Постанова № 72127815, 08.02.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/405/17 08.02.2018

Провадження №22-ц/784/302/18

Категорія: 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 лютого 2018 року м. Миколаїв

Справа № 488/405/17

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В.,

із секретарем - Лептугою С.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про стягнення безпідставно набутих коштів

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва, ухвалене суддею Селіщевою Л.І. 30 листопада 2017 року в приміщенні цього ж суду

в с т а н о в и л а:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування позову зазначала, що 3 вересня 2016 року між нею та ОСОБА_2, яка діяла як представник за дорученням від імені власниці квартири - ОСОБА_3, була досягнута домовленість про те, що остання зобов'язується продати квартиру АДРЕСА_1. На виконання цієї домовленості в рахунок майбутніх платежів ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 1000 доларів США.

Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу квартири не був укладений в обумовлений сторонами строк з незалежних від неї причин та на даний час їй стало відомо, що квартира була продана іншим особам, позивач просила стягнути з відповідача 1 000 доларів США, що є еквівалентом на час подання позову 27 715 грн. 41 коп., оскільки сплачені нею грошові кошти є такими, що були набуті відповідачкою без достатньої правової підстави.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 доларів США, що еквівалентно 27 715 грн. 41 коп.. Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на те, що саме позивачка відмовилася від укладення договору купівлі-продажу, а сплачені нею кошти є завдатком, крім того, вона є неналежним відповідачем, оскільки діяла від імені ОСОБА_3 за дорученням, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір купівлі-продажу між сторонами укладено не було, а отримана відповідачем сума є авансом, то відповідно до положень ст. 1212 ЦК України вона підлягає поверненню позивачу.

Проте не з усіма висновками суду першої інстанції можна погодитись.

Так, судом встановлено, що у вересні 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності, від імені ОСОБА_3, була досягнута домовленість про купівлю-продаж квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

З цією метою, 3 вересня 2016 року позивачка передала ОСОБА_2, яка діяла від імені ОСОБА_3, 1000 доларів США в рахунок вартості квартири. Укладення угоди купівлі-продажу мало відбутися у строк не пізніше 25 листопада 2016 року.

Проте, в узгоджений сторонами строк, укладення угоди купівлі-продажу не відбулося, а 30 листопада 2016 року зазначена квартира була продана іншій особі.

Звертаючись до суду, позивач посилалась на те, що оскільки договір купівлі-продажу укладено не було, то грошові кошти отримані відповідачем підлягають поверненню, як безпідставно отримані.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, отримуючи кошти в рахунок майбутніх платежів, від ОСОБА_1 діяла на підставі довіреності, виданої їй 30 червня 2016 року ОСОБА_3, якою остання уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси з питань, які пов'язані зі збором, отриманням, підготовкою, реєстрацією необхідних документів для продажу, посвідчення та укладання договору купівлі-продажу (без права продажу) 2/3 часток в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1. Зазначеною довіреністю ОСОБА_2 було надано право розписуватися за ОСОБА_3, в тому числі на попередньому договорі, договорі авансу, завдатку, сплачувати належні платежі, включаючи державне мито (сплату), податки, отримати належні їй гроші за попереднім договором, договором авансу, завдатку, мати вільний доступ до вказаного об'єкту, а також виконувати інші дії по цій довіреності.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії ( ч.1 ст. 1000 ЦК України).

Таким чином, ОСОБА_2, вчиняла певні дії від імені власника квартири, яка фактично виступала продавцем за договором, які сторони мали намір укласти.

Як пояснила відповідач в засіданні судової колегії, кошти отримані від ОСОБА_1, а саме 720 доларів США вона передала ОСОБА_3, а 280 доларів США витратила на оформлення документів, необхідних для продажу квартири за дорученням ОСОБА_3

Таким чином, враховуючи що ОСОБА_2 діяла за дорученням від імені продавця квартири, відсутні підстави для покладення на неї обов'язку повернути аванс, отриманий продавцем .

Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини, та дійшов помилкового висновку про стягнення авансу з відповідача.

За такого, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, проте це не позбавляє позивача на звернення до суду з такими вимогами до належного відповідача.

Доводи відповідача про те, що отримані кошти є завдатком, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку не укладався, а тому відсутні підстави вважати, що між сторонами виникли зобов'язання, передбачені ст. 571 ЦК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати в, понесенні останньою на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 704 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2017 року скасувати та постановити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 704 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: О.О.Данилова

В.В. Коломієць

Повний текст постанови складено 12 лютого 2018 року.