Постанова № 72127810, 07.02.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/448/16-ц 07.02.2018

Справа № 469/448/16-ц

Провадження № 22ц/784/55/18 Головуючий у 1-ї інстанції Гапоненко Н.Д.

Категорія 7 Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко Т.З.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

7 лютого 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Бондаренко Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання: Шагаєм О.А.,

за участю: прокурора Цвікілевич Н.В., представника ОСОБА_2-ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області ухваленого 17 жовтня 2017 року о 13 годині 29 хвилин за позовом

заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності, витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2016 року заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності, витребування земельної ділянки.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 87 від 8 травня 2015 року надано дозвіл ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок кожна площею 0,10 га (загальною площею 0,30 га) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради для ведення індивідуального дачного будівництва.

Розпорядженнями Березанської РДА №№ 113, 114, 115 від 23 червня 2015 року вказаним громадянам надано безоплатно у приватну власність земельні ділянки кожному по 0,06 га з кадастровими номерами

НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 для індивідуального дачного будівництва на території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Право власності на вказані ділянки зареєстровано реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області. 4 грудня 2015 року між зазначеними громадянами та ОСОБА_4 укладеного договори купівлі-продажу цих земельних ділянок, які у подальшому об'єднано в одну ділянку площею 0,18 га з кадастровим номером НОМЕР_4

Прокурор вважає, що розпорядження Березанської РДА № 113, 114, 115 прийняті поза межами компетенції райдержадміністрації, оскільки право розпорядження вказаними землями належить Миколаївській обласній державній адміністрації, а також з порушенням вимог законодавства без необхідних погоджень проекту землеустрою, з порушенням правового режиму земель прибережної захисної смуги, прокурор просив на підставі ст.ст.16, 21, 203, 215 ЦК України, ст.152 ЗК України, ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визнати незаконними та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 23 червня 2015 року №№ 113, 114, 115 як такі, що суперечать законодавству, визнати недійсними та скасувати видані на їх підставі свідоцтва про право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, а також свідоцтво про право власності № 51150946, видане 29 грудня 2015 року на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 та витребувати земельну ділянку від ОСОБА_4 на користь належного власника.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Визнано недійсними та скасовано свідоцтва про право власності, видані на підставі розпоряджень Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 23 червня 2015 року за № № 113, 114, 115 на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності від 29 грудня 2015 року видане на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4 Зобов'язано ОСОБА_2 повернути Миколаївській обласній державній адміністрації земельну ділянку площею 0,18 га кадастровий номер НОМЕР_5, вартістю 80293 грн., розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Розподілено судовий збір. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вважала рішення необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому просила його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Прокуратурою Миколаївської області на вказану апеляційну скаргу подано заперечення, в яких зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_3, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 87 від 8 травня 2015 року громадянам України ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність загальною площею 0,30 га (кожному - по 0.10 га) для ведення індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу відкритих земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом в тому числі інші за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (т.1, а.с.15).

Розпорядженнями Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області №№113, 114, 115 від 23 червня 2015 року затверджено проекти землеустрою та надано у власність відповідно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 земельні ділянки з кадастровими номерами відповідно НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 площею по 0,0600 га за рахунок земель запасу відкритих земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, в тому числі інші, для індивідуального дачного будівництва в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, зі зміною цільового призначення (т.1, а.с.16-18).

Реєстраційною службою Бенрезанського району управління юстиції Миколаївської області 20 липня 2015 року на вказані земельні ділянки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 зареєстровано право власності вказаних осіб та видані відповідні свідоцтва про право власності кожному на земельну ділянку з присвоєнням відповідних кадастрових номерів площею по 0,06 га із цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва (т. 2, а.с. 18-20).

В подальшому за договорами купівлі-продажу від 4 грудня 2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Березанськоного районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_9 та зареєстрованих в реєстрі за № 267, № 268, № 270 відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 продали зазначені земельні ділянки відповідачці ОСОБА_4 (т.1, а.с.256-260).

Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Березанському районі від 18 березня 2016 року за рахунок об'єднання вказаних окремих ділянок було утворено одну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5, на яку реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 51150946 від 29 грудня 2015 року (т.1, а.с.43-72, 244-249, т.2, а.с.18-20).

Відповідно до змісту поземельної книги, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в них містяться реєстраційні данні спірних земельних ділянок їх кадастрові номери, а саме земельним ділянкам належним: ОСОБА_7 1 липня 2015 року присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 та реєстраційний номер 10476293, ОСОБА_6-10 липня 2015 року присвоєно кадастровий номер НОМЕР_3, реєстраційний номер 10445027, ОСОБА_8 - 1 липня 2015 року присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2, реєстраційний номер 10476710. Також міститься інформація щодо їх власників, їх зміну та підстави, технічні характеристики з кадастровими планами та зазначення категорія земель як землі рекреаційного призначення (т.1, а.с. 44-88).

