Постанова № 72100867, 02.02.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/5113/17Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/789/138/18 Доповідач - Шевчук Г.М.Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2018 року м. Тернопіль

Колегія суддів суду апеляційної інстанції Тернопільської області в складі:

головуюча - Шевчук Г.М.

суддів - Міщій О. Я., Загорський О. О.,

за участю секретаря - Шмигельська І.З.

та сторін: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/5113/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2017 року, ухваленого суддею Ромазан В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про захист прав споживачів та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» про захист прав споживачів та стягнення коштів у розмірі 51777,56 доларів США.

Позов обґрунтовує тим, що між ним та ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» укладено депозитні договори: №D_190663325 від 03 грудня 2013 р. сума депозиту 10 005,00 доларів США, №D_190665351 від 05 грудня 2013 р. сума депозиту 12 000,00 доларів США, №D_190680627 від 25 грудня 2013 р. сума депозиту 20 000,00 доларів США; №D_190704272 від 16 січня 2014 р. сума депозиту 30 000.00 доларів США.

Згідно виписки з рахунку позивача за період 01 січня 2014 року по 16 вересня 2014 року, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивачу було виплачено 20 227, 44 Доларів США, а тому залишок вкладу становить 51 777,56 доларів США.

Вказує, що на неодноразові звернення до ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» щодо повернення належних позивачу коштів, йому було відмовлено з мотивів відсутності готівки та запровадження тимчасової адміністрації, а вимоги позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідача не включено.

Просить в порядку ст.ст. 526, 1060 ЦК України в межах процедури ліквідації банку стягнути з відповідача ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» кошти у розмірі 51777,56 доларів США (на момент пред'явлення позову еквівалентно 1399547,45 грн.).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» про захист прав споживачів та стягнення коштів - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2017 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права.

Враховуючи те, що уповноважені особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не виконують свої обов'язки визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а його права є порушеними, оспорюваними просить стягнути з ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» грошові кошти відповідно до депозитних договорів.

Наголошує на тому, що на час пред'явлення позову його вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» на підставі поданої ним заяви не включено.

Відповідач ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідно до абз. 2 ч.3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Саме тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 необхідно відмовити, оскільки кошти з банку не може бути стягнуто в примусовому порядку, так як це порушить черговість задоволення вимог кредиторів.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу зіславшись на доводи викладені в ній.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку.

У відповідності до вимог статтей 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга, підлягає відхиленню, виходячи із наступного.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При розгляді справи суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Судом першої інстанції установлено, що між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» укладено депозитні договори: №D_190663325 від 03 грудня 2013 року сума депозиту 10 005,00 доларів США, №D_190665351 від 05 грудня 2013 року сума депозиту 12 000,00 доларів США, №D_190680627 від 25 грудня 2013 року сума депозиту 20 000,00 доларів США; №D_190704272 від 16 січня 2014 року сума депозиту 30 000.00 доларів США.

На виконання договорів позивачем було внесено на депозитні рахунки ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» 72 005,00 доларів США, що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що 23 квітня 2014 року позивачу ОСОБА_2, за період з 01 січня 2014 року по 16 вересня 2014 року було виплачено 20 227,44 доларів США.

В 2014 році позивач звернувся до ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» з вимогою про повернення решти вкладу (депозиту) в сумі 51 777,56 доларів США., розміщеного за договором банківського строкового вкладу (депозиту),однак подана вимога не була задоволена.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів, зокрема, є договори та інші правочини.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до положень ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Крім того, стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, за змістом наведеним норм права зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунку грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Як встановлено судом першої інстанції постановою Правління Національного банку України від 28 лютого 2014 року № 107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» до категорії неплатоспроможних» та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28 лютого 2014 року було прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК».

Тимчасову адміністрацію в ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» було запроваджено строком на три місяця з 3 березня 2014 року по 2 червня 2014 року.

З 11 червня 2014 року розпочата ліквідація ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК». Відомості про ліквідацію ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду опубліковано в газетах «Урядовий кур'єр» (№ 106 (5235) від 14 червня 2014 року) та «Голос України» (№ 113 (5863) від 14 червня 2014 року).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 10 червня 2014 року № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК»» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11 червня 2014 року прийнято рішення № 45 щодо початку ліквідації ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» ОСОБА_3 на період з 11 червня 2014 року по 10 червня 2015 року.

Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 травня 2015 № 103 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» було продовжено строк на ліквідацію ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» на 1 рік - до 10 червня 2016 року включно.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 не має.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, а його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банку.

Згідно з п.16 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.6 ст.2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку ч. 2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Доводи апеляційної скарги, що суд безпідставно не стягнув суму вкладу в розмірі 51 777,56 доларів США чим порушив його права колегія суддів не приймає до уваги як необґрунтовані.

Відповідно до ч. 2 ст.46 вищенаведеного Закону з дня початку ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснюється тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

На момент звернення позивача із заявою про повернення йому банківського вкладу на суму 51777,56 доларів США згідно укладених договорів, Національним Банком України було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», відтак, всі повноваження органів управління банку були припинені.

Тому покладення обов'язку повернення депозитного вкладу на юридичну особу повноваження органів управління якої припинені на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є неправомірним.

Інші доводи апеляційної скарги представника суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Підстав для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова буде складена 07 лютого 2018 року.

Головуючої Шевчук Г.М.

Судді: Міщій О.Я.

Загорський О.О.