Постанова № 72124487, 05.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2018 р. Справа№ 910/13448/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Гусаков О.В., довіреність № 1998/18 від 15.12.2017;

від відповідача - Риков О.О., довіреність № 58 від 11.12.2017,

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 у справі №910/13448/17 (суддя Отрош І.М., м. Київ, повний текст складено - 03.10.2017) за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення 100 000 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ наступне.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення 100 000 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 у справі №910/13448/17 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 100 000 грн. 00 коп. страхового відшкодування.

При ухваленні даного рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності факту заподіяння шкоди водієм автомобіля "Isuzu", державний номер НОМЕР_1,

цивільно-правова відповідальність власника якого на момент виникнення ДТП була застрахована ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія".

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 у справі №910/13448/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на відсутність Акту виконаних робіт з ремонту пошкодженого ТЗ, а також вказує, що наданий позивачем документ не є витягом з бази МТСБУ.

Крім цього, скаржник зазначає, що копія постанови суду не засвідчена належним чином, а також у ній відсутні дані щодо реєстраційних номерів транспортних засобів, прізвищ учасників ДТП, а також особи визнаної винною у цій пригоді.

Також, апелянт зазначає, що Додаткова угода підписувалася вже після ДТП, а на момент її вчинення позивачем було застраховано автомобіль з іншим реєстраційним номером.

Апелянт в апеляційній скарзі вказує на те, що на момент здійснення позивачем виплати страхового відшкодування Звіту не існувало, а також на те, що зацікавлені особи при огляді транспортного засобу присутні не були, через їх неповідомлення.

Крім цього, скаржник зазначає про те, що перелік пошкоджень, зафіксованих в акті огляду не збігається з пошкодженнями зафіксованими у довідці поліції.

Окрім наведеного, скаржник не погоджується із засвідченням документів, поданих позивачем, печаткою ТОВ "Юридична компанія "Ей лойєрс".

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між АТ "СК "АХА Страхування" (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик)) та ОСОБА_4 (страхувальник, вигодонабувач) 08.09.2016 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 28967а6к3, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Renaul Dokker", державний номер НОМЕР_2.

Додатковою угодою № 1 від 21.02.2017 сторони внесли зміни до Договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 28967а6к3 від 08.09.2016 в частині реквізитів (номерного знаку) транспортного засобу "Renaul Dokker", зазначивши наступну інформацію про застрахований автомобіль: "Renaul Dokker", державний номер НОМЕР_3.

Таким чином, у зв'язку з укладенням між сторонами Додаткової угоди № 1 від 21.02.2017 до Договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 28967а6к3 від 08.09.2016, вказаним договором добровільного страхування передбачено страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Renaul Dokker", державний номер НОМЕР_3.

Щодо посилань апелянта на те, що вказана Додаткова угода підписувалася вже після ДТП, а на момент її вчинення позивачем було застраховано автомобіль з іншим реєстраційним номером, слід зазначити наступне.

Так, дійсно Додаткова угода № 1 була укладена між страхувальником і страховиком після ДТП. Разом з тим, вказана обставина щодо зміни державного номеру застрахованого автомобіля жодним чином не свідчить про те, що пошкоджений автомобіль не було застраховано позивачем та відповідно, що механічних пошкоджень зазнав інший автомобіль.

Враховуючи те, що номери кузова (шасі), вказані у Договорі добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 28967а6к3 від 08.09.2016 та Довідці про дорожньо-транспортну пригоду №3017040356296999, виданою Управлінням патрульної поліції у м. Києві (вих. №7088-7/41/4-2017 від 28.03.2017), є ідентичними (НОМЕР_4), позивачем доведено обставини щодо пошкодження внаслідок ДТП, що сталася 03.02.2017, саме застрахованого ним автомобіля.

В свою чергу, вказані доводи апелянта підставою для звільнення його від відповідальності у вигляді відшкодування шкоди бути не можуть.

На перехресті вул. Волинської та вул. Смілянської в м. Києві 03.02.2017 о 09:15 год. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача транспортного засобу "Renaul Dokker", державний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_4, під його керуванням, та транспортного засобу "Isuzu", державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6

Внаслідок зазначеної вище ДТП застрахований у позивача ТЗ отримав механічні пошкодження.

