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 4.Х1.195( (Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини) передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин майнового стану, народження або інших обставин.

Відповідно до статті 18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Враховуючи викладене, суд вважає, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване ст. 46 Конституції України, обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм вище проаналізованого чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем не було доведено належним чином правомірності прийнятого рішення, суд, приходить до висновку про необґрунтованість зазначеного рішення Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до положень ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.06.2017 року, а тому заявлені позовні вимоги позивача є обґрунтованими а такими, що підлягають задоволенню.

Позивач, не погоджуючись з діями Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до положень ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.06.2017 року, звернувся до суду з позовною заявою, за якою фактично просив визнати неправомірними такі дії, а не незаконними.

Таким чином, суд вважає, що дії Управління щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком обчислену відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірними.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що враховуючи встановлену судом протиправність дій та рішення відповідача щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до положень ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.06.2017 року, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до положень ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.06.2017 року.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 90, 139, 241-250, 255, 295, 296, 371 КАС України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог - Департамент соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації, про визнання дій незаконними та скасування рішення про нарахування та невиплату пенсії, - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до положень ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.06.2017 року.

Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до положень ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.06.2017 року.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Н.В. Дергачова