Постанова № 72123917, 06.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2018 р. Справа№ 910/14349/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

За участю секретаря судового засідання : Рибчич А.В.

представників сторін:

від позивача : Горобець Д.Г. (довір. №2 від 11.01.18);

від відповідача 1:Луценко С.О. (довір. №358 від 13.01.18);

від відповідача 2:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017, повний текст якого складений 11.12.2017,

у справі № 910/14349/17 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті"

до 1.Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Стандарт"

про визнання права та визнання відсутності права

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2017р. у справі №910/14349/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що згідно платіжного доручення позивачем перераховано відповідачу 1 кошти, в рядку призначення платежу зазначено «исполнение обязательств по кредитному договору согласно договора поручительства». Відповідачем 1 не заперечується факт отримання коштів від позивача та не подано доказів повернення цих коштів, як помилково перерахованих, у зв'язку з відсутністю укладеного з ним договору поруки. Направлення позивачем на адресу відповідача 2 листа з проханням підписати угоду та залишення його без реагування відповідачем 2 не свідчить про невизнання відповідачем 2 прав позивача як нового кредитора. Позивачем, як зазначає суд, не доведено, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку визначених ним відповідачів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017р. у справі №910/14349/17 та прийняти нове рішення, якими позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що позивач, як поручитель, виконав обов'язок боржника ТОВ «Реал-Сіті» перед кредитором ПАТ «КБ «Приватбанк» за кредитним договором і погасив борг, однак ТОВ «Реал-Стандарт» не визнає факт такого погашення та факт переходу прав кредитора до позивача та відмовляється діяти у визначений законом спосіб. Факт визнання ПАТ «КБ «Приватбанк» погашення ТОВ «Лайк-Сіті» боргу в сумі 15 679 611,99 грн. автоматично має наслідком визнання відсутності у ПАТ «КБ «Приватбанк» права вимагати у ТОВ «Реал-Стандарт» сплати вказаної суми та визнання такого права вимоги до ТОВ «Реал-Стандарт» у позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018р. призначено справу до розгляду на 06.02.2018р.

В судове засідання апеляційного господарського суду 06.02.2018р. не з'явився відповідач 2.

Враховуючи те, що відповідач 2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності відповідач 2.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідач 1, судова колегія встановила.

20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті", як поручителем, та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк", як кредитором, укладено договір поруки № 4Р13800Д/П, відповідно до п.1 якого його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Реал-Стандарт" своїх зобов'язань за кредитними договорами: від 13.12.2013 № 4Р13800Д; від 20.12.2013 № 4Р13802И; від 19.02.2014 № 4Р14139И і від 17.02.2015 № 4Р15044И, а саме: з повернення кредитів та сплати відсотків за користування кредитами на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

Договір поруки укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого Центру Сертифікації Ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про елетронний цифровий підпис", а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 24.02.2016 року, укладеної сторонами (п. 17 договору поруки).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.ч.1,2 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно платіжного доручення № 1376 від 20.10.2016 через Інтернет-банк Приват 24 позивачем перераховано відповідачу-1 кошти в сумі 15 679 611,99 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: «исполнение обязательств по кред. договору №4Р15044И від 17.02.15 согласно договора поручительства №4Р13800Д/П от 20.10.16.»

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Стаття 469 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.

Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідачем-1 не заперечується факт отримання коштів від позивача в сумі 15 679 611,99 грн. та не подано доказів повернення цих коштів як помилково перерахованих, у зв'язку з відсутністю укладеного з ним договору поруки №4Р13800Д/П от 20.10.2016.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що позивач, як поручитель, виконав обов'язок боржника ТОВ «Реал-Сіті» перед кредитором ПАТ «КБ «Приватбанк» за кредитним договором і погасив борг, однак ТОВ «Реал-Стандарт» не визнає факт такого погашення та факт переходу прав кредитора до позивача та відмовляється діяти у визначений законом спосіб, при цьому судова колегія зазначає про те, що направлення позивачем на адресу відпвідача-2 листа № 19 від 27.01.2017 з проханням підписати угоду від 21.10.2016 № ЛК16-41 та залишення його без реагування відповідачем-2, не свідчить про невизнання відповідачем-2 прав позивача як нового кредитора.

Іншими належними та допустимими доказами доводи позивача про те, що відповідач-2 не визнає факт погашення та факт переходу до позивача прав кредитора не підтверджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Щодо вимог позивача до ПАТ «КБ «Приватбанк», а саме визнати відсутнім у ПАТ «КБ «Приватбанк» права вимагати від ТОВ «Реал-Стандарт» сплати суми боргу за кредитним договором , який був сплачений ТОВ «Лайк-Сіті» на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» за ТОВ «Реал-Стандарт», то позивачем не надано пояснень, якими саме діями чи бездіяльністю ПАТ "КБ "Приватбанк" порушує його права та інтереси.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача (відповідачів).

Конституційний суд України у рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено суду, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку визначених ним відповідачів.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язані після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені у ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Одним із способів захисту прав та охоронюваних інтересів згідно зі ст. 20 Господарського кодексу України є визнання наявності або відсутності прав.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Крім цього, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про визнання права вимоги у позивача та визнання відсутнім права вимоги у відповідача-1 можуть бути предметом дослідження та доказування в разі виникнення спору між кредитором та боржником про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки позивачем не доведено наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами, місцевим господарським судом обгрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017р. у справі № 910/14349/17 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/14349/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови підписано 09.02.2018р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Сітайло