Рішення № 72128236, 30.01.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

УКРАЇНА

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

________________ Справа №521/14459/17

Номер провадження № 2-о/521/41/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м.Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

судді – Маркарової С.В.

за участю секретаря судового засідання – Іськової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, Товариство Червоного Хреста України, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

11.09.2017 року ОСОБА_2 звернулась із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт загибелі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні обов’язку військової служби 14.02.2015 року у м.Маріуполь Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

В обґрунтування заяви ОСОБА_2 послалась на те, що 20.12.2014 року її син ОСОБА_4 добровільно вступив до ОЗСП «Азов», де проходив службу у складі військової частини 3057 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.

Під час виконання обов’язків військової служби син отримав поранення, 15.02.2015 року загинув.

На підтвердження вищевказаних обставин заявник додала до заяви : лікарське свідоцтво про смерть № 619, довідку про причину смерті № 619, свідоцтво про смерть серії І-ЖД № 406977, постанову Військово-лікарської комісії ГУМВС України в Донецькій області про встановлення причинного зв’язку поранення, що призвело до смерті.

ОСОБА_2 стверджувала, що встановлення факту загибелі сина внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України необхідно їй для виникнення права на отримання допомоги від гуманітарних організацій, зокрема, Товариства Червоного Хреста України, визначення статусу ОСОБА_4 як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, ратифікованої Україною 03.07.1954 року.

Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримав, пославшись на те, що іншого способу захисту порушеного права окрім звернення до суду із зазначеною заявою заявник не має.

Заінтересована особа – ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, представником надана заява, згідно якої останній вважав заяву ОСОБА_2 такою, що підлягає задоволенню, просив розглянути справу без його участі.

Заінтересована особа – Російська Федерація в судове засідання не з’явилась, повідомлена судом про розгляд справи належним чином (поштове повідомлення №6504513601387), про причини неявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не надала.

Заінтересована особа – Міністерство соціальної політики України в судове засідання не з’явилось, повідомлено судом про розгляд справи належним чином (поштове повідомлення №6504513601409), надало заяву згідно якої просило розглянути справи без його участі.

Заінтересована особа – Товариство Червоного Хреста України в судове засідання не з’явилось, повідомлено судом про розгляд справи належним чином (поштове повідомлення №6504513601379), про причини неявки не повідомило.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа відповідно до ст. 4 ЦПК України має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір’ю ОСОБА_4 (свідоцтво про народження повторно видане ВДРАЦС РС ГУЮ в Одеській області від 27.02.2015 року, актовий запис №161).

27.01.2015 року наказом командира військової частини 3057 Національної Гвардії України ОСОБА_4 призначено водієм-номером обслуги 1-го зенітного взводу зенітної батареї окремого загону спеціального призначення «Азов».

З 30.01.2015 року по 15.02.2015 року ОСОБА_4 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції м.Маріуполь Донецької області (довідка військової частини 3057 Національної Гвардії України від 18.05.2015 року «234).

14.02.2015 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Широкіно Новоазовського району Донецької області, під час мінометного обстрілу водій-номер обслуги 1-го зенитного взводу зенитної батареї окремого загону спеціального призначення «Азов» солдат ОСОБА_4 отримав осколочні поранення кінцівок, тулуба та шиї, в наслідок чого помер.

Вказані обставини підтверджуються актом №12/85 про нещасний випадок (загибель) ОСОБА_4, затвердженим начальником Східного територіального управління Національної гвардії України, свідоцтвом про смерть, виданим Відділом ДРАЦС у м.Одесі РС Одеського міського управління юстиції від 23.02.2015 року, актовий запис №1969.

Указом Президента України від 25.03.2015 року № 176/2015 «Про відзначення державними нагородами» солдата ОСОБА_4 нагороджено ордером «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

19.09.2015 року ОСОБА_5 посмертно нагороджено почесним знаком № 9 «ОСОБА_6. Відстояли - перемогли», а 25.11.2005 року медаллю «Захисник ОСОБА_6».

13.11.2015 року Одеський обласний військовий комісаріат видав заявнику посвідчення «члена сім*ї загиблого» військовослужбовця серії АЗ №001346, яке надає право на пільги, встановлені законодавством України для членів сім*ї військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

Постановою Верховної ОСОБА_7 України «Про Заяву Верховної ОСОБА_7 України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 року №337-VIII був схвалений текст Заяви Верховної ОСОБА_7 України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків».

З заяви вбачається, що 20.02.2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.

На засіданні ОСОБА_7 Безпеки ООН, яке відбулося 29.08.2014 року делегація України заявила: «Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову частину України із застосуванням своїх регулярних збройних сил».

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року №1932-ХІІ збройна агресія визначається як застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема:

-вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України;

-напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

За наслідками військової агресії Російської Федерації прийнято постанову Верховної ОСОБА_7 України від 17.03.2015 року за №254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до абз.2 постанови Верховної ОСОБА_7 України «Про Заяву Верховної ОСОБА_7 України про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 року №145-VІІІ з 20.02.2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.

Постановою Верховної ОСОБА_7 України від 27.01.2015 року №129-VІІІ законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_7 Європи, Парламентської ОСОБА_7 НАТО, Парламентської ОСОБА_7 ОБСЄ, Парламентської асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.

Військові дії Російської Федерації на території України були визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.

Відповідно до Закону України «Про Товариство Червоного Хреста України» здійснює діяльність, що випливає з Женевських конвенцій з питань надання допомоги пораненим, хворим та іншим особам, які постраждали під час збройних конфліктів, зокрема, допомагає державі у наданні медичної і гуманітарної допомоги під час збройних конфліктів та в мирний час.

Види адресатів і адресної допомоги визначає Товариство самостійно відповідно до своїх статутних завдань і цілей згідно з законодавством України.

Враховуючи вищевикладені обставини суд вважає, що факт, який заявник просить становити може розглядатись судом як юридичний, тобто такий від якого залежить зміна прав заявника, а саме надання заявникові права на отримання допомоги від гуманітарних організацій (Міжнародного Комітету Червоного Хреста, Міжнародної Федерації товариств Червоного Хреста і Червоного півмісяця, Товариства Червоного Хреста України, тощо), визначення статусу ОСОБА_4 як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, ратифікованої Україною 03.07.1954 року.

Юридичний факт є доведеним в процесі розгляду справи, а досудовий порядок встановлення останнього законом не передбачений.

Встановлення юридичного факту не пов’язується з подальшим вирішенням спору про право.

Керуючись Розділом 4 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_2, заінтересовані особи Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, Товариство Червоного Хреста України, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні обов’язку військової служби 14 лютого 2015 року у м. Маріуполь Донецької області України в наслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області в порядку та строки визначені ст.ст. 352, 354 ЦПК України.

Суддя С.В. Маркарова

Повний текст рішення виготовлений 09.02.2018 року.