Ухвала суду № 72113644, 08.02.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1277/18

Провадженн №1кс/308/668/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., прокурора Дочинець В.І, слідчого Гаврилюк В.В.., підозрюваного ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12017070030003440 – старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_2 погоджене прокурором, про обрання відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, офіційно непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно ст. 89 КК України такого, що вважається не судимий, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.146 КК України,

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів клопотання, слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження за №12017070030003440 від 10.12.2017, в якому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець с. Буковець, 38 Воловецького району Закарпатської області, громадянин України, непрацюючий, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно ст. 89 КК України такий, що вважається не судимий, обґрунтовано підозрюється у викраденні та незаконному позбавленні волі людини, вчинених організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1, приблизно влітку 2017 року, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи незаконність та протиправність своїх дій, вступив в організовану ОСОБА_3 стійку злочинну групу, з метою незаконного збагачення та самоутвердження в кримінальному оточенні ОСОБА_3, шляхом вчинення на території Закарпатської області злочинів проти власності, волі, честі та гідності особи та інших злочинів, до складу якої увійшли разом з ним як виконавці ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8.

9 грудня 2017 року в період часу з 16:09 по 16:55 ОСОБА_3 знаходився разом із групою невстановлених осіб в барі-клубі «Маямі» по вул. Собранецькій, 72 в м.Ужгороді, де між ним виник словесний конфлікт із ОСОБА_9, який знаходився у вказаному закладі разом із своїми знайомими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 На думку ОСОБА_3 його образив ОСОБА_9 тим, що не хотів визнати його кримінальним авторитетом, а тому в ОСОБА_3 виникли наміри з’ясувати стосунки пізніше.

У зв’язку із наведеним, ОСОБА_3 отримав від невстановлених осіб інформацію про приблизне місце проживання ОСОБА_10 в одній із квартир багатоквартирного будинку по вул. Харківській в м. Ужгороді, помилково вважаючи його братом ОСОБА_9, та після 16:55 год. 09.12.2017 спланував вчинення викрадення ОСОБА_10 і незаконного позбавлення його волі з метою отримання від нього відомостей про місце знаходження ОСОБА_9, для чого вирішив залучити учасників керованої ним злочинної групи.

Для вчинення викрадення і незаконного позбавлення волі ОСОБА_10, ОСОБА_3, діючи як організатор, отримував відомості про місце проживання потерпілого, способи під’їзду та від’їзду, в тому числі і шляхом особистого попереднього встановлення, здійснював розробку та втілення в життя злочинного плану організованої ним групи, який довів до відома всіх її учасників, організував та здійснював підбір та залучення нових учасників групи, визначив та розподілив функції кожного із них, при яких ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були безпосередніми виконавцями злочину, від яких вимагав чіткого виконання всіх своїх вказівок, особисто контролював та координував за посередництва ОСОБА_1 та ОСОБА_4, в залежності від обстановки, діяльність групи, об'єднаної єдиним планом викрадення та незаконного позбавлення волі, брав участь у підборі часу, способу та місця вчинення злочину, способу взаємного інформування між членами групи, забезпечував групу необхідними транспортними засобами.

Організована злочинна група, очолювана ОСОБА_3, характеризувалась попередньою зорганізованістю у спільне об’єднання осіб для вчинення злочину, досягнення єдиної злочинної мети; стійкістю злочинного об’єднання, яка полягала у стабільності групи, про що свідчить тривалість, системність та детальна організація функціонування групи, наявність необхідних для функціонування групи і вчинення злочину фінансових можливостей для придбання засобів вчинення злочину, згуртованість групи, міцні внутрішні зв’язки між її учасниками, основані на чіткій ієрархії та спільному знайомстві, загальними правилами поведінки, єдиному плані злочинних дій та усвідомлення кожним з учасників факту об’єднання з іншими особами в організовану групу для досягнення єдиного злочинного результату; попередньою зорганізованістю у спільне об’єднання, про що свідчить розроблений та ухвалений учасниками групи план вчинення злочину, розподілом ролей, наявністю організаторів (керівників), забезпеченням транспортними засобами членів групи; тривалістю існування - з літа 2017 по грудень 2017 року; детальною організацією функціонування групи у вигляді чіткого виконання кожним відведеної йому ролі та вказівок організаторів; обізнаністю всіх членів злочинної групи з планом злочинних дій, свідомого виконання своїх функцій кожним із них.

Вказана злочинна група попередньо, умисно та добровільно зорганізувалась в єдине злочинне об’єднання осіб, метою діяльності якого було викрадення та незаконне позбавлення волі потерпілих з метою в подальшому отримання грошової винагороди.

Розраховуючи на довготривалість і систематичність передбачених планом злочинних дій та розуміючи необхідність участі у реалізації ряду осіб, ОСОБА_3 пояснив учасникам організованої ним злочинної групи ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 й узгодив з ними ступені співучасті і роль кожного у цій діяльності для досягнення всіма вказаної цілі.

Так, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9 – як активний учасник організованої групи, відповідно до відведеної йому злочинної ролі та покладених на нього функцій, діючи як виконавець, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, за вказівками керівника та організатора злочинної групи брав безпосередню участь у підготовці до вчинення злочину, підборі учасників групи, підготовці засобів вчинення злочину, підборі місця вчинення злочину, за допомогою мобільного зв’язку із організатором ОСОБА_3 координував дії учасників групи безпосередньо під час вчинення злочину, під час вчинення викрадення та незаконного позбавлення волі ОСОБА_10 знаходився на пасажирському сидінні автомобіля НОМЕР_1, котрий перекрив рух потерпілого з передньої сторони, а також супроводжував інший автомобіль учасників групи після викрадення потерпілого, забезпечував групу необхідними відомостями про напрямок руху поліцейських патрулів.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10 - як активний учасник організованої групи, відповідно до відведеної йому ролі та покладених на нього функцій, діючи як виконавець, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, за вказівками керівника та організатора злочинної групи безпосередньо брав участь у підготовці до вчинення злочину, підборі учасників групи, підготовці засобів вчинення злочину, підборі місця вчинення злочину, за допомогою мобільного зв’язку із організатором ОСОБА_3 координував дії інших учасників групи безпосередньо під час вчинення злочину, в момент викрадення та незаконного позбавлення волі ОСОБА_10 знаходився за кермом автомобіля НОМЕР_1, котрий перекрив рух потерпілого з передньої сторони, а також супроводжував інший автомобіль учасників групи після викрадення потерпілого, забезпечував групу необхідними відомостями про напрямок руху поліцейських патрулів.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11 – як член організованої групи, відповідно до відведеної йому злочинної ролі та покладених на нього функцій, діючи як безпосередній виконавець, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, за вказівками керівника та організатора злочинної групи брав участь у підготовці до вчинення злочину, підборі учасників групи, підготовці засобів вчинення злочину, підборі місця вчинення злочину, за допомогою мобільного зв’язку підтримував зв'язок та координацію дій між учасниками групи, керував автомобілем НОМЕР_2 під час вчинення злочину, діючи узгоджено на виконання своїх функцій безпосередньо брав участь у вчиненні викрадення та незаконного позбавлення волі потерпілого, а також приховуванні засобів, використаних при вчиненні злочину.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_12 – як член організованої групи, відповідно до відведеної йому злочинної ролі та покладених на нього функцій, діючи як безпосередній виконавець злочину, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, за вказівками керівника та організатора злочинної групи брав участь у підготовці до вчинення злочину, підборі учасників групи, підготовці засобів вчинення злочину, підборі місця вчинення злочину, за допомогою мобільного зв’язку підтримував зв'язок та координацію дій між учасниками групи, діючи узгоджено на виконання своїх функцій безпосередньо брав участь у вчиненні викрадення та незаконного позбавлення волі потерпілого, а також приховуванні засобів, використаних при вчиненні злочину.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_13 – як член організованої групи, відповідно до відведеної йому злочинної ролі та покладених на нього функцій, діючи як безпосередній виконавець злочину, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, за вказівками керівника та організатора злочинної групи брав участь у підготовці до вчинення злочину, підборі учасників групи, підготовці засобів вчинення злочину, підборі місця вчинення злочину, за допомогою мобільного зв’язку підтримував зв'язок та координацію дій між учасниками групи, діючи узгоджено на виконання своїх функцій безпосередньо брав участь у вчиненні викрадення та незаконного позбавлення волі потерпілого, а також приховуванні засобів, використаних при вчиненні злочину.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_14 – як член організованої групи, відповідно до відведеної йому злочинної ролі та покладених на нього функцій, діючи як безпосередній виконавець злочину, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, за вказівками керівника та організатора злочинної групи брав участь у підготовці до вчинення злочину, діючи узгоджено на виконання своїх функцій безпосередньо брав участь у вчиненні викрадення та незаконного позбавлення волі потерпілого, а також приховуванні засобів, використаних при вчиненні злочину.

Так, ОСОБА_1, діючи в складі організованої ОСОБА_3 Євагенієм Вікторовичем злочинної групи, спільно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, умисно, з метою втілення розробленого ОСОБА_3 злочинного плану в реальність, спрямованого на незаконне збагачення та самоутвердження в кримінальному оточенні шляхом вчинення злочину проти волі, честі та гідності особи, відповідно до розподілу ролей кожного учасника злочинної організованої групи та визначених функцій, маючи на меті викрасти та незаконно позбавити ОСОБА_10 волі, 09.12.2017, в період з 22:00 по 23:00 год., для отримання інформації про точне місце проживання потерпілого, на автомобілі НОМЕР_1, разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснив виїзд у м. Ужгород на вулицю Харківську та з’ясував, що на вказаній вулиці наявний лише один багатоквартирний будинок - №19, а тому були зроблені висновки, що ОСОБА_10 та імовірно ОСОБА_9 проживають саме в даному будинку. При спільних зустрічах та підготовці до вчинення злочину 09.12.2017 та зранку 10.12.2017 ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_8, обговоривши та розподіливши функції кожного при вчиненні злочину, обрали місце засідки для його вчинення – подвір’я багатоквартирного будинку №19 по вул. Харківській, а також спланували рух для під’їзду та від’їзду з місця злочину.

Продовжуючи планування вчинення злочину, ОСОБА_3 разом із іншими учасниками злочинної групи дійшли змови щодо необхідності стеження за будинком потерпілого та здійснення його викрадення 10.12.2017 в той час, коли він буде виходити із під’їзду будинку. З метою полегшення вчинення злочину та подолання імовірного опору потерпілого, ОСОБА_5 заздалегідь підготував пістолет «Форт 12Р», ОСОБА_7 та ОСОБА_6 заздалегідь підготували металеві складні ножі, а невстановлені особи з числа ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 – два пістолети «STALKER 917».

Керуючи організацією та підготовкою до вчинення злочину, ОСОБА_3 надав ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 для поїздки до місця проживання ОСОБА_10, відслідковування та здійснення його викрадення автомобіль НОМЕР_2, що перебуває в його користуванні та зареєстрований за його дружиною ОСОБА_14, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надав автомобіль НОМЕР_1, що перебуває в його користуванні та зареєстрований за його колишньою дружиною ОСОБА_15

Таким чином, 10.12.2017, близько 8 години 05 хвилин, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на автомобілі НОМЕР_2, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на автомобілі НОМЕР_1 діючи узгоджено із іншими членами групи з метою вчинення спланованого злочину заздалегідь прибули на подвір’я будинку №19 по вул. Харківській в м. Ужгород та відслідковували момент виходу ОСОБА_10 із під’їзду вказаного будинку.

Так, 10 грудня 2017 року о 10 години 40 хвилин, в той час, коли ОСОБА_10 вийшов із під’їзду власного будинку та сів до належного йому автомобіля НОМЕР_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, діючи в складі організованої ОСОБА_3 групи з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, автомобілем НОМЕР_1 перекрили рух потерпілого на автомобільній дорозі в житловій зоні поряд із будинком №19, що по вул. Харківській в м. Ужгороді, а ОСОБА_16 автомобілем НОМЕР_2 заблокував автомобіль потерпілого із заду, після чого всупереч волі потерпілого, із застосуванням фізичного насильства, що полягало в стисканні шиї останнього, заламуванні рук, нанесенні ударів руками та ногами в різні частини тіла, а також погрожуючи застосуванням зброї, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 незаконно позбавили його волі, що полягало в поміщенні потерпілого ОСОБА_10 із належного йому автомобіля до транспортного засобу марки «Mercedes Benz Gelandewagen», д.н.з. НОМЕР_4, заблокували вихід із автомобіля та зникли з місця вчинення кримінального правопорушення, таким чином незаконно, всупереч волі ОСОБА_10 перемістили його з одного місця до іншого, чим самим обмежили надані йому Конституцією України права на повагу до волі, а також права на свободу в частині вільного пересування особи.

Внаслідок протиправної спільної умисної діяльності ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 потерпілий ОСОБА_10 був викрадений та у період із 10 год. 45 хв. 10.12.2017 незаконно утримувався та переміщувався в салоні автомобіля НОМЕР_2, в якому він не бажав перебувати до моменту затримання членів організованої групи та визволення потерпілого працівниками поліції, що мало місце на вул. Собранецькій в м.Ужгороді о 11 год. 00 хв. 10.12.2017.

ОСОБА_1 повідомлено про підозру у викраденні та незаконному позбавленні волі людини, вчинених організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України.

Слідчий вказує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

протоколом огляду місця події від 10.12.2017, в якому зафіксована присутність підозрюваних та потерпілого біля автомобіля НОМЕР_5 після його зупинки працівниками поліції, вилучена зброя виконавців злочину;

протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10, а також протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_10 про насильне затягування його до автомобіля НОМЕР_5 чотирма особами, які затримані, а також про участь у події іншого автомобіля - «Toyota Land Cruiser, 200», д.н.з. НОМЕР_6, який перегородив його рух на початку кримінального правопорушення;

показаннями потерпілого ОСОБА_10 про перебування в барі «Маямі» 09.12.2017 напередодні кримінального правопорушення особи - «Жені Білого» (ОСОБА_3) та конфлікт Жені із ОСОБА_9 (другом ОСОБА_10В.);

показаннями потерпілого про те, що підозрювані під час незаконного його позбавлення волі з’ясовували місце знаходження ОСОБА_9, з яким напередодні був конфлікт із ОСОБА_3;

протоколами допитів свідків та очевидців викрадення ОСОБА_10, а саме: ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які підтверджують насильне викрадення потерпілого та участь у події двох автомобілів, злагоджену роботу осіб із обидвох автомобілів;

протоколом огляду виявленого після події в Мукачівському районі автомобіля «Toyota Land Cruiser, 200», д.н.з. НОМЕР_6, в якому виявлені копії паспортів ОСОБА_4, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, вилучено сліди пальців рук;

документом – листом із Закарпатського НДЕКЦ МВС України №19/107-791 від 01.02.2018 про те, що перевіркою за автоматизованим дактилоскопічним обліком слідів пальців рук, вилучених 10.12.2017 приогляді місця події встановлено збіг сліду пальця з дактилоскопічною карткою на ім’я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9 та іншими матеріалами кримінального провадження

Слідчий стверджує, що на даний час є необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Існування зазначених ризиків обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення зокрема, з матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_1 в складі організованої групи вчинив злочин із застосуванням зброї, що супроводжувався насильством над потерпілим, обмеженням його прав і свобод, порушенням впорядкованого функціонування суспільних відносин.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у складі організованої злочинної групи, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого, санкція за вчинення якого, згідно ч. 3 ст. 146 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов’язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним.

При цьому зазначає, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема вироком суду від 15.05.2013 він визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч..2 ст.296 , ч.2 ст.121 КК України, однак на шлях виправлення не став, а знову вчинив умисний злочин, таким чином є ризики того, що ОСОБА_1 зможе і надалі продовжувати злочинну діяльність, вчинити й інші кримінальні правопорушення.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину проти волі, честі та гідності особи, він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення ряду злочинів, тому існують ризики і в тому, що він особисто, чи шляхом використання зв’язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань.

Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), зазначив: «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу».

Слід врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1, адже, враховуючи спосіб вчинення злочину, знаряддя та місце його вчинення в житловому кварталі, воно викликало особливий суспільний резонанс, висвітлення в засобах масової інформації.

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполучного Королівства» (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред’явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії).

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, обставини вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, фактів його притягнення до кримінальної відповідальності раніше, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості підозрюваного перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження.

Слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно ст. 89 КК України такого, що вважається не судимий - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.

В судовому засіданні прокурор та слідчий Гаврилюк В.В. клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні клопотав про розгляд клопотання без участі його захисника. Повідомив суд, що працював у ОСОБА_3 як водій, чим займався останній йому не відомо. 10.12.2017 року він перебував за кермом автомобіля Toyota Land Cruiser, нікого не викрадав, та ні до кого не застосовував фізичний та психологічний вплив. При цьому повідомив, що проживає разом із дружиною та донькою. ОСОБА_1 зазначив, що сам з'явився до правоохоронних органів, наміру приховуватися не мав.

Заслухавши думку прокурора, пояснення слідчого з приводу внесеного клопотання, підозрюваного та його захисника, приходжу до наступного висновку:

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

У статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов’язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.

Слідчий суддя враховує, що підозра у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення підтверджується дослідженими доказами, а саме протоколом огляду місця події від 10.12.2017, в якому зафіксована присутність підозрюваних та потерпілого біля автомобіля НОМЕР_5 після його зупинки працівниками поліції, вилучена зброя виконавців злочину; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10, а також протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_10 про насильне затягування його до автомобіля НОМЕР_5 чотирма особами, які затримані, а також про участь у події іншого автомобіля - «Toyota Land Cruiser, 200», д.н.з. НОМЕР_6, який перегородив його рух на початку кримінального правопорушення; показаннями потерпілого ОСОБА_10 про перебування в барі «Маямі» 09.12.2017 напередодні кримінального правопорушення особи - «Жені Білого» (ОСОБА_3) та конфлікт Жені із ОСОБА_9 (другом ОСОБА_10В.); показаннями потерпілого про те, що підозрювані під час незаконного його позбавлення волі з’ясовували місце знаходження ОСОБА_9, з яким напередодні був конфлікт із ОСОБА_3; протоколами допитів свідків та очевидців викрадення ОСОБА_10 М.В., а саме: ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які підтверджують насильне викрадення потерпілого та участь у події двох автомобілів, злагоджену роботу осіб із обидвох автомобілів; протоколом огляду виявленого після події в Мукачівському районі автомобіля «Toyota Land Cruiser, 200», д.н.з. НОМЕР_6, в якому виявлені копії паспортів ОСОБА_4, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, вилучено сліди пальців рук; документом – листом із Закарпатського НДЕКЦ МВС України №19/107-791 від 01.02.2018 про те, що перевіркою за автоматизованим дактилоскопічним обліком слідів пальців рук, вилучених 10.12.2017 приогляді місця події встановлено збіг сліду пальця з дактилоскопічною карткою на ім’я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9 та іншими матеріалами кримінального провадження.

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об’єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховує також тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого, санкція за вчинення якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов’язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним. Тобто є підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує, що у досудового розслідування обґрунтовано існують підстави вважати про причетність до скоєного злочину, ОСОБА_1 що свідчить про те, що інші більш м’які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

До того ж, крім наявності вказаних ризиків, суд також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_1, офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, зі слів одружений та має на утриманні неповнолітню дитину. Разом з тим, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема вироком суду від 15.05.2013 він визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч..2 ст.296 , ч.2 ст.121 КК України, підозрюється у вчиненні умисного злочину, таким чином є ризики того, що ОСОБА_1 зможе і надалі продовжувати злочинну діяльність, вчинити й інші кримінальні правопорушення.

Слідчий суддя враховує, при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1, зазначений слідчим та прокурором ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та самого потерпілого, що зможе призвести до зміни їх показань або відмови від давання показань.

Слідчий суддя, бере до уваги письмові покази свідків: ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20 які вказують, що із автомобіля марки Toyota Land Cruiser виходили особи, які в подальшому наздоганяли потерпілого заламували руки та поміщали його в інший автомобіль НОМЕР_7.

Слідчий суддя враховує також, що підозрюваний сам з'явився до правоохоронних органів, при цьому констатує, що подія мала місце 10.12.2017 року, тоді як ОСОБА_1 з'явився в СУ ГУНП в Закарпатській області 07.02.2018 року.

Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою.

Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_1 заходу забезпечення кримінального провадження – запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з’ясування всіх обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.

Слідчий суддя також вважає обґрунтованими доводи прокурора та слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування та необхідності проведення ряду слідчих дій.

Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

З матеріалів кримінального провадження та судового розгляду вбачається, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у прийнятті участі в застосуванні відносно потерпілого насильства, про що свідчить покази свідків та покази потерпілого.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 було вчинено із застосуванням насильства відносно потерпілого, вважаю за можливе у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Із вказаних підстав суд вважає за недоцільне визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12017070030003440 – старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_2 погоджене прокурором - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, офіційно непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно ст. 89 КК України такого, що вважається не судимий, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.146 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 05.04.2018 року, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_21