Постанова № 72120571, 06.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06» лютого 2018 року

м. Харків

справа № 646/3988/17-ц

провадження № 22ц/790/528/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя - доповідач),

суддів - Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідач - ОСОБА_1, представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2017 року в складі судді Теслікової І. І.,

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування свого позову посилався на те, що 16 серпня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 819/3-28/7-195, відповідно до умов якого банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 16750,00 швейцарських франків.

Зазначив, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 травня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 за кредитним договором № 819/3-28/7-195 заборгованість в розмірі 66414,99 грн., з яких заборгованість за кредитом 6677,61 швейцарських франків, що еквівалентно 58153,91 грн., заборгованість за відсотками 386,37 швейцарських франків, що еквівалентно 3363,80 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту 519,34 швейцарських франків, що еквівалентно 4521,54 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків 43,16 швейцарських франків, що еквівалентно 375,74 грн.

Вказав, що ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 02 березня 2017 року має прострочену заборгованість, а саме заборгованість за відсотками в розмірі 426,30 швейцарських франків, пеню за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 71,24 швейцарських франків.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 497,54 швейцарських франків, а саме заборгованість за відсотками 426,30 швейцарських франків, пеню за несвоєчасне повернення відсотків 71,24 швейцарських франків; стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» витрати по сплаті судового збору у сумі 1600,00 грн.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 497,54 швейцарських франків, що еквівалентно 13626,68 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

При цьому посилалася на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що нею за рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 травня 2014 року сплачено заборгованість в повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було своєчасно виконано зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за відсотками та пенею.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 травня 2014 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 16 серпня 2007 року в розмірі 66414,99 грн. та 664,14 грн. судового збору.

Із копії квитанцій №FJB1502981900025 та №FJB1502981900026 вбачається, що вказані суми сплачено ОСОБА_1 29 січня 2015 року.

Посилання ОСОБА_1 на те, що оскільки вона погасила заборгованість за кредитом в повному обсязі, у зв'язку з чим припинено договір застави транспортного засобу та закінчено виконавче провадження, тому в задоволенні позову банку необхідно відмовити є безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається з пункту 7.3 кредитного договору №819/3-28/7-195, укладеного 16 серпня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Зобов'язання за вказаним кредитним договором виконано ОСОБА_1 29 січня 2015 року.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник підтвердили, що ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором своєчасно не сплатила.

Із матеріалів справи вбачається, що за період з моменту ухвалення рішення суду до повного погашення заборгованості за кредитним договором сума процентів склала 426,30 швейцарських франків, пеня за несвоєчасне повернення процентів - 71,24 швейцарських франків.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року та 25 травня 2016 року.

Таким чином, ухвалення рішення суду про стягнення грошової суми за договором позики за змістом частини третьої статті 1049 ЦК України не припиняє обов'язку позичальника сплатити проценти за користування грошима, передбачені статтею 1048 цього Кодексу; більш того, проценти за позикою підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Враховуючи, що рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 травня 2014 року виконано ОСОБА_1 лише 29 січня 2015 року, з відповідача на користь банку підлягає стягненню прострочена заборгованість за відсотками та пеня за несвоєчасне повернення відсотків у гривневому еквіваленті.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення. Доводи апеляційної скарги зведені до посилань на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким суд надав відповідну правову оцінку.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст. 375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії

Повний текст постанови складено 08 лютого 2018 року.