Постанова № 72103767, 07.02.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/78/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.

Доповідач :Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 рокуСправа № 127/17414/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької областів складі:

головуючого судді Рибчинського В.П.,

суддів: Голоти Л.О., Зайцева А.Ю.,

за участі секретаря Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Пономаренка Дениса Юрійовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, яке ухвалено 23 жовтня 2017 року суддею Вінницького міського суду Вінницької області Антонюком В.В., о 10 год. 49 хв., в м. Вінниці, -

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2017 року до Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ПАТ «Укрсоцбанк» з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Позов мотивований тим, що 08 липня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Генеральний Договір про надання кредитних послуг № 051/8-7408, відповідно до якого надання кредитних послуг здійснюється шляхом укладення додаткових угод. Відтак 08 липня 2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 051/8-7410 до Генерального Договору про надання кредитних послуг № 051/8/7408.

Відповідно до п. 2 Кредитного договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 27 261,65 дол. США.

В подальшому між кредитором та позичальником було укладено ряд додаткових угод до кредитного договору про внесення змін та доповнень щодо умов та порядку використання кредитних коштів: договір про внесення змін № 051/8-8009 до додаткової угоди № 051/8-7410 від 08 липня 2008 року, додаткова угода №051/8-7607 до додаткової угоди № 051/8-7410 від 08 липня 2008 року, договір № 051/27-2 про внесення змін до додаткової угоди № 051/8-7410 від 08 липня 2008 року.

У порушення умов договору та додаткових угод до нього, ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 26 червня 2017 року має прострочену заборгованість. У зв'язку з цим, просив суд стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 55 069, 22 дол. США .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та чинного законодавства.

При ухваленні рішення суд першої інстанції безпідставно послався на правову позицію Верховного Суду України висловлену у постанові від 09 листопада 2016 року у справі №6-2251цс16,оскільки при пред'явленні банком вимоги про дострокове повернення боргу, змінився строк виконання зобов'язання, а не строк дії Додаткової угоди, термін якої визначений до 07 липня 2022 року, а тому в даному випадку необхідно було застосувати правову позицію Верховного Суду України висловлену у справі №6-249цс15 від 02 грудня 2015 року, в якій зазначено, що судам необхідно розрізняти поняття «строк виконання зобов'язання» та «строк дії договору».

Вважає, що пред'явивши відповідачу вимогу про дострокове повернення коштів, у банку виникло право на звернення до суду із позовом щодо захисту своїх порушених прав шляхом стягнення всієї суми залишку кредиту та відсотків за користування кредитом, що були визначені станом на 30 листопада 2011 року.

Разом з тим, звертає увагу суду на той факт, що зі зміною терміну виконання зобов'язання не змінився термін дії кредитного договору, тому банк вправі в межах терміну дії кредитного договору, заявляти вимогу щодо стягнення з боржника процентів за користування кредитом, що визначені в межах трьох років, які передують зверненню до суду.

В апеляційні скарзі вказує на те, що судом першої інстанції не вірно застосовано положення ст. 261 ЦК України, оскільки банком не було пропущено строку для звернення до суду із позовною заявою про захист своїх порушених прав.

Просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року, ухвалити нове, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пред'явив даний позов із пропуском строку позовної давності, оскільки позовна давность за вимогами банку розпочалась з 30 грудня 2011 року, з моменту пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків та пені, чим було змінено строк виконання зобов'язання.

Проте, суд апеляційної інстанції з таким висновком повністю погодитись не може.

Встановлено, що між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Генеральний Договір про надання кредитних послуг № 051/8-7408, відповідно до якого надання кредитних послуг здійснюється шляхом укладення додаткових угод.

08 липня 2008 року між банком та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 051/8-7410 до Генерального договору, відповідно до якої позичальник отримала кредит в сумі 27261,65 дол. США. Строком повернення з 08.07.2008 р. до 07.07.2022 року включно зі сплатою 14 % річних. 20 жовтня 2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 051/8-7607 до Додаткової угоди № 051/8-7410 до Генерального договору, відповідно до якої було додано п.2.1 до Додаткової угоди № 051/8-7410 до Генерального договору про сплату комісії за ведення кредитної справи. 25 червня 2009 року між банком та позичальником було укладено договір про внесення змін № 051/8-8009 до Додаткової угоди № 051/8-7410 до Генерального договору, відповідно до якого було змінено суми платежів по графіку сплати кредиту.

09 липня 2010 року між сторонами було укладено Договір № 051/27-2 про внесення змін до Додаткової угоди № 051/8-7410 до Генерального договору, відповідно до якого було змінено суми платежів по графіку сплати кредиту, які були викладені в Додатку №1 до Додаткового договору № 051/8-7410 до Генерального договору та укладений новий графік сплати платежів шляхом підписання Додатку № 1.

