Постанова № 72124106, 06.02.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року Справа № 918/756/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І. Ю. , суддя Демидюк О.О.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників сторін:

ліквідатора - арбітражний керуючий ОСОБА_1

ПАТ "Банк "ОСОБА_2 Русь" - ОСОБА_3, представник, дов. №153 від 28.09.2017р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Рівненської області від "21" листопада 2017р. (постановлену о 11:00 год., у м. Рівному)

у справі №918/756/13 (суддя Войтюк В.Р.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартет"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.11.2017р. у справі №918/756/13, з-поміж іншого, у задоволенні позовної заяви ліквідатора про визнання договору іпотеки від 18.08.2008 р. припиненим та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав відмовлено, продовжено строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора на 6 місяців - до 27 травня 2018 року.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 21.11.2017 року у справі №918/756/13 в частині про визнання договору іпотеки припиненим та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та прийняти нове рішення, яким: визнати припиненим договір іпотеки від 18 серпня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_4З та зареєстрований за номером 1634; скасувати запис про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним № 14322347 від 18.08.2008 р., щодо земельної ділянки, площею 0,5897 га, розташованої за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, територія Лисиничівської сільської ради, кадастровий номер 4623683800:07:000:0226, який внесений на підставі рішення (індексний номер - 29417776) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 26 квітня 2016 року, на підставі договору іпотеки від 18 серпня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_4З та зареєстрований за номером 1634; скасувати запис про заборону на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним № 14322555 від 18.08.2008 року, щодо земельної ділянки, площею 0,5897 га, розташованої за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, територія Лисиничівської сільської ради, кадастровий номер 4623683800:07:000:0226 0226 який внесений на підставі рішення (індексний номер - 29418029) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 26 квітня 2016 року, на підставі договору іпотеки від 18 серпня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_4З та зареєстрований за номером 1634. Судові витрати по справі покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм чинного законодавства.

Зокрема, зазначає, що у власності ОСОБА_6 "Земкомерц" знаходиться земельна ділянка площею 0,5897 га, розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, територія Лисиничівської сільської ради, кадастровий номер 4623683800:07:000:0226, яку товариство набуло на підставі рішення господарського суду Львівської області від 18.03.2015р. у справі №914/146/15 та зареєструвало право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.07.2015р. В ході виконання своїх професійних обов'язків ліквідатором встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, 26.04.2016р. було прийнято рішення (індексний номер 29417776) про державну реєстрацію іпотеки на підставі договору іпотеки укладеного між Акціонерним банком "ОСОБА_2 Русь" та ОСОБА_6 "Земкомерц" 18.08.2008р. та посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4, зареєстрованого за номером 1634, та прийнято рішення про державну реєстрацію обтяження, індексний номер: 29418029 від 26.04.2016р. (вид обтяження: заборона на нерухоме майно). Вказаний договір іпотеки був укладений у забезпечення зобов'язань за кредитним договором №136/08-08 від 18.08.2008р. укладеного між банком та ОСОБА_7, про надання споживчого кредиту в сумі 500000,00 грн. Судом першої інстанції не враховано, договір іпотеки був припинений, а запис про реєстрацію іпотеки підлягає скасуванню. Скаржник зазначає, що після невиконання ОСОБА_7 взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, банк звернувся до суду з позовом про стягнення коштів. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24.09.2016р. було затверджено мирову угоду від 22.09.2010р. укладену між сторонами, яка стосувалася добровільного погашення наявної заборгованості. У зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов’язань згідно мирової угоди, банк звернувся з заявою до Франківського районного суду м. Львова про зміну способу виконання рішення суду, якою просив змінити спосіб виконання ухвали Франківського районного суду м. Львова від 24.09.2010р., та встановити наступний спосіб її виконання: в рахунок повного виконання зобов’язань за кредитним договором звернути стягнення шляхом передачі банку у власність за вартістю, визначеною суб’єктом оціночної діяльності, що становить 337488,00 грн., передану в іпотеку ОСОБА_6 "Земкомерц" земельну ділянку. 19.03.2013р. Франківським районним судом м. Львова було винесено ухвалу про зміну способу виконання ухвали суду про визнання мирової угоди року у справі №465/1223/13-ц. Вказаною ухвалою було змінено спосіб виконання ухвали суду про визнання мирової угоди від 24.09.2010р. у справі за позовом банку до ОСОБА_7, ТОВ "Земкомерц", ОСОБА_8 про стягнення заборгованості на примусове стягнення, та звернено стягнення шляхом передачі ПАТ "ОСОБА_2 Русь" у власність, за вартістю визначеною суб’єктом оціночної діяльності, що становить 337488,00 грн. передану в іпотеку ОСОБА_6 "Земкомерц" земельну ділянку. В подальшому на підставі вищезазначеної ухвали банком було зареєстровано за собою право власності на дану земельну ділянку. Судом першої інстанції не взято до уваги, що те, що до банку, як до іпотекодержателя по договору іпотеки від 18.08.2008р. перейшло право власності на предмет іпотеки. Таким чином, враховуючи положення статті 17 Закону України "Про іпотеку", за яким іпотека припиняється, зокрема, у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, до банку, як до іпотекодерджателя по договору іпотеки перейшло право власності на земельну ділянку (предмет іпотеки), то договір іпотеки, був припинений. Договір іпотеки був припинений в момент реєстрації права власності на земельну ділянку за банком в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в 2013 році. Крім того, вважає, що оскільки боржник за кредитним договором повністю погасив свою дебіторську заборгованість згідно кредитного договору за рахунок об’єкту іпотеки, а згідно з пунктом 8.1 кредитного договору строк його дії встановлюється з дня його підписання до повного виконання зобов’язань за ним, відтак, іпотечний договір припинив свою дію на підставі ст. 17 Закону України "Про іпотеку" у зв'язку з припиненням основного зобов'язання. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що визнання в подальшому права власності на земельну ділянку за позивачем, не спростовує факту припинення договору іпотеки, сторони договору іпотеки не підписували жодних угод, щодо поновлення припиненого іпотечного договору, та не існує жодного судового спору чи судового рішення в законній силі про поновлення договору іпотеки чи визнання його дійсним.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Банк "ОСОБА_2 Русь" заперечує її доводи, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

У судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду ліквідатор арбітражний керуючий ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.

Представник ПАТ "Банк "ОСОБА_2 Русь" доводи апеляційної скарги заперечила, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника банку та ліквідатора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою господарського суду Рівненської області від 25.02.2014р. ОСОБА_6 "Земкомерц" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.12.2013р. затверджено реєстр вимог кредиторів ОСОБА_6 "Земкомерц", та зокрема визнано ПАТ "ОСОБА_2 Русь" кредитором боржника на суму 690 413,00 грн., та внесено окремо до реєстру вимог кредиторів боржника, як вимоги, що забезпечені заставою, згідно договору іпотеки від 29.08.2008р., зареєстрованого в реєстрі за №1341.

06.06.2017р. на адресу суду першої інстанції від ОСОБА_6 "Земкомерц" в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_1 надійшла позовна заява про визнання договору іпотеки від 18.08.2008р. припиненим та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Ухвалою суду від 07.06.2017р. прийнято до розгляду в межах справи №918/756/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" та призначено до слухання в судовому засіданні позовну заяву про визнання договору іпотеки від 18.08.2008 р. припиненим та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.11.2017р. у справі №918/756/13, з-поміж іншого, у задоволенні позовної заяви ліквідатора про визнання договору іпотеки від 18.08.2008р. припиненим та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав відмовлено, продовжено строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора на 6 місяців - до 27.05.2018р.

Колегія суддів зазначає, що рішенням господарського суду Львівської області від 18.03.2015р., яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. у справі № 914/146/15, задоволено позов ліквідатора боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1, та визнано за ОСОБА_6 "Земкомерц" право власності на земельну ділянку що була передана в іпотеку згідно договору іпотеки від 18.08.2008р., за реєстраційним № 1634 (предмет іпотеки). Скасовано державну реєстрацію права власності за Банком на вказану земельну ділянку. В подальшому ліквідатор боржника ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку за ОСОБА_6 "Земкомерц".

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.10.2016р. у справі №918/756/13, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.12.2016р., визнано вимоги банку на загальну суму 562 030,63 грн., з яких 559 274,63 грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника згідно з договором іпотеки від 18.08.2008р., та 2 756,00 грн. - судовий збір (перша черга вимог).

Зазначені ухвала та постанова оскаржувались ліквідатором в касаційному порядку.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2017р. ухвалу господарського суду Рівненської області від 18 жовтня 2016 року в частині розгляду кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_2 Русь" та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2016 року у справі № 918/756/13 залишено без змін. При цьому Вищим господарським судом України встановлено, що грошові вимоги ПАТ "Банк "ОСОБА_2 Русь" в розмірі 559 274,63 грн. виникли на підставі кредитного договору № 136/08-08 від 18.08.2008 року, укладеного банком та ОСОБА_7, в забезпечення якого між ПАТ "Банк "ОСОБА_2 Русь" та ТОВ "Земкомерц" укладено договір іпотеки від 18.08.2008 року, згідно умов якого вартість предмета іпотеки становить 1 428 253,40 грн., тобто, вимоги ПАТ "Банк "ОСОБА_2 Русь" в розмірі 559 274,63 грн. є забезпеченими. Згідно з умовами договору іпотеки банку в іпотеку було надане майно: земельну ділянка площею 0,5897 гектарів, місце знаходження земельної ділянки: Україна, Львівська область, Пустомитівський район, територія Лисиничівської сільської ради, що належать на праві власності ОСОБА_6 "Земкомерц". Зазначений вище договір іпотеки зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки. Судом також встановлено, що додатково заявлені кредитором заставні вимоги підтверджуються первинними документами.

Таким чином, Вищий господарський суд України, дійшов висновку що ухвала господарського суду Рівненської області від 18.10.2016р. у справі №918/756/13 прийнята з дотриманням положень закону, заставні вимоги підтверджуються первинними документами, що означає, що боржник зобов'язаний відповідати перед банком за зобов'язаннями по договору іпотеки від 18.08.2008р.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що на підставі ухвали Франківського районного суду м.Львова від 19.03.2014р. у справі №465/1223/13-ц до банку, як до іпотекодержателя по договору іпотеки від 18.08.2008р. перейшло право власності на предмет іпотеки.

Однак, ухвалою Апеляційного суду Львівської області у справі №465/1223/13-ц 05.11.2014р. було скасовано ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 19.03.2013р. про зміну способу виконання ухвали суду про визнання мирової угоди шляхом передачі Банку права власності на предмет іпотеки, та прийнято нову ухвалу про відмову у задоволені заяви банку про зміну способу виконання ухвали суду про визнання мирової угоди. Ухвала апеляційного суду Львівської області від 05.11.2014 набрала законної сили.

В подальшому рішенням господарського суду Львівської області від 18.03.2015р. у справі №914/146/15, яке набрало законної сили та є чинним, скасовано реєстрацію права власності за банком на земельну ділянку, та визнано право власності на неї за боржником.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до забуття ним права власності на предмет іпотеки. Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України "Про іпотеку", до яких, зокрема, належать: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Таким чином, банк не отримав задоволення власних майнових вимог за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки, а спірна земельна ділянка перебуває у власності боржника.

Крім того, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Колегія суддів зазначає, що презумпція правомірності договору іпотеки від 18.08.2008р., не спростована, тому він є дійсним, а всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Таким чином, так як підстави для припинення іпотеки передбачені статтею 17 Закону України "Про іпотеку", на які посилається позивач - відсутні, а тому не має підстав для задоволення позовних вимог ліквідатора про визнання припиненим договору іпотеки від 18.08.2008р., який посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_4З зареєстрованого за номером 1634.

Крім того, позивач просив скасувати записи: про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером №14322347 від 18.08.2008р., щодо предмета іпотеки, який внесений на підставі рішення (індексний номер 29417776) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 26.04.2016р., на підставі Договору іпотеки; про заборону на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером №14322555 від 18.08.2008р., щодо предмета іпотеки, який внесений на підставі рішення (індексний номер 29418029) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 26.04.2016 року, на підставі договору іпотеки. Вказана вимога також мотивована припиненням дії договору іпотеки, тому позивач вважає, що нотаріус ОСОБА_5 не мала права вносити записи в реєстр речових прав.

Враховуючи, що зазначена вимога є похідною від вимоги про визнання припиненим договору іпотеки від 18.08.2008р., який посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_4З зареєстрованого за номером 1634, у задоволенні останньої слід відмовити.

Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника, що кредитором ПАТ "ОСОБА_2 Русь" було порушено ст. 263 ГПК України, зокрема, до примірника відзиву, наданого скаржнику, не додані додатки, а саме докази надсилання копій відзиву іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ГПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Колегія суддів зазначає, що вказаною нормою не передбачено обов'язку до примірника відзиву, наданого скаржнику, додавати докази надсилання копій відзиву іншим учасникам справи.

Щодо доводів скаржника, що судом першої інстнацїі порушено норми процесуального права, зокрема, що оскаржувана ухвала прийнята без виходу в нарадчу кімнату, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, у разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Як вбачається із апеляційної скарги, скаржник не посилається на порушення норм процесуального права, зокрема, на те, що оскаржувану ухвалу прийнято без виходу в нарадчу кімнату.

Крім того, колегія суддів зазначає, що абз. 2 ч. 2 ст. 276 ГПК України передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Рівненської області від "21" листопада 2017р. у справі №918/756/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від "21" листопада 2017р. у справі №918/756/13 залишити без змін.

3. Справу та матеріали оскарження у справі №918/756/13 повернути до господарського суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.02.2018р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.