Рішення № 72119560, 08.02.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3272/17

Провадження № 2/639/193/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Гаврилюк С.М.

при секретарі судового засідання – Макушенко Т.В.,

за участю представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про визнання відмови у виплаті страхового відшкодування неправомірною,

встановив:

ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_4, яка діє на підставі ордеру, звернулася до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», в якому просить суд визнати неправомірною відмову у відшкодуванні шкоди, завданої позивачеві ОСОБА_2 в особі її законного представника ОСОБА_3 внаслідок смерті ОСОБА_5 (батька), заподіяної у ході дорожньо-транспортної події джерелом підвищеної небезпеки – транспортним засобом ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_1; покласти компенсацію витрат на правову допомогу у сумі 4800 грн на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.10.2015 у місті Харкові на проспекті 50 років ВЛКСМ в районі будинку 182-Г автомобіль НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Внаслідок отриманих у результаті вказаної ДТП тілесних ушкоджень ОСОБА_5 30.10.2015 помер.

На дату вказаних обставин ОСОБА_5 мав на утримані малолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також двох батьків, що досягли пенсійного віку - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5

22.12.2016 представником позивача ОСОБА_3 подано на адресу страховика - ПрАТ «Київський страховий дім» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву на виплату страхового відшкодування.

Підставою для звернення саме ОСОБА_3,як вказує позивач, є те, що вказана особа є законним представником (матір’ю) малолітньої доньки загиблого ОСОБА_2, яка перебувала на його утриманні та має право на відшкодування часток моральної шкоди та шкоди, заподіяної у зв'язку зі смертю потерпілого (втратою годувальника).

17.03.2017 позивачем було отримано повідомлення відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Однак, позивач не погоджується з такими діями відповідача щодо відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки така відмова повністю суперечить вимогам чинного законодавства України.

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

01.09.2017 ухвалою суду задоволено клопотання відповідача щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні 28.11.2017 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Після оголошеної у судовому засіданні перерви, представником позивача надано до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні в режимі відеоконференціїї позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення. Крім того, відповідачем надано письмові заперечення, згідно яких Страхова компанія вважає позовні вимоги безпідставними, такими, що не грунтуються на нормах матеріального права та не доведеними належними та допустимими доказами, оскільки підстави та обов’язок щодо здійснення виплат у страховика виникають виключно з підстав та в порядку передбаченому ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого лише у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. Страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності. Оскільки в діянні страхувальника ОСОБА_6, відповідно до постанови слідчого, відсутні порушення ПДР України, які з технічної точки зору знаходились би в причинному зв'язку з настанням наслідків пригоди, яка мала місце 23.10.2015. Цивільно-правова відповідальність не настає за відсутності складу правопорушення, оскільки саме склад цивільного правопорушення є тим юридичним фактом, який породжує правовідносини між правопорушником і потерпілим, створює певні претензії потерпілого та обов’язки порушника відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними діями.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позову та заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що батьками малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (том 1, а.с. 13).

Зі свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_5 помер 30.10.2015 (том 1, а.с. 12).

22.10.2015 близько 17 год. 20 хв. в м. Харкові на пр. 50 років ВЛКСМ в районі будинку № 182-Г мав місце наїзд автомобілем НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6 на пішохода ОСОБА_5, який від отриманих тілесних пошкоджень помер.

Згідно висновку автотехнічної експертизи в діях водія ОСОБА_6 відсутні порушення Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходились би в причинному зв'язку з настанням наслідків даної пригоди, що відображено в постанові про закриття кримінального провадження від 29.02.2016 (том 1, а.с. 65-66).

12.12.2016 представник ОСОБА_3 – ОСОБА_10, який діє на підставі довіреності (том 2, а.с. 51), звернувся до відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої ОСОБА_5 отримав тілесні пошкодження, від яких помер 30.10.2015 (том 1, а.с. 10), а також із заявою на виплату страхового відшкодування, пов'язаного із заподіяною моральною шкодою та зі смертю потерпілого, що належить утриманцю (неповнолітній донці) загиблого (том 1, а.с. 9).

Як вбачається із листа ПрАТ «Київський страховий дім» від 17.03.2017 за вих. № 636, відповідачем відмовлено у виплаті страхового відшкодування (том 1, а.с. 11).

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.

Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_6 була застрахована ПрАТ «Київський страховий дім», що не заперечувалось та визнано відповідачем, а також зазначено останнім особисто у листі про відмову у виплаті страхового відшкодування.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно п. 27.3 cт. 27 вказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам та дітям. Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами.

Таким чином, з ПрАТ «Київський страховий дім» підлягає стягненню страхове відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_2, в інтересах якої діє її мати ОСОБА_3, смертю її батька, в межах встановленого законом розміру.

Відповідно до ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Донька померлого ОСОБА_5 – ОСОБА_2 є малолітньою та відповідно має право на відшкодування шкоди у зв’язку із втратою годувальника.

Відповідно до ч. 2 cт. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Доводи представника відповідача про те, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок його умислу, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги від 21.09.2016, сума вартості послуг за яким становить 4800 грн (том 1, а.с. 16-17).

Згідно вимог ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Виходячи з ч. 3 вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно матеріалів справи, акту виконаних робіт, ОСОБА_3 надана правнича допомога адвоката у вигляді консультації, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи; опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини між позивачем та відповідачем; формування правової позиції по веденню справи; формування переліку необхідних доказів для підтвердження позовних вимог; правовий аналіз наявних доказів, підготовка, написання та надсилання позовної заяви в суд, що в загальному розмірі склало 4800,00 грн (том 1, а.с. 19), які сплачені ОСОБА_3, згідно з рахунком-фактурою № 03-05/02 від 03.05.2017 (том 1, а.с. 20).

Аналізуючи наведені обставини, досліджені докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо задоволення вимог позивача та визнання неправомірною відмову ПрАТ «Київський страховий дім» у відшкодуванні шкоди, заподіяної ОСОБА_2 в особі її законного представника ОСОБА_3 внаслідок смерті годувальника (батька) - ОСОБА_5, заподіяної у ході дорожньо-транспортної пригоди джерелом підвищеної небезпеки – транспортним засобом ВАЗ 21101, державний номерний знак НОМЕР_1, а також стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 4800 грн.

Відповідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 8, 11, 16, 22, 23, 192, 524, 533, 536, 625, 627-629, 632, 901, 903, 1048, 1167, 1212-1214 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про визнання відмови у виплаті страхового відшкодування неправомірною – задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» у відшкодуванні шкоди, заподіяної ОСОБА_2 в особі її законного представника ОСОБА_3 внаслідок смерті годувальника (батька) - ОСОБА_5, заподіяної у ході дорожньо-транспортної пригоди джерелом підвищеної небезпеки – транспортним засобом ВАЗ 21101, державний номерний знак НОМЕР_1.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (код ЄДРПОУ 25201716), адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, на користь ОСОБА_11 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4), зареєстрована за адресою: м. Харків, Григорівське шосеАДРЕСА_1, витрати на правничу допомогу у розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (код ЄДРПОУ 25201716), адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, на користь держави (отримувач коштів – ГУК у м. Києві, код за ЄДРПОУ – 37993783, банк отримувача – Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача – 820019, рахунок отримувача – 31215256700001, код класифікації доходів бюджету – 22030106) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подано апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 08.02.2018.

Суддя С. М. Гаврилюк