Постанова № 72134477, 07.02.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів:

головуючий суддя Боймиструк С.В., судді : Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання Брикса Ю.Ю.,

за участю ОСОБА_1, Філіпчук М.О., Бершадський О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 листопада 2017 року ухваленого під головуванням судді Харечка С.П. в справі №569/7583/17 за позовом Приватного підприємства "Іоланта-Волинь" до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Онищук Ігоря Миколайовича, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН", ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

17 травня 2017 року Приватне підприємство "Іоланта-Волинь" звернулось до Рівненського міського суду із зазначеним позовом. В обґрунтування даного позову зазначає про те, що 19.02.2016 року між ТзОВ "Фірма "СААН" та ОСОБА_4 був укладений та нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19.02.2016 року, на підставі якого третя особа ТзОВ "Фірма "СААН" передала у власність відповідачці ОСОБА_4 нерухоме майно: нежитлові приміщення цокольного поверху загальною площею 83,1 кв.м, які знаходяться за адресою : АДРЕСА_1. Вказують, що на момент укладення оспорюваного Договору купівлі-продажу від 19.02.2016 року, одноособовим учасником і директором третьої ТзОВ "Фірма "СААН" був ОСОБА_6. Оскільки ОСОБА_4 на момент укладення вказаного договору перебувала і на сьогоднішній день перебуває із ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі, у зв'язку з чим, під час нотаріального посвідчення зазначеного договору ОСОБА_6 як один із подружжя, давав письмову згоду відповідачці на укладення договору та придбання на підставі останнього у власність нежитлових приміщень.

Вказував, що між позивачем та ТзОВ "Фірма "СААН" мав місце господарський спір, який розглядався 15.02.2016 року в межах справи №918/803/15, Господарським судом Рівненської області і який видав позивачу судовий наказ від 23.02.2016 року за яким з ТзОВ "Фірма "СААН" на користь позивача стягнута сума в розмірі 672 915,36 грн.

Вважають, що враховуючи те, що ОСОБА_6, з одного боку, був одноособовим учасником і директором ТзОВ "Фірма "СААН" , а з іншого, перебував і до цього часу перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, а також враховуючи те, що спірний Договір купівлі-продажу від 19.02.2016 року сторони умисно уклали лише для виду, кінцевою метою якого є уникнути стягнення на нежитлові приміщення на підставі судового наказу від 23.02.2016 року у господарській справі №918/803/15, а тому вищезазначений договір є недійсним на підставі ст.ст. 215, 234 ЦК України.

На підставі викладеного, просили визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19.02.2016 року, укладений між ТзОВ "Фірма "СААН" та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онищуком І.М. 19.02.2016 року та зареєстрований в реєстрі за №189. Зобов'язати приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Онищука І.М. внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на нежитлові приміщення цокольного поверху загальною площею 83,1 кв.м., які знаходяться за адресою : АДРЕСА_1.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19.02.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онищуком І.М. 19.02.2016 року та зареєстрований в реєстрі за №189. Вирішено питання про судові витрати.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_4 вважає його незаконним, необґрунтованим, таким що ухвалене з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначає про те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не наведено жодного доказу, що договір, який є предметом розгляду даної справи порушує права та законні інтереси позивача та був укладений без наміру створити правові наслідки.

Вказує на те, що ТОВ "Фірма "СААН" передало, а ОСОБА_4 прийняла нерухоме майно, що підтверджується актом прийому-передачі від 19.02.2016 року і як наслідок у відповідності до ч.4 ст. 334 ЦК України ОСОБА_4 набула таке нерухоме майно у власність, повністю оплатила нерухоме майно, сплативши грошові кошти у безготівковому порядку, що підтверджується квитанціями. Тобто, сторони оспорюваного договору повністю виконали його умови і досягли правові наслідки, обумовлені ним - ОСОБА_4 отримала нерухоме майно, а ТОВ "Фірма "СААН" грошові кошти. Таким чином, оспорюваний договір не міг бути визнаний фіктивним, а отже рішення було прийнято судом першої інстанції з порушенням ст.ст.234, 655 ЦК України.

Також зазначає про те, що до моменту укладення оспорюваного договору власником нерухомого майна було ТОВ "Фірма "СААН", а тому твердження суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 володів, користувався і розпоряджався нерухомим майном є безпідставним. Законодавством України не заборонено товариству укладати правочини з чоловіком/дружиною кінцевого бенефіціарного власника (контролера) такого товариства, за результатами якого ними було набуто у спільну сумісну власність майно такого товариства.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати в частині визнання недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19.02.2016 року, укладений між ТзОВ "Фірма "СААН" та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онищуком І.М. 19.02.2016 року та зареєстрований в реєстрі за №189 та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству "Іолатна-Волинь" у задоволенні позовних вимог.

Директор ПП "Іоланта-Волинь" подав заперечення на апеляційну скаргу в яких зазначає, що оскаржене рішення є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим обставинам справі на підставі досліджених достовірних доказів по справі, які спростовують аргументи апеляційної скарги. Простить рішення рівненського міського суду від 9 листопада 2017 року в даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представники ПП "Іоланта-Волинь"Філіпчук М.О. та адвокат Бершадський О.О. просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Онищук І.М., представник ТзОВ "Фірма "СААН", ОСОБА_6 повідомлялись про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явилися та причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за їх відсутності.

15 грудня 2017 року набирала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до висновку, що укладення між ТзОВ "Фірма "СААН" та відповідачкою ОСОБА_4 спірного Договору купівлі-продажу від 19.12.2016 року не призвело до настання обов'язкового правового результату, яким є перехід права власності на нежитлові приміщення. ОСОБА_6 до та під час укладення спірного договору був одноособовим учасником та директором ТзОВ "Фірма "СААН" та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) фірми, який фактично володів, користувався і розпоряджався нежитловими приміщеннями, а після укладення спірного договору залишив за собою повний контроль власника щодо володіння, користування та розпорядження нежитловими приміщеннями, оскільки ОСОБА_6, як чоловік ОСОБА_4 (покупця), на підставі спірного договору купівлі-продажу від 19.02.2016 року набув на нежитлові приміщення право спільної сумісної власності подружжя.

Такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами, між ПП "Іоланта-Волинь" та ТзОВ "Фірма "СААН" існував господарський спір, який був вирішений Рішенням господарського суду Рівненської області від 17 листопада 2015 року та Постановою Рівненського апеляційного господарського сулу 15 лютого 2016 року на користь ПП "Іоланта-Волинь".

Представник відповідача ТзОВ "Фірма "СААН" - одноособовий учасник і директор ОСОБА_6 був присутній 15 лютого 2016 року в господарському суді при ухвалені згаданої постанови.

19 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" та ОСОБА_4 був укладений та нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень цокольного поверху загальною площею 83,1 кв.м., які знаходяться за адресою : АДРЕСА_1. Згідно п.10 згаданого договору ОСОБА_6, як чоловік покупця ОСОБА_4 давав свою згоду на придбання нею зазначених приміщень. (а.с.36-37, 83).

Згідно з акта приймання-передачі від 19 лютого 2016 року, ТзОВ "Фірма "СААН" в особі Філяєва Д.В., який діє на підставі довіреності передав, ОСОБА_4 прийняла у власність нежитлові приміщення цокольного поверху, загальною площею 83,1 кв.м, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.85).

Відповідно до копій квитанцій від 03.03.2016 та 04.03.2016, ОСОБА_4 було перераховано кошти за договором купівлі-продажу від 19.02.2016 року в розмірі 24 000 та 38 000 грн. відповідно. (а.с.86,87).

Згідно наказу Господарського суду Рівненської області від 23 лютого 2016 року №918/803/15 "Про примусове виконання рішення", на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2016 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" на користь Приватного підприємства "Іоланта-Волинь" - 381 748 грн. основної суми боргу, 249 977,23 грн. інфляційних втрат, 27 995,13 грн. три проценти річних та 13 195 грн. судового збору за подання позову (а.с.35).

Постановою державного виконавця ВДВС Рівненського МУЮ від 17.05.2016 року відкрито виконавче провадження на підставі наказу №918/803/15 виданого 23.02.2016 року Господарським судом Рівненської області про стягнення із ТзОВ "СААН" на користь ПП "Іоланта-Волинь" - 381 748 грн. основної суми боргу, 249 977,23 грн. інфляційних втрат, 27 995,13 грн. три проценти річних та 13 195 грн. судового збору за подання позову (а.с.93).

В подальшому в ТзОВ "СААН" змінився власник та місце її реєстрації.

Відповідно до ст.61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно Рішення Конституційного Суду № 17-рп/2012 від 19.09.2012 року, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто, нежитлові приміщення до їх відчуження ТзОВ "Фірма "СААН" на користь ОСОБА_4, як майно приватного підприємства були об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 так і після його відчуження залишились спільним майном подружжя, де змінився лише титульний власник.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, давши належну правову оцінку встановленим обставинам справи, відповідно до норм ст.316, 317, 655 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладення між третьою особою ТзОВ "Фірма "СААН" та відповідачкою ОСОБА_4 спірного договору купівлі-продажу від 19.02.2016 року не призвело до настання обов'язкового правового результату, яким є перехід права власності на нежитлові приміщення.

Наведене вище спростовує аргументи апелянта та підтверджує позицію ПП "Іоланта-Волинь", що оспорений правочин вчинявся для уникнення цивільно-правової відповідальності шляхом звернення стягнення на спільне майно подружжя.

За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись вимог норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає,

Відповідно до ч.1 ст. 137 та п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати понесені ОСОБА_4 на оплату судового збору покладаються на неї.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381,382 383,384, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді :