Рішення № 72123494, 01.11.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2017р. Справа № 914/1695/17

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Федаш Надії Василівни, м.Львів,

про: звільнення незаконно займаного нежитлового приміщення (виселення).

Представники:

Позивача: Мартиняк Р.М. - представник (довіреність від 11.01.2017р. №2302-вих-94);

Відповідача: Парамонов С.О. - представник (довіреність від 02.10.2017р. б/н).

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця Федаш Надії Василівни про звільнення незаконно займаного нежитлового приміщення (виселення).

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 19.08.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12.09.2017р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах Господарського суду Львівської області від 12.09.2017р. та від 10.10.2017р., в тому числі у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду у даній справі. В судових засіданнях 03.10.017р. та 31.10.2017р. оголошувалась перерва до 10.10.2017р. та 01.11.2017р. відповідно, про що представники Сторін належним чином повідомлялись під розписку в судовому засіданні. Строк розгляду справи продовжено на 15 днів з причин та підстав, викладених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 10.10.2017р.

Представникам Сторін оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області у даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, письмові повідомлення про відкладення розгляду справи та про оголошення перерви в судовому засіданні) зазначено, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві з обґрунтуванням підстав до задоволення позову.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, проти позову заперечив, в судовому засіданні надав усні пояснення, аналогічні до викладених у відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву на позовну заяву.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

10.06.2014р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - Позивач, Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Федаш Надією Василівною (надалі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ш-9043-14 (надалі - Договір), згідно умов якого (п.1.1), Орендодавець, на підставі наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 14.03.2014р. №43-О, Договору оренди від 17.03.2008р. №Ш-6078-8 передає, а Орендар - приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху, що позначені в технічній документації під індексом 5 загальною площею 7,1 м. кв., які знаходяться в будівлі за адресою: м.Львів, вул.П.Орлика, буд.4 (надалі - Об'єкт оренди), що знаходяться на балансі Комунальної міської дитячої клінічної лікарні (далі - Балансоутримувач).

Згідно пункту 2.1. Договору Об'єкт оренди буде використовуватись Орендарем для торгівлі продовольчими товарами, крім підакцизної групи.

Відповідно до п.3.1. Договору, приймання-передача Об’єкта оренди здійснюється Орендарем та Балансоутримувачем. При передачі Об'єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписується Орендарем та Балансоутримувачем (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що, у зв'язку із фактичним використанням Орендарем Об'єкта оренди за попереднім договором, Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що термін дії Договору визначений на два роки та 364 дні з 10.06.2014р. до 09.06.2017р.

Перебіг терміну дії Договору та настання обов'язку Орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди (п.4.2 Договору).

У разі відсутності заяви однієї з Сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п. 4.3. Договору).

Пунктом 4.10.1 Договору сторонами встановлено, що чинність Договору припиняється внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.

Відповідно до пунктів 7.1. та 7.2. Договору Орендар зобов'язаний використовувати Об’єкт оренди відповідно до його призначення та умов Договору, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

У відповідності до п.9.1 Договору, повернення Орендодавцю Об’єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди (п. 9.2 Договору).

Згідно з п.9.3 Договору, Об’єкт оренди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Орендодавцем (чи за його дорученням - Балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних в п.9.1 цього Договору.

При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується Сторонами (п. 9.4 Договору).

У пункті 9.5 Договору зазначено, що Об’єкт оренди вважається переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Відповідно до п.9.6 Договору у разі припинення або розірвання Договору Орендар повинен повернути Орендодавцеві Об’єкт оренди в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану Об'єкта оренди з вини Орендаря.

04.07.2017р. Повідомленням від 03.07.2017р. вих. №2302-вих.-3273 Позивач повідомив Відповідача про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії Договору та необхідність повернення Балансоутримувачу Об'єкта оренди у належному санітарно-технічному стані і сплати заборгованості з орендної плати, якщо така наявна. Відповідачем вказане Повідомлення отримано 15.07.2017р., проте залишено без відповіді та реагування.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що Договір припинив свою дію внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено, проте, Відповідач безпідставно ухиляється від повернення Об'єкта оренди Балансоутримувачу в порядку, визначеному Договором.

З підстав наведеного Позивач просить суд зобов'язати звільнити (виселити) Відповідача з нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.П.Орлика, 4, загальною площею 7,1 м.кв.

02.10.2017р. Відповідачем подано до суду Відзив на позовну заяву (вх. №33410/17), у якому вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що, на думку Відповідача, Позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки він просить суд виселити Відповідача з займаних приміщень, а не передати їх в порядку, встановленому Договором.

Окрім того, як на підставу своїх заперечень проти позову, Відповідач покликається на те, що Позивачем порушено право Відповідача на укладення Договору на новий термін, оскільки, з Повідомлення від 03.07.2017р. вих. №2302-вих.-3273 вбачається, що Позивач має намір знову здавати вказане приміщення в оренду, а Відповідач належним чином виконував взяті на себе договірні зобов'язання за Договором.

У доповненнях до відзиву від 10.10.2017р. вх.№34253/17 Відповідач також зазначає, що до нього не надходило письмового попередження в порядку ч.3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» про те, що власник має намір використовувати Об’єкт оренди для власних потреб. При цьому Відповідач трактує лист Позивача від 11.04.2017р. №2302-вих-1817 як такий, що містить пропозицію на пролонгацію Договору, якою Відповідач скористався, подавши 07.06.2017р. пакет документів до Центру надання адміністративних послуг. З врахуванням вищенаведеного Відповідач робить висновок, що дія Договору продовжена, оскільки, на його думку, Сторони дійшли про це згоди. При цьому Відповідач зазначає, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.07.2004р. у справі №30/349.

В підтвердження викладених у відзиві доводів Відповідачем долучено до матеріалів справи копію Акту від 27.04.2017р. №283П/17, з якого вбачається, що Відповідач використовує Об'єкт оренди в порядку та на умовах, визначених у Договорі, а також Лист Позивача від 11.04.2017р. вих. №2302-вих.-1817, яким Позивач повідомив Відповідача про те, що Договір припиняє свою дію 09.06.2017р. внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено, а також: «Орендарю, який має намір продовжити договір оренди на новий термін, необхідно повідомити про це орендодавця …» шляхом скерування заяви відповідного зразка до моменту закінчення терміну його дії.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд зазначає, що факт неповернення орендованого Майна після закінчення терміну дії Договору порушує права власника Майна в тому числі щодо правомочності користування та розпорядження. Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» норми якого є спеціальними, враховуючи правовий статус майна - комунальне майно, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Приписами ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічне правове положення закріплено у пункті 5.2.14 Положення про оренду майна територіальної громади м.Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007р. №897.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, відповідно до пп.4.1 Договору, термін дії Договору визначений до 09.06.2017р.

Згідно вимог п.п.9.1, 9.2, 9.3 Договору, повернення Орендодавцю Об’єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору; Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди; Об’єкт оренди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Орендодавцем (чи за його дорученням - Балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних в п.9.1 цього Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому суд зазначає, що законодавчо не встановлений початок перебігу строку для надіслання заяви однією із сторін про припинення або зміну умов договору. Відтак, в даному випадку має значення лише те, чи збіг встановлений місячний термін для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору, оскільки саме із його закінченням пов'язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 19.10.2016р. у справі №914/433/16 та від 09.04.2014р. у справі №5009/3812/12.

Матеріалами справи підтверджено, що 04.07.2017р. Повідомленням від 03.07.2017р. вих. №2302-вих.-3273 Позивач повідомив Відповідача про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії Договору та необхідність повернення Балансоутримувачу Об'єкта оренди у належному санітарно-технічному стані і сплати заборгованості з орендної плати, якщо така наявна.

Відповідачем вказане Повідомлення отримано 15.07.2017р., проте залишено без відповіді та реагування. З даного приводу суд зазначає, що для встановлення обставин заперечення наймодавця про продовження строку дії Договору в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вирішальне значення має сам факт та дата скерування заяви, а не дата отримання такої. Крім цього суд зазначає, що згідно даних «Укрпошти» листа-повідомлення Позивача від 03.07.2017р. вих. №2302-вих.-3273 Відповідачу вручено 15.07.2017р., оскільки 06.07.2017р. Повідомлення Позивача про припинення дії Договору: «Не вручене під час доставки».

Враховуючи вищенаведене, в тому числі наявність заяви Орендодавця про припинення Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору; беручи до уваги припинення дії Договору внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено, а також те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем зобов'язання щодо повернення Об'єкта оренди у зв'язку із закінченням терміну дії Договору, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про виселення (зобов'язання звільнити) Фізичної особи-підприємця Федаш Надії Василівни з нежитлових приміщень під індексом 5, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.П.Орлика, 4, загальною площею 7,1 м.кв. є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю.

Щодо доводів Відповідача про те, що, на думку Відповідача, Позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки він просить суд виселити Відповідача з займаних приміщень, а не передати їх в порядку, встановленому Договором, суд зазначає наступне.

Суд критично оцінює доводи Відповідача, на які він посилається, як на підстави своїх заперечень проти позову, оскільки Договір припинив свою дію 09.06.2017р. внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено, тобто 09.06.2017р. припинилась правова підстава перебування Відповідача в нежитлових приміщеннях, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.П.Орлика, 4, загальною площею 7,1 м.кв.

Відтак, передача Відповідачем Об'єкта оренди Балансоутримувачу могла бути вчинена під час терміну дії Договору або у встановлені ним строки після його припинення.

З врахуванням невиконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з повернення Об'єкту оренди у зв'язку із припиненням Договору та припиненням дії Договору, останній володіє нежитловими приміщеннями, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.П.Орлика, 4, загальною площею 7,1 м.кв. незаконно. Відтак, Позивачем правильно обрано спосіб захисту свого порушеного права шляхом виселення Відповідача із незаконно (без достатньої правової підстави) займаних приміщень.

Крім цього суд зазначає, що нормами ГПК України не визначено частин, з яких повинна складатись позовна заява. Відтак, позовними вимогами є викладені Позивачем у позові вимоги. У позовній ж заяві (стор.1) Позивач зазначає, що подана позовна заява про: «звільнення незаконно займаного нежитлового приміщення (виселення)», що і просить Позивач, подаючи позов (стор.3).

Щодо доводів Відповідача про недотримання Позивачем переважного права Відповідача на укладення Договору на новий строк суд зазначає, що, як вбачається із долученого до матеріалів справи листа від 11.04.2017р. вих. №2302-вих.-1817, вказаним листом Позивач не відмовив Відповідачу в укладенні Договору на новий строк.

З підстав наведеного суд відхиляє ці доводи Відповідача, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень, як безпідставні.

Крім того суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Відтак, переважне право орендаря на укладення договору на новий термін настає після закінчення терміну договору оренди, тобто однією з умов визнання права на укладення договору на новий строк є його припинення. Предметом ж даного позову не є зобов'язання Позивача на укладення договору оренди на новий термін, а зобов'язання звільнити (виселення) орендоване майно у зв'язку із закінченням терміну дії Договору, який, як наведено вище, припинив свою дію, що було предметом доказування у даній справі.

Щодо доводів Відповідача про те, що у листі від 11.04.2017р. №2302-вих-1817 нібито містилась пропозиція на пролонгацію Договору, якою Відповідач скористався, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення та встановлено судом, листом від 11.04.2017р. вих. №2302-вих.-1817 Позивач повідомив Відповідача про те, що Договір припиняє свою дію 09.06.2017р. внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено, а також: «Орендарю, який має намір продовжити договір оренди на новий термін, необхідно повідомити про це орендодавця …» шляхом скерування заяви відповідного зразка до моменту закінчення терміну його дії.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що у листі від 11.04.2017р. вих. №2302-вих.-1817 не містилось пропозиції Відповідачеві продовжити Договір на новий термін, а виключно зазначалось про дії, які повинен вчини Відповідач, за умови наявності в останнього наміру продовжити термін Договору, та, альтернативно, про дії, які повинен вчинити Відповідач за умови відсутності такого наміру. Крім того, у листі від 11.04.2017р. вих. №2302-вих.-1817 не містилось і згоди Позивача на продовження терміну Договору. Відтак, лист від 11.04.2017р. вих. №2302-вих.-1817 не слід розцінювати як пропозицію щодо продовження терміну Договору чи як згоду Позивача на таке. Навіть за умови належного вчинення Відповідачем зазначених дій це означало б виключно про намір Відповідача щодо продовження терміну Договору і доведення такого наміру Відповідачем Позивачу, і аж ніяк б не свідчило про згоду Позивача з таким наміром.

При цьому суд також бере до уваги, що лист від 11.04.2017р. вих. №2302-вих.-1817 підписаний не уповноваженою особою Позивача - начальником управління, а іншою особою, докази повноважень якої на вчинення припущених Відповідачем дій Сторонами не представлено, не заявлено про необхідність витребування таких в порядку ст.38 ГПК України, і такі у самому листі не зазначені. При цьому суд зазначає, що згідно ст.43 ГПК України, відповідно до якої, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судом ж було створено Сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, підтвердженням чого, серед іншого, є також оголошення та зазначення в кожній з ухвал суду прав та обов'язків, в тому числі передбачених ст.38 ГПК України.

Крім цього, як встановлено судом та вбачається із доданих до справи матеріалів, подана Відповідачем 07.06.2017р. заява №З-Ф-45222/АП2302 про продовження Договору не відповідає вимогам Орендодавця, оскільки не містить всіх передбачених додатків. Так, згідно Опису прийнятих документів №З-Ф-45222/АП2302, Відповідачем, в порушення пункту 4.1. Інформаційної картки, не долучено до заяви Технічного паспорту на нежитлові приміщення.

З підстав наведеного суд відхиляє доводи Відповідача в цій частині як безпідставні та необґрунтовані.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

01.11.2017р. у відповідності до вимог ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 06.11.2017р.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та стягнути з Відповідача на користь Позивача 1600,00грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-3, 4-5, 4-7, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 286 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 18, 19, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Виселити (зобов'язати звільнити) Фізичну особу-підприємця Федаш Надію Василівну (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) з нежитлових приміщень під індексом 5, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.П.Орлика, 4, загальною площею 7,1 м.кв.

Стягувач: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська область, м.Львів, пл.Галицька, буд.15; ідентифікаційний код 25558625).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Федаш Надії Василівни (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська область, м.Львів, пл.Галицька, буд.15; ідентифікаційний код 25558625) 1600,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.