Рішення № 72112792, 22.01.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11448/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

судді - Бедьо В.І.

за участі секретаря – Пазяк С.М.

представника позивача за первісним позовом – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2 та його представника – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за первісним позовом ПАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ “Приватбанк” про розірвання кредитного договору та договору іпотеки ,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4Г, та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, який обґрунтовує наступним.

ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2А 17.05.2006 року уклали кредитний договір № МКY7GА00000010, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 51 500 Дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.05.2010 року.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до кредитного договору № МКY7GА00000010 від 17.05.2006 року відповідач отримав 11.04.2007 року кредит у розмірі 63 381, 19 Дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13.05.2016 року.

Відповідно до додаткової угоди до кредитного договору № МКY7GА00000010 від 17.05.2006 року відповідач отримав 10.11.2008 року кредит у розмірі 74688 Дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,88 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.11.2018 року.

В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором ПАТ КБ «Приват Банк» та відповідач 21.09.2006 року уклали договір іпотеки № МКY7GА00000010, згідно якого ОСОБА_2А, надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 226, 00 кв. м., житловою площею 49, 60 кв. м., яка розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський р-ні, АДРЕСА_1, яке належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмета іпотеки дорівнює 265 000 грн.

Позивач вказує на те, що всупереч умовам Кредитного договору, вищевказані зобов'язання позичальниками щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконувались, зокрема порушувався порядок та строки сплати відсотків, внаслідок чого станом на 02.07.2014 рін утворилась заборгованість у розмірі 264416, 25 Дол США

Оскільки в добровільному порядку заборгованість відповідачем погашена не була, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МКY7GА00000010 від 10.11.2008 року, в розмірі 264416,25 [Долар США] , що за курсом 11.83 відповідно до службового розпорядження НБУ складає 3128044,19 грн. звернути стягнення на квартиру загальною площею 226.00 кв.м., житловою площею 49,60 кв.м, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський р-ні, АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги. 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки та виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у вказаній квартирі.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов та звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому просять розірвати укладені між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 кредитний договір № МКY7GА00000010 від 17.05.2006 року, додаткову угоду № 1 від 11.04.2007 року до кредитного договору № МКY7GА00000010 від 17.05.2006 року, договір іпотеки від 21.09.2006 року, додаткову угоду № 1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 21.09.2006 р. від 03.10.2006 р., додаткову угоду № 1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 21.09.2006 року від 16.12. 2008 року.

Даний позов ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що у відповідності до положень ст. 625 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Відтак, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що у випадку, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду.

Відтак ОСОБА_2 зазначає, що всі його доходи номінуються та одержуються в Україні. При цьому відповідно до офіційних даних НБУ станом на момент укладення договору курс української гривні до долара США складав 5, 05 гривень/долар США, а на момент виникнення заборгованості 11, 69 гривень/долар США, а на момент звернення із зустрічним позовом 21, 01 грн./долар США. Тобто таким чином, розмір платежів за кредитним договором за вказаний період зріс в чотири рази, з урахуванням того, що доходи відповідача за первісним позовом практично не змінилися. Тому позивач за зустрічним позовом вказує на те, що якби він мав можливість передбачити зміну істотних обставин (зміну валютного курсу гривні до долара США) він не уклав би кредитний договір і з врахуванням того, що відповідно до п. 1 ст. 593 ЦК право застави припиняється у разі припинення зобов’язання, забезпеченого заставою, позивач вважає, що кредитний та іпотечний договори підлягають розірванню.

Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні заперечив проти задоволення поданого ОСОБА_2 зустрічного позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти зустрічного позову від 27.11. 2015 року

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи були повідомлялися своєчасно у встановленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши зміст первісного та зустрічного позовів, дослідивши додані до матеріалів справи письмові докази, судом встановлено наступні обставини.

ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 17.05.2006 року уклали кредитний договір № МКY7GА00000010, згідно п.1.1 якого Банк зобов»язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 51 500 Дол. США, а позичальник зобовязувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості до повного виконання зобов’язань за цим Договором ( п. 5.5 Договору) строком до 14.05.2010 року.

В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 21.09.2006 року уклали договір іпотеки № МКY7GА00000010, згідно якого ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 226, 00 кв. м., житловою площею 49, 60 кв. м., яка розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський р-ні, АДРЕСА_1, яке належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмета іпотеки дорівнює 265 000 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до кредитного договору № МКY7GА00000010 від 17.05.2006 року ОСОБА_2 отримав 11.04.2007 року кредит у розмірі 63 381, 19 Дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13.05.2016 року.

Відповідно до додаткової угоди до кредитного договору № МКY7GА00000010 від 17.05.2006 року ОСОБА_2 отримав 10.11.2008 року кредит у розмірі 74688 Дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,88 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.11.2018 року.

З матеріалів цивільної справи слідує, що всупереч умовам Кредитного договору, вищевказані зобов'язання позичальником щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконувались, зокрема порушувався порядок та строки сплати відсотків, у добровільному порядку заборгованість відповідачем погашена не була.

Відтак станом на 02.07.2014 рік у відповідача існує заборгованість у розмірі 264 416, 25 дол. США, яка складається з наступного:

-70526, дол. США - заборгованість за кредитом;

- 56505, 32 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3104, 64 дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 121668, 69 дол. США; а також штрафи:

- 21, 13 дол. США – штраф (фіксована частина);

- 12 590, 24 дол. США – штраф (процентна складова).

У зв’язку з наведеним вище позивач за первісним позовом ставить вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів.

Відповідач ОСОБА_2А та його представник в судовому засіданні пояснили, що позивальником справно сплачував кредит та відсотки по ньому, однак у зв’язку з різким зростом курсу долара по відношенню до гривні, з врахуванням того, що його заробітна плата маже не змінилася, такий був позбавлений можливості й надалі повністю виконувати умови договору і апелює до положень ст. 625 ЦК України, якою визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Відтак, ОСОБА_2А звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому вказує на те, що у випадку, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду, тому таким ставляться вимоги про розірвання укладених між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 кредитного договору № МКY7GА00000010 від 17.05.2006 року, додаткової угоди № 1 від 11.04.2007 року до кредитного договору № МКY7GА00000010 від 17.05.2006 року, договір іпотеки від 21.09.2006 року, додаткової угоди № 1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 21.09.2006 р. від 03.10.2006 р., додаткової угоди № 1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 21.09.2006 року від 16.12. 2008 року.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно – це вид забезпечення виконання зобов’язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Судом встановлено, що в іпотеку передано квартиру, яка не була придбана за рахунок отриманих кредитних коштів, а тому судом не встановлено передбачених законом підстав для виселення ОСОБА_2А, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із цієї квартири без надання їм іншого постійного житла.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Отже, аналіз положень статей 33,36,37,39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, забезпечених іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

У постанові № 6-2947цс15 від 03 лютого 2016 року ВСУ звертає увагу на принципову різницю у стягненні іпотечного майна та виселенні мешканців з нерухомості, яка перебуває у іпотеці. Так, згідно діючого мораторію виконання рішень судів про стягнення предмету іпотеки не можливо, доки діє ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Тобто де-факто банк не може розпоряджатись іпотечним майном, наприклад продати квартиру з публічних торгів. Проте банк може отримати судове рішення про стягнення на свою користь іпотечного майна за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У правовій позиції ВСУ в постанові від 03 лютого 2017 року у справі № 6-2947цс15 зазначено наступне: «Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

На підставі викладеного вище, з врахуванням того, що стороною позивача за первісним позовом наведено передбачені законом підстави для задоволення вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд приходить до висновку, що в цій частині позов підлягає до задоволення. Що ж стосується вимоги щодо виселення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, то така суперечить наведеним вище вимогам законодавства, тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову.

Вивчивши обґрунтування та позовні вимоги зустрічного позову, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою–третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626–628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов’язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

У даному конкретному випадку встановлено, що спірні кредитний договір № МКY7GА00000010 від 17.05.2006 року, згідно яких позичальник отримав грошові кошти на споживчі цілі, додаткова угода № 1 від 11.04.2007 року до кредитного договору № МКY7GА00000010 від 17.05.2006 року, договір іпотеки від 21.09.2006 року, додаткова угоду № 1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 21.09.2006 р. від 03.10.2006 р., додаткова угоду № 1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 21.09.2006 року від 16.12. 2008 року підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позичальник ОСОБА_2 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірних договорів та в подальшому виконував його умови; відповідач за зустрічним позовом надав ОСОБА_2 документи, які передували укладенню відповідних договорів , у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, які підписані позивачем за зустрічним позовом., міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Розглядаючи наведену ОСОБА_2 та його представником підставу розірвання кредитного договору у зв’язку із істотною зміною обставин, що передбачено ст. 652 ЦК, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ст. 652 ЦК України чітко регламентовані умови хміни та розярвання договору у зв’язку зі істотною зміною обстановки, зокрема

1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

У будь-якому випадку «істотна зміна обставин» є оціночною категорією, законодавець у п. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК дає визначення цього поняття, зауважуючи на тому, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Разом з тим суд, вивчивши обґрунтування ОСОБА_2 та його представника щодо неможливості подальшого виконання кредитних зобов’язань у зв’язку з різким ростом курсу долара, що відбулось у зв’язку настанням світової фінансової кризи, суд приходить до переконання що вказана обставина не є істотною зміною, якою сторони договору керувалися при його укладенні, оскільки економічна криза носить загальний характер та стосується обох договірних сторін, відтак, це саме по собі не може бути підставою для зміни або розірвання договору в судовому порядку, що відтак є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.215, 533,575, 576, 583,589, 590, 591, 599, 652, 626–628 1054, ЦК України, ст.ст. 3,17, 37,40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 109 ЖК України, ст. ст. 2,5,10,12,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МКY7GА00000010 від 10.11.2008 року, в розмірі 264416,25 [Долар США] , що за курсом 11.83 відповідно до службового розпорядження НБУ складає 3128044,19 грн. звернути стягнення на квартиру загальною площею 226.00 кв.м., житловою площею 49,60 кв.м, яка розташована за адресою: Закарпатська обл.. Ужгородський р-н. АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги. 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за початковою ціною 265 000 грн. з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій. необхідних для продажу предмету іпотеки.

В решті первісного позову – відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ КБ “Приватбанк” про розірвання кредитного договору та договору іпотеки – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_6