Суд першої інстанції визнав встановленим і сторони не заперечували, що зобов'язання за кредитним договором позивач виконав, надавши відповідачеві кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач взятих на себе зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, не сплатила відсотки за користування кредитними коштами, не повернувши чергові суми отриманого кредиту та не погасила всю суму кредиту.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у ч.1 ст. 611, ч.2-4 ст. 612 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони встановили кінцевий строк повернення кредиту 07 липня 2022 року (п.4 додаткової угоди №051/8-7410), також встановлені строки виконання зобов'язань із щомісячним погашенням платежів, які визначені графіком.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Строк виконання кожного місячного зобов'язання згідно ч.3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У відповідності до положень ст.ст. 261, 530, 631 ЦК України, у разі порушення боржником сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст. 1050 цього Кодексу кредитор протягом всього часу дії договору (до закінчення строку виконання основного зобов'язання 28.06.2026р.) вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що підлягає сплаті з нарахованими процентами,

Як встановлено судом, відповідач припинив виконувати щомісячні платежі, у зв'язку з чим, 29 листопада 2011 року ПАТ «Укрсоцбанк» було вручено ОСОБА_2 лист - вимогу, згідно якої, банк вимагає достроково, протягом 30 календарних днів після отримання даної вимоги, повернути кредит, сплатити проценти, комісії, можливу неустойку (пеню, штраф) (а. с. 67).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст. 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Разом із тим, за змістом ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що банк пред'явив вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, чим змінив строк виконання зобов'язання, а тому перебіг позовної давності розпочався 30 грудня 2011 року.

З врахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні заборгованості за кредитом щодо основного зобов'язання за спливом терміну позовної давності.

Разом з тим, не можна визнати правильним висновок суду щодо відмови у стягненні відсотків за користування кредитом починаючи з 15 серпня 2014 року, оскільки строк давності щодо них з врахуванням часу звернення позивача до суду не закінчився.

Так як кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, відсотки за користування кредитом підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Такий висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України висловленої в постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-249цс15.

Відповідно до п.2.1 договору №051/27-2 про внесення змін до Додаткової угоди №051/8-7410 від 08 липня 2008 року встановлено нову процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 14,76% річних.

Таким чином, судова колегія вважає, що на момент звернення з даним позовом відповідач не виконала покладені на неї зобов'язання, тому необхідно стягнути з неї відсотки за користування кредитом у межах строку позовної давності в розмірі 14,76% річних у зв'язку з тим, що строк кредитного договору на момент розгляду даної справи не закінчився.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції наводить розрахунок заборгованості по відсоткам за період з 15 серпня 2014 року по 15 серпня 2017 року:

Сума боргу 25628,30 доларів США.

2014 рік

25628,30 х 14.76 % (період з 15.08.2014 року по 31.12.2015 року = 139 днів) = 3782,73 : 360 (п.2.6. кредитного договору банківський рік) х 17 = 1460,54 дол. США (сума процентів за 139 днів);

2015 рік

25628,30 х 14,76 % (період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року = 365 днів) = 3782,73 : 360 (п.2.6. кредитного договору банківський рік) х 365 = 3835,26 дол. США. (сума процентів за 365 днів)

2016 рік

25628,30 х 14,76 % (період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року = 366 днів) = 3782,73 : 360 (п.2.6. кредитного договору банківський рік) х 366 = 3845,77 дол. США (сума процентів за 36 днів);

2017 рік

25628,30 х 14,76 % (період з 01.01.2017 року по 15.08.2017 року = 227 днів) = 3782,73 : 360 (п.2.6. кредитного договору банківський рік) х 227 = 2385,21 дол. США. (сума процентів за 227 днів);

Отже, розмір відсотків за користування кредитом в період з 15 серпня 2014 року по 15 серпня 2017 року становлять 11516,27 дол. США.

За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні відсотків за кредитним договором за період з 15.08.2014 року по 15.08.2017 року та ухваленням в цій частині нового.

Відповідно до положень п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ПАТ «Укрсоцбанк» пропорційно до задоволених позовних вимог судовий збір за подання позову в розмірі 4493,55 грн. та 4943,11 грн. за подачу апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення місцевого суду у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Пономаренка Дениса Юрійовича- задовольнити частково .

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року - скасувати в частині відмови у стягненні відсотків за кредитним договором за період з 15.08.2014 року по 15.08.2017 року та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг №051/8-7408 від 08 липня 2008 року по відсоткам за період з 15.08.2014 року по 15.08.2017 року в розмірі 11526 (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять шість) доларів США 78 центів, а також 4493,55 грн. судового збору за подання позову та 4943,11 грн. судвоого збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий /підпис/ Рибчинський В.П.

Судді /підпис/ Голота Л.О.

/підпис/ Зайцев А.Ю.

Згідно з оригіналом.

Суддя Рибчинський В.П.