Рішення № 72124912, 06.02.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження 2/712/370/18

Справа № 712/14238/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі - ТІТОВА О.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шполянський молокозавод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що 14 квітня 2017 року згідно наказу № ШЗК/К-00002 він був звільнений з ПАТ «Шполянський молокозавод» за згодою сторін з посади юрисконсульта відповідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. В день звільнення з роботи йому не виплачено заробітну плату за період з 01 лютого 2017 року по 14 квітня 2017 року та компенсація за невикористану відпуску в сумі 11 475 грн. 34 коп. за мінусом прибуткового податку та інших обов'язкових платежів. Відповідачем вказана заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку сплачувалася частково: 09 червня 2017 року - 2 571 грн., 11 серпня 2017 року - 2 565 грн., 22 серпня 2017 року - 6 323 грн. 34 коп., а всього 11 459 грн. 34 коп.

Оскільки, відповідач не провів розрахунок в день звільнення, він має право на стягнення середнього заробітку за час затримки такого розрахунку, тому просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за 86 робочих дні (з 14 квітня 2017 року по 22 серпня 2017 року) в сумі 13 104 грн. 68 коп.

Позивач до судового засідання не з'явилася, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У зв'язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.

З письмової згоди позивача, відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами трудового законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, 14 квітня 2017 року згідно наказу № ШЗК/К-00002 він ОСОБА_1 звільнений з ПАТ «Шполянський молокозавод» за згодою сторін з посади юрисконсульта відповідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

В день звільнення з роботи позивачу не виплачено заробітну плату за період з 01 лютого 2017 року по 14 квітня 2017 року та компенсація за невикористану відпустку в сумі - 11 475 грн. 34 коп. за мінусом прибуткового податку та інших обов'язкових платежів відповідно: лютий 2017 року - 2 576 грн; березень 2017 року - 2 576 грн; квітень 2017 року -1 355,79 грн; компенсація за 96 днів невикористаної відпустки - 4 967,55 грн.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За правилами ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідачем вказана заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку сплачувалася частково: 09 червня 2017 року - 2 571 грн., 11 серпня 2017 року - 2 565 грн., 22 серпня 2017 року - 6 323 грн. 34 коп., а всього 11 459 грн. 34 коп.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційного Суду України у справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Така правова позиція, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, викладена в постанові Верховного Суду України від 29.01.2014 р. у справі № 6-144цс1.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100. Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Для визначення середньоденного заробітку сумарний заробіток за два останніх місяці ділиться на кількість робочих днів за останні два місяці (лютий 2017 року - 3 200 грн. - 20 робочих дні; березень 2017 року - 3 200,00 грн. - 22 робочих дні; 3200.00+3200.00/42 = 152.38 грн.). Тому середньоденний заробіток позивача становив 152,38 грн.

З 14 квітня 2017 року по 22 серпня 2017 року кількість днів затримки становила 86 дні, а саме квітень - 9 днів, травень - 20, червень - 20, липень - 21, серпень - 16 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримку розрахунку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 13 104 грн. 68 коп. (86 днів х 152,38 грн. = 13 104,68 грн.)

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку, з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають понесені ним витрати по сплаті судового збору, які відповідно до наданої квитанції становить 640 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 13 104 грн. 68 коп. та судовий збір в сумі 640 грн., а всього 13 744 грн. 68 коп.

Керуючись ст.ст. ст.ст.12,13,259,263-265,268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 116,117, 233, 235 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шполянський молокозавод» (код ЄДРПОУ 03566564, юридична адреса: м. Шпола, вул. Лебединська № 140) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 13 104 грн. 68 коп. та судовий збір в сумі 640 грн., а всього 13 744 грн. 68 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

ГОЛОВУЮЧИЙ: