Постанова № 72123915, 29.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2018 р. Справа№ 910/8071/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Андрійко Є.Л. (дов №14-199 від 11.12.2017)

від Шевченківського районного відділення державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.10.2017 р.

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві

у справі № 910/8071/16 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення 275312,98 грн. ,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2016 р. у справі №910/8071/16 позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 31 341 грн. 83 коп. 3% річних, 243 971 грн. 15 коп. інфляційних втрат та 4 129 грн. 69 коп. судового збору.

На виконання зазначеного рішення господарським судом міста Києва було видано наказ №910/8071/16 від 10.06.2016.

У вересні 2017 року публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби. Скаржник зазначав, що 08.08.2017 року двома постановами Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні № 52067898 з нього стягнуто відповідно виконавчий збір у сумі 27944,26 грн. та витрати виконавчого провадження у сумі 136,1 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.10.2017 р. у справі № 910/8071/16 скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві задоволено: визнано дії Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанов ВП № 52067898 від 8 лютого 2017 р. про стягнення виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження неправомірними; визнано постанову Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВП № 52067898 від 8 лютого 2017 р. про стягнення виконавчого збору незаконною; визнано постанову Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВП № 52067898 від 8 лютого 2017 р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження незаконною.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що копією платіжного доручення № 4007958 від 28 жовтня 2016 року, підтверджується факт самостійної сплати боржником на користь стягувача суми заборгованості за наказом господарського суду м. Києва № 910\8071\16 від 10 червня 2016 року в повному обсязі. При цьому зазначив, що доказів виконання рішення у даній справі в примусовому порядку, зокрема, шляхом звернення стягнення на майно боржника, вилучення у нього грошових коштів, інших цінностей тощо, тобто доказів фактичного стягнення, відповідно до вимог ч.2 ст. 27 Закону «Про виконавче провадження» надано не було.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві 30.11.2017 р. подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії відділу у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на правомірність дій та рішень державного виконавця, які відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2017 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу Шевченківського районного відділення державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві та призначено справу до розгляду.

29.01.2018 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 29.01.2018 року представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Представники позивача та ВДВС у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с.138-140).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин нявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача та ВДВС за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконанні у Шевченківському районному відділі Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві знаходився наказ господарського суду міста Києва № 910/8071/16 від 10 червня 2016 року (а.с. 43 том 1) про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» 279 442,67 грн.

Виконавче провадження було відкрите постановою цього відділу ВП № 52067898 від 31 серпня 2016 року (а.с. 57).

8 серпня 2017 року двома оскаржуваними постановами у виконавчому провадженні № 52067898 з боржника було стягнуто відповідно виконавчий збір у сумі 27 944,26 грн. (а.с. 88) та витрати виконавчого провадження у сумі 136,10 грн. (а.с. 89)

У вересні 2017 року публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду першої інстанції зі скаргою на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

Скаржник у своїй скарзі зазначав, що 8 серпня 2017 року двома постановами Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні № 52067898 з нього стягнуто відповідно виконавчий збір у сумі 27 944,26 грн. та витрати виконавчого провадження у сумі 136,10 грн. При цьому, зазначив, що судове рішення було виконано ним самостійно 12 жовтня 2016 року, про що повідомлено відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві. (а.с.58,61)

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, рішення господарського суду м. Києва від 25 травня 2016 року було виконано боржником самостійно, доказів виконання рішення у даній справі в примусовому порядку, зокрема, шляхом звернення стягнення на майно боржника, вилучення у нього грошових коштів, інших цінностей тощо, тобто доказів фактичного стягнення, відповідно до вимог ч.2 ст. 27 Закону «Про виконавче провадження» надано не було.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Колегія суддів зазначає, що Закон від 02.06.2016 №1404-VІІІ набрав чинності 05.10.2016 року.

