Ухвала суду № 72101725, 23.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/676/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Кушнір С.І.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Лашевич В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Лашевича В.М.,

суддів Росік Т.В., Рибака І.О.,

при секретарі судового засідання Корчук І.О.,

з участю:

прокурора Кордуняна В.О.,

представника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах власника майна ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 травня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Боголюба М.В., яке погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 міста Києва Кордуняном В.О., і накладено арешт на автомобіль TOYOTA HighLander, кузов НОМЕР_5, який на праві власності належить громадянці ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, із забороною розпоряджатися та використовувати його.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_1 подав в інтересах власника майна ОСОБА_2 апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого. Зокрема, апелянт зазначає, що, згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу автомобіля серія НВХ № 233696 від 10 листопада 2016 року, ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила належний продавцю на праві власності автомобіль марки Toyota, модель HighLander, 2014 року випуску, шасі № НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_2. Так, відповідно до п. 2 договору, документом, що підтверджує право власності продавця на відчужуваний автомобіль, є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, видане 18 квітня 2015 року центром ДАІ 8006, а згідно п. п. 3, 6 договору, продаж легкового автомобіля проводився за 393845,00 гривень, тобто продаж було вчинено за ринковою вартістю. Також представник звертає увагу, що у подальшому було проведено державну реєстрацію права власності на автомобіль з отриманням нових реєстраційних документів та номерного знаку. Так, у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7, виданого 12 листопада 2016 року сервісним центром МВС номер 8041 (що знаходився за адресою: місто Київ, вул. Туполєва, 19), власником автомобіля марки Toyota, модель Highlander, 2014 року випуску, шасі НОМЕР_5, стала третя особа (ОСОБА_2.), а відомості про нового власника були внесені до державного реєстру та видано новий номерний знак НОМЕР_3. Крім того, автор апеляції наголошує, що жодних зауважень у зв'язку із перереєстрацією автомобіля на ім'я третьої особи у працівників сервісного центру МВС не було.

Далі в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 акцентує увагу, що ОСОБА_2 не знала і не знає ні громадянина ОСОБА_5, ні громадянку ОСОБА_6, ніколи не мала з даними особами жодних стосунків, є законослухняною громадянкою, яка не причетна до жодних кримінальних правопорушень. Крім того, як стверджує представник, відсутні будь-які судові рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10 листопада 2016 року та скасування державної реєстрації автомобіля.

На думку апелянта, вищевказаний автомобіль, на який накладено арешт та який належить ОСОБА_2, із забороною розпоряджатися і використовувати його, є неналежним доказом у справі. Також представник звертає увагу, що ні слідчий у своєму клопотанні, ні суд першої інстанції, вказуючи мотиви застосування запобіжного заходу, не визначили, які саме факти і обставини встановлює даний автомобіль у кримінальному провадженні, що стало наслідком порушення судом ч. 2 ст. 171 та ч. 2 ст. 173 КПК України. Крім того, автор апеляції стверджує, що судом першої інстанції не враховано негативні наслідки, пов'язані із неможливістю користування вказаним автомобілем ОСОБА_2, а також зроблено хибні висновки відносно правових наслідків того, що 12 квітня 2017 року постановою слідчого Солом'янського управління поліції даний автомобіль визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, адже законом не передбачено визнання доказу речовим у кримінальній справі до фактичного його отримання органами досудового слідства, тобто така постанова була передчасною. Більше того, як вважає представник, судом не взято до уваги той факт, що ОСОБА_2 не перебуває у процесуальному статусі підозрюваної та не дано правової оцінки факту законності обох державних реєстрацій вказаного транспортного засобу, тобто судом першої інстанції не досліджено питання вірогідності та достатності причетності ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора Кордуняна В.О., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, щопредставник ОСОБА_1, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_2, не пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 травня 2017 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, але його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом Солом'янського УП ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100090005898, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 травня 2016 року заознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Органами досудового розслідування встановлено, що на земельних ділянках АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 невстановлені особи самовільно, всупереч встановленому законом порядку, здійснюють будівництво без дозвільної документації.

Крім того, органами досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 в квітні 2015 року, перебуваючи на території торгівельного майданчику «ІНФОРМАЦІЯ_5» по АДРЕСА_5, отримав для реалізації автомобіль TOYOTA HighLander, кузов НОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_4, який належить ОСОБА_6 При цьому він, здійснивши влітку 2015 року реалізацію вказаного автомобіля шляхом обману, що виразився в запевненні ОСОБА_6 про неможливість покупця розрахуватися в повній мірі за вказаний автомобіль, заволодів грошовими коштами, які належать ОСОБА_6, в сумі 20000 доларів США (станом на 01 червня 2015 року це складало 420964 гривень, що в 600 та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

В ході досудового розслідування також встановлено, що автомобіль був придбаний ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_6.

Під час допиту ОСОБА_1 стало відомо, що весною 2015 року з метою купівлі автомобіля останній приїхав на майданчик по продажу автомобілів, де і придбав у громадянина ОСОБА_5 для себе автомобіль "Тойота Хайлендер", номер шасі НОМЕР_5, за ціною 46000,00 доларів США. Після цього ОСОБА_5 виписав ОСОБА_1 довідку-рахунок та порадив останньому, де можна здійснити реєстрацію транспортного засобу.

