Постанова № 72120605, 06.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Провадження № 22ц/790/1232/18 Головуючий 1 інст. - Матвієвська Г.В.

Справа № 644/9177/16-ц Доповідач - Маміна О.В.

Категорія : сімейні

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Маміної О.В.

суддів Колтунової А.І., Кругової С.С.

при секретарі Сізоновій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 08 грудня 2017 року (головуючий суддя Матвієвська Г.В.),-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 08 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено. Здійснено поділ спільного майна подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_1 шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаної квартири, як частку в спільному майні подружжя. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права; вказує, що спірна квартира не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки він є покупцем квартири, придбав її за власні кошти, позивачка доходів на той момент не мала.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_1, придбана сторонами в період шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 грудня 2004 року по 16 червня 2010 року (а.с.13).

В період шлюбу 26 жовтня 2005 року, подружжя придбало спірну квартиру АДРЕСА_1 Покупцем за договором купівлі-продажу квартири зазначений відповідач ОСОБА_2 (а.с.14).

Після придбання квартири сторони разом вселились до спірної квартири, зареєструвались в ній разом із донькою, і користувались нею.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, яке були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належать їй, йому особисто.

Оскільки законом презюмується виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі, то обов'язок з доведення тієї обставини, що майно, придбане у шлюбі, є особистою власністю одного з подружжя, покладений на останнього.

Обґрунтовуючи свої доводи ОСОБА_2 посилався на те, що він придбав квартиру за власні кошти. Проте належних і допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем суду не надано.

Так відповідач посилався на те, що спірна квартира була придбана за його особисті кошти, а саме: кошти отримані за договором позики від 30.03.2005 року в сумі 60000 грн.; коштів, отриманих від продажу акцій підприємства, коштів від продажу 16.09.2005 року належного йому до шлюбу автомобіля , кошти, позичені ним у приватної особи.

Разом з тим, з наданої копії генеральної довіреності від 16.09.2005 року (а.с.70) вбачається, що ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатись, слідкувати за технічним станом, проводити поточний ремонт та інші належним позивачу автомобілем OPEL Veсtra, випуску 1993 року. Вказана довіреність видана строком на три роки. Даних про те, що вказаний автомобіль 16.09.2005 р. був проданий та за його продаж отримані кошти матеріали справи не містять.

З договору позики від 30.03.2005 року (а.с. 71) вбачається, що ОСОБА_2 за місцем його роботи було надано позику для придбання житла в розмірі 60000 грн. строком до 31.03.2010 року. З довідки від 14.08.2009 року (а.с. 72) вбачається, що станом на 01.08.2009 року непогашеним залишалось лише 8000 грн. Як пояснив у судовому засіданні відповідач, позику він погашав із своєї заробітної плати.

З документів, наданих ПАТ „Укрсоцбанк" вбачається, що в період з 2005 року, тобто в період шлюбу із позивачкою, на ім'я ОСОБА_2 було відкрито поточні рахунки (депозити).

Відповідно до частин 2, 3 ст. 61 СК України ( в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну установу). Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім"ї , то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності.

Таким чином, відповідно до вимог зазначеної норми кошти отримані за договором позики від 30.03.2005 року та відсотки за депозитом є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки були одержані в період шлюбу внаслідок укладення ОСОБА_2 договору в інтересах сім"ї. Крім того повернення позики відбувалось під час шлюбу із заробітної плати відповідача, яка є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Даних про отримання грошових коштів відповідачем від продажу належних йому акцій та внаслідок позики у приватної особи матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Належних і допустимих доказів того, що спірну квартиру було придбано за рахунок особистих коштів відповідач суду не надав.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що квартира АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю подружжя, і підлягає поділу, при цьому частки кожного із подружжя є рівними.

Висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.

Доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 08 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

А.І. Колтунова

Повний текст судового рішення виготовлено 08.02.2018 року.