Вказане встановлено Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №3017040356296999, виданою Управлінням патрульної поліції у м. Києві (вих. №7088-7/41/4-2017 від 28.03.2017).

Постановою Солом'нського районного суду м. Києва від 29.03.2017 у справі № 760/2944/17 (провадження №3-1781/17) ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Доводи апелянта про те, що надана позивачем до матеріалів даної справи копія постанови не може бути належним доказом з огляду на її незасвідченість та відсутність реєстраційних номерів транспортних засобів, прізвищ учасників ДТП, а також особи визнаної винною у цій пригоді, колегією суддів відхиляються, з огляду на те, що вони не знайшли свого підтвердження матеріалами даної справи.

Так, долучена позивачем (а.с.37) копія постанови є належним чином засвідченою та містить дані, зазначення яких заперечує апелянт.

Отже, вказані доводи скаржника є необґрунтованими.

Відповідно до рахунку-фактури № ІП-0000050 від 28.02.2017, виставленого СТО - товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Продукт" та складеного на підставі ремонтної калькуляції № 1.003.17.0 від 28.02.2017 (система Audatex), вартість відновлювального ремонту автомобіля "Renaul Dokker", державний номер НОМЕР_3, становить 119176 грн. 82 коп.

Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 1578 від 28.03.2017, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Білоусом І.А. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_5 від 10.11.2016) на підставі ремонтної калькуляції № 1.00.3.17.0 від 28.03.2017 (система Audatex), вартість відновлювального ремонту автомобіля "Renaul Dokker", державний номер НОМЕР_3, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,2467) становить 147152 грн. 39 коп.

Позивачем було складено страховий акт № АХА2194479 від 06.03.2017, згідно якого сума виплати страхового відшкодування складає 119 176 грн. 82 коп.

Виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором страхування, на підставі поданої страхувальником заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акту, позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 119 176 грн. 82 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 314469 від 09.03.2017.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Isuzu", державний номер НОМЕР_1 на момент скоєння ДТП була застрахована приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" згідно із полісом АЕ№8395003, що підтверджується витягом з централізованої бази даних МТСБУ, наданої позивачем до суду першої інстанції.

Заперечення апелянта проти наданого позивачем до суду першої інстанції витягу з електронної бази МТСБУ колегією суддів не приймаються, оскільки вказаний документ належним чином засвідчено позивачем, відповідач в свою чергу інформації, викладеної у вказаному витягу не спростував. Крім того, наведені відомості знаходяться у реєстрі та відповідно підтверджуються даними з нього.

При цьому, згідно вказаного Полісу ліміт відповідальності по майну становить 100 000 грн., розмір франшизи - 0 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування на загальну суму 119 176 грн. 82 коп., яка була отримана відповідачем 17.07.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідачем сума страхового відшкодування сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" 100 000 грн. страхового відшкодування.

Судом першої інстанції вказані вимоги було задоволено в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Такими законами, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7). Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 29 п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092).

Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Тому, пред'явлення позивачем (особа, яка має право на отримання відшкодування замість потерпілого) до відповідача (страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.

Аналогічної позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 01.02.2017 у справі №910/6922/16.

У даному випадку позивачем пред'явлено до відповідача вимогу про виплату страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, що є правомірним з огляду на вищевикладене.

Так, відповідно до наданої позивачем ремонтної калькуляції № 1.003.17.0 від 28.02.2017 (система Audatex), вартість відновлювального ремонту автомобіля "Renaul Dokker", державний номер НОМЕР_3, становить 119176 грн. 82 коп.

При цьому, у вказаній калькуляції враховано зношення в сумі 1 205,59 грн. (а.с.77).

Крім цього, згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 1578 від 28.03.2017, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Білоусом І.А. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_5 від 10.11.2016) на підставі ремонтної калькуляції № 1.00.3.17.0 від 28.03.2017 (система Audatex), вартість відновлювального ремонту автомобіля "Renaul Dokker", державний номер НОМЕР_3, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,2467) становить 147152 грн. 39 коп.

Апелянт в апеляційній скарзі вказує про те, що на момент здійснення позивачем виплати страхового відшкодування вказаного Звіту не існувало, а також на те, що зацікавлені особи при огляді транспортного засобу присутні не були, через їх неповідомлення.

