Постанова № 72107492, 05.02.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/3598/17 Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р.А.

Категорія 5 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання: Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/3598/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ректайм» до ОСОБА_2 про розірвання договору та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ректайм», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання права власності на частку у розмірі 50% ідеальної долі об'єкту нерухомого майна, визнання недійсним договорів іпотеки та зняття арешту з майна

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «УкрСиббанк» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2017 року, яке ухвалено суддею Галасюком Р.А. в м. Житомирі

в с т а н о в и в:

У травні 2017 року ТОВ «Ректайм» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило розірвати договір №1 про спільну участь та інвестування у реконструкції об'єкту нерухомого майна від 04.02.2003 р., що був укладений між ними. В обґрунтування позову ТОВ «Ректайм» зазначило, що стороною цього договору - ОСОБА_2 не були виконані зобов'язання, які визначені цим договором, в зв'язку з чим позивач просив даний договір розірвати.

Відповідач ОСОБА_2 у вересні 2017 року звернулася із зустрічним позовом до ТОВ «Ректайм» та ПАТ «УКРСИББАНК» про визнання за нею права власності на частку у розмірі 50% ідеальної долі об'єкту нерухомого майна, а саме: нежилого приміщення АДРЕСА_1, визнання недійсними договорів іпотеки від 26.08.2008 р. №3155 та від 29.05.2008 р. №2368, укладених між ТОВ «Ректайм» та Акціонерним комерційним інноваційним Банком «УКРСИББАНК» (правонаступником якого є ПАТ «УКРСИББАНК») та про зняття арешту з вказаного нерухомого майна. В обґрунтування вимог зазначила, що нею у повному обсязі були виконані усі зобов'язання, встановлені договором №1 про спільну участь та інвестування у реконструкції об'єкту нерухомого майна від 04.02.2003 р. і нею законно було набуто право власності на частку у розмірі 50% ідеальної долі об'єкту нежилого приміщення АДРЕСА_1 ще 08.08.2003 р., тобто у день підписання між позивачем та відповідачем акту приймання-передачі виконаних робіт та приймання-передачі у власність 1/2 частини нерухомого майна.

Ухвалою Корольовського райсуду м. Житомира від 09.10.2017 р. зустрічний позов ОСОБА_2 було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «Ректайм» та залучено у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2, як співвідповідача - ПАТ «УкрСиббанк».

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира в задоволенні первісного позову ТОВ «Ректайм» відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку у розмірі 50% ідеальної долі об'єкту нерухомого майна: нежилого приміщення АДРЕСА_1. Визнано недійсними договори іпотеки від 29.05.2008 р. та 26.08.2008 р., укладені між ТОВ «Ректайм» та АКІБ «УкрСиббанк», знято арешт із нежилого приміщення АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ПАТ «УкрСиббанк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду просить останнє скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні зустрічних вимог в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт, зокрема, зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги, що на момент укладення договорів іпотеки від 29.05.2008 р. та 26.08.2008 р. предмет іпотеки - приміщення АДРЕСА_1 належало на праві власності ТОВ «Ректайм», під арештом не перебувало, третім особам відчужено не було, тобто повноправним власником був іпотекодавець - ТОВ «Ректайм». Апелянта зазначає, що суд безпідставно не застосував до зустрічних вимог строк позовної давності, дійшов помилкового висновку, що позовна давність обчислюється з моменту, коли ОСОБА_2 дізналась про наявність оспорюваних іпотечних договорів з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 96086917 від 01.09.2017 р. Однак суд не врахував, що визнання іпотечних договорів недійсними є лише однією з вимог ОСОБА_2, вимога про визнання права власності на об'єкт повинна бути пред'явлена в межах загального строку позовної давності передбаченого ч.5 ст.261 ЦК України. Таким чином, ОСОБА_2 мала право звернутися з вимогами про визнання права власності протягом трьох років, тобто до 08.08.2006 р., оскільки сторони підтвердили виконання зобов'язань у повному обсязі 08.08.2003 р. Крім того, скаржник зазначає, що зняття арешту з іпотечного майна порушує права банку як іпотекодержателя. Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.07.2016 р., яке набрало законної сили, стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» в солідарному порядку з ТОВ «Промоптторг», ТОВ «Ректайм» заборгованість за кредитним договором № 11352537000 від 29.05.2008 р. в розмірі 85091,20 дол. США. Іпотекодержатель згідно Договорів іпотеки має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цими договорами або позичальником будь-якого зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цими договорами.

В судовому засіданні представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні зустрічних вимог у повному обсязі.

Представник ТОВ «Ректайм» та представник ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що між ТОВ «Ректайм» та ОСОБА_2 04 лютого 2003 року було укладено договір №1 про спільну участь та інвестування у реконструкції об'єкту нерухомого майна. Згідно п.п. 1.1.1. п. 1.1. вказаного вище договору сторони погодили, що вони зобов'язуються спільно діяти з метою досягнення цілей вищезазначеним договором: ОСОБА_2 покладає на себе у порядку та на умовах, визначеним цим договором, зобов'язання прийняти участь у фінансуванні та здійсненні реконструкції (ремонту) об'єкту нерухомого майна, а саме: нежилого приміщення АДРЕСА_1, загальною площею, згідно довідки-характеристики, 175,5 кв.м. Приміщення належить ТОВ «Ректайм» на підставі договору купівлі-продажу приміщення від 13.09.2001 р. укладеному між ТОВ «Ректайм» та Фондом приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва, посвідченому державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Пашковець О.В. за реєстровим №3н-3338.

Відповідно до п.п. 1.1.2. п. 1.1. Договору №1 про спільну участь та інвестування у реконструкції об'єкту нерухомого майна від 04.02.2003 р. його сторони передбачили, що ТОВ «Ректайм» зобов'язується прийняти від ОСОБА_2 роботи з інвестування та реконструкції приміщення, та у порядку і на умовах, визначених цим Договором передати ОСОБА_2 у власність частку у розмірі 50% об'єкту нерухомого майна.

Відповідно до п.2.1. Договору вкладення коштів ОСОБА_2 в роботи з реконструкції Об'єкта нерухомого майна повинні були бути здійснені нею шляхом оплати відповідних послуг будівельно-монтажних робіт включно з будівельними матеріалами (обладнанням) у строк погоджений сторонами, який складає не більше одного року з дня вступу в дію цього Договору (п.3.1. Договору).

В свою чергу, згідно з п.п. 1.1.2 п.1.1. Договору №1 ТОВ «Ректайм» поклало на себе зобов'язання прийняти від ОСОБА_2 роботи з інвестування та реконструкції приміщення, та у порядку і на умовах, визначених цим договором, передати останній у власність частку у розмірі 50% (1/2 ідеальної долі) об'єкту нерухомого майна.

08 серпня 2003 року між сторонами Договору №1 було підписано Акт приймання-передачі робіт та приймання-передачі у власність ? частини нерухомого майна, за яким ТОВ «Ректайм» прийняло від ОСОБА_2 роботи щодо фінансування та здійснення реконструкції (ремонту) об'єкту нерухомого майна: нежилого приміщення АДРЕСА_1 та підтвердило, що роботи виконані у повному обсязі і прийняті.

Пунктом 2 акту приймання-передачі виконаних робіт та приймання-передачі у власність ? частини нерухомого майна від 08.08.2003 р. визначено, що за даним актом на виконання п. 5.1 Договору №1 про спільну участь та інвестування у реконструкції об'єкту нерухомого майна від 04.02.2003 р., ТОВ «Ректайм» передає у власність ОСОБА_2 в рахунок виконання зобов'язань щодо фінансування та здійснення реконструкції об'єкту нерухомого майна, а ОСОБА_2 приймає у власність частку у розмірі 50% (? ідеальну долю) об'єкту нерухомого майна: нежилого приміщення АДРЕСА_1, загальною площею згідно довідки-характеристики 175,5 кв.м. Право власності на частку у розмірі 50% (? ідеальної долі) об'єкту нерухомого майна, а саме: нежилого приміщення АДРЕСА_1, загальною площею згідно довідки-характеристики 175,5 кв.м. виникає у ОСОБА_2 з дня підписання даного акту.

