Постанова № 72112025, 08.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/13165/17 Номер провадження 22-ц/775/187/2018

Доповідач Санікова О.С.

Категорія 20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Будулуци М.С., Канурної О.Д.

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №234/13165/17

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_4, на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 06 грудня 2017 року,

(суддя - Бакуменко А.В., рішення ухвалене 06 грудня 2017 року у м. Краматорську Донецької області, повний текст рішення складено 08 грудня 2017 року),

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів в сумі 220262 грн. 76 коп., посилаючись на те, що 13.10.2015 року приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5 був посвідчений договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, відповідно до якого він, ОСОБА_1, який діяв через свого представника ОСОБА_6, продав, а відповідачка ОСОБА_2 придбала житловий будинок номер АДРЕСА_1 з надвірними господарськими та побутовими спорудами та земельну ділянку 0,0943 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за тією ж адресою.

Згідно до п.2 договору продаж вчинено за погоджену сторонами суму 220262,76 грн.

Відповідно до п.3 договору своїм підписом під цим договором представник продавця підтвердив факт повного розрахунку, що був проведений до підписання цього договору, і відсутність у продавця будь-яких претензій майнового характеру.

Однак рішенням Краснолиманського міського суду від 22.03.2017 року, яке набуло чинності, фактично встановлено, що саме грошові кошти в сумі 220262,76грн. відповідачі позивачу не передавали, і цей факт доказуванню не підлягає.

Просив суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 220262,76 грн.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 06 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_1, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_1, посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; апелянт вважає, що в рішенні Краснолиманського міського суду Донецької області від 22.03.2017 року по справі №236/933/16-ц та ухвалі Апеляційного суду Донецької області від 23.05.2017 року не було встановлено, що розрахунок було проведено саме грошовими коштами, оскільки відповідних посилань зазначені судові рішення не містять; ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обмежився лише посиланням на вказівку в договорі про факт розрахунку між сторонами, що знайшло своє відтворення у вказаних судових рішеннях, проте не дослідив обставини, що стали підставою позову, а саме: яким чином відбувся розрахунок за договором купівлі-продажу та не звернув уваги на те, що рішенням Краснолиманського міського суду від 22.03.2017 року фактично встановлено, що саме грошові кошти в сумі 220262,76 грн. відповідачі позивачу на виконання договору не передавали; не спростовано цього факту відповідачами й при розгляді даної справи в суді першої інстанції; відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України (чинної на час ухвалення рішення судом першої інстанції) та ч. 4 ст. 82 нині чинного ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі,що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, проте саме ті обставини, які стали підставою позову, рішенням суду першої інстанції в даній справі не досліджені, що призвело до неповноти судового розгляду та до передчасного висновку суду про відмову в задоволенні позову; апелянт також вважає, що оскільки умови договору в частині передання грошових коштів позивачу відповідачами не виконані, то відповідна грошова сума підлягає стягненню з відповідачів в судовому порядку.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Краснолиманського міського суду від 22 березня 2017 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 13.10.2015 року недійсним та повернення сторін у первісний стан.

Рішенням Краснолиманського міського суду від 22.03.2017 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, ухвалою Апелдяційного суду Донецької області від 23 травня 20167 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області встановлено, що « Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції також правомірно відмовив у задоволенні позову стосовно того, що ні позивач ні його представник не одержали гроші за проданий будинок, оскільки досліджений в судовому засіданні договір купівлі-продажу від 13.10.2015 року містить посилання на проведення повного розрахунку між сторонами до їх підписання, що також підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга у цій частині є такою, що не заслуговує на увагу та не ґрунтується на матеріалах справи, тому що суд першої інстанції цю підставу дослідив.»

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог суд виходив з того, що передача грошових коштів по договору мала місце та цей факт вже встановлений рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.

Проте з таким висновком повністю погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував позовні вимоги, зокрема тим, що рішенням Краснолиманського міського суду від 22.03.2017 року, яке набуло чинності, фактично встановлено, що саме грошові кошти в сумі 220262,76грн. відповідачі йому не передавали.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2016 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати правочин недійсним, повернути сторін у первісний стан та визнати за ним право власності на нерухоме майно. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. При розгляді зазначених позовних вимог судом першої інстанції встановлено, що 09 жовтня 2015 року ОСОБА_1 уповноважив свого сина ОСОБА_6 продати за ціну та на умовах за його власним розсудом належні йому житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами та земельну ділянку, які розташовані по АДРЕСА_1, видавши нотаріально посвідчену довіреність. 13 жовтня 2015 року між ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, посвідчений нотаріально. Судом також встановлено, що відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу продаж вчинено за погоджену сторонами суму 220262,76 грн. У мотивувальній частині рішення Краснолиманського міського суду, крім цього, зазначено: «Як вбачається з пояснень відповідача ОСОБА_2 в рахунок оплати за придбаний будинок вона передала ОСОБА_6 право володіння та розпорядження на автомобіль KIA Cerato державний номер НОМЕР_2, що належить їй на праві приватної власності. Вказана обставина підтверджується показаннями свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_7, який в теперішній час є власником вказаного автомобіля і який суду підтвердив, що придбав він його саме у ОСОБА_6, довіреністю від 13.10.2015 року, яку ОСОБА_2 надала ОСОБА_6, довіреністю ОСОБА_6, яку він видав ОСОБА_8 18.12.2015 року, копією договору купівлі-продажу транспортного засобу від 19.01.2016 року. Досліджений в судовому засіданні договір купівлі-продажу від 13.10.2015 року містить посилання на проведення повного розрахунку між сторонами до їх підписання, що також підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_5.».

В ухвалі Апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2017 року, зокрема зазначено: «Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції також правомірно відмовив у задоволенні позову стосовно того, що ні позивач, ні його представник не одержали гроші за проданий будинок, оскільки досліджений в судовому засіданні договір купівлі-продажу від 13.10.2015 року містить посилання на проведення повного розрахунку між сторонами до їх підписання, що також підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга у цій частині є такою, що не заслуговує на увагу та не ґрунтується на матеріалах справи, тому що суд першої інстанції цю обставину дослідив».

Отже, із змісту зазначених судових рішень випливає, що висновок про те, що ні ОСОБА_1, ні його син ОСОБА_6 не довели не отримання грошових коштів за проданий будинок, зроблений на підставі дослідженого в судовому засіданні договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 13 жовтня 2015 року.

Висновку про те, що саме грошові кошти в сумі 220 262 грн. 76 коп. і саме ОСОБА_1 відповідачі на виконання договору не передавали, зазначені судові рішення не містять.

Разом з тим, рішенням Краснолиманського міського суду від 22 березня 2017 року встановлено, що договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 13 жовтня 2015 року укладений між ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності та ОСОБА_2. Судом також встановлено, що 09 жовтня 2015 року ОСОБА_1 видав довіреність ОСОБА_6, в якій очевидно зазначено, який саме правочин може вчиняти його представник ОСОБА_6 - продати житловий будинок та земельну ділянку та одержати грошові кошти від продажу. Тобто ОСОБА_1 уповноважив свого сина ОСОБА_6 також на отримання грошових коштів.

Проте, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 не заявлялись, що позбавляє можливості з'ясувати обставини, які мають суттєве значення для справи, а саме, чи отримував ОСОБА_6 грошові кошти за договором купівлі-продажу, чи передавав він їх ОСОБА_1, чи передавав він грошові кошти ОСОБА_1 від продажу автомобіля, переданого ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу будинку та земельної ділянки.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, внаслідок чого неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а це відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з інших підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 382 ЦПК України апеляційний суд при прийнятті постанови вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Під час розгляду справи апеляційним судом до закінчення судових дебатів представником відповідачів адвокатом ОСОБА_9 надані клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження, до яких надані договори про надання адвокатських послуг, укладених між адвокатом ОСОБА_9 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та розрахункові квитанції про сплату ОСОБА_2 1600 грн. та ОСОБА_3 про сплату 1600 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В клопотанні про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвокатом ОСОБА_9 зазначений опис робіт відповідно до укладених договорів, а саме: підготовка до слухання справи та складання документів процесуального характеру - 2 години, участь в апеляційному провадженні адвоката - орієнтовно 2 години.

Зазначене клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних розрахунків.

З клопотання та квитанцій вбачається, що загальна сума витрат складає 1600 грн. за кожним договором, з яких 1 година роботи складає 400.00 грн. (1600 грн.: 4 години); при цьому адвокатом не підтверджено складання документів процесуального характеру, тому виконання цього виду роботи не підлягає оплаті; згідно протоколу судового засідання участь адвоката у судових засіданнях апеляційного суду складає 34 хвилини, що складає 113 грн. 30 коп. Отже, стягненню з позивача на користь відповідачки ОСОБА_2 підлягає 456 грн. 65 коп., з яких 400.00 грн. за підготовку до слухання справи та 56.65 грн. за участь в апеляційному провадженні (113.30 грн. : 2) за представництво інтересів відповідачки ОСОБА_2; на користь відповідача ОСОБА_3 - 456 грн. 65 коп. за участь в апеляційному провадженні, з яких 400.00 грн. за підготовку до слухання справи та 56.65 грн. (113.30 грн. : 2) за представництво інтересів відповідача ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 367, 374,376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 06 грудня 2017 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_2 в сумі 456 грн. 65 коп. і на користь та ОСОБА_3 в сумі 456 грн. 56 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 09 лютого 2018 року.

Суддя-доповідач О.С. Санікова