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_6 повідомила, що 12 грудня 2014 року її батько ОСОБА_8 придбав легковий автомобіль "Тойота Хайлендер", номер шасі НОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_4, та зареєстрував цей автомобіль на її ім'я, у зв'язку з чим потерпіла отримала цей автомобіль на праві приватної власності. У квітні 2015 року у зв'язку із переїздом батьків потерпіла з родиною вирішила продати даний автомобіль. Її батько звернувся до свого знайомого ОСОБА_5, 1976 року народження, з проханням сприяти у продажі автомобіля. Належний їй автомобіль "Тойота Хайлендер'' був переданий особисто ОСОБА_5 і він розташував автомобіль на торгівельному майданчику "ІНФОРМАЦІЯ_5" за адресою: АДРЕСА_5. На регулярні звернення ОСОБА_5 відповідав, що не знайшов покупця, однак влітку 2015 року ОСОБА_5 в черговій розмові сказав, що знайшов покупця, це його знайомий прокурор, але в нього на даний час проблеми з грошима, він готовий оплатити автомобіль частинами. Було досягнуто домовленості про продаж автомобіля за 35000 доларів США. Восени ОСОБА_5 передав потерпілій 15000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США в якості часткової оплати вартості автомобіля. 9 грудня 2015 року раптово помер батько потерпілої. Після цього вона регулярно дзвонила ОСОБА_5 з приводу повернення решти коштів. Зустрітись із ним вдалось тільки в середині лютого 2016 року, так як останній постійно переносив зустрічі. Під час зустрічі останній пообіцяв до кінця місяця повернути 10000 доларів США та до кінця березня решту грошей в сумі 10000 доларів США. Однак після цього ОСОБА_5 регулярно не знімав слухавки, вона телефонувала на номер його мобільного телефону НОМЕР_8, НОМЕР_9, а якщо і знімав, то повідомляв, що зателефонує пізніше. Крім цього, потерпілій відомо, що на даний час автомобіль перебуває у власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4. В подальшому ОСОБА_5 припинив спілкування та ухилявся від зустрічей.

Крім того, в ході додаткового допиту потерпілої ОСОБА_6 остання повідомила, що будь-яких дій по реалізації вищезазначеного автомобілі самостійно не вчиняла, документів щодо даного правочину не підписувала.

Під час досудового розслідування отримано відомості щодо набуття права власності на автомобіль ТОУОТА HighLander, кузов НОМЕР_5, кримінально протиправним шляхом.

12 квітня 2017 року автомобіль ТОУОТА HighLander, кузов НОМЕР_5, який відповідно до реєстраційної картки станом на 05 травня 2017 року на праві власності зареєстрований за ОСОБА_2, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12016100090005898.

11 травня 2017 року слідчий Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Боголюб М.В., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 міста Києва Кордуняном В.О., звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на автомобіль TOYOTA HighLander, кузов НОМЕР_5, який на праві власності належить громадянці ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, із забороною розпоряджатися та використовувати його до постановлення у кримінальному провадженні № 12016100090005898 від 21 травня 2016 року кінцевого рішення.

Це клопотання мотивовано необхідністю забезпечити збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 травня 2017 року вказане клопотання слідчого про арешт вищезазначеного автомобіля було задоволено.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12016100090005898, про накладення арешту на автомобіль TOYOTA HighLander, кузов НОМЕР_5, який на праві власності належить громадянці ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, із забороною розпоряджатися та використовувати його, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора Кордуняна В.А. та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на вищевказаний автомобіль з огляду на те, що він відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належну мету, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, та відповідну їй правову підставу, передбачену ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого і накладення арешту на автомобіль TOYOTA HighLander, кузов НОМЕР_5, який на праві власності належить громадянці ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, із забороною розпоряджатися та використовувати його.

В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості його відчуження, тобто чергового перепродажу даного автомобіля.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на автомобіль TOYOTA HighLander, кузов НОМЕР_5, який на праві власності належить громадянці ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, із забороною розпоряджатися та використовувати його, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для власника майна та інших осіб, а також забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на автомобіль TOYOTA HighLander, кузов НОМЕР_5, який на праві власності належить громадянці ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, із забороною розпоряджатися та використовувати його, діяв у спосіб і у межах чинного законодавства, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими. При цьому колегія суддів виходить з того, що, хоча ОСОБА_2 і є добросовісним набувачем вказаного автомобіля, але на цей автомобіль, у відповідності до абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, обґрунтовано накладено арешт, оскільки такий арешт здійснено з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені факти та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах власника майна ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого суддіСолом'янського районного суду міста Києва від 13 травня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Боголюба М.В., погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 міста Києва Кордуняном В.О., і накладено арешт на автомобіль TOYOTA HighLander, кузов НОМЕР_5, який на праві власності належить громадянці ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, із забороною розпоряджатися та використовувати його, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах власника майна ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

____ ________ _____

В.М. Лашевич Т.В. Росік І.О. Рибак