Постанова № 72112394, 08.02.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/1700/17

Провадження № 3/263/273/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Управління патрульної поліції у м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

за ч.1 ст.130, ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 409552 від 24.12.2017 року, ОСОБА_2 24.12.2017 року о 00 год. 25 хв. в районі буд. № 149 по пр. Миру в м. Маріуполі Донецької області, керував автомобілем ЗАЗ Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з явними ознаками алкогольного сп’яніння, що підтверджується результатом алкотесту «Драгер», чим порушив п. 2.9а Правил Дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст.130 ч. 1 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 080067 від 24.12.2017 року, ОСОБА_2 24.12.20176 року о 00 год. 25 хв. у районі буд. № 3 по вул. Купріна в м. Маріуполі, керуючи автомобілем ЗАЗ Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою гучномовця та світлової сигналізації, не зупинився, був зупинений шляхом переслідування на патрульному автомобілі по пр. Миру, 149 в м. Маріуполі, шляхом блокування, чим порушив п. 2.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст.122-2 КУпАП.

ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав письмові пояснення по справі, в яких просив визнати незаконним та скасувати протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 409552 від 24.12.2017 року; закрити провадження по справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат ОСОБА_3 надав до суду додаткові письмові пояснення по справі, в яких, крім іншого, підтримав доводи, викладені у письмових поясненнях ОСОБА_2 від 25.01.2018 року, справу просив розглянути за його відсутністю.

Судом було оглянуто письмові докази: протокол про адміністративне правопорушення Серії БД № 409552 від 24.12.2017 року, протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 080067 від 24.12.2017 року, результат алкотесту «Драгер» від 24.12.2017 року, акт огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, письмові пояснення свідків, рапорти, диски з записами адміністративних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2, 5, 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп’яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп’яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп’яніння. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до п. 5 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, перед проведенням огляду на стан сп’яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп’яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що при складанні зазначеного адміністративного матеріалу працівник поліції діяв у відповідності з нормами діючого законодавства та в межах наданих йому повноважень.

Зокрема, суд не бере до уваги посилання ОСОБА_2 та його представника на порушення працівником поліції п. 5 Інструкції, при перевірці ним водія на стан сп’яніння за допомогою алкотесту «Драгер», оскільки при проходженні вищевказаної перевірки ОСОБА_2 не заявляв клопотання про надання йому сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, як того вимагає положення п. 5 зазначеної Інструкції, що підтверджується відеозаписом, оглянутим у судовому засіданні.

Посилання ОСОБА_2 та його представника на недопустимість застосування газоаналізатору «Alcotest 6820» через те, що він не входить до переліку технічних засобів для проведення огляду водіїв, затвердженогоНаказом МВС № 33 від 01.03.2010 року, суд взагалі не бере до уваги, оскільки насправді Наказом МВС № 33 від 01.03.2010 року затвердженоПерелік технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху. Вищезазначеним Наказом закріплено, що він має виконуватисятериторіальними підрозділами Державтоінспекції МВС під час здійснення нагляду за дорожнім рухом, а не патрульною поліцією.

Виходячи з технічних характеристик газоаналізатору «Alcotest 6820» він має робочу температуру від -5?С до +50?С, тому у суду не виникає сумніву у його придатному до роботи стану при умовах температури повітря в період з 23-00 год. 23.12.2017 року до 02-00 год. 24.12.2017 року від 0 до -0,2 ?С, відповідно спеціалізованої інформації Маріупольської гідрометеорологічної обсерваторії. При цьому, показник температури +12,0 ?С, зазначений у результаті алкотесту «Драгер» від 24.12.2017 року, цілком міг зберегтися при перенесенні технічного приладу з патрульного автомобілю, де температура повітря була вищою, ніж на вулиці.

Одночасно, у разі незгоди з результатом алкотесту «Драгер», ОСОБА_2 мав змогу пройти огляд на стан сп’яніння у медичному закладі, що йому було запропоновано працівником поліції, однак останній відмовився скористатися даним правом у присутності двох свідків.

З відеозапису, оглянутого у судовому засіданні, вбачається, що працівником поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 130 ч. 1, 122-2 КУпАП, ОСОБА_2 були роз’яснені його права російською мовою, оскільки він повідомив, що не володіє українською мовою. При цьому, останній не заявляв клопотань про бажання скористатися послугами перекладача, ані при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, ані при розгляді справи у суді. У судові засіданні ОСОБА_2 жодного разу не з’явився, скориставшись своїм правом на представництво у суду його інтересів адвокатом.

Таким чином, посилання адвоката ОСОБА_3 на порушення права ОСОБА_2, який за національністю є вірменом, скористатися послугами перекладача є безпідставними. Більш того, суд зауважує, що ОСОБА_2 має паспорт громадянина України, виданий у 1998 році, проживає на території України тривалий час, тому відсутні обставини, що вказували б на той факт, що він не розуміє ані українську, ані російську мову.

Одночасно, посилання адвоката ОСОБА_3 на погіршення самопочуття ОСОБА_2 при складанні відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення через загострення у цей час хвороби цукрового діабету, суд не бере до уваги, оскільки дана обставина не була підтверджена жодними доказами. Надана ж довідка КУ «Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука» від 26.12.2017 року про наявність у ОСОБА_2 захворювання цукрового діабету не є належним підтвердженням або спростуванням стану здоров’я останнього саме 24.12.2017 року. Більш того, суд вважає необхідним зауважити, що ОСОБА_2, будучи обізнаним про стан свого здоров’я та, зокрема, про наявність у нього вищевказаного захворювання та його небезпечних наслідків взяв на себе відповідальність за себе особисто та, якоюсь мірою, за інших учасників дорожнього руху, сівши за кермо транспортного засобу, тобто джерела підвищеної небезпеки.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що зазначені в протоколах обставини узгоджуються з даними, викладеними в матеріалах справи, з яких ОСОБА_2 порушив п. п. 2.9а, 2.4 Правил Дорожнього руху України та скоїв адміністративні правопорушення передбачені ст. ст. 130 ч. 1, 122-2 КУпАП.

На підставі ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, по справах, що розглядаються одночасно одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Адміністративний матеріал відносно ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП слід об'єднати в одне провадження з адміністративним матеріалом відносно ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, присвоївши номер 263/17000/17 (3/263/273/2018).

При обранні міри адміністративного стягнення враховуються обставини та характер вчиненого правопорушення, ступень провини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і дані про його особу, вважаю за необхідне накласти на правопорушника адміністративне стягнення за більш серйозне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, яке буде достатнім та необхідним для запобігання вчинення ним у подальшому порушень правил дорожнього руху, у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку встановленому порядку. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 40-1, 122-2, 130 ч.1, 283, 284 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний матеріал відносно ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП № 263/17007/17 (3/263/279/2018) слід об'єднати в одне провадження з адміністративним матеріалом відносно ОСОБА_2 № 263/17000/17 (3/263/273/2018) за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, присвоївши № 263/17000/17 (3/263/273/2018).

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 122-2 КУпАП на призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 10200 (десяти тисяч двохсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (ОСОБА_4. УК/Жовтнев. р-н/22030101 (Жовтневий районний суд м. Маріуполя), код ЕДРПОУ 37989721, банк одержувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, рахунок 31211206700052, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.

Суддя Л.Г.Шатілова