Постанова № 72122624, 08.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року м. Київ

Справа № 22-ц/796/1616/2018

Унікальний номер 761/12607/17

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року ухваленого під головуванням судді Юзькової О.Л., по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕККО", Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про захист прав споживача страхових послуг, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, на обґрунтування якого зазначила, що 01 грудня 2000 року уклала з ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО" договір добровільного страхування життя оформлений полісом страхування життя № 0013-0011, за умовами якого сторони погодили строк дії страхового захисту ОСОБА_1 з 01 грудня 2000 року 00:00 год. до 30 листопада 2015 року 24:00 год. щорічна страхова премія складає 300,00 доларів США, вигодонабувач у випадку дожиття - ОСОБА_1, а страхова сума еквівалента 4 431, 00 доларів США. Тобто, у випадку дожиття ОСОБА_1 до 01 грудня 2015 року ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО" мало виплатити ОСОБА_1 страхову суму.

16 жовтня 2015 року позивачка подала голові правління ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО" заяву про виплату страхової суми в зв'язку з закінченням терміну дії договору, однак відповідач ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО" не здійснив перерахування коштів на зазначений позивачем розрахунковий рахунок, тому 16 березня 2016 року позивачка звернулася із заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг щодо невиплати страхової суми.

Листами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг позивачку було повідомлено про призначення тимчасової адміністрації ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО" та відсторонення керівництва від управління фінансовою установою, а також повідомлено про те, що заява про виплату страхової суми від 16 жовтня 2015 року вважається заявою про виплату страхової суми за Законом України «Про страхування», а сплата страхової виплати (страхової суми) має здійснюватися за курсом НБУ на день, коли платіж підлягав до оплати відповідно до договору страхування.

Посилаючись на те, що станом на 03 квітня 2017 року ні ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО" ні Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг не виплатили страхову суму, позивачка просила стягнути солідарно з ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО" та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 130 755,67 грн., з яких: 106 113,97 грн. - сума основного зобов'язання, 16 129,32 грн. - інфляційні втрати, 4 256,19 грн. - три проценти річних, 4 256,19 грн. - неустойка (пеня). (т.1 а.с.1-14)

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО" на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 114 626,35 грн., з яких: страхова сума у розмірі 106 113,97 грн., 3 % річних у розмірі 4 256,19 грн., пеня у розмірі 4 256,19 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, а також стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО" в дохід держави судовий збір у розмірі 1146, 26 грн. (т.1 а.с.202-206)

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО" інфляційних втрат у сумі 16 129,32 грн., а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На обґрунтування скарги зазначила, що суд помилково не застосував положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, не врахував положень Закону України «Про страхування» і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та щодо солідарного стягнення заборгованості. (т.1 а.с.210-219)

Апеляційні скарги від інших осіб, які беруть участь у справі на вказане рішення суду не надходили.

Представник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг заперечував проти вимог позивачки, просив розглянути справу за його відсутності.(т. 1 а.с. 101-106, 191-196)

Зважаючи на положення п.8 ч.1 Розділу ХІІІПрикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІПрикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК Україниу редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_4 підтримав скаргу і просив її задовольнити.

Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Повідомлення ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО" повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата, заяв про зміни місця знаходження останній до суду не подавав. При цьому, за повідомленням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг від 01 листопада 2016 року № 2750 ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО" виключено з Державного реєстру фінансових установ, свідоцтво про реєстрацію вказаної фінансової установи анульовано.(т.1 а.с. 21-24, 244-248)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2000 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "ЕККО" було укладено договір добровільного страхування життя оформлений полісом страхування життя № 0013-0011, за умовами якого сторони погодили строк дії страхового захисту ОСОБА_1 з 01 грудня 2000 року 00:00 год. до 30 листопада 2015 року 24:00 год. щорічна страхова премія складає 300,00 доларів США, вигодонабувач у випадку дожиття - ОСОБА_1, а страхова сума еквівалента 4 431, 00 доларів США. (т.1 а.с.15-16)

16 жовтня 2015 року ОСОБА_1 подала голові правління ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО" заяву, в якій просила виплатити їй страхову суму у зв'язку із закінченням терміну дії договору добровільного страхування життя № 0013-0011, вказала банківські реквізити для перерахування коштів. (т.1 а.с.17)

Листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 04 травня 2016 року № 2765/13-12 позивачку було повідомлено, що 26 квітня 2016 року Нацкомфінпослуг прийнято рішення про застосування до ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО" заходів впливу у вигляді розпорядження №973 "Про відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕККО". (т.1 а.с.19-20)

Листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 14 листопада 2016 року № 9224/13-12 позивачку було повідомлено, що на виконання розпорядження №973 тимчасовим адміністратором 24 червня 2016 року надано консолідований звіт про здійснену роботу і згідно з додатком 2 до вказаного звіту, а саме реєстром кредиторів (страхувальників), ОСОБА_1 включено до списку осіб, перед якими ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО" має заборгованість за договором добровільного страхування життя від 01 грудня 2000 року № 0013-0011, а також повідомлено, що відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг від 01 листопада 2016 року № 2750 ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО" виключено з Державного реєстру фінансових установ, свідоцтво про реєстрацію фінансової установи анульовано. (т.1 а.с.21-24)

Згідно ч. 6 ст. 6 Закону України «Про страхування», страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування (ст. 18 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями ч. 3 ст. 9 Закону України «Про страхування»розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування.

Відповідно до ч. 4 ст.19 Закону України «Про страхування»грошові зобов'язання сторін по договорах страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільно конвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань.

Судом було встановлено і сторонами не заперечувалось, що застрахованою особою ОСОБА_1 були виконані всі умови договору добровільного страхування життя від 01 грудня 2000 року № 0013-0011, зокрема внесено оплату страхових платежів у повному обсязі.

При цьому, відповідачем ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО", як страховиком, не виконано належним чином зобов'язання за договором, не проведено виплату застрахованій особі страхової суми у зв'язку з закінченням терміну дії договору.

Враховуючи, що страхова компанія належним чином не виконала своїх зобов'язань за договором, суд першої інстанцій дійшов до правильного висновку про стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО" страхової суми в розмірі 106 113,97 грн., що за курсом НБУ на день, коли платіж підлягав до оплати (01 грудня 2015 року) складало 4431,00 доларів США (відповідно до договору страхування).

В цій частині та в частині стягнення із відповідача на користь позивачки 3 % річних у розмірі 4 256,19 грн., пені у розмірі 4 256,19 грн., рішення районного суду сторонами не оскаржувалось.

У частині другій статті 625 ЦК Українипередбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення»індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК Українищодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

При ухваленні судом рішення потрібно перерахувати суму боргу з іноземноївалюти на національну, урахувати офіційний курс гривні до іноземної валюти, установлений Національним банком України на день ухвалення судового рішення.

Відповідний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16.

Параграфом 4 (Валюта страхування) Правил добровільного страхування життя, затвердженого головою правління ЗАТ «ЕССО Страхування» 14 квітня 1999 року передбачено, що розміри страхових сум та страхових премій наводяться у цих правилах в доларах США (USD). Однак, сплата премії Страхувальником та страхові виплати Страховиком здійснюються в гривнях або в тій валюті, яка діє на території України. Перерахунки USD в гривні здійснюється за курсом НБУ на день, коли цей платіж підлягав до сплати відповідно до договору страхування.

У разі затримки платежів кожна зі сторін договору зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки, які ця сторона понесла через несвоєчасне здійснення платежу. Під такими збитками мається на увазі втрата відсотків від різниці між курсом USD за ставкою НБК на день, коли цей платіж підлягав сплаті за договором страхування та валютним курсом, що застосовувався при фактичному здійсненні платежу. (т.1 а.с.166-174)

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

У статті 192 ЦК України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 524 та ч. 1 ст. 533 ЦК України зобов'язання має бути виражене та виконане у грошовій одиниці України - гривні.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За таких обставин, оскільки умовами договору добровільного страхування життя від 01 грудня 2000 року № 0013-0011 сторони погодили виплату страхової суми еквівалентної 4 431,00 доларів США, колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції, що іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про страхування», однією із основних функцій національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг є здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками.

В свою чергу статтею 43 Закону України «Про страхування»передбачено, що уповноважений орган має право призначити проведення примусової санації страховика-резидента у разі невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками протягом трьох місяців.

Законом та договором добровільного страхування життя від 01 грудня 2000 року № 0013-0011 не передбачено обов'язку Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг солідарно відповідати за невиконання страховиком зобов'язання, тому колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що страхова виплата має бути стягнута з ПрАТ "Страхова компанія "ЕККО".

За таких обставин, рішення районного суду в оскаржуваній частині є законним і обґрунтованим, доводи скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність ухваленого судом рішення, тому з огляду на вимоги ст. 375 ЦПК України, колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 08 лютого 2018 року.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова