Вирок № 72118458, 09.02.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2635/17

Номер провадження 1-кп/623/63/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Бєссонової Т.Д.

за участю: секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Павленко М.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, звільненого (демобілізованого) в запас 06.09.2017 згідно наказу командира військової частини від 06.09.2017, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП: НОМЕР_1, контактний телефон: 050-93-46-192,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

встановив:

03 жовтня 2017 року близько 17-00 години ОСОБА_1, знаходячись поблизу продуктового магазину по вул. Європейській, 95/1 в м. Ізюм Харківської області, в ході конфлікту з ОСОБА_2, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою умисного заподіяння тілесних ушкоджень, наніс один удар долонею руки в область правої вушної раковини та один удар ногою в область підборіддя та горла останнього, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді садна на лобі, на правій вушній раковині, синців на шиї, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 351-ІЗ/17 від 19.10.2017 відносяться до легких тілесних ушкоджень, та тупої травми шиї у вигляді забиття хрящів гортані і петехіальних крововиливів на шкіру під оболонками очей, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 351-ІЗ/17 від 19.10.2017 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Таким чином, своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, тобто заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у вчинені злочину визнав, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював,у скоєному розкаявся.

Потерпілій ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1 не має.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень та задовольнити цивільний позов в інтересах держави в особі Ізюмської ЦМЛ про стягнення з обвинуваченого

ОСОБА_1 витрат, затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 2126 грн. 67 коп.

Враховуючи, що обвинувачений визнав себе винним у вчинені злочину, йому роз'яснені наслідки вимог ч.3 ст.349 КПК України, інші учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчинені злочину та кваліфікує його дії за ч.2 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, судом визнається щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено.

Як особистість, ОСОБА_1 є громадянином України, має постійне місце проживання, за яким характеризується формально задовільно, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, одружений, не працює, який згідно довідки Ізюмського ОМВК на обліку в Ізюмському ОМВК не перебуває, строкову службу не проходив, значиться знятим з військового обліку за ст.37 п.6 пп6 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», як раніше засуджений за тяжкий злочин, однак згідно даних військового квитка 15.05.2016 року прийняв військову присягу, а 30 квітня 2016 року зарахований на військову службу за контрактом та звільнений (демобілізований) в запас 06.09.2017 згідно наказу командира військової частини від 06.09.2017 за пп. «и» у зв’язку з систематичним невиконанням умов контракту, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості, довідка з військкомату, військовий квиток та свідчення самого обвинуваченого ОСОБА_1 (а.с.29 -52, 54-58).

Згідно ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства.

Призначаючи покарання, у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за законом віднесений до категорії злочину невеликої тяжкості, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також при призначенні покарання суд враховує вимоги ст.50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до злочину невеликої тяжкості.

Виходячи із вказаних вимог закону при призначенні покарання, суд виходить з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення і запобігання скоєнню нових злочинів, особу підсудного, його ставлення до скоєного злочину, вважає, що йому слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини за яким вчинений злочин, особу винного, наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, і вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції встановленої ч.2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

Розглянувши цивільний позов прокурора, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У відповідності до ч.1 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони на лікування потерпілого від цього злочину.

Частина 3 цієї статті встановлює, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров"я, що є у державній власності, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1997 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину» визначено, що витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно п. 7 Постанови визначено що у кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду.

Натомість одним з прав потерпілого за приписами ст. 56 КПК України є правом на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Прокурором на підтвердження понесених державою витрат на стаціонарне лікування потерпілого надано довідку з Ізюмської центральної міської лікарні від 26.10.2017 року на суму 2126,67 грн. про витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2, який перебував на лікуванні з 03.10.2017 року по 09.10.2017 року.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ №545 від 16.07.1993р. сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши надану прокурором довідку, суд задовольняє цивільний позов прокурора про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 на суму в розмірі 2126,67 грн. в повному обсязі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної не обирати.

Судові витрати, речові докази по справі - відсутні.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 349, 370, 371, 374 КПК України 129, 349, 370, 374 КПК України ст.ст. 12, 81 ЦПК України, ст.ст. 23, 1177, 1206 ЦК України, п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ №545 від 16.07.1993р., п.п.3, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1997 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину» суд,-

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у видіштрафу в розмірі 50 (п’ятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні та потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП: НОМЕР_1, контактний телефон: 050-93-46-192 на користь держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні (р/р 31554260148516 у ГУ ДКСУ в Харківській області, МФО 851011, КОД 02003304) в сумі 2126 (дві тисячі сто двадцять шість) гривень 67 копійок.

Судові витрати, речові докази по справі відсутні.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т.Д. Бєссонова