Постанова № 72123850, 07.02.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2018р. справа № 908/2227/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_5 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4581 від 26.02.2013р.)від відповідача:Не з’явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат”, м. Мелітополь, Запорізька область,на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Топчій О. А.)ухвалене07.12.2017р. у м. Запоріжжі о 12:30 год. (повний текст складено та підписано 11.12.2017р.) по справі№ 908/2227/17 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Южноє”, селище Керменчик, Донецька областьдо Публічного акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат”, м. Мелітополь, Запорізька областьпростягнення 182’ 680,51 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Южноє”, селище Керменчик, Донецька область (далі – «Позивач») звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат”, м. Мелітополь, Запорізька область (далі – «Відповідач») суми основного боргу за договором поставки № 9 від 11.03.2016р. (далі – «Договір») в розмірі 150’ 000,00 грн, суми 3% річних у розмірі 5’ 441,10 грн та суми інфляційного збільшення заборгованості в розмір 27’ 239,41 грн.

21.11.2017р. Господарський суду Запорізької області отримав від відповідача клопотання про розстрочку виконання рішення суду в якому відповідач визнав суму основного боргу в розмірі 150’ 000,00 грн та просив суд першої інстанції розстрочити виконання рішення на 3 місяці.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.12.2017р. по справі № 908/2227/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Южноє” задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський м’ясокомбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Южноє» суму основного боргу в розмірі 150’ 000,00 грн, суму 3% річних у розмірі 5’ 441,10 грн, суму інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 26’ 191,99 грн та суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 2’ 713,07 грн.

У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат” про розстрочення виконання рішення строком на 3 місяці – відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем зобов'язання за договором поставки № 9 від 11.03.2016р. з оплати поставленого позивачем товару, що стало підставою для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 07.12.2017р. по справі № 908/2227/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Южноє” відмовити в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що позивачем не доведено факту відвантаження відповідачу товару, а отже суд першої інстанції повинен був відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Южноє” в задоволенні позову в повному обсязі.

Окрім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції, в порушення норм процесуального законодавства не було належним чином обґрунтовано підстав відмови у розстроченні виконання спірного судового акту, що призвело до прийняття незаконного рішення по справі.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Татенко В. М., судді – Зубченко І. В., Попков Д. О.

15.12.2017р. набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції відповідно до Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” № 2147-19 від 03.10.2017.

Так, згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до приписів п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, що вступила в силу 15.12.2017р. згідно з Законом України №2147-19 від 03.10.2017р., розгляд зазначеної апеляційної скарги здійснюється в порядку Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2017р. по цій справі було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат” та зобов’язано позивача, в строк до 17.01.2018р. включно надати суду відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2018р. по справі № 908/2227/17 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат” було призначено до розгляду на 07.02.2018р.

16.01.2018р. Донецький апеляційний господарський суд отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю “Южноє” заяву б/н від 16.01.2017р. (подану з пропущенням визначеного апеляційним судом строк), за змістом якої позивач просить продовжити встановлений апеляційним судом строк для надання Товариством з обмеженою відповідальністю “Южноє” відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд апеляційної інстанції відмовляє у її задоволенні з метою дотримання, встановленого процесуальним законодавством, зокрема, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Окрім того, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України), оскільки наявних матеріалів і витребуваних додатково відомостей достатньо для надання належної правової оцінки правовідносинам у цій справі.

Судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлено належним чином про час та місце судового розгляду, витребувано у сторін необхідні докази та пояснення для правильного вирішення спору, з’ясовано, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні.

25.01.2018р. на електронну адресу Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Южноє” надійшла заява б/н від 25.01.2018р. про участь у судовому засіданні, що призначене на 07.02.2018р. о 10:00 год. в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 05.02.2018р. Донецький апеляційний господарський суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Южноє” про участь останнього у судовому засіданні з розгляду справи № 908/2227/17 в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Великоновосілківському районному суду Донецької області (85500, Донецька область, смт Велика Новосілка, вул. Фонтанна, 21).

Відеозапис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: апаратно-програмного комплексу для створення системи відеоконференцзв'язку у порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат”, просив рішення Господарського суду Запорізької області від 07.12.2017р. по справі № 908/2227/17 залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, поважність причин неявки апеляційному суду не повідомив.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача, адже наявних матеріалів і витребуваних додатково відомостей достатньо для надання належної правової оцінки правовідносинам у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.03.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Южноє” (далі – «Постачальник») та Публічним акціонерним товариством “Мелітопольський м’ясокомбінат” (далі – «Покупець») було укладено договір поставки № 9 за умовами якого Постачальник зобов’язується передати у встановлений договором строк товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або подібним використанням, а Покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму згідно договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.4 договору, кількість, найменування товару та ціна товару встановлюється згідно специфікацій та накладних підписаних Постачальником і Покупцем (їх уповноваженими представниками), які є невід’ємними частинами цього договору.

Місцем прийому-передачі товару є місцем знаходженням Постачальника. (п. 3.1 договору).

Як зазначено у п. 3.3 договору, Постачальник при відвантаженні товару Покупцю повинен передати Покупцю наступні документи:

- податкові накладні (зареєстровані в електронному вигляді в установленому законом порядку);

- товарно-транспортні накладні;

- ветеринарне свідоцтво Ф № 1 (за рахунок Постачальника);

- видаткові накладні.

Відповідно до п. 5.1 договору, оплата товару проводиться на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3-х банківських днів з моменту передачі товару Покупцеві.

Згідно додатку № 5 від 01.07.2016р. до договору поставки № 9 від 11.03.2016р. сторони склали специфікацію за якою Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця наступний товар: свині відгодівля; у кількості голів 90; за ціною 24.50 в тому числі ПДВ.