Задовольняючи зустрічні вимоги ОСОБА_5, суд регулювався нормами Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 18.07.1963 р. та Законом України «Про власність». Відповідно до яких визнав право власності за ОСОБА_2 за ч.2 ст.128 ЦК УРСР, яка пов'язувала право власності на майно з моментом передачі його набувачеві. Визначаючи договори іпотеки недійсними виходив з того, що на момент передачі майна в іпотеку, дозволу ОСОБА_2 як співвласника нежилого приміщення, не було отримано, в зв'язку з чим ТОВ «Ректайм» незаконно передав в іпотеку ту частину майна, яка належала ОСОБА_2 Як наслідок, суд скасував арешт майна, як такий, що порушує право власності ОСОБА_2 на належну їй частину майна у розмірі 50% об'єкту нерухомого майна: нежилого приміщення АДРЕСА_1.

Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про власність» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Звернувшись із позовом до суду, ОСОБА_2 як на підставу набуття нею права власності на спірне майно посилалася на договір від 04.02.2003 р.та акт приймання-передачі виконаних робіт та приймання-передачі у власність 1/2 частини нерухомого майна від 08.08.2003 року. За своїм змістом вказана угода є договором про спільну та інвестиційну діяльність. Правовідносини за такого роду договором регулювались главою 38 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) та Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року, які не передбачали виникнення права власності на реконструйоване та проінвестоване нерухоме майно на підставі судового рішення.

Порядок оформлення права власності на реконструйовані об'єкти нерухомого майна та на об'єкти інвестування на час виникнення спірних правовідносин було визначено Тимчасовим положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 (далі - Тимчасове положення), яке також передбачало проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, які виникли відповідно до правочинів, що не підлягали нотаріальному посвідченню (п.2.5 Тимчасового положення).

Пунктом 8.1 Тимчасового положення було передбачено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, органами місцевого самоврядування :

-фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна;

-інвесторам, які у результаті інвестиційної діяльності отримали у власність об'єкт нерухомого майна або його частину.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів про звернення відповідача ОСОБА_2 до компетентних органів з питанням оформлення права власності на спірне помешкання.

Враховуючи, що відповідачем були виконані зобов'язання, встановлені договором про спільну участь та інвестування у реконструкції об'єкту нерухомого майна від 04.02.2003р., проте остання з відповідною заявою про оформлення права власності на частину реконструйованого та проінвестованого нею нежилого приміщення по АДРЕСА_1 до відповідних органів не зверталась, висновок суду про необхідність захисту права власності ОСОБА_2 шляхом визнання за нею права власності на нерухоме майно на підставі ст. 392 ЦК України не можна визнати обґрунтованим.

Вирішення інших вимог залежить від вирішення ОСОБА_2 питання щодо оформлення права власності.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб відповідач набула права власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Оскільки застосовуючи норми статей ст.ст. 128 ЦК УРСР, 392 ЦК України суд зазначених положень не врахував, судове рішення у справі не можна визнати законним.

За таких обставин, рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права власності, визнання недійсним договорів іпотеки та зняття арешту з майна підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні даних зустрічних вимог з вказаних підстав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «УкрСиббанк» підлягає стягненню сума понесених судових витрат в 5007 грн. 75 коп.

Рішення в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2017 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ректайм», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання права власності на частку у розмірі 50% ідеальної долі об'єкту нерухомого майна, визнання недійсним договорів іпотеки та зняття арешту з майна скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні даних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 5007 грн. 75 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 лютого 2018 року.

Головуючий: Судді: