Рішення № 72125320, 06.02.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/7702/17

2/310/374/18

РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

за участі:секретаря судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міллей ОСОБА_3» про визнання припиненими трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним вище позовом і просить визнати трудові відносини з відповідачем припиненими з 06 жовтня 2017 року у зв’язку зі звільненням його з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. В обґрунтування позову зазначив, що за наказом №1/к від 03 листопада 2016 року його було призначено на посаду директора ТОВ «Міллей ОСОБА_3» з 04 листопада 2016 року. Єдиним учасником і засновником цього товариства є ОСОБА_4 Згідно з п.п. 7.1,8.5 Статут Товариства, вищим органом управління Товариства є Загальні збори учасників, які можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності Товариства, зокрема створення і відкликання виконавчого органу Товариства, яким є директор.

30 серпня 2017 року ним було підписано і направлено на адресу ОСОБА_4, вказану в Статуті, заяву від 29 серпня 2017 року про звільнення його з займаної посади за власним бажанням з 06 жовтня 2017 року. Разом з цією заявою ним було направлено повідомлення про проведення позачергових зборів учасників товариства з порядком денним: розгляд заяви про звільнення ОСОБА_2, прийняття рішення про розірвання трудового договору і звільнення ОСОБА_2 з посади директора з 06 жовтня 2017 року.

Однак Загальні збори учасників Товариства не відбулися. Питання про його звільнення з посади директора до цього часу не вирішено. Така поведінка відповідача є грубим порушенням його трудових прав, гарантованих Конституцією України та іншими законодавчими актами.

Посилаючись на ст. 43 Конституції України, ст.ст.58,60, 62 ЗУ «Про господарські товариства», ст.ст. 99,145 ЦК України, ст.ст. 22,38 КЗпП України позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини між ТОВ «Міллей ОСОБА_3» і директором ТОВ «Міллей ОСОБА_3» ОСОБА_2 на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України з 06 жовтня 2017 року.

Відповідно до Законом України №2147-УІІІ від 03.10.2017 року були внесені зміни до Цивільного процесуального кодексу України, які набрали чинності 15.12.2017 року.

Згідно з підпунктом 9 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією.

Позивач в судове засідання не з’явився. Подав заяву, підписану його представником, про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті Бердянського міськрайонного суду (а.с.63). Причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не подав.

За таких підстав, суд розглядає вказану справу за правилами, що діють на час її розгляду в порядку загального позовного провадження, за відсутності позивача і відповідача, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в заочному порядку.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо визнання трудового договору припиненим підлягають задоволенню з таких підстав.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції).

Відповідно до ч. 1 cт. 4, cт. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій не залежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (cт. 4 КЗпП України).

Частиною 1 ст.9 ЦК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання не законними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 03 листопада 2016 року, на підставі Статуту і Протоколу №3 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Міллей ОСОБА_3» від 31 жовтня 2016 року, був виданий наказ №1/к, відповідно до якого директор Товариства ОСОБА_2 приступив до виконання обов’язків директора Товариства з 04 листопада 2016 року (а.с.8).

Як видно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.45-49, 56) місцезнаходження ТОВ «Міллей ОСОБА_3» є м. Кіровоград, вул. Степняка –КравчинськогоАДРЕСА_1.; засновник ОСОБА_4 є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи. Органом управління юридичної особи є загальні збори учасників і директор; керівник Товариства - ОСОБА_2 з 01.11.2016р.

Відповідно до ст. 58, ст. 62 ЗУ «Про господарські товариства», ч. 2 ст. 97 ЦК України органами управління товариства є загальні збори його учасників і виконавчий орган, який може бути колегіальним (дирекція) або одноособовим (директор).

Відповідно що ст. 145 ЦК України та ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Пунктом 3 ч. 4 ст. 145 ЦК України передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить створення та відкликання виконавчого органу товариства.

Згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Міллей ОСОБА_3» (далі Статут – а.с.9-18), єдиним учасником Товариства, що володіє 100% статутного капіталу, є ОСОБА_4 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2).

Розділом 6 Статуту визначено, що органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган.

До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, відповідно до розділу 8 Статуту, є обрання і відкликання директора Товариства.

Відповідно до розділу 11 Статуту у Товаристві створюється одноособовий виконавчий орган – директор, який здійснює поточне керівництво і є підзвітним загальним зборам його учасників.

Отже, суд приходить до висновку, що між ТОВ «Міллей ОСОБА_3» і ОСОБА_2, відповідно до ст. 24 КЗпП , укладений безстроковий трудовий договір. Звільнення (відкликання) директора Товариства відноситься до виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства. Відповідно для звільнення позивача з посади директора ТОВ «Міллей ОСОБА_3» необхідно, щоб загальні збори товариства прийняли таке рішення.

Статтею 36 КЗпП визначені підстави припинення трудового договору, якими, в тому числі, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника(статті 38, 39).

Судом встановлено, що позивач звернулася до засновника, як єдиного учасника Товариства, ОСОБА_4 з заявою про звільнення за власним бажанням з 06 жовтня 2017 року, яку направив на адресу юридичної особи Товариства (а.с.22-25). Також позивач направив на адресу засновника повідомлення про проведення позачергових зборів учасників Товариства (а.с.26-29). Однак відповідач проігнорував його заяву, загальні збори не провів, питання щодо звільнення позивача з посади директора Товариства до цього часу не вирішено.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

У зв’язку з тим, що Загальними зборами учасників відповідача не було прийнято рішення про звільнення позивача з посади директора, а також враховуючи, що трудові права позивача є порушеними з підстав нереагування відповідача на заяву позивача про його звільнення з посади генерального директора товариства, вони підлягають захисту у судовому порядку.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 24,36,38 КЗпП України, ст.ст. 58, 62 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 92, 145 ЦК України, ст.ст.76-81,141,263-268,273,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міллей ОСОБА_3» і директором Товариством з обмеженою відповідальністю «Міллей ОСОБА_3» ОСОБА_2 з 06 жовтня 2017 року у зв’язку зі звільненням з посади директора товариства за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_3