На виконання умов договору, відповідно до накладної № 1 від 01.07.2016р. позивачем поставлено відповідачу товар вказаний у специфікації (додаток № 5 від 01.07.2016р. до договору поставки № 9 від 11.03.2016р.) а саме: свині откормчі 90 гол.; кількість 10330 кг.; знижки 3 % 310 кг; всього 10020 кг. за ціною 20,42 на суму разом з ПДВ 245’ 490,00 грн.

Позивачем виписано відповідачу відповідний рахунок № 7 від 01.07.2016р. на суму 245’490,00 грн за поставлений товар, який було отримано відповідальною особою відповідача - ОСОБА_6 за довіреністю № 001136 від 30.06.2016р., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 7 від 01.07.2016р.

Згідно додатку № 6 від 16.09.2016р. до договору поставки № 9 від 11.03.2016р. сторони склали специфікацію за якою Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця наступний товар: свині відгодівля; у кількості голів 60; за ціною 28.00 в тому числі ПДВ.

Відповідно до накладної № 5 від 16.09.2016р. позивачем поставлено відповідачу товар вказаний у специфікації (додаток № 6 від 16.09.2016р. до договору поставки № 9 від 11.03.2016р.) а саме: свині откормчі 60 гол.; кількість 6472 кг.; знижки 3 % 194 кг; всього 6278 кг. за ціною 23,33 на суму разом з ПДВ 175784,00 грн.

Позивачем виписано відповідачу відповідний рахунок № 5 від 16.09.2016р. на суму 175’784,00 грн. за поставлений товар, який було отримано відповідальною особою відповідача - ОСОБА_6 за довіреністю № 001653 від 15.09.2016р., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 1.5 від 16.09.2016р.

Згідно п. 5.1 договору поставки кінцевим строком оплати за поставлений товар за накладною № 1 від 01.07.2016р. є - 07.07.2017р., за накладною № 5 від 16.09.2016р. є - 22.09.2017р.

Згідно виписки по рахунку ТОВ “Южноє” за період 01.07.2016р. відповідачем здійснено попередню оплату за свиней згідно рахунку № 7 на суму 145’ 490,00 грн.

Згідно виписки по рахунку ТОВ “Южноє” за дату 16.09.2016р. відповідачем здійснено попередню оплату за свиней згідно рахунку № 5 на загальну суму 125’ 784,00 грн.

Сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків за 2016р. відповідно до якого станом на 01.01.2017р. у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість в розмірі 150’ 000,00 грн.

Станом на день розгляду справи у суді першої інстанції, сума боргу відповідачем сплачена не була.

Так, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар за договором поставки складає 150’ 000, 00 грн, який скаржником визнаний під час розгляду справи судом першої інстанції.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, дійшов висновку про те, що свої зобов`язання щодо своєчасної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав, що є підставою для часткового задоволення позову.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки, який регулюється нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. № П-6 (приймання продукції по кількості) здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідач не заперечує проти отримання від позивача товару, однак зазначає, що накладна № 1 від 01.07.2016р. була оформлена з порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», втім відповідних актів, з яких вбачалося б про невідповідність зазначеної накладної чи доказів наявності будь-яких заперечень під час отримання товару, у відповідності до цієї Інструкції, відповідачем не надано, що спростовує його твердження про відсутність порушення зобов’язання по оплаті поставленої продукції.

Згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Матеріали справи також не містять доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання.

Тому висновок місцевого господарського суду про те, що продукція за договором була поставлена позивачем відповідачу у відповідності до його умов та умов специфікацій – є цілком обґрунтованим.

Отже, отримавши товар та вчасно не сплативши його вартість, покупець порушив вимоги Договору та вимоги ст. 692 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши за допомогою інформаційно – правової системи: «ЛІГА:ЗАКОН», враховуючи рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, розрахунок заявлених до стягнення позивачем показників 3% річних та інфляційних втрат щодо строків, сум, ставок нарахувань, які проведені позивачем з урахуванням заборгованості погоджується з розрахунком суду першої інстанції та визнає його арифметично вірним.

Що стосується заперечень апеляційної скарги щодо відмови місцевого суду у наданні розстрочення виконання спірного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Винятком із загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема, стаття 331 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналіз положень статей 331 Господарського процесуального кодексу України і статті 33 Закону України “Про виконавче провадження” дає підстави вважати, що відстрочення або розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду і є допоміжною процесуальною дією реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Дослідивши наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, колегія суддів вважає, що останні не підтверджують наявності обставин, що дійсно унеможливлюють та значно ускладнюють виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 07.12.2017р. по справі № 908/2227/17.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обставин, що ускладнюють його виконання, а також судом були враховані права і законні інтереси обох сторін.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких порушень норм чинного законодавства при ухваленні місцевим господарським судом рішення Господарського суду Запорізької області від 07.12.2017р. по справі № 908/2227/17, тому посилання відповідача в апеляційній скарзі не є достатніми та винятковими для скасування рішення суду, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281, 282, Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат”, м. Мелітополь, Запорізька область – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.12.2017р. по справі № 908/2227/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду впродовж двадцяти днів з дня складання повного тексту Постанови; у порядку п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя: В. М. Татенко

Судді: І. В. Зубченко

ОСОБА_3

Повний текст Постанови складено та підписано 08.02.2018р.

Надруковано примірників: 1 – позивачу; 1 – відповідачу; 1 – до справи; 1 – ГСЗО;1 – ДАГС.

ОСОБА_7, тел.: 702-01-54.