Ухвала суду № 72116223, 07.02.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/661/16-к Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 11-кп/783/1189/17 Доповідач: Ревер В. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Ревера В.В.

суддів Урдюк Т.М., Стельмаха І.О.

секретаря Мазур-Іванько Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №461/661/16-к про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України, з участю

прокурора Свореня І.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Галицького районного суду м.Львова від 17 травня 2017 року,

встановила:

цим вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, раніше неодноразово судимого: останній раз 23.03.2017 року вироком Залізничного районного суду м. Львова за ч.2 ст.185 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді 2 років 2 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді 2 років 3 місяців позбавлення волі.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 23 грудня 2015 року о 20.00 год., перебуваючи в приміщенні кафе «Цісар» по вул. Городоцькій, 65 у м. Львові, маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, таємно викрав у ОСОБА_3 жіночу сумку коричневого кольору, вартістю 2000 грн., в якій знаходилися фотоапарат марки «Nikon Coolpix L110» чорного кольору, вартістю 2298,03 грн., плеєр марки «Transecend» білого кольору, об’ємом 8 ГБ, вартістю 701,97 грн. та банківська картка «ПриватБанк», чим завдав ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 5000 грн.

На даний вирок обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок, зменшити термін покарання до мінімального, згідно вимог Кримінального кодексу України.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що обираючи вид та міру покарання Галицький районний суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, також те, що він неодноразово судимий, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, скарг за місцем проживання не надходило.

Однак не врахував те, що обтяжуючих покарання обставин не встановлено. Тому просить колегію суддів взяти до уваги пом’якшуючі обставини: сприяння у розкритті злочину, щире каяття, те, що має на утриманні двох малолітніх та одну неповнолітню дитину і хвору матір.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та виступ захисника ОСОБА_2 на підтримання вимог апеляційної скарги, думку прокурора Свореня І.М. про безпідставність такої та залишення без зміни вироку суду, обговоривши наведені доводи та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Так висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.185 КК України, не оспорюється.

Покарання ОСОБА_1 призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, яке відповідає характеру тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і даним про його особу, який під час звільнення від відбування покарання, протягом іспитового строку, повторно, вчинив умисний злочин.

Покликання в апеляційній скарзі, як на підставу для зміни вироку в частині покарання на обставини, які пом’якшують покарання, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі вже були враховані судом першої інстанції.

Таким чином призначене ОСОБА_1 остаточне покарання у виді двох років трьох місяців позбавлення волі, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для пом’якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, про що порушується питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, а тому скарга в цій частині до задоволення не підлягає.

Разом з тим суд першої інстанції при прийнятті рішення допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 409 КПК України є підставою для зміни судового рішення.

Так резолютивна частина постановленого по справі вироку не відповідає вимогам п.2 ч.4 ст. 374 КПК України. В такому при визначенні остаточного покарання ОСОБА_1 на підставі ч.4 ст.70 КК України не вказано покарання, які підлягають складанню за сукупністю злочинів та вироки, якими ці покарання призначені. Поряд з цим не визначено початок строку покарання.

Ці порушення вимог законодавства слід усунути змінивши вирок у цій частині, визначивши початок строку відбування покарання 23 січня 2017 року, тобто з дня фактичного затримання ОСОБА_1В.(а.с.130) та вказати, що остаточне покарання за сукупністю злочинів визначено на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Залізничного районного суду м.Львова від 23 березня 2017 року.

Оскільки вирок змінюється, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

При цьому подане обвинуваченим в судовому засіданні клопотання про звільнення від відбування покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році» до задоволення не підлягає. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження інкриміноване кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинив під час іспитового строку, встановленого вироком Галицького районного суду м.Львова від 25.09.2015 року, яким він був засуджений за ч.2 ст.185 КК України на два роки позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України.

Відповідно до п. «а» ст.9 Закону України «Про амністію в 2016 році», амністія не застосовується до осіб, які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин. Оскільки ОСОБА_1 не відбувши покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 25.09.2015 року знову вчинив умисний злочин передбачений ч.2 ст.185 КК України, до нього не може бути застосовано положення Закону України «Про амністію в 2016 році».

Поряд з цим до ОСОБА_1 слід застосувати положення ч.5 ст.72 КК України в редакції, яка діяла на час його затримання та перебування в місцях попереднього ув’язнення, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, з 23 січня 2017 року по день набрання вироком суду законної сили, тобто до 07 лютого 2018 року.

В решті вирок суду слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задоволити частково.

Вирок Галицького районного суду м.Львова від 17 травня 2017 року відносно ОСОБА_1 – змінити.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Залізничного районного суду м.Львова від 23 березня 2017 року, призначити остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів - два роки три місяці позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 23 січня 2017 року, тобто з дня фактичного затримання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_1 у строк покарання зарахувати строк попереднього ув’язнення з 23 січня 2017 року по 07 лютого 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6