Постанова № 72124465, 07.02.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2018р. справа № 908/2055/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача:не з’явився від відповідача :не з’явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київна рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Зінченко Н. Г.)ухвалене12.12.2017р. у м. Запоріжжі о 10:30 год. (повний текст складено та підписано 14.12.2017р.) по справі№ 908/2055/17 за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружний Будинок», м. Мелітополь, Запорізька областьпростягнення 23’ 963,00 грн

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (далі – «Позивач») звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружний Будинок», м. Мелітополь, Запорізька область (далі – «Відповідач») суми пені в розмірі 14’ 326,33 грн, суми 3% річних у розмірі 738,46 грн та суми інфляційного збільшення заборгованості в розмір 8’ 898,21 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.12.2017р. по справі № 908/2055/17 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2017р. по справі № 908/2055/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про неможливість застосування до спірних правовідносин приписів ОСОБА_5 України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730-VIII від 03.11.2016р., оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, визначеному ст. 1 зазначеного ОСОБА_5.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Татенко В. М., судді – Зубченко І. В., Попков Д. О.

15.12.2017р. набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції відповідно до ОСОБА_5 України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” № 2147-19 від 03.10.2017.

Так, згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, ОСОБА_5 України "Про міжнародне приватне право", ОСОБА_5 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до приписів п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, що вступила в силу 15.12.2017р. згідно з ОСОБА_5 України №2147-19 від 03.10.2017р., розгляд зазначеної апеляційної скарги здійснюється в порядку Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2017р. по цій справі було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та зобов’язано відповідача, в строк до 17.01.2018р. включно надати суду відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2018р. по справі № 908/2055/17 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було призначено до розгляду на 07.02.2018р.

16.01.2018р. Донецький апеляційний господарський суд отримав від Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружний Будинок» відзив б/н від 10.01.2018р. (поданий у визначений апеляційним судом строк) на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», в якому відповідач зазначає зазначає, що проценти на суму неустойки не нараховуються в силу прямої заборони законом такого нарахування, тому що неустойка не є коштами, за користування якими здійснюється нарахування процентів річних згідно із законом. На підставі викладеного просив залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлено належним чином про час та місце судового розгляду, витребувано у сторін необхідні докази та пояснення для правильного вирішення спору, з’ясовано, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні.

Фіксація судового процесу апеляційної інстанції здійснювалась без застосування засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 8, 222, 223, 269, 270 Господарського процесуального кодексу України.

Повноважні представники сторін у судове засідання не з’явилися, поважність причин неявки апеляційному суду не повідомили.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін, адже наявних матеріалів і витребуваних додатково відомостей достатньо для надання належної правової оцінки правовідносинам у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - «Продавець») та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дружний Будинок» (далі – «Покупець») було укладено договір № 1368/15-ТЕ-13 купівлю-продаж природного газу (далі – «Договір»), згідно пункту 1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України”, за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п.1.2 Договору.)

Пунктом 2.1 договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати.

Згідно пункту 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця та газорозподільного автотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов’язується повернути покупцеві та газорозподільному автотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу визначена сторонами в розділі 5 Договору (з урахуванням додаткових угод № 1 від 31.03.2015 до договору, № 2 від 29.07.2015 до договору, № 3 від 20.10.2015 до договору).

Згідно пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору, покупець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати за наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов’язується сплатити продавцеві, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п.11 договору).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу протягом січня-липня, жовтня - грудня 2015 року природний газ на загальну суму 214’ 149,65 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р., від 28.02.2015р., від 31.03.2015р., від 30.04.2015р., від 31.05.2015р., від 30.06.2015р., від 31.07.2015р., від 31.10.2015р., від 30.11.2015р. та від 31.12.2015р. які є узгодженими, мають підписи уповноважених осіб сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій.

Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідач здійснив оплату газу в повному обсязі, однак з порушенням умов п. 6.1. Договору, у зв’язку з чим позивач вимагає стягнути з відповідача спірну суму пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи у їх сукупності та наявним у останній матеріалам, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, виходячи наявності підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ОСОБА_5 України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730-VIII від 03.11.2016р., в силу яких у позивача відсутні підстави для нарахування суми неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Сторони є вільними в укладенні договору, у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; також сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки відповідачем свої зобов’язання з оплати поставленого протягом спірного періоду природного газу виконано з порушенням умов п. 6.1 Договору, позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з вимогою про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 14’ 326,33 грн, суми 3% річних у розмірі 738,46 грн та суми інфляційного збільшення заборгованості в розмір 8’ 898,21 грн.

Колегія суддів зауважує, що 30.11.2016р. набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Сфера дії цього ОСОБА_5 визначена статтею 2, згідно якої дія цього ОСОБА_5 поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно ч. 1 ст. 1 ОСОБА_5 № 1730-VIII процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 ОСОБА_5 №1730-VIII на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим ОСОБА_5, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим ОСОБА_5.

З огляду на те, що основний борг відповідача був погашений до набрання чинності ОСОБА_5 №1730-VIII, нараховані пеня, інфляційні та річні за несвоєчасну оплату суми основного боргу, підлягають списанню з 30.11.16., що свідчить про припинення існування предмету спору в процесі розгляду даної справи.

Додаткових умов для списання, як то будь-які дії з боку позивача або відповідача ОСОБА_5 не вимагаються. Тому таке списання відбувається автоматично, на підставі норми зазначеного «Закон № 1730-VIII».

Доводи позивача щодо відсутності відповідача у реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, спростовуються імперативними приписами ч. 3 ст. 7 ОСОБА_5 №1730-VIII, якою списання заборгованості поставлено в залежність від набрання чинності вказаним вище ОСОБА_5.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких порушень норм чинного законодавства при ухваленні місцевим господарським судом рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2017р. по справі № 908/2055/17, тому посилання позивача в апеляційній скарзі не є достатніми та винятковими для скасування рішення суду, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281, 282, Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2017р. по справі № 908/2055/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду впродовж двадцяти днів з дня складання повного тексту Постанови; у порядку п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя: В. М. Татенко

Судді: І. В. Зубченко

ОСОБА_3

Повний текст Постанови складено та підписано 08.02.2018р.

Надруковано примірників: 1 – позивачу; 1 – відповідачу; 1 – до справи; 1 – ГСЗО;1 – ДАГС.

ОСОБА_6, тел.: 702-01-54.