Постанова № 72114042, 09.02.2018, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/76/18

Провадження № 3/553/145/2018

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09.02.2018м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Новака Ю.Д.,

при секретарі – Каленіченко В.О.,

розглянувши матеріали, які надійшли з ГУ ДФС у Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, працюючої головним бухгалтером ТОВ "Полтава ОСОБА_2", зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, -

за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

29.12.2017 року при проведенні ГУ ДФС у Полтавській області камеральної перевірки ТОВ "Полтава ОСОБА_2" з питання своєчасності подання податкової декларації з транспортного податку за 2017 рік, встановлено несвоєчасне подання податкової декларації з транспортного податку за 2017 рік з граничним терміном подання 03.12.2017 року, фактично подано – 20.12.2017 року.

Вказаними діями ОСОБА_1 як головний бухгалтер ТОВ «Полтава ОСОБА_2» допустила порушення пп. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 Податкового Кодексу України, за що передбачена адміністративна відповідальність.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнала, та пояснила, що не вчасно подала податкову декларацію, оскільки змінився порядок її подачі та обставини, ані ж були раніше.

Суд, заслухавши пояснення притягуємої, дослідивши матеріали адміністративної справи, докази наявні в ній та оцінивши їх в сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За умовами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

При цьому, в силу положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого, висунутого проти нього, кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.3 Конституції України).

У відповідності зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року (далі - ЄСПЛ ), не тільки Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), але й, практика ЄСПЛ застосовується судами України як джерело права, та має більшу юридичну силу ніж норми КПК України, оскільки згідно ст.19 Закону, законодавчий орган держави (орган представництва) має здійснювати експертизу та перевірку чинних законів і підзаконних актів на відповідність Конвенції та практиці ЄСПЛ.

На підставі ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

Аналізуючи докази, які знаходяться в матеріалах справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч.1 КУпАП, доведена. Також суд вважає, що при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, інспектор ДПІ діяв у відповідності до своїх повноважень та способу, передбачених чинним законодавством, тому протокол про адміністративне правопорушення визнається судом допустимим доказом відповідно до вимог ст.251 КУпАП, як і інші докази, досліджені судом, зокрема, акт про результати камеральної перевірки податкової звітності, які об’єктивно узгоджуються між собою та іншими матеріалами справи та підтверджують факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 передбаченого ст. 163-1 ч.1 КУпАП, та які були підставою відповідно до встановленого порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дані, які б вказували на його сумнівність чи недостовірність в матеріалах справи відсутні. Докази в матеріалах справи є послідовними та несуперечливими, повністю дослідженими судом в судовому засіданні, що спростовує твердження ОСОБА_1 щодо їх формальності та неповноти. Дані докази об»єктивно узгоджуються між собою та не протирічать одне одному. За таких обставин висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення передбаченого ч.1 ст. 163-1 КпАП України належним чином обгрунтований сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, об"єктивність яких сумнівів не викликає.

Інші доводи ОСОБА_1, наведені в обґрунтування відсутності складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП в її діях, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки носять оціночний характер, не узгоджуються з іншими доказами, зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні, суперечать фактичним обставинам, нічим не підтверджуються та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, й розцінюються судом як спосіб захисту та уникнення від відповідальності.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується: Актом про результати камеральної перевірки податкової звітності № 8267/16-31-12-06-12/40793789 від 29.12.2017 року (а.с. 1-2), протоколом про адміністративне правопорушення № 15 від 05.01.2018 року.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

При визначенні виду та міри адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд враховує суспільно- небезпечний характер вчиненого останньою правопорушення, особу правопорушниці, ступінь її вини та майновий стан, а також той факт, що вину у вчиненні правопорушення вона не визнала, відповідних висновків не зробила.

Враховуючи викладене, дані про особу порушниці, конкретні обставини вчиненого правопорушення, суд вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Крім того, згідно Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI з порушниці на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі, встановленому ст. 4 вказаного Закону.

Керуючись ст.ст. 24, 163-1 ч.1, 221 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 352 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_3