Постанова № 72117302, 08.02.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/9709/17 Провадження № 22-ц/795/190/2018 Головуючий у I інстанції - Коверзнев В. О. Доповідач - Тагієв С. Р.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді ТАГІЄВА С.Р.,

суддів: БЕЧКА Є.М., СТРАШНОГО М.М.,

із секретарем Покладом Д.В.,

за участю - заявника ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 грудня 2017 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_4 з початку 2012 року і до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Свої вимоги заявник обґрунтувала необхідністю звернутись до Управління пенсійного фонду України для отримання пенсії по втраті годувальника за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 грудня 2017 року у задоволенні даної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вважає, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив наявні у справі докази та дав їм невірну оцінку. На думку ОСОБА_2, суд першої інстанції не врахував, що заявниця фактично перебувала на утриманні свого цивільного чоловіка, а отримання нею власної пенсії не позбавляє її права перейти на пенсію по втраті годувальника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що від встановлення факту проживання однією сім'єю не залежить виникнення у заявниці права на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а доказів перебування на утриманні протягом визначеного заявницею періоду остання суду не надала.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду і вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 певний час перебували в зареєстрованому шлюбі та мають спільного сина. ОСОБА_5 був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом І групи, отримував пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків (а.с.8, 73-74). Через погіршення сімейних стосунків подружжя розлучилося, однак з початку 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відновили сімейні стосунки та жили разом без реєстрації шлюбу у с. Вознесенське, Чернігівського району, Чернігівської області аж до смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, ОСОБА_2 здійснювала догляд за хворим чоловіком. Дані факти підтверджуються Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (а.с.7), довідкою Вознесенської сільської ради (а.с.9), довідкою Чернігівської центральної районної лікарні, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

З 2013 року ОСОБА_2 є пенсіонеркою, її пенсія станом на дату смерті ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) складала 1311,15 грн. на місяць, що підтверджується довідкою Чернігівського об'єднаного управління ПФУ (Деснянський район м. Чернігова) (а.с. 11). Пенсія ОСОБА_4 за його життя значно перевищувала дохід заявника, та за даними Пенсійного фонду складала 7139 грн.

Встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу заявник ОСОБА_2 пов'язує з її бажанням перейти на пенсію покійного чоловіка у зв'язку з втратою годувальника.

Листом Головного управління ПФУ в Чернігівській області області від 23 листопада 2017 року повідомлено про те, що ОСОБА_2 не має права на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, оскільки таке право має дружина годувальника, статус якої надає лише наявність свідоцтва про шлюб (а.с.24).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу та перебування фізичної особи на утриманні. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, встановлення фактів перебування фізичної особи на утриманні та встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у порядку окремого провадження можливе лише за умови настання певних юридичних наслідків у випадках, передбачених нормативно-правовими актами. Так, зокрема, згідно ст. 74 та 91 СК України встановлення таких фактів впливає відповідно на майнові права таких осіб та виникнення права на утримання відповідно до ст. 75 СК України, а згідно ст.1264 ЦК України надає право на спадкування за законом у четверту чергу.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, встановлення факту, що має юридичне значення, можливе, якщо він тягне за собою певні юридичні наслідки, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, а також якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію по втраті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім'ї, зокрема, вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю.

Згідно ст. 31 цього Закону члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до ст.36 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму ОСОБА_9 (Революції Гідності), -незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Пунктами 1, 3 частини 2, частиною 3 статті 36 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а також чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Зі змісту цих норм убачається, що перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, є вичерпним. Він не містить переліку ознак, згідно з якими до непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім'ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов'язків.

Поняття «чоловік» та «дружина», ужиті в Законах України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позначають одного з подружжя, та мають інший правовий зміст, ніж поняття «чоловік» і «жінка», вживаних у ст. 315 ЦПК України, яка визначає встановлення фактів, що мають юридичне значення. За частиною першою статті 21 СК України подружжя (чоловік та дружина) утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 36 СК України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до частини другої статті 21 СК України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

У розумінні пункту 1 частини другої ст. 36 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали однією сім'єю без шлюбу, не є подружжям, а тому той, хто залишився жити, не набуває права на призначення йому пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника.

Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Виходячи з аналізу зазначених норм права в сфері пенсійного забезпечення, законом не передбачено права на перехід на пенсію по втраті годувальника чоловіка або жінки, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, на час смерті ОСОБА_4 отримувала пенсію, яка перевищувала прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність. Нею не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що вона перебувала на утриманні померлого.

На даний час заявниця також отримує пенсію у розмірі 1622,37 грн., тому відсутні підстави стверджувати, що зі смертю ОСОБА_4 вона втратила джерело засобів до існування.

Враховуючи викладене, факт, який просить встановити ОСОБА_2, з врахуванням вимог чинного законодавства, не може тягти за собою правових наслідків у вигляді можливості переходу заявника на пенсію по втраті годувальника, оскільки заявниця не відноситься до кола осіб, що мають право на отримання такої пенсії.

Сам по собі факт отримання ОСОБА_2 доходу меншого, ніж був у ОСОБА_4, не є підставою для задоволення вимог.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів не приймаються до уваги як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, не підтверджені належними доказами та не спростовують мотивованих висновків суду першої інстанції.

За змістом ст.ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Повна постанова складена 09.02.2018 р.

Головуючий:Судді: