Постанова № 72119898, 06.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.

суддів: Бровченка І.О.,

Кіся П.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Харкові апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2017 року, головуючого першої інстанції Клименко А.М. по справі № 644/6872/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування зазначено, що 19 березня 2013 року сторони уклали кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав у позивача кредит в розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, і зобов'язався його повертати щомісячно частинами, а також сплачувати відсотки і комісію за користування кредитом.

Своїх зобов'язань за договором відповідач не виконує, в зв'язку з чим станом на 31 травня 2016 року за ним виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 30347,57 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 4052,53 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 21523,73 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 2850,00 грн., фіксованої частини штрафу в сумі 500,00 грн., процентної складової штрафу в сумі 1421,31 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по справі в розмірі 1378,00 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 березня 2013 року у загальному розмірі 28497,57 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4052,53 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 21523,73 грн., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 1000,00 грн., штрафів у розмірі 500,00 грн. і 1421,31 грн., а також судові витрати у сумі 1378,00 грн., а всього стягнути 29875,57 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Посилається на те, що вона лише заповнила анкету-заяву та додала до неї свої документи у копіях, але відповіді на неї не отримала. Банком надані розрахунки за невідомою платіжною карткою.

Таким чином, вважає, що підписання договору не відбулося, договір між сторонами укладено не було.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з виниклої заборгованості відповідача, яка підлягає стягненню.

Судова колегія погоджується з таким висновком частково.

З матеріалів справи вбачається, що 19 березня 2013 року позивач та відповідач уклали кредитний договір № б/н, відповідно до якого останній отримав у позивача кредит в розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом і зобов'язався його повернути та сплатити відсотки і комісію за користування кредитними коштами.

Своїх зобов'язань за договором відповідач не виконує, в зв'язку з чим станом на 31 травня 2016 року за ним виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 30347,57 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 4052,53 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 21523,73 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 2850,00 грн., фіксованої частини штрафу в сумі 500,00 грн., процентної складової штрафу в сумі 1421,31 грн.

Анкетою-заявою на отримання кредиту підтверджено, що позичальник ознайомлений з наявними формами кредитування, умовами отримання та користування кредитом, тарифами банку та проінформований про переваги та недоліки вказаної кредитної схеми (а.с. 7).

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

ОСОБА_2 погодилась з умовами кредитного договору, скріпив його своїм підписом та вчинив дії на виконання їх умов, отримавши від банку суму кредиту яку повинна повернути банку на умовах, визначених у кредитному договорі.

Посилання відповідача на те, що кредитний договір не було оформлено, не можна взяти до уваги, оскільки це спростовується наступними доказами: копія анкети - заяви відповідача № б/н від 19 березня 2013 року, відповідно до якої вона отримала у позивача кредитні кошти в сумі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 7); видана позивачем довідка, згідно якої ОСОБА_2 отримала картку № НОМЕР_2, яка мала термін дії до останнього дня листопада 2016 року (а.с. 96); роздруківка фотознімку з зображенням відповідача, який тримає у руці видану йому позивачем кредитну картку; виписка про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_2 за період з 27.01.2012 року до 27.02.2017 року, з якої вбачається, що відповідач неодноразово використовувала платіжну картку № НОМЕР_2 для здійснення платежів, зняття готівкових грошових коштів зі свого карткового рахунку, а також через термінали самообслуговування неодноразово погашала заборгованість перед банком, яка виникала внаслідок здійснення цих операцій (а.с. 99 - 102); розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором № б/н від 19 березня 2013 року.

Таким чином, договір, укладений між сторонами є договором приєднання, укладеним в порядку передбаченим ст. 634 ЦК України.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що заборгованість відповідача за пенею та комісією за період з 31 серпня 2015 року по час звернення позивача з позовом до суду - 23 серпня 2016 року загалом становить 1000 грн. (а.с. 6), у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Розрахунком, наданим ПАТ КБ «ПриватБанк», визначено, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № б/н від 19 березня 2013 року становить 30347,57 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 4052,53 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 21523,73 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 2850,00 грн., фіксованої частини штрафу в сумі 500,00 грн., процентної складової штрафу в сумі 1421,31 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач щоденно нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв'язку з тим, що порушенням позичальником будь-якого грошового зобов'язання на строк понад 30 днів, що змушує позивача звернутись до суду з позовом, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку пеня.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. № 6-2003цс15.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності і їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором протирічить положенням, закріпленим у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, то вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_2, штрафу, а саме: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1421,31грн. - штраф (процентна складова), що зазначені у розрахунку як складові заборгованості, не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а норми матеріального права застосовані неправильно, оскаржуване рішення підлягає зміні згідно приписів п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2017 року змінити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНО КПП: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 березня 2013 року у загальному розмірі 26576,26 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4052,53 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 21523,73 грн., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 1000,00 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.02.2018 року.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді - І.О. Бровченко

П.В. Кісь