Вирок № 72095987, 07.02.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4712/17

Номер провадження 1-кп/629/165/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220380002503 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Юр’ївка, Юр’ївського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, військовозобов'язаного, раніше судимого:

- 08.12.2017 року Юр'ївським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, -

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Новікова Ю.О.,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2017 року ОСОБА_1, будучі в стані алкогольного спяніння, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, з метою наживи, вирішив заволодіти телефонним кабелем з кабельної лінії зв'язку. Для цього, приблизно о 17-00 годині, ОСОБА_1 прийшов в район вулиці Донецька м. Лозова, Харківської області, де переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, і усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливого мотиву, за допомогою плоскогубців та ножу зрізав з повітряної лінії зв'язку РШ № 13 на стадійно-лінійній ділянці № 1 м. Лозова 60 метрів телефонного розподільчого кабелю ТПП 10х2х0,4, але був затриманий працівниками поліції, тому не зміг розпорядитися викраденим майном на загальну суму 536 гривень. Таким чином, ОСОБА_1, свій злочинний умисел, направлений на таємне заволодіння чужим майном, не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі.

У разі доведення злочинного умислу до кінця ОСОБА_1 міг б заподіяти ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду на загальну суму 536 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині. Пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 15 листопада 2017 року близько 17-00 години він прийшов в район вулиці Донецька м. Лозова, Харківської області, де за допомогою плоскогубців та ножу зрізав з повітряної лінії зв'язку РШ № 13 на стадійно-лінійній ділянці № 1 м. Лозова 60 метрів телефонного розподільчого кабелю ТПП 10х2х0,4, але викраденим не міг розпорядитися, оскільки був затриманий працівниками поліції. Позов визнає в повному обсязі.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доказаною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєний повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні цього кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин середньої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, має середню спеціальну освіту, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обвинувачений ОСОБА_1 взяв участь у підготовці досудової доповіді, надав працівникам пробації всю необхідну інформацію.

Оцінка виявила високі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення. Небезпека характеризується середньою ймовірністю спричинити певні негативні наслідки або збитки для суспільства або окремих осіб.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації, згідно висновку якої загальний рівень ризику вчиненого кримінального правопорушення високий, ризик небезпеки для суспільства зі сторони обвинуваченого оцінюється як середній, відповідно до ОСОБА_1 можна застосувати такий вид інтервенції, як покарання не пов'язане з позбавленням волі. До обвинуваченого можна застосувати такий захід підтримки та допомоги, як: контроль за поведінкою за місцем проживання особи, за умови реалізації яких, можна досягнути правослухняної поведінки без застосування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1, висновку органу пробації, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції його від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкцій обвинувачення із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та перевиховання.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вироком Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 08.12.2017 року був засуджений за ч. 1 ст. 186 КК України до 80 годин громадських робіт.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення 15.11.2017 року до постановлення вироку Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області, в зв'язку з чим при визначенні покарання обвинуваченому суд застосовує правила ч. 4 ст. 70 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку по справі буде встановлено, що обвинувачений винний ще і в другому злочині, скоєному ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Вирішуючи заявлений потерпілим цивільний позов, суд виходить із наступного.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини з приводу цивільного позову цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Положення цивільного судочинства передбачають обов'язок потерпілого надати суду належні та допустимі докази на підтвердження розміру заподіяних матеріальних збитків.

Згідно ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала внаслідок вчинення кримінального правопорушення у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речей, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, заявлена потерпілим у цивільному позові матеріальна шкода підлягає стягненню з обвинуваченого у розмірі, доведеному належними і допустимими доказами на підтвердження понесення втрат, яку він зазнав, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речей, а також витрати, які він зробив для відновлення свого порушеного права.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в ході досудового розслідування та судом не обирався.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судових експертиз.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України та піддати його покаранню у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, зарахувати в строк покарання ОСОБА_1 покарання, призначене за вироком Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 08.12.2017 року у виді 80 годин громадських робіт, що згідно ст. 72 КК України відповідає 10 дням позбавлення волі, та визначити остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за даним вироком, у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком» (розрахунковий рахунок № 2600633353 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 25614660) матеріальні збитки у розмірі 962 гривні 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення:

- судово-товарознавчої експертизи № 5321 від 30.11.2017 року в розмірі 395 гривень 48 копійок (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази по справі:

- телефонний кабель в кількості 60 метрів, які передані представнику потерпілого ОСОБА_3 згідно зберігальної розписки, повернути публічному акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком»;

- плоскогубці та ніж, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області відповідно до квитанції № 1334/000257, знищити, як такі, що не представляють цінності.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова