Постанова № 72134065, 06.02.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/954/15-ц Номер провадження 22-ц/786/170/18Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого-судді Пилипчук Л.І.,

суддів Бондаревської С.М., Дряниці Ю.В.,

секретар Рибак О.О.

за участю представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Олійник Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 05 травня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк") до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и л а:

06.02.2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26.10.2007 року №PLRMAK00001802, посилаючись на порушення позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків у строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Станом на 27.01.2015 року заборгованість становить 76 896,37 грн. та складається: 21 889,76 доларів США - заборгованість за кредитом; 4 117,83 долари США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 337,22 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 45 874,84 долари США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; штраф: 15,73 долари США (фіксована частина) та 3 660,98 доларів США (процентна складова).

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 05.05.2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором №PLRMAK00001802 від 26.10.2007 року станом на 27 січня 2015 року в розмірі 58 336, 33 доларів США, що еквівалентно на день розгляду справи 1 233 280, 55 грн., яка складається: 21 889, 76 доларів США (еквівалент 462 530, 63 грн.); 4177, 83 доларів США (еквівалент 87 009,75 грн.) - заборгованість по процентам; 2 337,22 доларів США (еквівалент 28 255,45 грн.) - заборгованість по комісії; 27 344,81 доларів США ( еквівалент 577 795,84 грн.) - пеня за користування кредитом; 15,73 доларів США (еквівалент 332,37 грн.) - штраф (фіксована частина), 3 660,98 доларів США (еквівалент 77 356,50грн.) - штраф (процентна складова); 3654 грн. витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 листопада 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог банку відмовити.

Зазначає, що судом першої інстанції при визначенні розміру заборгованості не враховано суму, отриману банком від реалізації заставного майна на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська по справі №2-3598/2011 від 09.02.2011 року. Розмір вимоги, яка підлягала задоволенню за рахунок предмета забезпечувального обтяження, судом не встановлена.

Вважає, що місцевий суд не перевірив та не з'ясував порядок розрахунку боргових сум та порядок зарахування сплачуваних ним сум у рахунок погашення окремих прострочених зобов'язань (основна сума кредиту, проценти, пеня тощо), чи відповідає визначений банком порядок черговості платежів умовам кредитного договору. Як наслідок, не перевірено, яка сума є базою нарахування процентів та пені.

Посилається на неврахування судом повідомлення ПАТ КБ «Приватбанк», направленого йому в 2008 році, про відступлення вимоги за кредитним договором компанії ЮАЛ, тому вважає банк неналежним позивачем.

Заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки повернення кредиту визначено періодичними платежами, а тому давність повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Зважаючи, що в суді першої інстанції участі не брав, оскільки перебував у відрядженні та не отримував судові повістки, просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Вважає, що одночасне застосування банком штрафу і пені, які є одним видом цивільно-правової відповідальності, є застосуванням подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Заперечує можливість нарахування штрафу і пені в іноземній валюті.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Олійник Л.М. доводи апеляційної скарги підтримала. Посилаючись на те, що позивач не брав участі при розгляді справи в суді першої інстанції та не був належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду (знаходився у відрядженні та не отримував судові повістки), а в перегляді заочного рішення йому відмовлено, він був позбавлений можливості скористатися правом на подання доказів, зокрема щодо відступлення банком права вимоги, щодо реалізації заставного майна, та заяви про застосування наслідків позовної давності. Тому просила суд апеляційної інстанції відмовити в позові з цих підстав.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» на неодноразові виклики в судове засідання не з'явився, доказів на спростування доводів апеляційної скарги не надав.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначив про реалізацію заставного майна на підставі рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03.03.2014 року, не надавши його відповідну копію, тоді як згідно наданої відповідачем копії рішення, що знаходиться в Єдиному державному реєстрі рішень, рішення про звернення стягнення на заставний автомобіль прийнято Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська. Факт відступлення права вимоги не заперечував. Вважав перерваним строк позовної давності платежем 10.12.2014 року в сумі 10097,78 доларів США. /а.с.144-146/

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 26.10.2007 року сторони уклали кредитний договір №PLRMAK00001802. /а.с.7-9 /

Відповідно до п.7.1. договору банк надає позичальнику ОСОБА_2 кредитні кошти на строк з 25.10.2007 року по 25.10.2012 року у розмірі 34 436,73 доларів США на наступні цілі: 22589,64 доларів США на купівлю автомобіля (споживчі цілі), а також у розмірі 6,77 доларів США для сплати за реєстрацію предмету застави в державному реєстрі обтяжень рухомого майна; на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ №PLRMAK00001802 від 26.10.2007 року, договір особистого страхування №PLRMLK00001802 від 26.10.2007 року на строк до 25.10.2008 року у сумі 1860,44 доларів США, а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 677, 60 доларів США та в розмірі 9302,19 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,93% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.10 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного договору.

Щомісяця, починаючи через місяць від дня укладення договору, в період сплати з 24 по 28 число кожного місяця позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 585,63 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає автомобіль Subaru LEGACI JF1BL5LS57G033471 (п.7.2 договору). /а.с.7-9/

Пунктом 7.4 договору передбачено, що при порушенні позичальником зобов'язань за даним договором позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, але не менше 1 грн.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості станом на 20.01.2015 року заборгованість за кредитом становить 76896,49 доларів США, яка складається з: 21889,76 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 4117,83 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1337,22 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 45874,84 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; штраф: 15,73 доларів США (фіксована частина) та 3660,98 доларів США (процентна складова)./а.с.3-5/

Частково задовольняючи позов, районний суд виходив із наданого банком розрахунку заборгованості, який не спростований відповідачем, та на підставі ст. 551 ЦК України зменшивши розмір неустойки, який значно перевищує розмір кредитної заборгованості, до 27 344,81 доларів США. При цьому, суд ухвалив провести заочний розгляд справи, посилаючись на належне повідомлення відповідача про дату судового засідання.

Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції вважав, що викладені відповідачем обставини не мають істотного значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, враховуючи наступне.

Статтею 224 ЦПК України в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення, передбачалося право суду ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України (в редакції 2004 року) судові повістки, адресовані фізичним особам вручаються під розписку.

З матеріалів справи вбачається, що районний суд двічі направляв відповідачу ОСОБА_2 за адресою його проживання судові повітки, які поштою повернуті до суду за спливом строку зберігання. /а.с.21,24/

Таким чином, відповідач не був належно повідомлений про час та місце розгляду даної справи, а отже були відсутніми підстави для розгляду справи в заочному порядку.

Подаючи заяву про перегляд заочного рішення, відповідач надав суду наказ ПП «ВКФ «Елтік» №35 від 23.03.2015 року про його відрядження до м.Кривий Ріг Дніпропетровської області з 01 квітня 2015 по 30.05.2015 року, що вказує на поважність причин неодержання відповідачем судових повісток. /а.с.52/

Внаслідок неналежного повідомлення про розгляд справи за позовом банку відповідач був позбавлений права надати докази на спростування позовних вимог та заявити клопотання про застосування позовної давності у цьому спорі.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд безпідставно не переглянув заочне рішення та не надав оцінку обставинам та доказам, які були надані відповідачем при перегляді заочного рішення.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини 1, 2 ст.264 ЦПК України).

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.4.5 кредитного договору терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Із виписки ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 26.10.2007 року по 29.09.2017 року по кредитному рахунку ОСОБА_2 вбачається, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості здійснений ним 05.11.2009 року. /а.с.71/

За період з 29.01.2010 року по 27.07.2010 року платежі на погашення заборгованості здійснені «Uukraine Auto Loan Finan». Як зазначено у виписці по рахунку - вказані платежі здійснені згідно договору поруки, що не відповідає дійсності, оскільки жодних відомостей про укладення договору поруки, як забезпечення зазначеного кредитного договору, із вказаним товариством матеріали справи не містять та позивачем не зазначено. /а.с.72/

Позивачем не надано пояснення підстав внесення вказаних платежів «Uukraine Auto Loan Finan».

Представник відповідача в апеляційній інстанції заперечила факт укладення договору поруки як забезпечення кредитного договору. Таким забезпеченням виступала лише застава транспортного засобу.

Згідно Акту опису й арешту майна від 27.07.2011 року, проведеного в рамках виконавчого провадження за виконавчим листом у справі №2-3598/2011 в ОСОБА_2 вилучено заставний автомобіль./а.с.48-51/

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09.11.2011 року (справа №2-3598/2011) звернуто стягнення на заставлене майно легковий автомобіль марки Subaru Legaci, 2007 року випуску, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №PLRMAK00001802 від 26.10.2007 року станом на 04.05.2009 року в розмірі 161025,85 грн., що є еквівалентом 21132 доларів США, шляхом надання ПАТ КБ «Приватбанк» права укладати договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. /а.с.45-47/

Банк у своїх запереченнях на заяву про перегляд заочного рішення та у запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що предмет застави було реалізовано та кошти в розмірі 10097,78 доларів США направлено 10.12.2014 року на погашення заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку. /а.с.72,144/ Однак, належних доказів реалізації заставного майна, дати та розміру отриманої від реалізації суми банк не надав.

Згідно повідомлення від 25.09.2008 року про відступлення вимоги за кредитним договором №PLRMAK00001802 від 26.10.2007 року, направленого на адресу ОСОБА_2, ПАТ КБ «Приватбанк» відступив свої права вимоги за вказаним кредитним договором Компанії ЮАЛ («Uukraine Auto Loan Finance»). /а.с.133/

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу замовчує вказаний факт відступлення права вимоги за кредитним договором, не надаючи доказів та відомостей щодо дати укладення такого договору та його умов, не спростовуючи вказаний аргумент апеляційної скарги та не надаючи відповідних доказів на вимогу апеляційного суду.

Між тим, з рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09.11.2011 року вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом про звернення стягнення на предмет застави 14.10.2009 року, тобто після відступлення права своєї вимоги Компанії ЮАЛ.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Тобто, за змістом вказаної норми за договором факторингу право грошової вимоги переходить від клієнта (ПАТ КБ «Приватбанк) до фактора, яким у даній справі є Компанії ЮАЛ («Uukraine Auto Loan Finance»).

Пред'явлення банком у жовтні 2009 року позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави в Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська не перериває строк позовної давності, оскільки на той час банк уже відступив своє право вимоги за вказаним кредитним договором та не мав право на позов.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з відступленням вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2, ПАТ КБ «Приватбанк» не може бути позивачем та вимагати від відповідача сплати кредитної заборгованості на його користь, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити саме за безпідставністю.

При цьому, колегія суддів також враховує сплив позовної давності вимог банку, оскільки останній платіж ОСОБА_2 здійснив в рахунок погашення кредитної заборгованості 05.11.2009 року, а до суду позивач звернувся 27.01.2015 року, тобто поза межами п'ятирічного строку позовної давності, передбаченого умовами кредитного договору.

За таких обставин, колегія суддів апеляційну скаргу задовольняє, заочне рішення місцевого суду скасовує та ухвалює нове рішення про відмову в позові за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376 ч.1 п.п.3,4, ст.ст.382-384, 390, 391 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 05 травня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до касаційного суду.

Повний текст постанови буде виготовлено 12.02.2018 року.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді С.М.Бондаревська

Ю.В.Дряниця