Відповідно до п. 7 Розділу XIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Враховуючи положення п.7 розділу Х111 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1404 колегія суддів зазначає про те, що до правовідносин між скаржником та органом державної виконавчої служби після 05.10.2016 року повинні застосовуватись положення Закону України № 1404, оскільки жодних виконавчих дій в момент набрання чинності цим законом державним виконавцем не вчинялось

Крім того, пунктом 9 ч. 1 ст. 39 Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В ч. 2, 3 ст. 39 Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ вказано, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини 1 цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За змістом ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Також, з 05.10.2016 діє Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5 (надалі - Інструкція), згідно з п. 8 Розділу ІІІ зазначеної інструкції передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Як зазначалось вище та вірно встановлено судом першої інстанції, наказ господарського суду міста Києва № 910/8071/16 від 10 червня 2016 року про стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» 27 944,26 грн. виконавчого збору знаходився на виконанні у Шевченківському районному відділі Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Виконавче провадження було відкрите постановою цього відділу ВП № 52067898 від 31серпня 2016 року (а.с. 57), при цьому виконавчих дій щодо примусового стягнення державним виконавцем не здійснювалось.

Разом з тим, вказане рішення суду було виконано шляхом самостійного перерахування суми боргу на рахунок стягувача, що підтверджується копією платіжного доручення № 4007960 від 12.10.2016 року (а.с. 58) про сплату боржником на користь стягувача суми заборгованості в повному обсязі, у зв'язку з чим боржником було подано до органу ВДВС заяву від 21.10.2016 року №14/5-2053/3 про закінчення виконавчого провадження ВП №52067898, оскільки рішення згідно з виконавчим документом виконано в повному обсязі. (а.с.61)

08.08.2017 року двома оскаржуваними постановами у виконавчому провадженні № 52067898 з боржника було стягнуто відповідно виконавчий збір у сумі 27 944,26 грн. (а.с. 88) та витрати виконавчого провадження у сумі 136,10 грн.(а.с.89)

Отже, зважаючи на вищевказані обставини, колегія суддів вважає, що боржником підтверджено належними та допустимими доказами (платіжного доручення № 4007960 від 12.10.2016 року) факт самостійної сплати боржником на користь стягувача суми заборгованості за наказом господарського суду міста Києва № 910/8071/16 від 10 червня 2016 року в повному обсязі.

Таким чином, виконавчий документ - наказ господарського суду від 10.06.2016 року про стягнення з боржника на користь стягувача 27 944,26 грн. виконавчого збору - повністю виконаний боржником, тому згідно приписів ст. 39 Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ зазначена обставина є підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №52067898 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому, колегія суддів зазначає, апелянтом не надано доказів проведення виконавчих дій, направлених на виконання рішення суду у даній справі в примусовому порядку на час набуття чинності Законом України « Про виконавче провадження» 05.10.2016 року, зокрема, шляхом звернення стягнення на майно боржника, вилучення у нього грошових коштів, інших цінностей, тощо.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору, тому судом першої інстанції правомірно було визнано дії з винесення постанови у виконавчому провадженні №52067898 від 8 серпня 2017 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 27 944,26 грн. неправомірними, а постанова визнана незаконною.

Доводи державного виконавця, щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору на підставі ст. 28 Закону № 606-XIV, чинного станом на час відкриття виконавчого провадження, суперечать п. 7 прикінцевих та перехідних положень Закону, у зв'язку з чим не приймаються колегією суддів.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 42 Закону витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

За змістом п. 7 Розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року, у постанові як окремому документі повинні бути зазначені мотиви, з яких виходив виконавець при прийнятті відповідного рішення і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.

В оскаржуваній постанові № 52067898 від 8 серпня 2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 136,10 грн. не зазначено, з якого розрахунку виходив державний виконавець при визначенні такого розміру, відсутнє посилання на докази несення таких витрат, відповідних даних також не подано суду під час вирішення даної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки зазначена постанова не відповідає вимогам Закону « Про виконавче провадження», дії державного виконавця з приводу винесення указаної постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є неправомірними, тому судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано було визнано постанову незаконною.

Зазначена правова позиція викладена в постановах ВГС України, від 08.08.2017 року у справі № 910/19614/15, від 24.10.2017 року у справі №910/22495/15

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законну обґрунтовану ухвалу, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується з ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року у справі № 910/8071/16, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділення державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року у справі № 910/8071/16 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду 25.10.2017 року у справі № 910/8071/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/8071/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 06.02.2018 року

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко