Ухвала суду № 72129244, 24.06.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5838/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Комаровська Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого – Комаровської Н.В.,

Суддів – Калараша А.А., Короткова В.Д.,

З участю секретаря – Волчанського О.Ю.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2,ОСОБА_3 до ОСОБА_4,ОСОБА_5 Дем*яна Дем*яновича з участю третьої особи – ОСОБА_6 про визнання недійсною угоди купівлі-продажу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 Дем*яна Дем*яновича та його представника ОСОБА_7 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 14.04.2014р.,-

в с т а н о в и л а :

26.12.2013р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсною угоди купівлі-продажу.

В обґрунтування своїх вимог посилались на те,що в результаті ДТП,яке відбулося 01.05.2010р. з вини ОСОБА_6,загинула ОСОБА_8,яка є дочкою позивача ОСОБА_2 та дружиною позивача ОСОБА_3

Постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 17.08.2011р. кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України закрита на підставі п.4 ч.1 ст.6 КПК України,вона звільнена від кримінальної відповідальності за актом амністії.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02.07.2013р. частково задоволені вимоги ОСОБА_3,ОСОБА_9,ОСОБА_10,ОСОБА_2 по справі за їхнім позовом до ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.07.2013р. накладений арешт на ? частину автомобіля ОСОБА_11 312 D р/н НОМЕР_1,зареєстрований на ім*я чоловіка ОСОБА_6 – ОСОБА_4

Після накладення арешту стало відомо,що 30.01.2013р. вказаний автомобіль був проданий ОСОБА_4 ОСОБА_5 та зареєстрований за ОСОБА_5

Позивачі просили визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобілю від 30.01.2013р. між відповідачами з підстав фіктивності за ст.234

ЦК України та стверджували,що ОСОБА_6,будучи обізнаним про подачу ОСОБА_2 19.12.2012р. заяви про забезпечення позову по вищевказаній справі,30.01.2013р. з метою уникнення від арешту подружнього майна продав автомобіль ОСОБА_5,який ним не користувався,а автомобіль продовжував знаходитись у володінні ОСОБА_6 та був затриманий при перевезенні товару ОСОБА_4

Відповідач та їх представники позов не визнали.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 14.04.2014р. позов задоволений.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_7 просять про скасування рішення,мотивуючи тим,що суд неправильно застосував норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги та заперечення на неї,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом встановлено, що в результаті ДТП,яке відбулося 01.05.2010р. з вини ОСОБА_6,загинула ОСОБА_8,яка є дочкою позивача ОСОБА_2 та дружиною позивача ОСОБА_3

Постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 17.08.2011р. кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України закрита на підставі п.4 ч.1 ст.6 КПК України,вона звільнена від кримінальної відповідальності за актом амністії.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02.07.2013р. частково задоволені вимоги ОСОБА_3,ОСОБА_9,ОСОБА_10,ОСОБА_2 по справі за їхнім позовом до ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.07.2013р. накладений арешт на ? частину автомобіля ОСОБА_11 312 D р/н НОМЕР_1,зареєстрований на ім*я чоловіка ОСОБА_6 – ОСОБА_4 і який є спільним сумісним майном подружжя.

03.10.2013р. Болградським відділом ДВС було відкрито виконавче провадження.

Відповідачу ОСОБА_4 належав на праві власності транспортний засіб – автобус марки Mersedes-Benz, д/н НОМЕР_1, 1999 р. випуску, зеленого кольору на підставі біржового договору (угоди) від 01.05.2010 р., свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САА № 942104 від 25.08.2010 р. (а.с.27, 38-40).

Згідно довідки Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області від 27.05.2013 р., шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зареєстрований 22.02.1997р. Криничненською сільською радою Болградського району Одеської області, актовий запис № 13 (а.с.13).

Автомобіль був придбаний в період шлюбу,тому відповідно до вимог ст. 60 СК України, спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя.

13 січня 2013 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, було здійснено перереєстрацію вказаного транспортного засобу на підставі довідки-рахунку серії ДПІ № 913258 ПП «МПП «Вибір», згідно якої ОСОБА_5 продано і видано вищеназваний автомобіль за договірною вартістю (а.с.41-42).

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та

обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин,який вчинено без наміру створення правових наслідків,що зумовлювались цим правочином.

Позивач,на якого законом покладений тягар доказування фіктивності правочину,повинен довести те,що правочин не відповідає загальним підставами дійсності правочинів,зазначеним в ч.5 ст.203 ЦК України,оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду та мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, незалежно від його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Ознаками фіктивності договору є: наявність зовнішньої форми правочину та відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які зумовлювалися у цьому правочині.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. роз*яснив,що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

По справі за позовом ОСОБА_3, діючого в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_12, а також позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про відшкодування майнової і моральної шкоди ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову,яка ухвалою Болградського районного суду м.Одеси від 19.12.2012р. була частково задоволена та накладений арешт на майно відповідача ОСОБА_6 у вигляді 1/5 частини домоволодіння № 234 по вул.Леніна в с.Криничне Болградського району Одеської області та на земельну ділянку розміром 0,35 га на території Криничненської сільради Болградського району Одеської області.

Будучи обізнаним про застосування судом заходів забезпечення позову ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_4 за згодою ОСОБА_6 відповідно до ст.65 СК України використав своє право на розпорядження спільним майном подружжя та 30.01.2013р. оформив продаж автомобілю ОСОБА_5,який є двоюрідним братом його дружини – ОСОБА_6

Задовольняючи позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною за ознакою фіктивності, суд правильно виходив з встановлених обставин та доказів,які їх підтверджують і які свідчать про відсутність наміру обох сторін на настання правових наслідків договору купівлі-продажу для сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або забов*язується передати майно ( товар) у власність другій стороні (покупцеві),а покупець приймає або забов*язується прийняти майно ( товар) та сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено,що кошти за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 ОСОБА_5 не передавались і цей факт визнав представник ОСОБА_5 в засіданні судової колегії.

Не передавалось також майно – спірний автомобіль,який продовжував знаходитись у володінні та користуванні ОСОБА_4,який використовував його у підприємницьких цілях і на час затримання у нього автомобілю.

Свідченнями державного виконавця Івашицького В.І. підтверджені висловлювання ОСОБА_6 щодо навмисного оформлення продажу автомобілю як спірного майна подружжя з метою уникнення звернення стягнення на нього.

Свідченнями ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 підтверджений факт постійного та безперервного використання та володіння автомобілем подружжям ОСОБА_6,а свідченнями свідка ОСОБА_19 - інспектора державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області підтверджений факт знаходження спірного автомобілю на подвір*ї сім*ї ОСОБА_6 під час опису майна.

Оцінивши докази по справі,суд дійшов правильного висновку про те,що ОСОБА_4 та ОСОБА_5,який є двоюрідним братом ОСОБА_6, вчинили фіктивний правочин,не маючи наміру настання правових наслідків і для ОСОБА_4,і для ОСОБА_5, та мали на меті приховати це майно від подальшого звернення на нього стягнення та реалізації виконавчою службою для погашення боргу ОСОБА_6 перед позивачами.При цьому інтерес ОСОБА_4 полягав в тому,що він був співвласником неподільного спільного майна подружжя,а ОСОБА_5 був близьким родичем ОСОБА_6

І хоча угода оформлена з дотриманням вимог законодавства, правові наслідки цієї угоди не настали.

Не заслуговує на увагу довод апелянта про те,що позивачі не були стороною в договорі,тому не мають права пред*явлення позову,оскільки відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів фізичних осіб,прав та інтересів юридичних осіб,інтересів держави. Вважаючи порушеним право на досягнення примусового виконання рішення суду про відшкодування шкоди та створення перешкод у виконанні такого рішення шляхом уникнення ОСОБА_6 від звернення стягнення на майно,позивачі мали право на пред*явлення позову про визнання недійсною угоди між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Крім того, ч.3 ст.215 ЦК України передбачає можливість пред*явлення позову про недійсність угоди заінтересованою особою.

Не може бути підставою для скасування рішення довод апелянта про те,що ОСОБА_4 орендував у ОСОБА_5 проданий їм автомобіль,оскільки

договір оренди у встановленому порядку сторонами не укладався і нотаріально не посвідчувався.

Не заслуговує на увагу також довод апелянта про те,що існує рішення Болградського районного суду Одеської області від 13.03.2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на транспортний засіб марки Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_1,оскільки цим рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 та такий позов пред*явлений після належного оформлення права власності на вказаний автомобіль ОСОБА_5 Крім того,встановлені судом обставини по зазначеній справі не мають преюдиціального значення для вирішення спору по даній справі.

Не заслуговує на увагу довод апелянта про те,що арешт на ? частину автомобілю був накладений ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.07.2013р. ,а автомобіль був проданий 30.01.2013р.,оскільки арешт на майно ОСОБА_6 був накладений судом першої інстанції 19.12.2012р.,тобто до оформлення договору купівлі-продажу автомобіля, і ОСОБА_6 було це відомо.

Судова колегія вважає,що суд повно дослідив обставини справи,правильно застосував норми матеріального права,не допустив порушень процесуального законодавства,тому підстав для скасування рішення немає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду,тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1.п.1,308 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 Дем*яна Дем*яновича та його представника ОСОБА_7 відхилити, рішення Болградського районного суду Одеської області від 14.04.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Н.В.Комаровська

Судді: А.А.Калараш

ОСОБА_20