Постанова № 72129839, 06.02.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Суми

Справа №591/3251/16-ц

Номер провадження 22-ц/788/140/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 листопада 2017 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, про звернення стягнення на предмет застави, вилучення транспортного засобу

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності на транспортний засіб, -

в с т а н о в и в :

У червні 2016 року ПАТ «Ідея Банк» звернулося до ОСОБА_2 з позовом, який уточнив в ході судового розгляду і залучив до участі у справі ОСОБА_1 і свої уточнені позовні вимоги обґрунтовував тим, що 17 жовтня 2011 року ПАТ «Ідея банк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 910.11384, за яким ОСОБА_2 отримав кошти у розмірі 66 383 грн. 85 коп. під 15,4 % річних строком до 17 жовтня 2018 року. На забезпечення виконання цього договору, банк уклав зі ОСОБА_2 договір застави транспортного засобу марки ЗАЗ TF69Y0 ЗНГ, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. Пізніше ОСОБА_2, без згоди банку, продав заставний автомобіль, і на час розгляду справи власником заставного автомобіля є ОСОБА_1 У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором за ОСОБА_2 утворилася заборгованість у сумі 49 229 грн. 05 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути зі ОСОБА_2 вказану заборгованість та звернути стягнення на належний ОСОБА_1 транспортний засіб марки ЗАЗ TF69Y0 ЗНГ, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом його продажу за ціною не нижчою від ринкової для чого надати банку усі права та повноваження на його відчуження та вилучити цей автомобіль на користь банку.

У зустрічному позові ОСОБА_1, вказуючи на те, що вона є добросовісним набувачем спірного транспортного засобу, просить визнати за нею право власності на нього.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 листопада 2017 року на задоволення первісного позову ПАТ «Ідея Банк» стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № 910.11384 у розмірі 49 229 грн. 05 коп. Звернуто стягнення на користь ПАТ «Ідея Банк» в рахунок погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_2 на предмет застави, що належить ОСОБА_1, а саме: автомобіль ЗАЗ TF69Y0 ЗНГ, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, новий реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом продажу даного транспортного засобу ПАТ «Ідея Банк» будь-якій третій особі-покупцю від імені власника за ціною не нижче ринкової, визначеної суб'єктом оціночної діяльності, для чого надати ПАТ «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні в органах МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу власника, які пов'язані з продажем автомобіля, тощо). Вилучено у ОСОБА_1 транспортний засіб, який є предметом застави: автомобіль ЗАЗ TF69Y0 ЗНГ, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, новий реєстраційний номер НОМЕР_2 та передано Публічному акціонерному товариству «Ідея Банк» на період до його реалізації.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Ідея Банк», ОСОБА_2 про визнання права власності на транспортний засіб відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка подана від її імені та в її інтересах адвокатом ОСОБА_4, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні первісного позову ПАТ «Ідея Банк» та задоволення зустрічного позову ОСОБА_1

В доводах апеляційної скарги зазначають, що оскільки до ОСОБА_1, як до добросовісного набувача, перейшло право власності на спірний автомобіль в передбаченого законом порядку, то банк не вправі звертати стягнення на нього.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, думку представників апелянта, які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи убачається, що 17 жовтня 2011 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 910.11384, за яким позичальник отримав грошові кошти у розмірі 66 383 грн. 85 коп. під 15, 4 % річних строком на 84 місяці, який складається з двох частин: фінансування купівлі автомобіля - 64 512 грн. та фінансування страхового платежу за страхування життя позичальника - 1 871 грн. 85 коп. (а. с. 9-12, 15).

23 січня 2012 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором ПАТ «Ідея Банк» уклав зі ОСОБА_2 договір застави належного останньому транспортного засобу ЗАЗ TF69Y0 ЗНГ, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, на який накладено обтяження, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а. с. 16-17, 22-23).

03 листопада 2015 року спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку №909204 від 31 жовтня 2015 року, виданої ТОВ «Авторада» (а.с. 68, 109-110). До цього спірний автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_3 (а.с. 111).

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, за ОСОБА_2 станом на 26 травня 2016 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 49 229 грн. 05 коп., з яких: основний борг - 31 117 грн. 93 коп., прострочений борг - 10 906 грн. 59 коп., прострочені проценти - 7 045 грн. 39 коп., строкові проценти - 159 грн. 14 коп. (а. с. 29).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, виходячи з положень ст. ст. 526, 527, 530, 611, 625, 1049, 1054 ЦК України стягнув зі ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ідея Банк» зазначену суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 49229 грн.05 коп.

Колегія суддів вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_1 та її представник, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду не обґрунтували підстави перегляду рішення суду за їх скаргою в частині задоволення вимог до ОСОБА_2, тому в цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду необхідно залишити без змін.

Не підлягає задоволенню апеляційна скарга і в частині задоволення первісного позову ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше невстановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Аналогічні положення містяться і у ст. ст. 572, 574 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст. 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 розділу 2 договору застави від 23 січня 2012 року унормовано, що у разі невиконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором Заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами.

Заставодержатель має право вилучити предмет застави, разом з документами та ключами до нього, в заставодавця та/або в третіх осіб, де б та в кого б він не знаходився, й передати його на зберігання на майданчик заставодержателя або сторонньої організації (особи) - зберігача, у разі настання будь якої з обставин, передбачених п 1 § 5 договору (п. 1 розділу 3 договору застави).

У частинах 1, 2 ст. 590 ЦК України зазначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

За такиз обставин реалізація (продаж) майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє застави, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст.ст.25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України № 6-7цс13 від 03.04.2013 року яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення) є обов'язковою для судів.

За таких умов, суд, установивши наявність заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, виконання якого забезпечене заставою, вірно звернув стягнення на предмет цієї застави, - належний ОСОБА_1 транспортний засіб ЗАЗ TF69Y0 ЗНГ, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_3.

При цьому зміна власника предмета застави, жодним чином не перешкоджає зверненню на неї стягнення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду в частині звернення стягнення на предмет застави не спростовують та не містять обставин, які були б підставою для зміни чи скасуванню оскарженого рішення суду.

Рішення суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання права власності на вищевказаний транспортний засіб також по суті є правильним.

Так, ОСОБА_1 набула права власності на транспортний засіб, про який іде мова вище, відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою КМ України від 7 вересня 1998 р. N 1388 (у відповідній редакції).

Факт належності зазначеного транспортного засобу на праві власності ОСОБА_1 ніким не оспорюється та не порушується.

Таким чином, у даному конкретному випадку, вимога про визнання права власності на цей автомобіль є зайвою, а мотиви суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з тих підстав, що вона не є добросовісним набувачем в розумінні ст.388 ЦК України є помилковими.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності зміни мотивувальної частини рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та залишення без зміни рішення суду першої інстанції в інших частинах.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ч.4 ст.376 , ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 листопада 2017 року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1.

В частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 12 лютого 2018 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: О. Ю. Кононенко

С. С. Ткачук