Частиною 5 статті 122 ЗК України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до ч.3 ст.122 ЗК України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті, індивідуального дачного будівництва.

Таким чином з аналізу вказаних норм слідує, що правом розпорядження земельними ділянками та виділення їх у власність чи в користування із земель державної власності за межами населеного пункту наділені обласні державні адміністрації на їх території, окрім випадків розпорядження цими землями районними державними адміністраціями, для індивідуального дачного будівництва.

В той же час, із змісту розпоряджень 23 червня 2015 року за № № 113-115 та технічної документації вбачається, що спірні земельні ділянки відповідачам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 були виділені із земель державної власності (запасу) (т.1, а.с. 16-21).

Відповідно до Містобудівної документації, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження, якою є "Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області", затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року № 112, в розділі 4 якого зазначено, що в межах 3-кілометрової зони узбережжя в Березанському районі відповідно до Постанови РМ УРСР № 272 від 22 квітня 1969 року заборонено будівництво промислових об'єктів, які не пов'язані з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво (т.1, а.с.28, 32-39).

Аналогічна заборона щодо будівництва індивідуальних будинків встановлена п.10.17 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17 квітня 1992 р.

Отже, спірні земельні ділянки на момент їх виділення відповідачам районною державною адміністрацією була віднесена до державних земель запасу, і індівідуальне будівництво на вказаних землях було заборонено.

Крім цього, за положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Відповідно до положень ст. 58 ЗК України землі, зайняті прибережними захисними смугами, віднесено до земель водного фонду.

За змістом ст.ст.88, 90 ВК України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для інших потреб законодавством України не передбачено.

Так, відповідно до повідомлення Відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області від 20 квітня 2016 року за даними Національної кадастрової системи відстань від урізу води Чорного моря до південного краю вказаної спірної земельної ділянки складає близько 110 метрів, до північного - близько 175 м. (т.1, а.с.25). Вказана інформація відповідає картографічним матеріалам об"єднання земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 в одну земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 (т.1, а.с.19-21).

Таке вбачається і з картографічної схеми - проекту районної планіровки Березанського району від 14 березня 1984 року (т. 1 а.с. 34-40, т. 2. 13-16).

Таким чином спірні земельні ділянки знаходяться в прибережній захисній смузі та віднесені до земель водного фонду на які розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Згідно із ст. 12, з п. д ч. 4 ст 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду , крім випадків визначених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 59 ЗК України ( в редакції чинній на час прийняття рішення) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися земельні ділянки прибережних захисних смуг лише на умовах оренди та сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Отже, за змістом наведених норм право на землі в межах двох кілометрів прибережних захисних смуг навколо морських заток і лиманів не можуть передаватись у власність громадян, оскільки це землі віднесені до водного фонду України.

Відповідно до вимог ст ст. 19, 20 ЗК України , землі України за основним цільовим призначенням поділяються в тому числі на землі житлової та громадської забудови та землі водного фонду, віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, згідно з вимогами ст. 21 ЗК України, є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Враховуючи, що спірні земельні ділянки, виділялися із державних земель запасу та являли собою землі водного фонду України, в установленому законом порядку їх цільове призначення не було змінено, за такого, висновок районного суду щодо відсутності повноважень у Березанської районної адміністрації щодо розпорядження вказаними землями, оскільки такими повноваженнями наділена Миколаївська обласна державна адміністрація є вірним.

Незаконність оспорюваних розпоряджень Березанської райдержадміністрації Миколаївської області підтверджується розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації № 139-р від 21 квітня 2016 року «Про скасування деяких розпоряджень голови Березанської райдержадміністрації», яким скасовані як такі, що видані з порушенням вимог чинного земельного законодавства, розпорядження голови Березанського райдержадміністрації від 23 червня 2015 року № № 113, 114, 115 про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам України ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 для ведення індивідуального дачного будівництва» (т.2, а.с.40).

Вказане розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації не скасовано і є чинним (т.2 а.с. 68)

Також з системного аналізу наведених правових норм, є правильним висновок районного суду щодо неможливості виділення спірних земельних ділянок саме у власність фізичним особам відповідачам, оскільки таке не передбачено законом для земель водного фонду.

Крім цього, при виділенні спірних земельних ділянок було порушено законодавчо встановлений порядок їх виділення.

Так відповідно до ст. ст.118,186 ЗК України встановлено порядок та підстави передачі громадянам земельних ділянок у власність та здійснення відповідних погоджень.

Проте, в порушення наведених норм, відповідно до інформації Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 8 квітня 2016 року проекти спірних земельних ділянок не надходили для погодження, в зв'язку з чим передбачена законом погоджувальна процедура була порушена.