Крім цього, скаржник зазначає про те, що перелік пошкоджень, зафіксованих в акті огляду не збігається з пошкодженнями зафіксованими у довідці поліції.

Так, фактична вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Renaul Dokker", державний номер НОМЕР_3, визначена відповідно до рахунку-фактури № ІП-0000050 від 28.02.2017, виставленого СТО - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Продукт" (на суму 119176 грн. 82 коп.), є меншою, ніж розмір вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля, визначена суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Білоусом І.А. у Звіті про визначення вартості матеріального збитку № 1578 від 28.03.2017 (на суму 147152 грн. 39 коп., з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу Ез = 0,2467).

За таких обставин, враховуючи, що фактична вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля, становить 119176 грн. 82 коп., саме рахунок-фактура № ІП-0000050 від 28.02.2017, виставлений СТО - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Продукт" та складений на підставі ремонтної калькуляції № 1.003.17.0 від 28.02.2017 (система Audatex), та відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля "Renaul Dokker", державний номер НОМЕР_3, становить 119176 грн. 82 коп. є належним та допустимим доказом фактичної вартості відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу, з урахуванням причинного зв'язку між тими роботами, що наведені у ремонтній калькуляції № 1.003.17.0 від 28.02.2017, та пошкодженнями автомобіля "Renaul Dokker", державний номер НОМЕР_3, які зазначені у Довідці про дорожньо-транспортну пригоду № 3017040356296999, виданій Управлінням патрульної поліції у м. Києві (вих. № 7088-7/41/4-2017 від 28.03.2017), та акті огляду транспортного засобу від 07.02.2017.

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача суми вартості відновлювального ремонту вказаного пошкодженого транспортного засобу "Renaul Dokker", державний номер НОМЕР_3, на підставі рахунку-фактури № ІП-0000050 від 28.02.2017, виставленого СТО - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Продукт", та відповідно до якого вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням зношення становить 119176 грн. 82 коп.

Отже, вказані вище доводи апелянта на результат розгляду даної справи вплинути не можуть та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Як вже вказувалося, до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/8395003 становить 0 грн. 00 коп., а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 100000 грн. 00 коп.

Отже, розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу обмежується лімітом відповідальності, тобто 100 000 грн.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги про відшкодування шкоди в розмірі 100 000 грн. обґрунтовано задоволено місцевим господарським судом.

При цьому, слід зазначити, що відсутність Акту виконаних робіт з ремонту пошкодженого ТЗ (про що вказує апелянт у скарзі) підставою для відмови у задоволенні позову бути не може, з огляду на наступне.

Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.

Як вже було вказано, шкода, яку відповідач має відшкодувати позивачу, була визначена та оцінена у порядку, встановленому Законом.

Так, відповідно до наданої позивачем ремонтної калькуляції № 1.003.17.0 від 28.02.2017 (система Audatex), вартість відновлювального ремонту автомобіля "Renaul Dokker", державний номер НОМЕР_3, становить 119176 грн. 82 коп.

Отже, вказана ремонтна калькуляція і є тим самим належним доказом визначення і оцінки шкоди, яку відповідач має відшкодувати позивачу. Доведення чи не доведення того, що пошкоджений автомобіль було відремонтовано жодним чином не може спростувати обставин заподіяння шкоди водієм ТЗ, цивільно - правова відповідальність власника якого на момент вчинення ДТП була застрахована відповідачем, а також розміру цієї шкоди, визначеного у встановленому порядку.

Доводи апелянта, які зводяться до непогодження із засвідченням документів, поданих позивачем, печаткою ТОВ "Юридична компанія "Ей лойєрс", колегією суддів також відхиляються, з огляду на наступне.

Так, в матеріалах даної справи наявний договір доручення від 08.02.2016, за умовами якого повірений - ТОВ "Юридична компанія "Ей лойєрс" зобов'язався надати позивачу (довірителю за договором) послуги щодо проведення допустимих законодавством дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників довірителя.

Отже, правомірність засвідчення документів із проставлянням печатки вказаної компанії, позивачем належним чином підтверджено, а доводи апелянта у вказаній частині відхиляються судом за необґрунтованістю.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 у справі №910/13448/17 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 09.02.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Дідиченко