Відповідно до наявного в матеріалах справи висновків Управління містобудування та архітектури Миколаївської області державної адміністрації від 22 травня 2015 року погодження проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок можливе лише після розроблення і затвердження детального плану території відповідно до вимог чинного законодавства (т.1 а.с.30-32). Таким чином проект відведення даних земельних ділянок не є погодженим вказаним органом влади, оскільки законом не передбачено надання погоджувального висновку з встановленням будь-яких умов.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного оспорювані розпорядження голови Березанської райдержадміністрації, на підставі яких відповідачі отримали свідоцтва про право власності на спірні земельні ділянки та здійснили їх подальше відчуження, здійснено за межами законодавчо встановленої компетенції, а також з порушенням законодавчо встановленого порядку виділення земельних ділянок, що призвело до порушення прав та інтересів держави в особі позивача Миколаївської обласної державної адміністрації щодо розпорядження у законний спосіб землями, які перебувають у державній власності.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вказаних обставин, районний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області 20 липня 2015 року на підставі скасованих розпоряджень Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 23 червня 2015 року за № № 113, 114, 115 на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 кожна площею 0,06 га., а також свідоцтво про право власності № 51150946, видане 29 грудня 2015 року ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4

Згідно з положеннями ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, якщо майно було набуте за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав та не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати його від добросовісного набувача у разі, коли майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Враховуючи, скасування незаконних розпоряджень Березанської райдержадміністрації, на підставі яких набуто право власності ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 та які в свою чергу здійснили відчуження спірних земельних ділянок після їх об'єднання в одну земельну ділянку ОСОБА_2, а також те, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власника, яким є позивач у справі Миколаївська обласна державна адміністрація, районний суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для витребування земельної ділянки у її власника ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про фактичну відсутність визначення прибережної захисної смуги уздовж урізу води шириною не менше двох кілометрів, як то встановлено ст. 88 ЗК України, що унеможливлює, на думку апелянта, вважати розміщення спірних земельних ділянок саме у вказаній зоні, не можна прийняти до уваги. Так, фактичні розміри і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися, як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води.

За вказаних обставин, при наданні земельної ділянки при відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із їх нормативних розмірів, встановлених ст. 88 Водного Кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них». Таким чином відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисних смуг.

Такий правовий висновок міститься в постанові від 9 вересня 2014 року у справах № № 915/1224/13, 915/12120/13, 915/1226/13 Верховного Суду України.

Також, не можна прийняти до уваги посилання апелянта на положення ст. 51 ЗК України, як на підставу повноважень Березанської райдержадміністрації щодо розподілу земель належних до земель рекреаційного призначення, оскільки вказана норма не передбачає виділення земельних ділянок для ведення індивідуального дачного будівництва, тоді як дачне будівництво здійснюється в межах членства у відповідних кооперативах, та на виділених цим кооперативам в установленому законом порядку земельних ділянках.

Зазначення апелянта на те, що містобудівна документація, а саме проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року № 112 була прийнята строком на 20 років, в зв'язку з чим передбачені в ній обмеження щодо індивідуального будівництва втратило чинність 22 жовтня 2005 року, не спростовує наведені висновки суду, оскільки крім обмежень які вказані в даній постанові таке обмеження передбачено земельним законодавством. До того ж інший проект планування на час виникнення спірних правовідносин в установленому законом порядку не затверджувався, тому відсутні підстави вважати існуючий проект таким, що втратив чинність.

Апелянт також вказував на безпідставне посилання судом на норми ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень», які містять відповідні заборони індивідуального будівництва, оскільки на його думку дія вказаного документу не розповсюджується на будівництво поза межами населеного пункту. Проте, такий аргумент не є переконливим, оскільки спеціальні будівельні норми для індивідуального дачного будівництва відсутні.

Не може бути прийняте до уваги і посилання апелянта на безпідставне визнання недійсними свідоцтв про право власності на спірні земельні ділянки видані на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, оскільки вони втратили свою чинність так, як в подальшому було укладено договір купівлі-продажу цих земельних ділянок з ОСОБА_4, яка в свою чергу отримала аналогічне свідоцтво на своє ім'я, оскільки саме на підставі вказаних свідоцтв незаконно відбулася зміна власника державних земель, та незаконно визначено їх титульними власниками відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6

Інші доводи апеляційної скарги стосуються суб'єктивного тлумачення норм матеріального права. В зв'язку з чим не впливають на законність оскаржуваного рішення та підлягають відхиленню.

Враховуючи, наведені обставини, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення районного суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відповідність його нормам матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим дане рішення на підставі ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без змін.

Керуючись статями 367, 368, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, а саме з 12 лютого 2018 року.

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І.Темнікова

Т.В. Крамаренко